№ 2-а-5-339/2007 року
8 лютого 2007 року
м. Миколаїв
Центральний районний суд міста Миколаєва у складі
Головуючого
Алєйнікова В.О.
при секретарі Гуковій В.Б.
за участю позивача - ОСОБА_1.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адмінітсративну справу за позовом
ОСОБА_1 до
Вищої Ради Юстиції
про
оскарження рішень
▪ НОМЕР_1 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1. з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 за порушення присяги»
▪ НОМЕР_2 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1. з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 за порушення присяги»
У грудні 2006 року ОСОБА_1 звернулась до Центрального районного суду міста Миколаєва та вважала за необхідне скасувати, як такі, що не відповідають вимогам діючого законодавства та необгрунтовні рішення Вищої Ради Юстиції НОМЕР_1 про внесення подання про звільнення її з посади судді Ленінського районного суду міста Миколаєва.
Під час судового розгляду справи позивачка позов підтримала.
Враховуючи клопотання позивача, а також обставини справи, а саме - хід та значення процедури, в межах якої були прийняті оскаржувані рішення, та строки їх реалізації - судом були вжиті заходи щодо невідкладного розгляду справи, через що відповідачу у грудні 2006 року були належним чином надіслані матеріали позовної заяви, а 5 лютого 2007 року він був повідомлений про час та місце розгляду справи факсимільним повідомленням та кур'єром, що повністю відповідає вимогам частини 3 статті 110, статті 38 КАС України.
За такого, не зважаючи на те, що відповідач у судове засідання свого представника не надіслав та просив про відкладення розгляду справи через отримання ним лише факсимільного повідомлення, але не повістки, суд на підставі частини 4 статті 128 КАС України ухвалив про розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Заслухавши пояснення позивачки, та дослідивши інші докази, суд доходе такого.
І. Фактичні обставини справи.
Факти, які жодна з сторін не оскаржує, стисло можуть бути викладені таким чином.
1……5 травня 2006 року за наслідками перевірки обставин, викладених у скарзі в.о. голови правління ВАТ «Херсонські комбайни» ОСОБА_4. щодо наявності підстав для звільнення судді Ленінського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 з посади за порушення присяги членом Вищої Ради Юстиції Л.П.Ізовітовою була внесена пропозиція про звільнення позивачки з посади професійного судді .
Така пропозиція була зроблена через те, що, як встановлено автором пропозиції:
«ІНФОРМАЦІЯ_1 Ленінського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1. при постановленні ухвали [від 23 лютого 2006 року] про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ВАТ «Херсонські комбайни», ОСОБА_3., ОСОБА_4. про визнання загальних зборів акціонерів та спонукання виконати рішення допущені порушення чинного законодавства та несумлінність, що є несумісними з зайняттям посади судді»
/а.с. 6 - 7/
У той же день за наслідками перевірки обставин, викладених у зверненні голови Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації Марченка М.О. щодо наявності підстав для звільнення судді Ленінського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1. з посади за порушення присяги членом Вищої Ради Юстиції Л.П.Ізовітовою була внесена пропозиція про звільнення позивачки з посади професійного судді .
Така пропозиція була зроблена через те, що, як встановлено автором пропозиції:
«ІНФОРМАЦІЯ_1 Ленінського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1. при постановленні ухвали [від 21 березня 2006 року] про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_5 до ВАТ «Авіаційна компанія «Дніпроавіа» та авіакомпанії «Люфтганза» про визнання дій авіакомпанії «Люфтганза» щодо створення монопольного становища на ринку авіаперевезень між Україною і Німеччиною неправомірними та покладення обов'язку на ВАТ «Дніпроавіа» здійснювати авіарейси по маршруту Дніпропетровськ - Франкфурт-на-Майні допущена несумлінність, що є несумісним з зайняттям посади судді»
/а.с. 8 - 9/
2…… Рішенням від 30 серпня 2006 року кваліфікаційної комісії суддів Одеського апеляційного округу також встановлені порушення позивачкою вимог діючого законодавства при постановленні ухвали про забезпечення позову від 23 лютого 2006 року /а.с. 10/ та при постановленні ухвали про забезпечення позову від 21 березня 2006 року /а.с. 10зв./, та вона притягнута до дисціплінарної відповідальності й на неї накладене дисциплінарне стягнення у вигляді пониження кваліфікаційного стягнення.
Це рішення набуло чинності, воно не є ані оскарженим, ані скасованим.
