ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
23 грудня 2014 року № 826/16170/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого - судді Мазур А.С., суддів: Бояринцевої М.А., Кротюка О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Міністерства соціальної політики України
проскасування рішення,
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та нечинним рішення Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України від 30 травня 2014 року (протокол №75) з часу його прийняття, просив допустити поворот виконання цього рішення Комісії, зазначивши про повернення ОСОБА_1 вилученого в нього посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорія 2. В обґрунтування заявленого позову покликається на те, що комісія при розгляді його справи взяла до уваги архівну довідку Центрального архіву Головного управління внутрішніх справ України від 12.08.2013 року, в якій зазначено, що ОСОБА_1 брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі військової частини НОМЕР_1 в період з 21 липня по 22 серпня 1986 року та зазначене місце несення служби - с.Шпилі. Оскільки згідно з переліком населених пунктів, віднесених до зони радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, с.Шпилі Іванківського району Київської області знаходиться поза межами зони відчуження, а в зоні посиленого радіоекологічного контролю, то Комісія вважала, що ОСОБА_1 не брав участі у роботах у зоні відчуження, а тому відсутні правові підстави для статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Однак Комісія не взяла до уваги виконання позивачем роботи в зоні відчуження в період з 21 липня по 22 серпня 1986 року згідно довідки ВЧ НОМЕР_1 від 23.12.1992 року №3/5-610. Позивач у липні - серпні 1986 року проходив військову службу в званні прапорщика ВВ МВС СРСР на військовій посаді старшого спеціаліста. Ця посада передбачала роз'їзний характер виконання службових обов'язків, тобто ОСОБА_1 виконував службові обов'язки як в зоні відчуження: м.Чорнобиль, м.Прип'ять, інші населені пункти в 30-км зоні ЧАЕС, так і поза цією зоною. ОСОБА_2 було місцем дислокації штабу військової частини, але це не означає, що всі військовослужбовці цієї військової частини, в тому числі ОСОБА_1 , несли службу тільки в межах території с.Шпилі. Крім того відповідач не повідомив позивача про розгляд Комісією його питання і не дав можливості дати пояснення по суті питання, не дослідив всі докази у справі, а безмотивно надав перевагу одному доказу, розглянув справу не за зверненням Київської міської державної адміністрації, а його структурного підрозділу - Департаменту соціальної політики КМДА, допустив неповноту розгляду наявних матеріалів та не обґрунтував своє рішення.
Під час судового розгляду справи, позивач та його представник позовні вимоги підтримали, дали пояснення, аналогічні мотивам звернення до суду.
До суду надійшли письмові заперечення проти позову від Департаменту соціального захисту постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи Міністерства соціальної політики України, у яких зазначається про те, що за поданням Київської міської державної адміністрації Комісією зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 30.05.2014 розглянуто особову справу ОСОБА_1 . На підставі представлених документів прийнято рішення про безпідставність видачі ОСОБА_1 посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2, оскільки не підтверджено факт виконання робіт у зоні відчуження. Статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ОСОБА_1 було надано на основі довідки військової частини НОМЕР_1 від 23.12.1992 №3/5-610 про підвищену оплату праці за роботу в зоні відчуження (м.Чорнобиль) в період з 21.07.1986 по 22.08.1986, довідки командира військової частини НОМЕР_2 про виконання ОСОБА_1 службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі наказу по військовій частині НОМЕР_1 від 21.07.1986 №193, виписки з військового квитка та довідки Залізничного райвійськкомату від 28.12.1992 №4/182 про участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Проте, Центральним архівом Головного управління внутрішніх військ МВС України повідомлено, що ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі військової частини НОМЕР_1 в період з 21.07.1986 по 22.08.1986 в населеному пункті Шпилі, що не відноситься до зони відчуження. Просив слухати справу без присутності представника Комісії.
Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Суд, встановивши відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, керуючись ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року з наступними змінами і доповненнями, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є:
1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;
2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
За змістом ст. 10 Закону вбачається, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 15 Закону підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.
Підставою для визначення статусу евакуйованих із зони відчуження, відселених і таких, які самостійно переселилися, відповідно до статті 4 є довідка про евакуацію, відселення, самостійне переселення.
Підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Визначення рівнів забруднення, доз опромінення, відновлення їх шляхом розрахунку здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідних державних органів та обласних державних адміністрацій.
Положенням п. 10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року N 51 (із змінами), передбачено, що видача посвідчень провадиться:
народним депутатам України, відповідальним працівникам Секретаріату Верховної Ради України, Адміністрації Президента України, Конституційного Суду України, Верховного Суду України, Вищого арбітражного суду України, Прокуратури України, Кабінету Міністрів України, а також керівникам центральних органів виконавчої влади, Фонду державного майна України, Антимонопольного комітету України, головам обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, працівникам підприємств і організацій, розташованих у зоні відчуження, - Мінпраці;
іншим потерпілим і учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також дружині (чоловіку) або опікуну дітей померлого громадянина, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання.
Посвідчення видаються:
учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів: а) посвідчення про відрядження в зону відчуження;
б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження;
в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).
