Справа № 500/5499/14-ц
Провадження № 2/500/2537/14
23 грудня 2014 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
в складі: головуючого судді - Присакар О.Я.,
при секретарі - Сирбу Г.В.,
за участю сторін: позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
відповідача - ОСОБА_3,
представника відповідача - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - АТ «Ощадбанк» про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_6 про визнання права власності на спадкове майно, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами, які заявою від 11.09.2014 року а.с. 30) уточнив та просить встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1, в період часу з грудня 2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнати за ним, як спадкоємцем за законом другої черги право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, яка належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7, мотивуючи тим, що вищезазначена квартира належить ОСОБА_7, який є його рідним братом, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно. В період часу з грудня 2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач мешкав разом із ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер, після його смерті відкрилась спадщина на спадкове майно, яке складається з квартири АДРЕСА_1. При зверненні для оформлення спадщини після смерті ОСОБА_7, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку із тим, що необхідно було протягом шести місяців із дня смерті спадкодавця подати в нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини, і заява не була подана.
ОСОБА_3 звернулась до суду з зустрічними позовними вимогами, якими просить визнати за нею, як спадкоємицею за законом другої черги право власності на квартиру АДРЕСА_1, яка належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7, мотивуючи тим, що вищезазначена квартира належить ОСОБА_7, який є її рідним братом, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер, після його смерті відкрилась спадщина на спадкове майно, яке складається з квартири АДРЕСА_1. При зверненні для оформлення спадщини після смерті ОСОБА_7, ОСОБА_3 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку із тим, що відсутній оригінал правовстановлюючого документу на квартиру АДРЕСА_1.
Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14.10.2014 року зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_6 про визнання права власності на спадкове майно був об'єднаний в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - АТ «Державний ощадний банк України» про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно.
Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом та його представник в судовому засіданні позовні вимоги первісного позову підтримали в повному обсязі та наполягають на їх задоволенні, заперечують частково проти задоволення зустрічних позовних вимог.
Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом та його представник зустрічні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та наполягають на їх задоволенні, проти задоволення первісних позовних вимог заперечують повністю.
Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву від 11.11.2014 року, якою просить розглянути справу без його участі та не заперечує проти визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в рівних частках права власності на квартиру АДРЕСА_1.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - АТ «Ощадбанк» в судове засідання не з'явився, надав суду заяву від 06.10.2014 року, якою просить розглянути справу без його участі.
Вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 752 від 20.06.2007 року, виданого виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради Одеської області.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 08.11.2011 року, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Ізмаїл Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області, ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Згідно до ст. 1216 ЦК України - спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Після смерті ОСОБА_7 згідно ст.1220 ЦК України відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить квартира АДРЕСА_1.
Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до витягу зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 38053183 від 05.08.2014 року, наданого Ізмаїльською державною нотаріальною конторою, заповіти від імені ОСОБА_7 не посвідчувались.
Згідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України - у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Спадкоємцем за законом першої черги відповідно до ст. 1261 ЦК України після смерті ОСОБА_7 являється:
- батько ОСОБА_6, що підтверджено свідоцтвом про народження ОСОБА_7 серії НОМЕР_2, повторно виданим 17.01.1978 року районним відділом (бюро) запису актів громадянського стану МРСР.
Як було встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_6 разом із спадкодавцем не мешкав, що підтверджено довідкою № 1817 від 02.09.2014 року, виданою виконавчим комітетом Болградської міської ради, та з заявою про прийняття спадщини не звертався, що підтверджено витягом зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 38053088 від 05.08.2014 року, наданим Ізмаїльською державною нотаріальною конторою, тобто вважається таким, який фактично не прийняв спадщину.
