Справа № 159/6917/14-к
Провадження № 1-кп/159/272/14
м. Ковель 18 грудня 2014 року
Ковельський міськрайонний суд Волинськоі області під головуванням
судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
представника сектору кримінальної міліції - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ковелі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014030110000850 від 15 жовтня 2014 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ковеля Волинської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, тимчасово безробітного, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , такого, що має судимість: 25 червня 2013 року вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області засуджений за ст.ст. 187 ч.2, 69,75,76,104 КК України до 5 років позбавлення волі, звільненого від покарання з іспитовим строком на 2 роки; обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 190 КК України,
Будучи судимим за вчинення корисливого злочину, судимість з який не знята і не погашена у встановленому законом порядку, обвинувачений ОСОБА_5 повторно, в період з кінця серпня 2014 року - початок вересня 2014 року, перебуваючи на території Привокзального ринку в м. Ковелі, переслідуючи корисливу мету - заволодіння чужим майном шляхом обману, скориставшись довірою потерпілого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом обману, під приводом позики, заздалегідь не маючи наміру повертати потерпілому кошти, заволодів належними ОСОБА_7 коштами в сумі 450 гривень, котрі звернув на свою користь, спричинивши потерпілому ОСОБА_7 майнову шкоду на вказану суму.
01 вересня 2014 року, близько 19 години, обвинувачений ОСОБА_5 повторно, перебуваючи біля зупинки залізничної станції в с. Доротище Ковельського району, переслідуючи корисливу мету - заволодіння чужим майном шляхом обману, повідомивши потерпілій ОСОБА_8 неправдиві відомості скористався довірою неповнолітньої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 і шляхом обману, заздалегідь не маючи наміру повертати майно, заволодів належним потерпілій ОСОБА_9 ювелірним виробом: золотим ланцюжком вагою 2 гр. вартістю 700 гривень та золотим хрестиком вагою 1 гр. вартістю 200 гривень, спричинивши потерпілій ОСОБА_9 майнову шкоду на загальну суму 900 гривень.
20 вересня 2014 року близько 21 години, обвинувачений ОСОБА_5 повторно, перебуваючи поблизу приміщення гуртожитку, що знаходиться на території ПТУ №5 що по АДРЕСА_3 , переслідуючи корисливу мету - заволодіння чужим майном шляхом обману, повідомив потерпілому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , неправдиву інформацію з метою викликати в потерпілого упевненість щодо повернення майна і викликати до себе довіру та скориставшись довірою неповнолітнього потерпілого, заздалегідь не маючи наміру повертати належне потерпілому майно, шляхом обману заволодів належним потерпілому ОСОБА_10 срібним браслетом, вагою - 8,1 гр. вартістю 325 гривень, чим спричинив неповнолітньому ОСОБА_10 майнову шкоду на суму 325 гривень.
27 вересня 2014 року в період з 12 години по 22 годину, обвинувачений ОСОБА_5 повторно, перебуваючи біля приміщення ПТУ №5, що по вул. Івасюка, 18 в м. Ковелі, переслідуючи корисливу мету - заволодіння чужим майном обманним шляхом, скориставшись довірою неповнолітнього ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , повідомляючи останньому неправдиві відомості, та тим самим викликаючи у ОСОБА_11 впевненість про повернення майна, заздалегідь не маючи наміру повертати належне потерпілому майно, шляхом обману заволодів належним потерпілому ОСОБА_11 мобільним телефоном марки «Нокіа 5230», вартістю 400 гривень та грошима на суму 100 гривень, спричинивши неповнолітньому ОСОБА_11 майнову шкоду на загальну суму 500 гривень.
Своїми умисними діями, які виразились у заволодінні чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, вчиненому повторно, ОСОБА_5 скоїв шахрайство, а саме кримінальні правопорушення (злочини), передбачені ч.2 ст. 190 КК України.
Будучи допитаним у ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_5 винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав частково. Зокрема повністю визнав себе винуватим у заволодінні в період з кінця серпня 2014 року - початок вересня 2014 року, шляхом обману та зловживання довірою, майном потерпілого ОСОБА_7 , а саме грошима в сумі 450 грн. Визнав себе винуватим у заволодінні 20 вересня 2014 року, шляхом обману та зловживання довірою, майном потерпілого ОСОБА_10 , а саме срібним браслетом у вигляді ланцюжка. Визнав себе винуватим у заволодінні 01 вересня 2014 року, шляхом обману та зловживання довірою, майном потерпілої ОСОБА_9 , а саме золотим ланцюжком з хрестиком, а також у заволодінні 27 вересня 2014 року, шляхом обману та зловживання довірою, майном потерпілого ОСОБА_11 , зокрема мобільним телефоном марки «Нокіа 5230» та грошима в сумі 100 грн. У заволодінні шляхом шахрайства майном потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_13 - не визнав.