Відповідно до пункту 12 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року N 51 (із змінами), з метою вирішення спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС розроблено Положення про Комісію зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, яке затверджено Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 17 травня 2006 року N 187 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 травня 2006 р. за N 626/12500
Згідно п.1.1. Положення, Комісія зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (далі - Комісія) - це постійно діючий колегіальний орган, що створюється при Міністерстві праці та соціальної політики України (далі - Мінпраці України) для розгляду спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
За змістом п. 4.2. Комісія зобов'язана при визначенні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС керуватися критеріями, визначеними Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року N 51 (із змінами).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_3 , ст. спеціал. СПС, прапорщик значиться у списках особистого складу полку (військової частини НОМЕР_1 ) та залучався до ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується архівними даними з Центрального архівного відділу Національної Гвардії.
У списку офіцерів і прапорщиків учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС В/Ч НОМЕР_1 в період з 26 квітня 1986 року вказується прапорщик ОСОБА_1 ст. спец. СПС.
У матеріалах справи наявна копія посвідчення про відрядження №801 від 15.07.1986 року, з якої вбачається, що прапорщик ОСОБА_1 відряджений у В/Ч НОМЕР_3 для забезпечення зв'язку в район Чорнобильської АЕС з 21 липня по 19 серпня 1986 року на основі наказу. Відрядження продовжено до 22 серпня. Згідно відміток про перебування у пункті відрядження, ОСОБА_1 прибув у В/Ч 3254 21 липня 1986 року та вибув 22 серпня 1986 року.
Факт перебування позивача прапорщика ОСОБА_1 старшого спеціаліста СПС у службовому відрядженні у В/Ч НОМЕР_3 для забезпечення зв'язку з 22 липня 1986 року до 19 серпня 1986 року підтверджується належно засвідченими копіями наказів командира військової частини НОМЕР_1 МВС СРСР від 21.07.1986 року №168 (про вибуття з В/Ч) та від 19.08.1986 року № 193 (про прибуття зі службового відрядження).
З наказу командира військової частини НОМЕР_3 МВС СРСР від 21.07.1986 року №169 вбачається, що прапорщик ОСОБА_1 21.07.1986 року прибув в частину і службове відрядження для участі в роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
22.07.1986 року позивач вибув у службове відрядження в район Чорнобильської АЕС згідно наказу командира військової частини НОМЕР_3 МВС СРСР від 22.07.1986 року №170.
Як вказано у наказі командира військової частини НОМЕР_3 МВС СРСР від 22.08.1986 року №198 позивач прибув з району Чорнобильської АЕС 21.08.1986 року і відбув на постійне місце після закінчення службового відрядження служби 22.08.1986 року
Таким чином судом встановлено, що позивач у період часу з 21 липня 1986 року по 22 серпня 1986 року був відкомандирований з В/Ч НОМЕР_1 у службове відрядження в район Чорнобильської АЕС для участі в роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Крім того довідкою В/Ч НОМЕР_1 підтверджується факт виплати позивачу заробітної плати за роботу в населених пунктах зони відчуження в 30 км. зоні м.Чорнобиль у період з 21.07.1986 року по 22.08.1986 року.
В архівній довідці №601, виданій Центральним архівним відділом внутрішніх військ 12.08.2013 року, на яку посилається відповідач як підставу для прийняття оскаржуваного рішення, зазначається, що позивач приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період 21.07.1986 по 22.08.1986. У другому абзаці вказується, що місце несення служби - с.Шпилі.
Однак відповідач не прийняв до уваги та не проаналізував інші докази, які свідчать про участь позивача у роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та його перебування в населених пунктах зони відчуження в 30 км. зоні м.Чорнобиль у період з 21.07.1986 року по 22.08.1986 року, оскільки довідка про місце проходження служби не свідчить про невиконання позивачем своїх службових обов'язків у зоні відчуження.
Так, відповідач не врахував, що місцем несення служби позивача хоча і було с.Шпилі, яке розташоване за межею 30-км. зони відчуження, однак у період з 21.07.1986 року по 22.08.1986 року він, будучи військовослужбовцем, перебував у службовому відрядженні у зоні відчуження, що підтверджується матеріалами справи, зокрема наказами командирів військових частин НОМЕР_1 та НОМЕР_4 , а також довідкою військової частини НОМЕР_1 про виплату заробітної плати.
Судом встановлено порушення критеріїв, встановлених ч.3 ст. 2 КАС України під час прийняття Комісією оскаржуваного рішення від 30.05.2014 року, оформленого протоколом №75 щодо непідтвердження факту виконання робіт у зоні відчуження та вилучення його, а тому оскаржуване рішення в цій частині є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час судового розгляду справи Комісія, як суб'єкт владних повноважень, не довела належними засобами доказування правомірність прийнятого рішення.
Стосовно вимоги позивача про допуск повороту виконання рішення Комісії та зазначення про повернення позивачу вилученого посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорія 2, суд зазначає наступне.
Оскільки з пояснень позивача у судовому засіданні вбачається, що відповідне посвідчення у нього не вилучалось, то вказане зумовлює відмову в задоволенні цієї позовної вимоги.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійсненні позивачем, присуджується йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 73,08 грн. та підтверджується квитанцією № 58 від 21.10.2014 року.
У зв'язку з тим, що позов задоволено частково, суд приходить до висновку, що з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір в розмірі 36,54 грн..
Керуючись статтями 2, 69, 70, 71, 94 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України від 30 травня 2014 року, оформленого протоколом №75 щодо ОСОБА_1 з часу його прийняття.
В решті позову - відмовити.
Стягнути з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 36,54 грн. (тридцять шість гривень 54 коп.).
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Головуючий А.С. Мазур
Судді: М.А. Бояринцева
О.В. Кротюк