Вирок від 25.12.2014 по справі 500/6271/14-к

Справа № 500/6271/14-к

Провадження № 1-кп/500/461/14

ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2014 року

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі - ОСОБА_2 ,

за участю прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

потерпілого - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ізмаїлі кримінальне провадження, яке внесеному в Єдиний державний реєстр досудових розслідувань за № 12014160150002574 від 03 вересня 2014 року відносно

ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Ізмаїл, Одеської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, неодруженого, не працюючого, який зареєстрований та мешкає за адресою АДРЕСА_1 , судимого 24 листопада 2010 року Святошинським районним судом м. Києва за ст. 185 ч. 2 КК України до 2 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України, з іспитовим строком 2 роки; 01 березня 2011 року Святошинським районним судом м. Києва за ст.ст. 185 ч. 1, 185 ч. 2, 309 ч. 1, 358 ч. 1, 70, 71 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, 16 червня 2014 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області за ст.ст. 185 ч. 2, 71 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі, 28 серпня 2014 року звільнений з місць позбавлення волі на підставі ст.1 п. «г» ЗУ «Про амністію у 2014 році» відповідно до ухвали Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20 серпня 2014 року, запобіжний захід не обирався

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч. 2 КК України

ВСТАНОВИВ:

02 вересня 2014 року близько 11 години ЗО хвилин ОСОБА_4 , знаходячись біля будинку № 27 по вул. Бессарабській в місті Ізмаїл Одеської області, умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, таємно викрав з автомобіля марки «Вольксваген ЛТ35», державний номер НОМЕР_1 ОТ портмоне вартістю 150 гривень, в якому знаходились грошові кошти у сумі 800 гривень та документи на ім'я ОСОБА_5 в поліетиленовій обкладинці, які матеріальної цінності не представляють, чим спричинив ОСОБА_7 матеріальні збитки на загальну суму 950 гривень, після чого з викраденим з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Тим самим встановлено достатність доказів для підозри ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України за ознаками таємного викрадення чужого майна, скоєного повторно (крадіжка).

У судовому засіданні потерпілий та обвинувачений уклали угоду про примирення згідно якої обвинувачений ОСОБА_4 під час судового розгляду повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні і згоден на призначення покарання за ст. 185 ч. 2 КК України у вигляді одного року обмеження волі із застосуванням ст. 75 КК України згідно якої звільнити від відбуття покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк один рік.

Перед ухваленням рішення яро затвердження угоди про примирення суд під час судового засідання з'ясував в обвинуваченого, чи цілком він розуміє: 1) що він має право на справедливий судовий розгляд під час якого сторона обвинувачення зобов'язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення у вчинені якого його обвинувачують, а також він має такі права: мовчати і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; мати захисника, у тому числі на отримання правої допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно, допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь.

Суд роз'яснив ОСОБА_4 наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу та характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, а також вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Сторони просять затвердити угоду про примирення.

Прокурор не заперечує проти затвердження угоди про примирення.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що укладення даної угоди сторонами є добровільним, тобто не е наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді і, що угода відповідає вимогам закону.

Процесуальні витрати, пов'язані з проведенням експертизи у справі, підлягають відшкодуванню відповідно до вимог ст. 126 КПК України.

Керуючись ст.ст. 468- 475 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

На підставі угоди про примирення від 21 жовтня 2014 року ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України та призначити йому узгоджену сторонами міру покарання у вигляді обмеження волі строком на один рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 на підставі угоди від 21 жовтня 2014 року звільнити від відбуття покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк один рік.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирати.

Стягнути з ОСОБА_4 (проживає в АДРЕСА_1 ) в дохід держави процесуальні витрати у справі, пов'язані з проведенням експертизи в сумі 147 грн. 42 коп.

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд на протязі 30 днів з дня його оголошення, з підстав передбачених ст. 394 КПК України, а засудженим ОСОБА_4 в той же час з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Апеляційним судом Одеської області.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді, а обвинуваченому та прокурору вручити копію вироку негайно піс-ля його проголошення.

Суддя

Попередній документ
42035381
Наступний документ
42035383
Інформація про рішення:
№ рішення: 42035382
№ справи: 500/6271/14-к
Дата рішення: 25.12.2014
Дата публікації: 12.01.2023
Форма документу: Вирок
Форма судочинства: Кримінальне
Суд: Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
Категорія справи: Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Крадіжка