У той же час під час допиту у ході судового розгляду 16 грудня 2014 року обвинувачений не визнавав себе винним у заволодінні шляхом шахрайства майном потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 та ОСОБА_11 . Показав, що наприкінці серпня 2014 року у приміщенні магазину потерпілого ОСОБА_12 познайомився з потерплим ОСОБА_7 у розмові з яким виявилось, що вони обидва відвідують одну церкву. Того ж дня позичив в потерпілого ОСОБА_7 150 грн., пообіцявши повернути гроші через кілька днів. Через кілька днів зустрівся з потерпілим ОСОБА_7 , однак грошей йому не повернув, натомість позичив ще 150 грн., які також пообіцяв віддати через кілька днів. Ще через кілька днів, у обмовлений день, знову зустрівся з потерпілим, однак також грошей йому не повернув, а позичив в нього ще 150 грн., пообіцявши, що через кілька днів поверне гроші. Однак у обумовлений строк коштів потерпілому не повернув, оскільки не мав такої суми. Коли позичав в потерпілого гроші, мав намір їх повернути, коли отримає кошти від батька. Не повернув кошти вчасно, оскільки не отримав грошей від батька. Ухилявся від зустрічей з потерпілим, оскільки не мав можливості виконати взяті на себе зобов'язання по поверненню коштів. У ході досудового розслідування повернув гроші потерпілому. Приблизно у серпні чи вересні 2014 року, повертаючись із зібрання разом з потерпілим ОСОБА_12 зайшли до останнього у магазин, розташований на привокзальному ринку в м. Ковелі. У розмові із потерпілим попрохав в нього продати спортивного костюма з відстрочкою оплати вартості костюма, на що потерпілий погодився. При цьому, не визначали з потерпілим строк оплати вартості костюма. Сам він сподівався невдовзі повернути гроші за костюм працюючи в потерпілого, або коли заробить гроші. Приблизно у той же час потерпілий попрохав його записати на флеш-накопичувачі музику чи фільми, для чого передав належного йому ноутбука та два флеш-накопичувача. Раніше він вже надавав потерпілому такі послуги і збирався виконати прохання потерпілого. Однак приблизно того чи наступного дня, поблизу бару «Класік», що по вул. Володимирській в м. Ковелі, ноутбука в нього забрали хлопці, які пізніше віддали вказаного ноутбука потерпілому. Віддати того ж дня флешки потерпілому він забув, а пізніше їх загубив. У один з днів вересня 2014 року, увечері, він домовився з ОСОБА_14 поїхати до м. Києва на заробітки. Крім цього, в них не було грошей на цигарки. Вирішити проблему з грошима для поїздки на заробітки вирішили здавши до ломбарду золотого ланцюжка, якого мала ОСОБА_15 . У соціальних мережах він зв'язався з ОСОБА_16 , яка погодилась позичити йому золотого ланцюжка за умови його повернення. Увечері того ж дня, він разом з ОСОБА_14 на автомобілі таксі під керуванням ОСОБА_17 поїхав до с. Доротище, де мешкала неповнолітня ОСОБА_15 . В с. Доротище він забрав в ОСОБА_18 ланцюжка, пообіцявши що поверне його через тиждень. Того ж вечора тим же автомобілем повернувся в м. Ковелі і за документами ОСОБА_14 здав ланцюжка до ломбарду на одну добу, отримавши за нього гроші в сумі 600 грн. З вказаної суми він 200 грн. віддав за послуги таксисту. На заробітки в м. Київ він так і не поїхав, оскільки не було білетів на місця у плацкартному вагоні, а гроші витратив на власні потреби. Наступного дня, вранці, у соціальних мережах повідомив ОСОБА_19 про те, що на заробітки не поїхав і ланцюжка в нього немає. Увечері того ж дня, отримавши від батька необхідну суму, мав намір викупити ланцюжка з ломабарду, однак не знайшов ОСОБА_14 , по паспорту якого ланцюжка було здано до ломбарду, тому гроші повернув батькові. У вересні 2014 року, перебуваючи поблизу приміщення гуртожитку, що знаходиться на території ПТУ №5 в м. Ковелі він зустрівся з потерпілим ОСОБА_20 . Побачивши в нього срібного браслета, попрохав дати поносити браслета, обіцяв за це потерпілому телефона. Однак, забравши в потерпілого ОСОБА_21 срібного браслета, телефона потерпілому не передав і того ж вечора належного потерпілому браслета віддав таксисту ОСОБА_17 за послуги з перевезення обвинуваченого з м. Ковеля до місця проживання в с. Доротище. Дійсно, коли брав браслета в потерпілого ОСОБА_21 , не мав наміру повертати його потерпілому. У вересні 2014 року, перебуваючи разом зі своїм знайомим на ім'я ОСОБА_22 поблизу приміщення гуртожитку, що знаходиться на території ПТУ №5 в м. Ковелі, зустрівся з потерпілим ОСОБА_13 . Останній продав їм за 250 грн. мобільного телефона. Того ж вечора придбати в нього мобільного телефона запропонував ОСОБА_23 . У зв'язку з цим, він повернув потерпілому ОСОБА_24 телефона, якого вони з ОСОБА_22 придбали в потерпілого, а потерпілий повернув йому гроші. Того ж вечора, через певний час, ОСОБА_22 передав йому телефона, якого купив в ОСОБА_25 і попрохав передати цього телефона потерпілому ОСОБА_24 , що він і зробив. ОСОБА_26 в потерпілого ОСОБА_27 він не забирав. У один з днів вересня, на престольне свято в смт. Любленець Ковельського району, він поблизу приміщення гуртожитку, що знаходиться на території ПТУ №5 в м. Ковелі зустрівся з потерпілим ОСОБА_11 , в якого виявився новий телефон. Дізнавшись, що в потерпілого є старий телефон, попрохав потерпілого дати йому покористуватися вказаним телефоном. Вже після того, як передав йому телефона, потерпілий ОСОБА_28 сказав принести гроші за телефон в сумі 250 грн. Того ж вечора він загубив телефона на спортивному майданчику поблизу ПТУ №5. Однак потерпілому ОСОБА_29 , якого того ж вечора знову зустрів біля гуртожитку ПТУ, про те що згубив телефона нічого не сказав, а крім цього позичив в потерпілого 100 грн. Гроші за телефон обіцяв повернути через три дні, термін повернення грошей з потерпілим не обговорювали. Коли брав телефон в потерпілого ОСОБА_11 , мав намір віддати потерпілому гроші за телефон.