3……Рішенням НОМЕР_1 Вищої Ради Юстиції за пропозицією члена Вищої Ради Юстиції України ухвалено
Внести подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 за порушення присяги.
Як вказано у рішенні, підставами для його прийняття стали встановлені відповідачем порушення ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1. вимог законодавства при постановленні ухвали про забезпечення позову від 23 лютого 2006 року, які є свідченням її несумлінного ставлення до виконання обов'язків судді, що є несумісним з зайняттям посади судді
/а.с. 12 - 13/.
Рішенням НОМЕР_2 Вищої Ради Юстиції за пропозицією члена Вищої Ради Юстиції ухвалено
Внести подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 за порушення присяги.
Як вказано у рішенні, підставами для його прийняття стали виявлені відповідачем порушення ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1. вимог законодавства при встановленні ухвали про забезпечення позову від 21 березня 2006 року, які є свідченням її несумлінного ставлення до виконання обов'язків судді, що є несумісним з зайняттям посади судді
/а.с. 14 - 15/.
ІІ. Питання щодо прийнятності справи.
1……Відповідно до роз'яснень, що містяться у рішенні Конституційного Суду України № 7/рп - 2002 від 27 березня 2002 року (справа справа щодо актів про обрання/призначення суддів на посади та про звільнення їх з посад) вирішення питань, пов'язаних з трудовими спорами суддів та оскарженням актів Вищої ради юстиції, може бути предметом розгляду судів загальної /мається на увазі - неконституцйної/ юрисдикції у випадках і в порядку, встановлених законом, який також може визначити і підсудність даних справ судам загальної юрисдикції відповідного рівня.
З цього роз'яснення випливає, що:
а. оскарження актів Вищої Ради Юстиції розглядається, як вирішення питань, пов'язаних із трудовими спорами суддів
б. ці акти мають оскаржуватись в порядку, що встановлений законом для розгляду трудових спорів суддів
в. ці акти мають розглядатись визначеними законом судами неконституційної юрисдикції
2……Відповідно до пункту 15 статті 3 Кодексу Адміністративного Судочинства України професійна діяльність суддів є піблічною службою, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 17 цього Кодексу спори щодо проходження публічної служби підлягають розгляду в порядку, що встановлений цим Кодексом.
Відповідно до статті 131 Конституції України, статті 1 Закону України «Про Вищу Раду Юстиції» Вища Рада Юстиції є державним органом, через що відповідно до частини 2 статті 18 КАС України спори щодо її рішень підлягають розгляду в окружному адміністративному суді. Відповідно до пункту 5 Прикінцевих та Перехідних положень згадного Кодексу до початку діяльності окружного адміністративного суду підсудні йому справи вирішують у першій інстанції відповідні місцеві загальні суди.
Відповідно до частини 2 статті 19 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії /як в цьому випадку/, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які стосуються конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання позивача.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка проживає у Центральному районі міста Миколаєва.
Отже, ця справа підсудна Центральному районному суду міста Миколаєва, як адміністративному.
3……Відповідно до статті 23 КАС України усі адміністративні справи в суді першої інстанції, крім випадків, прямо встановлених цим Кодексом, розглядаються і вирішуються ІНФОРМАЦІЯ_1 одноособово.
Випадки обов'язкового розгляду справи колегією суддів у суді першої інстанції є встановленими частиною 1 статті 24 КАС України. Відповідно до вимог цієї статті у такому складі розглядаються лише адміністративні справи, предметом оскарження яких є рішення, дії чи бездіяльність Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади /до цієї гілки влади Вища Рада Юстиції не віднесена/, Національного банку України, їхньої посадової чи службової особи, виборчої комісії (комісії з референдуму), члена цієї комісії.
Отже, ця справа має вирішуватись та розглядатись ІНФОРМАЦІЯ_1 одноособово.
ІІІ. Питання про коло осіб, що мають брати участь у розгляді справи.
1……Відповідно до статті 3 Закону України «Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України» звільнення з посади судді, обраного безстроково, відбувається в такому порядку:
а. ініціювання перед Вищою радою юстиції питання про звільнення з посади судді в порядку, передбаченому статтею 17 цього Закону;
б. розгляд питання Вищою радою юстиції та прийняття рішення щодо внесення подання до Верховної Ради України про звільнення судді, обраного безстроково;
в. подання Вищої ради юстиції до Верховної Ради України матеріалів про звільнення судді, обраного безстроково;
г. розгляд подання Вищої ради юстиції відповідним Комітетом Верховної Ради України і прийняття рішення по суті цього подання;
д. розгляд подання Вищої ради юстиції та висновку Комітету Верховної Ради України на пленарному засіданні Верховної Ради України і прийняття Верховною Радою України рішення стосовно звільнення судді з посади.
