18 грудня 2014 року Справа № 31743/11/9104 152568/11/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :
Головуючого судді Каралюса В.М.,
суддів Матковської З.М., Затолочного В.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 грудня 2010 року про залишення частини позовних вимог без розгляду та апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання протиправними дій,-
29.12.2009 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську (далі УПФУ) в якому просить визнати відмову відповідача щодо перерахунку пенсії у відповідності до вимог ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" та її виплати протиправною; поновити пропущений з поважних причин процесуальний строк звернення до суду з 01.01.2007 року; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок призначеної пенсії з урахуванням положень ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" та забезпечити її виплату за 2007, 2008 та перше півріччя 2009 року в сумі 4077 грн., а також проводити виплату перерахованої пенсії в подальшому.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 грудня 2010 року залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання протиправними дій щодо відмови в перерахунку пенсії відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" за 2007-2008 роки та з 01.01.2009 року по 28.06.2009 року.
Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 грудня 2010 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 УПФУ підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 29.06.2009 року до 08.12.2010 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов"язкове пенсійне страхування" у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеному ст. 52 Закону України «Про державний бюджет України» та виплатити їй невиплачену суму підвищення до пенсії, з урахуванням виплачених сум. У решті позову відмовлено.
Ухвалу в апеляційному порядку оскаржила позивач, яка вважаючи, що ухвала суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права просить таку скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, УПФУ подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, у відповідності до ч.1 п.3 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувані ухвалу та постанову слід скасувати виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин та звернення позивача з адміністративним позовом до суду) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частини 1 та 2 ст. 100 КАС України (в цій же редакції) встановлюють наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду відповідно до яких пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін та що у випадку якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом. Одночасно, відповідно до ч. 3 ст. 100 КАС України позовні заяви приймаються до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду.
Суд першої інстанції, при винесенні оскаржуваної ухвали, помилково застосував норми положення ст. 100 КАС України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 р. N 2453-VI. Виходячи зі змісту ст. 100 КАС України у вказаній редакції за відсутності заяви (клопотання) про поновлення строку звернення до адміністративного суду, суддя першої інстанції ще на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі своєю ухвалою повинен залишити без розгляду позовну заяву, подану після закінчення строку звернення до адміністративного суду. Відтак, суд першої інстанції безпідставно застосував зазначену норму процесуального закону до позовної заяви, провадження за якою вже відкрито до моменту внесення зазначених змін.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, а відтак, подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню.
На думку колегії суддів суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги позивача, правомірно виходив з того, що остання має право на підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». У зв'язку з тим, що рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 було визнано неконституційними окремі положення Законів України про Державний бюджет України на 2007-2008 роки, якими було зупинено і обмежено право на отримання спірних доплат, то суд першої інстанції прийшов до переконання, що відмова Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області у проведенні нарахування і виплати позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є протиправною.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зобов'язання здійснення перерахунку та виплати підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року та з 22.05.2008 року, оскільки ч.2 ст.152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Одночасно колегія суддів вважає підставними заявлені вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача нараховувати і виплачувати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2009 року, оскільки дія норм ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2009 рік не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами, що не було враховано судом першої інстанції. Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком, тому доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині є необґрунтованими.
Крім того, апелянтом у відповідності до ч.1 ст.100 КАС України, не заявлено клопотання про застосування річного строку звернення до суду визначеного ст.99 КАС України, а тому відсутні наведені підстави для відмови позивачу у нарахування та виплаті підвищення до пенсії як дитині війни.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог в частині зобов'язання УПФУ області провести нарахування та виплату на її користь підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідне нарахування та виплата підвищення до пенсії як дитині війни повинні проводитись із врахуванням вже виплачених сум.
Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, обов'язок щодо нарахування і виплати спірної допомоги правильно покладено на відповідача у справі.
У відповідності до п.3 ч.2 ст.64 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» обов'язок по здійсненню функції щодо призначення (перерахунку), забезпечення своєчасного та в повному обсязі фінансування і виплати пенсій та надання соціальних послуг покладено на відповідну виконавчу дирекцію Пенсійного фонду України та її територіальні органи і визначення розмірів конкретної заборгованості перед позивачем є неможливим без проведення Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області відповідного перерахунку його пенсії на підставі даних відповідної пенсійної справи, а тому колегія суддів приходить до переконання, що позовні вимоги про нарахування та виплату визначеної позивачем суми заборгованості задоволенню не підлягають.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.
Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясування ним обставин, які мають значення для справи та невідповідність його висновків дійсним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Відтак, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової, якою позовні вимоги слід задовольнити частково.
На підставі викладеного, керуючись ст.195, ст.197, п.3 ч.1 ст.198, п.1,3,4 ч.1 ст.202, ст.205, ст.207, ст. 212, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську задовольнити частково.
Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 грудня 2010 року про залишення частини позовних вимог без розгляду та постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 грудня 2010 року у справі № 2а-1202/2010 - скасувати та прийняти нову постанову.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова щодо невиплати на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни за період з 11.01.2011 року по 22.07.2011 року включно.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області в частині відмови ОСОБА_1 в нарахуванні та виплаті підвищення до пенсії.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно та починаючи з 01.01.2009 року, з врахуванням виплачених сум.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В.М. Каралюс
суддя З.М. Матковська
суддя В.С. Затолочний