Окрім часткового визнання обвинуваченим ОСОБА_5 своєї винуватості у вчиненні інкримінованого йому злочину, винуватість обвинуваченого у заволодіння майном (грошима) потерпілого ОСОБА_7 шляхом обману та зловживання довірою, доводиться показаннями потерпілого ОСОБА_7 та показаннями самого обвинуваченого.
Будучи допитаним у ході судового розгляду потерпілий ОСОБА_7 показав, що влітку 2014 року він вступив до Ковельського медичного коледжу. Приблизно за тиждень до початку навчального року, тобто до 01 вересня 2014 року, він приїхав до м. Ковеля з метою підшукати житло на період навчального року. На привокзальному ринку в м. Ковелі випадково познайомився з обвинуваченим ОСОБА_30 , у ході розмови з яким дізнався про те, що вони з обвинуваченим одного віросповідання. На ґрунті цього він проникся довірою до обвинуваченого, тож коли обвинувачений ОСОБА_30 попрохав в нього у позику гроші на власні потреби, він погодився передати у позику обвинуваченому гроші за умови повернення обвинуваченим вказаних коштів через тиждень часу. Точну суму, яку передав обвинуваченому того дня не пам'ятає. Приблизно 01 вересня 2014 року, у обумовлений час, він знову зустрівся з обвинуваченим з метою отримати від нього борг, однак того дня обвинувачений грошей йому не повернув, а попрохав позичити ще грошей, оскільки йому необхідно було почистити ноутбука, пообіцявши повернути всю суму боргу через кілька днів. Повністю довіряючи обвинуваченому він відгукнувся на прохання ОСОБА_31 і передав йому гроші в сумі приблизно 150 грн., за умови повернення боргу через кілька днів. Приблизно 05 вересня 2014 року він знову зустрівся з ОСОБА_30 , однак той, замість того, щоб віддати борг, попрохав в нього ще грошей в сумі близько 150 грн. на власні потреби, пообіцявши що через день-два поверне всю суму боргу. Сподіваючись на порядність обвинуваченого, він втретє передав обвинуваченому кошти, унаслідок чого загальна сума боргу обвинуваченого склала 450 грн. Однак у обумовлений день обвинувачений на зустріч не з'явився і грошей йому не повернув. Бажаючи повернути кошти, які передав у позику обвинуваченому, він кожного дня зв'язувався з обвинуваченим у соціальних мережах, приходив до обвинуваченого додому, домовлявся з ним про зустрічі, однак ОСОБА_30 на зустрічі з ним не з'являвся, а ще через певний час заблокував свою сторінку у соціальних мережах і від спілкування всіляко ухилявся. Така поведінка обвинуваченого переконала його у тому, що обвинувачений не мав і не має наміру повернути йому кошти, у зв'язку з чим він приблизно через місяць після вказаних подій звернувся із заявою про кримінальне правопорушення у правоохоронні органи. Кошти йому було повернуто приблизно у листопаді 2014 року, коли провадилось досудове розслідування.
Винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у заволодінні коштами потерпілого ОСОБА_7 шляхом обману та зловживання довірою, доводиться показаннями самого обвинуваченого, даними у ході судового розгляду.
Зокрема, будучи допитаним у ході судового розгляду даного кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_5 визнав, що наприкінці серпня 2014 року познайомившись на привокзальному ринку в м. Ковелі з потерпілим ОСОБА_7 , тричі, у період часу з кінця серпня 2014 року по початок вересня 2014 року, позичав в потерпілого гроші приблизно по 150 грн. і кожного разу обіцяв повернути боргу через кілька днів.
Крім цього, будучи допитаним у ході судового розгляду 16 грудня 2014 року і заперечуючи заволодіння грошима потерпілого шляхом обману та зловживання довірою, обвинувачений не зміг пояснити яким чином він мав намір здобути гроші, щоб повернути позику потерпілому ОСОБА_7 у обумовлені строки , а також не зміг пояснити причин, за яких після виникнення боргових зобов'язань неодноразово повідомляв потерпілому про свою спроможність повернути гроші, призначав потерпілому зустрічі, однак на зустрічі до потерпілого не з'являвся і уникав спілкування з потерпілим. Також обвинувачений не зміг пояснити, чому отримавши згідно його показів на початку вересня 2014 року від батька гроші для викупу з ломбарду ланцюжка, він не скористався вказаними коштами ні для відшкодування вартості ланцюжка потерпілій ОСОБА_9 , ні для повернення боргу потерпілому ОСОБА_7 .
Окрім визнання обвинуваченим ОСОБА_5 своєї вини у заволодінні майном потерпілої ОСОБА_9 шляхом обману та зловживання довірою, винуватість обвинуваченого доводиться показаннями потерпілої, свідків та показаннями обвинуваченого, даними у ході судового розгляду.
Будучи допитаною у ході судового розгляду потерпіла ОСОБА_9 показала, що у вересні 2014 року дізналась від своєї дочки, неповнолітньої ОСОБА_18 , про те, що обвинувачений ОСОБА_5 обманним шляхом заволодів належним їй золотим ланцюжком. Так, 01 вересня 2014 року ОСОБА_5 повідомив неповнолітній ОСОБА_8 про те, що того ж дня повинен терміново виїхати на роботу в м. Київ, однак коштів на проїзд до Києва в нього бракує, а тому попрохав в неповнолітньої ОСОБА_18 , щоб та передала йому належного потерпілій золотого ланцюжка з хрестиком, якого він на тиждень здасть до ломбарду, а через тиждень повернеться з м. Києва, викупить ланцюжка та поверне потерпілій. Ще до спливу тижневого терміну, дізнавшись про те, що обвинувачений нікуди не поїхав, ОСОБА_32 почала вимагати в нього повернення ланцюжка, на що обвинувачений пояснив, що ланцюжка він здав до ломбарду, а гроші загубив. Дізнавшись від дочки про обставини заволодіння обвинуваченим належним їй ланцюжком, вона зателефонувала батькам обвинуваченого ОСОБА_5 , після чого звернулась із заявою про вчинене кримінальне правопорушення у правоохоронні органи. У ході досудового розслідування батьки обвинуваченого відшкодували їй вартість ланцюжка.