Отже, оскаржувані рішення є пов'язаними лише з діями відповідача - направленням/не напарвленням подання про звільнення позивачки з посади, інтересів інших осіб, оскрім сторон по справі, вони не стосуються.
2……Відповідно до згаданого вище рішення Конституційного Суду України № 7/рп - 2002 від 27 березня 2002 року акти Верховної Ради України про звільнення суддів мають конституційно-правову природу та не можуть бути предметом обговорення місцевого суду.
Отже, Верховна Рада України не може бути особою, що в цьому випадку бере участь у справі.
Таким чином, особами, які мають брати участь у цій справі, є лише ОСОБА_1. та Вища Рада Юстиції.
IV. Питання права.
1……Зі змісту ж статті 32 Закону України «Про статус суддів» вбачається, що дисциплінрні стягнення /частина 1/ є формами дисциплінарної відповідальності судді у разі несумлінного виконання ним своїх посадових обов'язків.
Внесення членом Вищої Ради Юстиції на підставі пункту 4 частини 1 статті 30 Закону України «Про Вищу Раду Юстиції» пропозиції про звільнення судді з посади у разі несумлінного виконання ним обов'язків Конституційний Суд України у своєму рішенні № 9/рп - 2002 від 21 травня 2002 року (справа про Закон України «Про Вищу раду юстиції») також відносить до питань дисциплінарної відповідальності суддів /абзац 7 пункту 7 рішення/
З наведених же вище фактичних обставин вбачається, що за порушення вимог діючого законодавства при постановленні ухвал про забезпечення позову від 23 лютого 2006 року та від 21 березня 2006 року на час винесення оскаржуваних рішень щодо позивачки одночасно застосоване як дисциплінарне стягнення так й винесена пропозиція про звільнення її з посади судді.
Отже, шляхом прийняття оскаржуваних рішень Вища Рада Юстиції погодилась з тим, що позивачка двічі притягається до відповідальності одного виду за одні й тіж самі правопорушення.
Між тим, відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
За такого суд має визнати, що оскаржувані рішення суперечать Конституції України та порушують встановлені Конституцією України права позивачки.
2……При прийнятті цього рішення суд не вирішує питання про те, чи були допущені позивачкою вимоги діючого законодавства та несумлінність, не вдається в сутність цих порушень та не дає оцінку обгрунтованості застоссування до неї дисциплнарної відповідальності у тій чи іншій формі, виходчи з такого.
По-перше, відповідно до частини 3 статті 2 КАС України предметом перевірки при розгляді адміністративних справ є дії суб'єктов владних повноважень, але не громадян;
По-друге, встановлене у пункті 1 розділу IV цього рішення порушення статті 61 Конституції України не є формальним, воно стосується Конституційних прав та свобод позивачки, як людини й громадянина, причому - рішенням, але не дією, тобто - на ідеологічному рівні. Відповідно ж до частини 2 статті 22 Коснтитуції України конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Отже, пряме порушення таких прав на ідеологічному рівні не може бути виправданим.
За такого суд має визнати оскаржувані рішення протиправним.
V. Вирішення спору.
Враховуючи сутність та значення оскаржуваних рішень, їх місця у передбаченій статтею 3 Закону України «Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України» процедурі, а також те, що скасування судом подібних рішень Вищої Ради Юстиції України діючим законодавством не передбачене, суд вважає визнання оскаржуваних рішень протиправними необхідним та достатнім для захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивачки.
Отже, поданий позов підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 158-163 КАСУ, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправним рішення Вищої Ради Юстиції України НОМЕР_1 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1. з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 за порушення присяги».
Визнати протиправним рішення Вищої Ради Юстиції України НОМЕР_2 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 за порушення присяги»
Постанова може бути оскарженою до апеляційного адміністративного суду через Центральний районний суд міста Миколаєва протягом 10 днів.
СУДДЯ =АЛЄЙНІКОВ В.О.=
Копія вірна
Рішення не набуло чинності
14 лютого 2007 року
Суддя =Алєйніков В.О.=