16 грудня 2014 року Справа № 9104/130327/12
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Кузьмича С.М.,
суддів Довгої О. І., Матковської З. М.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку на постанову Луцького міськрайонного суду від 11.11.2011 року у справі № 2а-9747/11/0308 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку про визнання дій протиправними, здійснення перерахунку недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії дітям війни,-
12.10.2011 року позивач звернувся з вказаним вище позовом до суду та просив визнати бездіяльність відповідача протиправною та зобов'язати нарахувати та виплатити підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з квітня 2011 року до вересня 2011 року.
Постановою Луцького міськрайонного суду від 11.11.2011 року позов задоволено. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку здійснити нарахування і виплату позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за період з 12 квітня 2011 року до подальших змін законодавства, з врахуванням виплачених сум, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Не погодившись із постановою суду, її оскаржив відповідач, який, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову по справі про залишення без задоволення позовних вимог.
Вимоги за апеляційною скаргою мотивує тим, що встановлений ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може використовуватися для обчислення надбавок або підвищень інших пенсій; приписами Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено проведення фінансування з Державного бюджету України, а не з коштів Пенсійного фонду України.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 ч.1 ст.183-2 цього Кодексу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково з наступних підстав.
У відповідності до п.5 ч.1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення у встановленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Відповідно до ч.1 ст. 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155, 157 цього кодексу.
Колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивач помер 14.02.2013 року, спірні правовідносини не допускають правонаступництва, то постанову суду першої інстанції слід скасувати і провадження у справі закрити.
Керуючись ст. 157, 195, 197, 198, 203, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку задоволити частково.
Постанову Луцького міськрайонного суду від 11.11.2011 року у справі № 2а-9747/11/0308 - скасувати, а провадження у справі - закрити
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Кузьмич С. М.
Судді Довга О. І.
Матковська З. М.