Окрім показань потерпілої ОСОБА_9 , винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у заволодінні належним потерпілій ОСОБА_9 майном, а саме золотим ланцюжком, шляхом обману та зловживання довірою, доводиться показаннями свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_33 , ОСОБА_14 .
Будучи допитаною у ході судового розгляду свідок ОСОБА_15 показала, що 01 вересня 2014 року до неї звернувся обвинувачений ОСОБА_5 з проханням допомогти здобути кошти для виїзду на заробітки до м. Києва. Зокрема обвинувачений попрохав в неї віддати йому золотого ланцюжка, щоб він міг здати його до ломбарду на один тиждень. Пообіцяв, що через тиждень повернеться із заробленими грошима з м. Києва, викупить золотого ланцюжка з ломбарду та поверне їй. Довірившись обвинуваченому, вона того ж дня, увечері, передала обвинуваченому золотого ланцюжка, належного потерпілій ОСОБА_9 . Наступного дня зв'язалася з обвинуваченим у соціальних мережах. На її запитання, щодо від'їзду на заробітки, обвинувачений пояснив, що на заробітки він не їде і не поверне їй золотого ланцюжка, оскільки здав ланцюжка до ломбарду, а гроші в нього викрав ОСОБА_34 . Через кілька днів її подруга ОСОБА_33 , яка спілкувалась з ОСОБА_35 , розповіла їй, що ОСОБА_34 ніяких грошей у обвинуваченого не брав. Однак повіривши поясненням обвинуваченого, вона не стала вимагати від нього повернення ланцюжка чи грошей і не стала розповідати про те що сталось потерпілій. Через кілька тижнів до неї зателефонували працівники міліції і запропонували розповісти про те, що сталось батькам, що вона і зробила. Наступного дня її мати, ОСОБА_9 звернулась із заявою про кримінальне правопорушення у міліцію.
Свідок ОСОБА_33 у ході судового розгляду показала, що 01 вересня 2014 року обвинувачений ОСОБА_5 написав її подрузі ОСОБА_8 під час спілкування у соціальних мережах про те, що має намір виїхати наступного дня на заробітки, однак йому бракує коштів. Попрохав в ОСОБА_18 , щоб та передала йому золотого ланцюжка, якого він мав намір здати до ломбарду, щоб виручити кошти на дорогу до Києва. Обіцяв, що через тиждень повернеться із заробленими грошима, викупить ланцюжка та віддасть його ОСОБА_36 . ОСОБА_37 погодилась передати обвинуваченому ланцюжка на зазначених умовах і того ж вечора, біля зупинки залізничного транспорту в с. Доротище, передала ОСОБА_5 золотого ланцюжка. Однак ОСОБА_5 на заробітки не поїхав і ланцюжка ОСОБА_8 не повернув. Вона запитувала в свого знайомого ОСОБА_38 , який товаришує з обвинуваченим про причини, за яких обвинувачений не поїхав до Києва, на що той відповів, що обвинувачений передумав їхати і категорично заперечив те, що брав в обвинуваченого гроші.
Свідок ОСОБА_34 у ході судового розгляду показав, що кілька місяців потому був свідком, як обвинувачений ОСОБА_39 домовився у соціальних мережах з ОСОБА_16 про те, щоб ОСОБА_15 передала йому золотого ланцюжка. До цього випадку, обвинувачений неодноразово примушував ОСОБА_19 , щоб та передавала йому гроші. Увечері, автомобілем таксі під керуванням ОСОБА_40 , він разом з обвинуваченим приїхав до села Доротище Ковельського району, де на них вже чекали ОСОБА_15 та ОСОБА_33 . ОСОБА_15 передала обвинуваченому золотого ланцюжка, однак на яких умовах, він не чув, оскільки у той час спілкувався з ОСОБА_41 . Тим же автомобілем вони з обвинуваченим повернулись до м. Ковеля. Того ж дня обвинувачений попрохав його здати до ломбарду «Скарбниця» ланцюжка, якого отримав від ОСОБА_42 , обґрунтувавши своє прохання тим, що в нього немає при собі паспорта. Погодившись на пропозицію обвинуваченого, він у присутності обвинуваченого, по власних документах, зробив спробу здати до ломбарду ланцюжка, однак працівники ломбарду відмовились прийняти від нього ланцюжка за відсутності ідентифікаційного номера. Після цього обвинувачений покликав до ломбарду водія таксі ОСОБА_40 , який надав працівникам ломбарду свого ідентифікаційного номера, після чого ланцюжка прийняли до ломбарду з умовою його викупу наступного дня. Кошти за ланцюжка в сумі 500 чи 600 грн. отримав безпосередньо обвинувачений ОСОБА_5 . З вказаних коштів він передав близько 200 грн. ОСОБА_43 , оплативши послуги з перевезення, а решту кошів обвинувачений витратив на придбання алкогольних напоїв, цигарок та продуктів харчування. Наступного дня ОСОБА_15 телефонувала до обвинуваченого, питала коли він поверне ланцюжка. Обвинувачений обіцяв повернути ланцюжка наступного дня, однак не повернув. ОСОБА_37 телефонувала обвинуваченому та зв'язувалась з ним через соціальні мережі щодня, вимагала повернення ланцюжка. Обвинувачений всіляко ухилявся від спілкування з ОСОБА_16 , а також пропонував йому викупити за власні кошти ланцюжка з ломбарду. Ще через нетривалий час він посварився з обвинуваченим , після чого дізнався від ОСОБА_41 про те, що ОСОБА_5 звинуватив його у крадіжці коштів, отриманих від збуту ланцюжка.
