УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 грудня 2014 року м. Київ Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Колодійчук В.М., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Золочівського районного суду Харківської області від 11 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 22 жовтня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсною угоди позики грошових коштів, в с т а н о в и в : У квітні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, в якому просив визнати недійсним договір позики укладений між сторонами у формі розписки від 01 березня 2011 року, посилаючись на те, що розписка була написана ним під примусом та шляхом введення його в оману. Рішення Золочівського районного суду Харківської області від 11 червня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 22 жовтня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено. У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду, посилаючись на порушення судами обох інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав. Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. Згідно ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не доведено, що під час укладення оспорюваного договору позики мала місце помилка стосовно правової природи правочину, а також наявності передбачених ст. 230 ЦК України обставин, які зумовлюють визнання договору недійсним. Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи допущено порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування судових рішень. На підставі наведеного та керуючись ст. 328 ЦПК України, суддя у х в а л и в: ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсною угоди позики грошових коштів відмовити. Додані до касаційної скарги матеріали повернути заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ В.М. Колодійчук