ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
№ 910/22568/14 22.12.14
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський молочний комбінат"
до Фізичної особи-підприємця Шереметьєва Олексія Євгеновича
про стягнення 126 549,43 грн.
Суддя Літвінова М.Є.
Представники сторін:
від позивачa: Павлюченко Л.О. - представник за довіреністю б/н від 12.12.2013;
від відповідача: не з'явились.
У судовому засіданні 22.12.2014, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський молочний комбінат" до Фізичної особи-підприємця Шереметьєва Олексія Євгеновича про стягнення 136 554,08 грн. заборгованості за поставлений товар на підставі Договору поставки товару №686 від 15.03.2012 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на виконання Договору поставки товару №686 від 15.03.2012 року було виконано свої зобов'язання по поставці товару, а відповідач належним чином свої зобов'язання по оплаті даного товару не виконав, у зв'язку з чим ТОВ "Білоцерківський молочний комбінат" вказує, що у Фізичної особи-підприємця Шереметьєва Олексія Євгеновича виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 126 678,91 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 9 875,17 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.10.2014 порушено провадження у справі №910/22568/14, розгляд справи призначений на 05.11.2014.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.11.2014 в порядку статті 77 ГПК України, розгляд справи відкладений на 26.11.2014.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.11.2014 в порядку статті 77 ГПК України, розгляд справи відкладений на 10.12.2014.
05.12.2014 позивач звернувся до суду із заявою про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 126 549,43 грн., яка прийнята судом до розгляду.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.12.2014 в порядку статті 77 ГПК України, розгляд справи відкладений на 22.12.2014.
Представник позивача у судовому засіданні 22.12.2014 позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.
Відповідач в судове засідання 22.12.2014 не з'явився, повноважних представників не направив, вимоги ухвали господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі 910/22568/14 від 17.10.2014 не виконав, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке в матеріалах справи.
22.12.2014 відповідач звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням представника.
Провадження у справі порушено 17.10.2014, що свідчить про достатність часу для виконання вимог суду та надання письмового відзиву чи заперечень. Однак відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не надав витребувані документи суду.
Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 22.12.2014, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд міста Києва,-
15.03.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський молочний комбінат" (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Шереметьєвим Олексієм Євгеновичем (покупець) був укладений договір поставки товару №686 (надалі - "Договір"), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупця товар у відповідності з поданим покупцем замовленням, а покупець приймати та своєчасно сплачувати його вартість на умовах даного Договору.
Асортимент та ціна товару зазначається в специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2. Договору).
Відповідно до п. 1.3 Договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару.
Вартість партії товару визначається у накладних, виписаних на підставі замовлення згідно з цінами, затвердженими сторонами в специфікації (п. 4.1. Договору).
У пункті 4.2 Договору сторони погодили, що покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару не пізніше 21 банківського дня з дати її поставки.
Відповідно до п. 6.1 Договору сторони встановили, що у разі невиконання або часткове виконання своїх зобов'язань по даному Договору, сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України. Сторони домовилися про те, що сплата штрафних санкцій за цим Договором не звільняє винну сторону від відшкодування збитків, завданих потерпілій стороні.
Договір з діє з моменту його підписання обома сторонами до 31 грудня 2009 р. Дія цього договору припиняється з закінчення строку на який він був укладений після виконання покупцем та постачальником своїх зобов'язань за цим договором (п.п. 7.1.,7.2.Договору).
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, виконання відповідачем свого зобов'язання щодо оплати вартості товару.
Як встановлено судом з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання щодо поставки товару належним чином, що підтверджується видатковими накладними на загальну суму 126 549,43 грн., які підписані позивачем, відповідачем та на яких міститься штамп відповідача. У долучених до матеріалів справи видаткових накладних міститься підтвердження того, що поставка за ними відбувалась на підставі договору №686 від 15.03.2012.
З метою досудового врегулювання спору позивач направляв на адресу відповідача претензії 17.03.2014 ЮВ №08/14 та №563/14 від 28.08.2014 з вимогою сплатити суму боргу, які залишені без реагування з боку відповідача.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.
У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частина 1 статті 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Зі змісту ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України вбачається, що покупець зобов'язаний оплатити повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до п. 4.2. Договору покупець перераховує кошти за поставлену партію товару після спливу 21 банківського дня з моменту отримання товару.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Таким чином, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 4.2. договору виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті за отриманий товар за договором на момент розгляду справи настав.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем був поставлений товар, проте відповідач, в порушення дійсних домовленостей, не розрахувався за поставлений товар, у зв'язку з чим його заборгованість складає на момент вирішення спору 126 549,43 грн. Даний факт відповідачем не спростований.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в сумі 126 549,43 грн.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шереметьєва Олексія Євгеновича (03186, м. Київ, бульвар Чоколівський, будинок 19, квартира 36; ідентифікаційний код 2625110834) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський молочний комбінат" (09172, Київська область, Білоцерківський район, село Томилівка, вулиця Узинська, будинок 2; ідентифікаційний код 33689118) суму заборгованості у розмірі 126 549,43 грн. (сто двадцять шість тисяч п'ятсот сорок дев'ять гривень 43 коп.) та 2 530,98 грн. (дві тисячі п'ятсот тридцять гривень 98 коп.) судового збору.
3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Дата підписання
повного тексту рішення: 29.12.2014.
Суддя М.Є. Літвінова