Показання свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_33 , ОСОБА_38 , щодо обставин заволодіння обвинуваченим ОСОБА_5 золотим ланцюжком, належним потерпілій ОСОБА_9 , доводяться показаннями обвинуваченого ОСОБА_5 , який у ході розгляду кримінального провадження показав, що у вересні 2014 року, у вечірній час, взяв у ОСОБА_18 золотого ланцюжка за умови його повернення через тиждень часу. Вказаного ланцюжка, за його проханням, здав до ломбарду свідок ОСОБА_14 . За виручені кошти він мав намір поїхати на заробітки до м. Києва і за зароблені кошти викупити у ломбарді ланцюжка та повернути його ОСОБА_8 .
Крім цього, будучи допитаним у ході судового розгляду 16 грудня 2014 року і заперечуючи заволодіння майном потерпілої ОСОБА_9 шляхом обману та зловживання довірою, обвинувачений ОСОБА_5 показав, що нагальна потреба взяти золотого ланцюжка в ОСОБА_8 виникла у зв'язку з необхідністю того ж дня виїхати до м. Києва на заробітки. Однак, як убачається з показань обвинуваченого, про наміри того дня виїхати на заробітки до м. Києва батьків, які мешкали в с. Доротище, він не повідомляв. У ході допиту обвинувачений не зміг пояснити, які обставини вадили йому взяти на проїзд до м. Києва гроші у своїх батьків, які як і потерпіла ОСОБА_9 та ОСОБА_15 , мешкають в с. Доротище. Обвинувачений не зміг пояснити також, що спонукало його, за відсутності коштів, діставатися села Доротище на таксі, у той час, як до села Доротище і через село Доротище до пізньої ночі курсує безліч громадського транспорту, а вартість послуг таксі склала 200 грн., тобто третю частину від вирученої від здачі до ломбарду ланцюжка суми. Також обвинувачений не зміг пояснити, чому отримавши, згідно його показів, на початку вересня 2014 року від батька гроші для викупу з ломбарду ланцюжка, він не скористався вказаними коштами для відшкодування вартості ланцюжка потерпілій ОСОБА_9 . Не зміг обвинувачений пояснити, чому оговорив свідка ОСОБА_14 , повідомивши ОСОБА_8 неправдиву інформацію про те, що кошти, отримані у ломбарді, в нього викрав ОСОБА_14 . Крім цього, у ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_5 неодноразово змінював свої показання в частині способів реалізації його намірів на повернення майна, отриманого в потерпілих, у тому числі золотого ланцюжка, належного потерпілій ОСОБА_9 .
Вартість ланцюжка була відшкодована потерпілій ОСОБА_9 у ході досудового розслідування.
Окрім повного визнання своєї винуватості у заволодінні, шляхом обману та зловживання довірою, срібним браслетом належним потерпілому ОСОБА_10 самим обвинуваченим, його вина у вчиненні кримінального правопорушення доводиться показаннями потерпілого ОСОБА_10 , свідка ОСОБА_17 , матеріалами кримінального провадження.
Будучи допитаним у ході судового розгляду потерпілий ОСОБА_10 показав, що у вересні 2014 року обвинувачений ОСОБА_5 , з яким у потерпілого існували дружні стосунки, попрохав в нього на кілька днів срібного браслета у вигляді ланцюжка. Оскільки браслет був подарунком брата, він не хотів давати його обвинуваченому, однак той запевнив, що у найближчу п'ятницю обов'язково поверне браслета, а в залог передасть мобільного телефона. Довірившись обвинуваченому, він передав ОСОБА_5 браслета, за умови отримати його назад у п'ятницю. Однак обвинувачений не виконав своїх зобов'язань, телефона у залог не передав і браслета у обумовлений день не повернув. Звернувшись до обвинуваченого у обумовлений день з вимогою повернути браслета, почув відповідь що отримає браслета наступного дня. Однак ні наступного дня, ні в послідуючі дні, обвинувачений браслета йому не повернув. Приблизно через місяць він звернувся у правоохоронні органи із заявою про вчинений злочин і через тижнів два після звернення до міліції, працівники міліції повернули йому браслета, якого взяв в нього обвинувачений.
Наявність умислу в обвинуваченого ОСОБА_5 на незаконне заволодіння шляхом обману та зловживання довірою срібним браслетом, належним потерпілому ОСОБА_10 , доводиться як показаннями обвинуваченого ОСОБА_5 , якими він підтвердив показання потерпілого ОСОБА_10 в частині обставин заволодіння браслетом, а також показаннями свідка ОСОБА_40 , який у ході судового розгляду показав, що восени 2014 року він, відвозив обвинуваченого ОСОБА_5 з м. Ковеля до с. Доротище Ковельського району. За надані послуги з перевезення, обвинувачений передав йому у залог на 3-4 дні срібного браслета у вигляді ланцюжка, якого пізніше він добровільно передав працівникам міліції. По спливу обумовленого строк, обвинувачений одного разу підходив до нього і обіцяв викупити браслета, однак в подальшому так і не викупив. По спливу близько місяця часу, він добровільно віддав працівникам міліції вказаного срібного ланцюжка.