Згідно до ч. 1, 2 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Спадкоємцями за законом другої черги відповідно до ст. 1262 ЦК України після смерті ОСОБА_7 являються:
- брат ОСОБА_1, що підтверджено свідоцтвом про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_3, повторно виданим с/р Мусаїту Вулкенештського району Республіки Молдова та свідоцтвом про народження ОСОБА_7, серії НОМЕР_2, повторно виданим 17.01.1978 року районним відділом (бюро) запису актів громадянського стану МРСР, де батьками записані ОСОБА_6 та ОСОБА_8;
- сестра ОСОБА_3, що підтверджено свідоцтвом про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_4, повторно виданим 02.11.1979 року с/р Мусаїту Вулкенештського району Республіки Молдова, свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5, повторно виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Болградського районного управління юстиції Одеської області, згідно якого ОСОБА_3 змінила прізвище на «ОСОБА_3», свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_6, виданим 15.11.2011 року, згідно якого після розірвання шлюбу ОСОБА_3 присвоєно прізвище «ОСОБА_3» та свідоцтвом про народження ОСОБА_7, серії НОМЕР_2, повторно виданим 17.01.1978 року районним відділом (бюро) запису актів громадянського стану МРСР, де батьками записані ОСОБА_6 та ОСОБА_8.
Інших спадкоємців, які заявили свої права на спадкове майно, немає.
Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України - для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1269 ЦК України - спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
ОСОБА_3, як спадкоємиця за законом другої черги у встановлений законом строк звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, що підтверджено Витягом зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 38053088 від 05.08.2014 року, наданим Ізмаїльською державною нотаріальною конторою, тобто вважається такою, яка фактично прийняла спадщину.
Письмовою відповіддю державного нотаріуса Ізмаїльської державної нотаріальної контори Одеської області Крижановської С.М. від 14.10.2014 року за № 2334/02-14 ОСОБА_3 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_7, у зв'язку із тим, що відсутній оригінал правовстановлюючого документу на квартиру АДРЕСА_1.
Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України - спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Якщо постійне проживання особи із спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини ( п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року).
Як було встановлено в судовому засіданні, згідно відомостей зазначених у будинкової книзі (а.с. 17) за адресою: АДРЕСА_1 з 30.03.2007 року був зареєстрований ОСОБА_7, а з 23.08.2007 року і ОСОБА_11.
Згідно відомостей з паспорту ОСОБА_1 він з 28.02.2005 року був зареєстрований у АДРЕСА_2.
В судовому засіданні від 15.09.2014 року відповідач ОСОБА_6, пояснив, що його син ОСОБА_1 зареєстрований у АДРЕСА_2, однак з грудня 2010 року до дня смерті сина - ОСОБА_7 постійно мешкав з ним в АДРЕСА_1.
Факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1, в період часу з грудня 2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 підтвердили свідки: ОСОБА_13, ОСОБА_11 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1), ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17
До показань свідків ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_19 відносно того, що ОСОБА_1 постійно проживав з грудня 2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 у АДРЕСА_2, суд відноситься критично, в зв'язку з тим, що у цей період часу ОСОБА_18 постійно проживала у с. Жовтневе Болградського району і буваючи в гостях у матері бачила в спільному дворі ОСОБА_1, а ОСОБА_19, ОСОБА_19 постійно проживали у м. Одесі і іноді бували в гостях у дідуся - ОСОБА_6 Крім цього, позивач ОСОБА_1 не заперечував факт того, що в зв'язку із хворобою батька він часто бував у нього в гостях.
Таким чином, суд вважає доведеним факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1, в період часу з грудня 2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_1.
Місце проживання і місце реєстрації не є тотожними з урахуванням п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», згідно з якою реєстрація - це лише внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання, із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку уповноваженого на те органу.
При цьому, громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні гарантується свобода пересування та вільний вибір місця проживання.
Вищезазначений висновок суду співпадає з позицією Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (ухвала від 27.11.2013 року, № рішення 35732243, головуючий - Гвоздик П.О.)
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_3, фактично прийняли спадщину після смерті ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, а отже мають рівні права на спадкове майно, яке залишилось після ОСОБА_7, суд вважає за необхідне первісний позов ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі та встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1, в період часу з грудня 2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнати за ОСОБА_1, як спадкоємцем за законом другої черги право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, зустрічні позовні вимоги задовольнити частково, а саме в частині визнання за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 1220, 1222, 1262, 1268, 1269 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - АТ «Ощадбанк» про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1, в період часу з грудня 2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_1.
Визнати право власності за ОСОБА_1, як спадкоємцем за законом другої черги після смерті брата ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.
Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_6 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити частково.
Визнати право власності за ОСОБА_3, як спадкоємицею за законом другої черги після смерті брата ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя О.Я.Присакар