Справа № 161/19494/14-к
Провадження № 1-кп/161/810/14
м. Луцьк 18 грудня 2014 року Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням:
судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №42014030010000186, що надійшло з прокуратури м.Луцька 02.12.2014 року з обвинувальним актом відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, гр. України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою - АДРЕСА_2 , раніше судимого - 25.04.2014 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ст. 185 ч.1 КК України до 80 годин громадських робіт (станом на 23.10.2014 року відбув 4 години громадських робіт),
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 389 ч.2 КК України,
Згідно обвинувального акту ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення за таких обставин.
Так, обвинувачений ОСОБА_5 , будучи засудженим вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.04.2014 року за ст.185 ч.1 КК України до покарання у виді 80 годин громадських робіт, 26.08.2014 року поставлений на облік в Луцький МВ КВІ УДПтС України у Волинській області та ознайомлений з умовами відбуття покарання, відповідальністю за ухилення від відпрацювання громадських робіт, передбаченої ст.389 ч.2 КК України, та направлений для відбуття призначеного вироком суду покарання в КП "Парки та сквери м.Луцька". 03.09.2014 року, 17.09.2014 року та 01.10.2014 року, умисно, не з'явився для реєстрації до Луцького МВ КВІ, внаслідок чого 10.10.2014 року був письмово попереджений про притягнення до кримінальної відповідальності за порушення порядку та умов відбування покарання.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_5 , умисно, без поважних причин, 28.08.2014 року, 29.08.2014 року, протягом вересня 2014 року та з 01.10.2014 року по 13.10.2014 року не з'явився для відбуття покарання у виді громадських робіт. 15.10.2014 року не з'явився для реєстрації до Луцького МВ КВІ.
В зв'язку з чим, станом на 24.10.2014 року, не відпрацював 76 годин, чим злісно ухилився від виконання громадських робіт та порушив встановлені ст.ст.36, 37, 40 КВК України обов'язки, порядок та умови відбування покарання.
Таким чином, своїми умисними діями, які виразились в ухиленні від відбування громадських робіт особою, засудженою до цього покарання, ОСОБА_5 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.389 КК України.
Під час судового провадження між обвинуваченим та прокурором, зокрема, 18.12.2014 року укладено угоду про визнання винуватості. Згідно з угодою сторонами погоджена кваліфікація кримінального правопорушення за ст.389 ч.2 КК України, об'єм визнання вини обвинуваченим, наявність пом'якшуючих обставин - щире каяття. Обвинувачений ОСОБА_5 беззастережно та у повному обсязі визнав винуватість та не заперечує жодних із фактичних обставин справи. Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди ОСОБА_5 буде призначено покарання за ст.389 ч.2 КК України у виді 2 місяців арешту. На підставі ст.71, 72 КК України за сукупністю вироків, шляхом приєднання до покарання, призначеного за даним вироком, частково невідбутого покарання за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.04.2014 року, остаточно визначити до відбуття ОСОБА_5 2 (два) місяці 5 (п'ять) днів арешту.
Розглядаючи питання про затвердження угоди, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинувачем про визнання винуватості.
Згідно ч.4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Злочин, у вчиненні якого ОСОБА_5 визнав себе винуватим, згідно ст. 12 КК України, віднесений до категорії злочинів невеликої тяжкості.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 цілком розуміє положення ч.5 ст.474 КПК України, усвідомлює свої права, наслідки укладення та затвердження угоди, укладення угоди про визнання винуватості є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Судом встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам Кримінального процесуального Кодексу та Кримінального Кодексу України, зокрема, ст. 65 КК України, інтересам суспільства, кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.
Обвинувачений ОСОБА_5 погоджується на призначення узгодженого покарання.
Суд, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, зважаючи, що узгоджене сторонами покарання, відповідає загальним правилам призначення покарань, дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим.
Керуючись ст.ст. 373, 374, 475 КПК України, суд,
Угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_5 від 18.12.2014 року у кримінальному провадженні №42014030010000186 - затвердити.
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 389 ч.2 КК України, призначивши покарання - 2 (два) місяці арешту.
На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків, шляхом приєднання до покарання, призначеного за даним вироком, частково невідбутого покарання за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.04.2014 року, у виді 40 годин громадських робіт, з розрахунку, що, згідно ст.72 КК України, одному дню арешту відповідає 8 (вісім) годин громадських робіт, остаточно визначити до відбуття ОСОБА_5 2 (два) місяці 5 (п'ять) днів арешту.
Строк відбуття покарання рахувати з дня приведення вироку до виконання, тобто з моменту його затримання.
На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області протягом 30 днів з дня його проголошення.