Показання потерпілого ОСОБА_10 та свідка ОСОБА_17 , стосовно обставин заволодіння обвинуваченим ОСОБА_5 шляхом шахрайства належним потерпілому срібним браслетом, доводяться письмовою заявою свідка ОСОБА_17 від 15.10.2014 року про добровільну видачу срібного браслета (а.п.53), протоколом огляду речей від 16 жовтня 2014 року, а саме срібного браслета 925 проби, довжиною 19,5 см. вагою 8,1 г. (а.п.54-56); а також даними, що містяться на етикетці до ювелірного виробу запровадженого зразка, із зазначенням розміру та маси срібного браслета (а.п.52).
Тож та обставина, що обвинувачений ОСОБА_5 , отримавши від потерпілого ОСОБА_10 срібного браслета того ж дня відчужив його, у той час як однією з умов передачі потерпілим обвинуваченому браслета була умова про повернення браслета у найближчу п'ятницю, не повідомлення про відчуження браслету потерпілому, свідчить про те, що обвинувачений, на час заволодіння браслетом, не мав наміру повертати браслета потерпілому. Обвинувачений усвідомлював, що використовує обман та довір'я потерпілого для заволодіння його майном.
Окрім повного визнання обвинуваченим своєї винуватості у заволодінні, шляхом обману та зловживання довірою майном потерпілого ОСОБА_11 , вина обвинуваченого доводиться показаннями потерпілого.
Будучи допитаним у ході судового розгляду потерпілий ОСОБА_28 показав, що у вересні 2014 року, на престольне свято в смт. Любленець, біля приміщення ПТУ №5 зустрів обвинуваченого ОСОБА_5 . У розмові з останнім розповів, що хоче продати свого мобільного телефона марки «Нокіа 5230». Дізнавшись про вартість телефона - 400 гривень, обвинувачений запропонував продати йому телефона, пообіцявши повернути гроші за телефон через кілька днів, а саме у найближчий понеділок. Крім цього обвинувачений позичив 100 гривень, які також обіцяв повернути у понеділок. Однак, ні у понеділок, ні у послідуючі дні ні телефона, ні коштів, обвинувачений йому не повернув. По спливу тижня від дня, коли обвинувачений повинен був повернути гроші, до училища приїхали працівники міліції, розпитували про обвинуваченого. Тоді ж, з метою спонукати обвинуваченого повернути гроші та телефон, він написав заяву про вчинене кримінальне правопорушення. У ході досудового розслідування йому повернуто 360 грн.
Згідно довідки ПП ОСОБА_44 , вартість бувшого у користуванні мобільного телефону марки «Нокіа 5230» станом на 27 вересня 2014 року становила 400 грн. (а.п. 67)
Крім цього, у ході судового розгляду встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 заволодів майном, належним вказаним потерпілим ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_9 упродовж близько місяця часу. У ході судового розгляду встановлено, що принаймні з серпня 2014 року обвинувачений ніде не працював, допомагав батькам по господарству і упродовж вересня 2014 року, у вихідні дні отримував від батьків 50 грн., а серед тижня по 10-15 грн. Крім цього, з показань допитаної у ході судового розгляду ОСОБА_45 убачається, що у серпні-вересні 2014 року їх сім'я була обмежена у коштах у зв'язку з придбанням будівельних матеріалів для будівництва житлового будинку. Вона не давала згоди обвинуваченому на виїзд на заробітки за межі області. Знала про те, що вироком Ковельського міськрайонного суду від 25 червня 2013 року її сина, обвинуваченого ОСОБА_5 було засуджено за ч.2 ст. 187 КК України до 5 років позбавлення волі і звільнено від покарання на підставі ст.ст. 75,76,104 КК України з іспитовим строком на 2 роки.
Відтак, не маючи достатніх та сталих заробітків, обвинувачений усвідомлював, що заволодіває майном потерпілих шляхом обману та зловживання довірою.
Суд повно, усестороннє, об'єктивно аналізуючи зібрані у ході розгляду кримінального провадження докази, приходить до висновку, що умисні дії обвинуваченого ОСОБА_31 , які виразились у заволодінні майном потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_18 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 шляхом обману та зловживання довірою, вчинені повторно, містять склад кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.190 КК України.
Органом досудового розслідування ОСОБА_5 пред'явлено обвинувачення у тому, що він 09 серпня 2014 року, близько 23 години, перебуваючи в кіоску №15, що знаходиться на території Привокзального ринку в м. Ковелі, переслідуючи корисливу мету - заволодіння чужим майном шляхом обману, скориставшись довірою потерпілого ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , шляхом обману, під приводом позики, заздалегідь не маючи наміру повертати потерпілому кошти, заволодів належними потерпілому спортивним костюмом фірми «Адідас» вартістю 450 гривень, та двома USB флеш-накопичувачами на 1 Гб та 4 Гб, вартістю 100 гривень кожна, котрі звернув на свою користь, спричинивши потерпілому ОСОБА_12 майнову шкоду на загальну суму 650 гривень.
Крім цього ОСОБА_30 обвинувачується у тому, що 21 вересня 2014 року близько 23 години він повторно, перебуваючи на спортивному майданчику, що знаходиться на території ПТУ №5, що по вул. Івасюка, 18 в м. Ковелі, з метою заволодіння чужим майном шляхом обману, повідомив неповнолітньому потерпілому ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , неправдиву інформацію з метою викликати до себе довіру та скориставшись довірою неповнолітнього ОСОБА_27 , заздалегідь не маючи наміру повертати належне потерпілому майно, шляхом обману заволодів належним потерпілому мобільним телефоном марки «Нокіа 2730» вартістю 250 гривень, чим спричинив неповнолітньому потерпілому ОСОБА_13 майнову шкоду на суму 250 гривень.
