29 грудня 2014 року справа № 823/3526/14
13 год. 08 хв. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Бабич А.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Демченко Н.Ю.,
позивача - ОСОБА_1 (особисто),
представника відповідача - Карого В.М. (згідно з довіреністю);
представника третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору - не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області; третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору: відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області, - про визнання незаконним та скасування наказу,
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся у Черкаський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом, в якому з урахуванням уточнень просив визнати незаконним та скасувати наказ Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області (далі-відповідач) від 13.08.2014 №138-к "Про поновлення на посаді ОСОБА_1." як такий, що порушує права позивача, враховуючи вимоги ч.5 ст.235 Кодесу законів про працю України (далі - КЗпП України) та листа Міністерства праці та соціальної політики України від 07.08.2007 №205/06/187-07 "Щодо порядку поновлення працівника на роботі та звільнення працівника за власним бажанням".
Позов мотивано тим, що оскаржуване рішення порушує його конституційні права на працю, оплату праці, дискримінує його, як інваліда, не відповідає вимогам постанови суду щодо необхідності його поновлення.
Відповідач проти позову заперечував з тих підстав, що, на його думку, оскаржуване рішення прийнято на виконання та відповідно до вимог зазначеного судового рішення з урахуванням обставин реорганізації його діяльності.
Третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору надала письмові пояснення про те, що судове рішення, яким поновлено позивача на посаді, переглядається у касаційному порядку, що унеможливлює стверджувати про однозначну незаконність наказу про поновлення позивача на посаді.
Заслухавши пояснення та доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд встановив, що постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 24.04.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2013, у справі №823/2/13-а задоволено позов щодо скасування наказу Черкаської обласної державної насіннєвої інспекції №68-К від 03.12.2012 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Тальнівської районної державної насіннєвої інспекції та поновлення його на цій посаді. Це рішення перебуває на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області.
13.08.2014 відповідач прийняв наказ №138-к (далі - оскаржуваний наказ), яким скасував власний наказ щодо звільнення позивача з посади, до того скасований постановою суду у справі №823/2/13-а, поновив позивача на посаді з 13.08.2014, закріпив за ним місце роботи за відповідною адресою та попередив про наступне вивільнення у зв'язку із відсутністю зазначеної посади у штатному розписі Державної інспекції сільського господарства у Черкаській області. Це рішення відповідача суд вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на невідповідність вимогам наступних норм.
По-перше, постанови адміністративних судів про поновлення на посаді у відносинах публічної служби згідно з п.3 ч.1 ст.256 Кодексу адміністративного суду України (далі - КАС України) виконуються негайно, тобто з часу прийняття судом постанови, а не набуття нею законної сили. Суд встановив, що роботодавець не виконав цієї вимоги. Крім того, постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі №823/2055/14 підтверджується протиправна бездіяльність державного виконавця щодо виконання вищезгаданого судового рішення про поновлення позивача на посаді.
По-друге, поновлення позивача з 13.08.2014 порушує право позивача на працю та заробітну плату, що гарантовані Конституцією України.
Відповідно до абзацу 5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Суд акцентує, що несвоєчасність виконання суду без поважних причин є порушенням вказаної статті. Зважаючи, що оскаржуваним наказом не вирішено питання оплати праці за час невиконання судового рішення про поновлення на посаді позивача, він безпосередньо спричиняє порушення права на працю та її оплату.
Оскаржуваний наказ, з огляду на встановлені судом обставини справи, порушує також ст.43 Конституції України, згідно з якою кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Конституційні права і свободи людини і громадянина згідно зі ст.64 Конституції України не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених нею. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
По-третє, суд не взяв до уваги доводи відповідача про те, що він є новоствореною юридичною особою, а попереднього роботодавця позивача ліквідовано, оскільки відповідно до ч.3 ст.36 Господарського кодексу України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 ч.1 ст.40 Кодексу).
Відповідно до даних ЄДРПОУ відповідач є правонаступником юридичної особи, з посади в якій було звільнено позивача. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 03.04.2014 здійснено заміну сторони виконавчого провадження, а саме: боржника - Черкаську обласну державну насіннєву інспекцію на її правонаступника - Державну інспекцію сільського господарства в Черкаській області. Відповідач не обґрунтував правомірності часу, з якого він поновив позивача, не надав суду доказів щодо необхідності попередження про наступне його звільнення (доказів неможливості запропонувати рівнозначну посаду чи пропозицій позивачу перевести на іншу посаду, в яких він відмовив), оскаржуваним наказом не вирішив питання оплати праці за час вимушеного прогулу позивача.
Якщо на підприємстві створена первинна профспілкова організація, власник або уповноважений ним орган має дотримуватися, крім іншого, вимог ч.3 ст.22 Закону України від 15 вересня 1999 року №1045-XIV «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». У разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень. Профспілки мають право вносити пропозиції органам державної влади, органам місцевого самоврядування, роботодавцям, їх об'єднанням про перенесення термінів, тимчасове припинення або скасування заходів, пов'язаних з вивільненням працівників, які є обов'язковими для розгляду.
Розірвання власником або уповноваженим ним органом трудового договору з працівником відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України передбачає дотримання певних гарантій для працівника. Так, за загальним правилом встановленим ч.1 ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Відповідач не довів відповідності оскаржуваного наказу цим вимогам.
При припиненні трудового договору з підстави, зазначеної п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку (ст.44 КЗпП України). Це питання оскаржуваним наказом не вирішено.
Відповідно до статті 240-1 КЗпП України у разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника), виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу. Одночасно орган, який розглядає трудовий спір, визнає працівника таким, якого було звільнено за п.1 ст.40 КЗпП України. На такого працівника поширюються пільги і компенсації, передбачені статтею 49-3 КЗпП України для вивільнюваних працівників, а його зайнятість забезпечується відповідно до Закону України "Про зайнятість населення".
Зважаючи на обставини справи, оскаржуваний наказ не відповідає вимогам судового рішення, на виконання якого він прийнятий.
На підставі ч.1 ст.162 КАС України суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є визнання саме протиправним та скасування оскаржуваного рішення відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 11, 159 - 165, 254 - 256 КАС України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області від 13.08.2014 №138-к "Про поновлення на посаді ОСОБА_1.".
2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, що може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з моменту отримання повного тексту постанови. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
3. Копії постанови направити особам, які брали участь у справі.
Суддя А.М. Бабич
Повний текст постанови виготовлений 30.12.2014