Справа № 500/4322/14-к
Провадження № 1-кп/500/355/14
25 грудня 2014 року
Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Ізмаїлі кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань № 12014160150001542 від 24.05.2014 р. за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ізмаїла Одеської області, українця, громадянина України, має не повну вищу освіту, не працюючого, холостого, раніше судимого: 23.01.2014 р. Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області за ч.1 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі, в силу ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з випробувальним терміном 1 рік, що мешкає за адресою АДРЕСА_1 , міра запобіжного заходу - тримання під вартою
у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 186 КК України,
1. На початку травня 2014 року, близько о 03.00 год., ОСОБА_4 , з метою таємного викрадення чужого майна, через огорожу проник на територію домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_2 , звідки таємно викрав 30 арматур довжиною 1 метр, діаметром 14 см вартістю 12 грн., за 1 метр на загальну суму 360 грн., 4 металеві труби довжиною 2 метри діаметром 100 мм вартістю 73,90- грн.., за один метр на загальну суму 591,20 грн., а всього таємно викрав майна , що належить потерпілому ОСОБА_5 на загальну суму 951, 20 гривень.
2. 23 травня 2014 року біля 16.00 год., ОСОБА_4 , знаходячись у квартирі АДРЕСА_3 , в якій в той час знаходився його малолітній племінник ОСОБА_6 , почав забирати ноутбук, який належить ОСОБА_7 . Малолітній ОСОБА_6 почав плакати та просив щоб ОСОБА_4 не забирав ноутбук. Тоді ОСОБА_4 сказав малолітньому ОСОБА_6 , щоб той дав йому мобільний телефон марки « Porsche» з зарядним пристроєм вартістю 250 грн., та МР-3 плеєр «Assistant» з USB кабелем вартістю 210 грн., після чого він піде. Малолітній ОСОБА_6 злякавшись, передав ОСОБА_4 вказані речі після чого ОСОБА_4 пішов.
3.30 травня 2014 року, біля 16 год. 30 хв., ОСОБА_4 разом з ОСОБА_8 , знаходячись у дворі будинку АДРЕСА_2 ,попросив у останнього його мобільний телефон «Iphone 5S» вартістю 4960 грн., під приводом зателефонувати. Після того, як ОСОБА_8 над йому телефон. ОСОБА_4 почав відходити в бік гаражів. ОСОБА_9 зрозумівши, що ОСОБА_4 намагається заволодіти його телефоном, почав за ним бігти та кричати, щоб ОСОБА_4 повернув йому телефон. Однак, останній, розуміючи, що його дії помічено, з місця скоєння кримінального правопорушення зник.
Обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в скоєному визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому .
Потерпілі ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 надали суду заяви про розгляд справи у їх відсутність, матеріальні збитки їм відшкодовано, жодних претензій матеріального чи морального характеру до обвинуваченого не мають.
Відповідно до ст. 349 КПК України якщо обвинувачений повністю визнає свою вину в інкримінованому йому органом досудового розслідуваннях кримінальному правопорушенні, погоджується з кваліфікацією вчиненого ним діяння, а прокурор не висловлюють жодних заперечень щодо встановлених обставин, суд вправі визнати недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення тощо.
Тому, суд заслухавши думку учасників судового провадження, а також за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, вважає недоцільним дослідження доказів поданих на підтвердження події кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються.
Також судом було з'ясовано чи правильно розуміють учасники судового розгляду зміст цих обставин та учасникам кримінального провадження було роз'яснено , що у такому випадку вони позбавляються права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Аналізуючи дослідженні у судовому засіданні докази в їх сукупності , суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 доведена повністю , а кваліфікація його дій є правильною:
- за ч.3 ст. 185 КК України за ознаками таємного викрадення чужого майна(крадіжка), вчиненого повторно, поєднаного з проникненням у сховище;
- за ч. 2 ст. 186 КК України за ознаками відкритого викрадення чужого майна ( грабіж), вчиненого повторно.
При обранні міри покарання відповідно до ст. 65-67 КК України суд враховує характер та ступень суспільної небезпеки скоєного злочину , данні про особу обвинуваченого, повне визнання ним своєї провини у вчиненому злочині, щире каяття, обставини що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
До обставин що пом'якшують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК визнаються повне визнання ним своєї вини в скоєному, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України, суд не вбачає.
Суд вважає необхідним визначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання в силу ст. 70 КК України за сукупністю злочинів із застосуванням принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі.
З урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_4 , ступеня суспільної небезпеки скоєного злочину, той факт що раніше він скоював злочини, та керуючись вимогами кримінального закону та передбачених цим законом санкцій суд вважає, що його виправлення та перевиховування можливо в умовах ізоляції від суспільства.
Відповідно до ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин , суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує не відбуту частину покарання за попереднім вироком , у зв'язку з чим суд вважає за необхідним до призначеного за новим вироком покарання частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 23.01.2014 року за ч.1 ст. 185 КК України у вигляді 1(один) місяця позбавлення волі.
Керуючись ст. ст. 370, 373-374 КПК України, суд
Визнати винним та підвергнути покаранню:
ОСОБА_4
- за ч.3 ст. 185 КК України до 3(три) років позбавлення волі в кримінально - виконавчій установі.
- за ч.2 ст. 186 КК України до 4(чотири) років позбавлення волі в кримінально - виконавчій установі.
Відповідно до ст. 70 КК України за сукупністю злочинів , остаточне покарання ОСОБА_4 обрати шляхом поглинення менш суворого покарання більш суровим та остаточно ОСОБА_4 обрати : 4(чотири) роки позбавлення волі в кримінально - виконавчій установі.
Відповідно до ст. 71 КК України до знов призначеного ОСОБА_4 покарання частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 23.01.2014 року за ч.1 ст. 185 КК України у вигляді 1 ( один) місяця позбавлення волі та остаточною мірою покарання ОСОБА_4 вважати : 4(чотири) роки 1 (один) місяць позбавлення волі в кримінально - виконавчої установі.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з 31 травня 2014 року, тобто з моменту його фактичного затримання.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Апеляційним судом Одеської області.
Суддя ОСОБА_1