Повно, усестороннє, об'єктивно аналізуючи досліджені у ході судового розгляду докази, суд приходить до висновку про недоведеність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України в діях обвинуваченого ОСОБА_5 , пов'язаних із заволодінням 09 серпня 2014 року належними потерпілому ОСОБА_12 спортивним костюмом марки «Адідас» та двома USB флеш-накопичувачами.
Об'єктивна сторона шахрайства полягає у заволодінні майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. В результаті шахрайських дій потерпілий - власник, володілець, особа, у віданні або під охороною якої знаходиться майно, добровільно передає майно або право на майно винній особі.
Способами вчинення шахрайства є обман та зловживання довірою. Обман як спосіб шахрайського заволодіння чужим майном чи придбання права на таке майно полягає у повідомленні потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних відомостей, повідомлення яких мало б суттєве значення для поведінки потерпілого, з метою введення в оману потерпілого. Зловживання довірою полягає у недобросовісному використанні довіри з боку потерпілого. Отримання майна під умовою виконання якого-небудь зобов'язання може кваліфікуватися як шахрайство лише в тому разі, коли винна особа ще в момент заволодіння цим майном мала мету його присвоїти, а зобов'язання - не виконувати.. Суб'єктивна сторона шахрайства характеризується прямим умислом і корисливим мотивом. При цьому суб'єкт усвідомлює, що він використовує обман чи зловживає довір'ям для заволодіння чужим майном або правом на нього, і бажає таким чином заволодіти ним.
Будучи допитаним у ході судового розгляду потерпілий ОСОБА_12 показав, що з обвинуваченим упродовж тривалого часу підтримує дружні стосунки. 09 серпня 2014 року, близько 23 години, повертаючись із зібрання разом з обвинуваченим зайшов до свого магазину, розташованого на Привокзальному ринку в м. Ковелі і на прохання обвинуваченого передав йому спортивного костюма, домовившись з ним, що гроші за костюм, близько 400-500 грн., обвинувачений сплатить згодом, коли заробить. Строку, упродовж якого обвинувачений ОСОБА_5 повинен був оплатити вартість спортивного костюма, він з обвинуваченим не оговорював і навіть приблизної дати повернення коштів не встановлював. Допускав, що обвинувачений може повернути кошти і через рік і через два роки. Крім цього, того ж вечора попрохав обвинуваченого, щоб той записав йому на флеш-накопичувачі фільми. Отримавши згоду обвинуваченого, передав йому два флеш-накопичувачі та ноутбука. Приблизно наступного дня забрав в обвинуваченого ноутбука, однак про флеш-накопичувачі забув. В подальшому нагадував обвинуваченому, щоб той повернув флешки. Згодом, у Ковельському райвідділі міліції дізнався про те, що вже є проблеми, пов'язані з діями ОСОБА_5 , тому сам написав заяву про злочин, сподіваючись, що таким чином прискорить повернення належного йому майна. У ході досудового розслідування йому було повернуто спортивного костюма і претензій майнового характеру він до обвинуваченого не має.
Крім цього, у ході судового розгляду потерпілий ОСОБА_12 показав, що не вимагав від обвинуваченого ОСОБА_5 повернення спортивного костюма чи грошей за костюм, оскільки знав, що обвинувачений не працює, тож у найближчий час не очікував від обвинуваченого здійснення оплати за костюм. Крім цього, показав, що обвинувачений не просив в нього USB флеш-накопичувачі, а погодився на прохання потерпілого записати на флеш-накопичувачі кілька фільмів. До вказаного випадку обвинувачений неодноразово надавав йому послуги здійснюючи записи на флеш-накопичувачі.
Будучи допитаним у ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_30 факт заволодіння 09 серпня 2014 року належними потерпілому ОСОБА_12 спортивним костюмом марки «Адідас» та двома USB флеш-накопичувачами шляхом обману чи зловживання довірою заперечив повністю. Показав, що потерпілий ОСОБА_12 запропонував йому придбати в нього спортивного костюма на умовах відстрочки оплати вартості костюма на невизначений строк. Як на час придбання у потерпілого ОСОБА_12 костюма, так і в подальшому, він мав намір сплатити потерпілому кошти за костюм, коли заробить їх, або відпрацювати. Крім цього, погоджуючись записати для потерпілого фільми на USB флеш-накопичувачі, мав намір виконати прохання потерпілого, навіть записав на флеш-накопичувачі фільми, однак в подальшому втратив ці флеш-накопичувачі.
Показання обвинуваченого ОСОБА_5 підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_38 , який у ході судового розгляду показав, що обвинувачений ОСОБА_5 неодноразово записував для потерпілого ОСОБА_12 фільми та музику на флеш-накопичувачі, для чого потерпілий передавав обвинуваченому ноутбука та флеш-накопичувачі. Кожного разу обвинувачений повертав флеш-накопичувачі та ноутбука потерпілому. В серпні 2014 року потерпілий ОСОБА_12 у черговий раз передав обвинуваченому ноутбука та флеш-накопичувачі для запису музики чи фільмів. Увечері того ж дня, він разом з обвинуваченим, а також з ОСОБА_8 та ОСОБА_33 відпочивали біля приміщення бару «Класік», що по вул. Володимирській в м. Ковелі. Обвинувачений мав при собі ноутбука, якого йому передав потерпілий ОСОБА_46 . До обвинуваченого підійшло кілька хлопців, яких той добре знав. Хлопці поводили себе визиваючи, вимагали від обвинуваченого повернення боргу та передачі їм у рахунок боргу ноутбука. Обвинувачений зателефонував потерпілому ОСОБА_12 та повідомив йому про те, що в нього хочуть забрати ноутбука, належного потерпілому. Через кілька хвилин до них під'їхав потерплий ОСОБА_12 і забрав в обвинуваченого ноутбука, а також сказав, щоб той повернув йому флеш-накопичувачі та спортивного костюма. Того ж дня, у ході розмови з обвинуваченим, останній казав що віддасть потерпілому флеш-накопичувачі.
Згідно ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Оскільки у ході судового розгляду кримінального провадження не було здобуто доказів, щодо наявності у обвинуваченого ОСОБА_31 умислу на заволодіння належними потерпілому ОСОБА_12 спортивним костюмом марки «Адідас» та двома USB флеш-накопичувачами шляхом обману чи зловживання довірою, епізод щодо незаконного заволодіння шляхом шахрайства майном потерпілого ОСОБА_12 з обвинувачення ОСОБА_5 слід виключити
Крім цього, у ході судового розгляду не знайшов підтвердження факт заволодіння 21 вересня 2014 року обвинуваченим ОСОБА_5 шляхом шахрайства майном, належним потерпілому ОСОБА_24 , а саме мобільним телефоном марки «Нокіа 2730».
Так, допитаний у ході судового розгляду потерпілий ОСОБА_13 показав, що у один з днів вересня 2014 року, близько 23 години зустрівся на спортивному майданчику, що знаходиться на території ПТУ №5 в м. Ковелі, з ОСОБА_47 , обвинуваченим ОСОБА_5 та його товаришем на ім'я ОСОБА_22 . У ході розмови він домовився з ОСОБА_22 про те, що той купить в нього телефона марки «Нокіа 2700» чорного кольору. Визначившись з ціною, він передав ОСОБА_22 свого телефона, а ОСОБА_22 віддав йому гроші за телефон в сумі 250 грн. Через нетривалий період часу, того ж вечора, ОСОБА_23 приніс свого мобільного телефона марки «Нокія» синього кольору. Вказаного телефона ОСОБА_23 передав обвинуваченому ОСОБА_5 . Роздивившись телефона, той передав належного ОСОБА_48 телефона хлопцю на ім'я ОСОБА_22 і забрав в нього телефона, якого той придбав в потерпілого, тобто «Нокію 2700» чорного кольору. Разом із обвинуваченим він пішов до магазину «Віват» і на шляху до магазину обвинувачений ОСОБА_5 сказав, щоб потерпілий повернув йому гроші за телефон, а він поверне йому телефона. Він згодився на цю пропозицію, віддав обвинуваченому 250 грн., а той повернув йому телефона «Нокіа» чорного кольору. Коли він повертався з прогулянки до гуртожитку, його зустрів ОСОБА_22 , якому цього вечора він продавав свого телефона марки «Нокія 2700». ОСОБА_22 попрохав віддати йому телефона «Нокіа 2700» чорного кольору. Він знову передав ОСОБА_22 свого телефона, а той віддав йому телефона «Нокія» синього кольору, який належав ОСОБА_48 . Того ж вечора до нього знову звернувся обвинувачений з проханням продати йому телефона синього кольору. Оскільки обвинувачений пропонував невелику суму за телефон, а також сподіваючись, що обвинувачений віддасть йому телефона, якого взяв ОСОБА_22 , він віддав синього телефона обвинуваченому задарма. Через кілька днів він зустрівся з обвинуваченим ОСОБА_5 і поцікавився, де знаходиться належний йому телефон «Нокія 2700» чорного кольору. Однак про долю телефона ОСОБА_5 нічого не знав. Вимог про повернення будь-якого з телефонів чи грошей, він до ОСОБА_5 не ставив, оскільки ОСОБА_30 в нього телефона «Нокія 2700» не брав. Про ситуацію, яка склалась з належним йому телефоном марки «Нокія 2700» він розповів працівникам міліції, які проводили профілактичну роботу в гуртожитку училища. Останні запропонували написати заяву, що він і зробив. Будь-яких претензій до обвинуваченого не має.
Оскільки у ході судового розгляду кримінального провадження не було здобуто доказів, щодо заволодіння обвинуваченим ОСОБА_5 належним потерпілому ОСОБА_24 телефоном марки «Нокіа 2730» шляхом обману чи зловживання довірою, суд прийшов до висновку про недоведеність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України в діях обвинуваченого ОСОБА_5 , відтак епізод щодо незаконного заволодіння шляхом шахрайства майном потерпілого ОСОБА_13 з обвинувачення ОСОБА_5 слід виключити.
Призначаючи покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, а також особу винного у їх сукупності зокрема вік обвинуваченого, яку виповнилось 18 років.
До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_31 суд відносить позитивну характеристику обвинуваченого за місцем проживання, дійове каяття обвинуваченого, а саме відшкодування шкоди, заподіяної потерпілим від злочинів, наявність хронічної хвороби.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 суд не вбачає.
За таких обставин суд приходить до висновку, що необхідним і достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів є покарання у виді позбавлення волі.
Підстав для заміни запобіжного заходу прокурором не обґрунтовано і суд підстав для заміни чи скасування запобіжного заходу не убачає.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно ст.100 КПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст. 373-375 КПК України, суд -
ОСОБА_31 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 190 КК України призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки (два роки).
На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного за даним вироком, невідбутої частини покарання за вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25 червня 2013 року - три роки шість місяців, остаточно визначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців (п'ять років шість місяців).
Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_5 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 до вступу вироку у законну силу залишити попередній - домашній арешт.
Речові докази по справі: срібний браслет - залишити у володінні потерпілого ОСОБА_10 , спортивного костюма фірми «Адідас» - залишити у володінні потерпілого ОСОБА_12 .
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення. Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та його захиснику, потерпілим та прокурору.
Головуюча: ОСОБА_1