ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
22 грудня 2014 року № 813/7565/14
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кедик М.В.,
за участю секретаря судового засідання Харіва М.Ю.,
представника позивача Тибінки В.Я.,
представника відповідача Ортинської Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Бориславський завод «Рема» до Дрогобицької Об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
публічне акціонерне товариство «Бориславський завод «Рема» (далі - позивач, ПАТ «Бориславський завод «Рема») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дрогобицької Об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач, Дрогобицька ОДПІ ГУ Міндоходів) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.05.2014 року № 0002192201 та № 0002202201.
В обґрунтування позовних вимог ПАТ «Бориславський завод «Рема» зазначає, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 25.03.2014 року № 247/22-01-09/14310460 про нереальність господарських операцій є безпідставними, оскільки у підприємства є всі належним чином оформлені документи, що підтверджують дійсність господарських операцій з контрагентами, тому вимог податкового законодавства позивач не порушував. Також вказує на безпідставність висновків податкового органу щодо існування безнадійної кредиторської заборгованості, оскільки на погашення зазначеної заборгованості були видані векселі. Вважає, що податкові повідомлення-рішення відповідачем прийняті безпідставно, тому просить суд їх скасувати.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, подав додаткові докази в обґрунтування позовних вимог, просить позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у запереченні від 28.11.2014 року вх. № 41878. Зазначив, що позивачем не здійснювалися господарські операції з ТОВ «Анкей», ТОВ «Оріон ЛТД», ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», ТОВ «НВП «Інструментальний центр», ТОВ «Галтехпостач», ПП «Тріада», ТОВ «Фірма Бізон», ТОВ «Техно-Торг», ТОВ «ТПП «Спектр», ПП «СЦ-Сервіс-Центр Стрий», ТОВ «ЮКОМ-Сервіс», ТОВ «Металелектромаш», ТОВ «Шоковіта», ТОВ «Альтаір Альфа Плюс», ТОВ «Соломія-Текс», а отже безпідставно занижено податок на прибуток та податок на додану вартість. Крім того позивачем не включено до складу інших доходів безповоротну фінансову допомогу в 2 кварталі 2012 року в сумі 907075 грн, яка виникла в результаті кредиторської заборгованості перед ТОВ «Технік», по якій минув термін позовної давності, відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено правомірно і підстав для їх скасування немає, просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Суд заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, якими такі обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини справи.
Дрогобицькою ОДПІ ГУ Міндоходів проведено планову виїзну документальну перевірку ПАТ «Бориславський завод «Рема», код за ЄДРПОУ 14310460 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, про що 25.03.2014 року складено акт № 247/22-01-09/14310460.
Згідно акта перевірки № 247/22-01-09/14310460, відповідачем встановлено порушення позивачем вимог:
- пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, п. 135.1, п. 135.2, пп. 135.4.1 п. 135.4, пп. 135.5.4, пп. 135.5.13 п. 135.5 ст. 135, п. 137.10 ст. 137, п. 146.13 ст. 146, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, пп. 138.10.2, п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 93869 грн, у т.ч. за І квартал 2012 року у сумі 280 грн, за півріччя 2012 року у сумі 124858 грн, за 3 квартали 2012 року у сумі 158659 грн, за 2012 рік у сумі 93869 грн;
- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 199.4, п. 199.5 ст. 199 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 179420 грн, у тому числі за січень 2012 року у сумі 2139 грн, за квітень 2012 року у сумі 378 грн, за травень 2012 року у сумі 1393 грн, за червень 2012 року у сумі 168649 грн, за липень 2012 року у сумі 1586 грн, за серпень 2012 року у сумі 245 грн, за вересень 2012 року у сумі 777 грн, за жовтень 2012 року у сумі 424 грн, за листопад 2012 року у сумі 345 грн, за грудень 2012 року у сумі 3484 грн.
За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем 20.05.2014 року винесено спірні податкові повідомлення-рішення:
- № 0002192201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 140804,00 грн, у тому числі за основним платежем - 93869,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 46935,00 грн;
- № 0002202201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 269130, 00 грн, у тому числі за основним платежем - 179420,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 89710,00 грн.
У межах процедури адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, що підтверджується наявними в справі копіями рішень, прийнятими за результатами розгляду скарг позивача.
З урахуванням результатів адміністративного оскарження, відповідачем проведено повторну планову документальну перевірку ПАТ «Бориславський завод «Рема», за результатами якої складено акт перевірки від 25.09.2014 року № 638/22-01/14310460, який за змістом та висновками повністю співпадає з актом перевірки від 25.03.2014 року № 247/22-01-09/14310460.
В акті перевірки від 25.03.2014 року № 247/22-01-09/14310460 зазначено, що станом на 01.01.2012 у позивача обліковувалася кредиторська заборгованість перед ТОВ «Технік» в сумі 907075,43 грн. Зазначена заборгованість у позивача виникла внаслідок непроведення оплати вартості товару отриманого ПАТ «Бориславський завод «Рема» від ТОВ «Технік» згідно накладної № РН-008611 від 11.11.2010 року.
Постановою господарського суду Донецької області від 12.06.2012 року у справі № 45/63б припинено державну реєстрацію ТОВ «Технік» по причині визнання його банкрутом.
На письмову вимогу Дрогобицької ОДПІ від 17.03.2014 року № 2007/01-06 ПАТ «Бориславський завод «Рема» представлено до перевірки вексельну угоду № 1 від 25.03.2011 року, згідно якої на підставі акту прийому передачі від 25.03.2011 року ПАТ «Бориславський завод «Рема» передано ТОВ «Технік» 10-ть простих векселів: серії АА № 0767176, серії АА № 0767177, серії АА № 0767178, серії АА № 0767179, серії АА № 0767180, серії АА № 0767181, серії АА № 0767182, серії АА № 0767183, серії АА № 0767184 на суму 90 000 гривень кожен, та серії АА № 0767185 на суму 91185,73 грн, що становить 901185,73 гривень (стор. 7-8 акта).
Обґрунтовуючи свою позицію про виникнення у позивача безповоротної фінансової допомоги, відповідач керувався ч. 3, 4 ст. 205 Господарського кодексу України, ст. 256 Цивільного кодексу України та не пред'явленням ПАТ «Бориславський завод «Рема» до перевірки договору уступки права вимоги іншим суб'єктам господарювання заборгованості ПАТ «Бориславський завод «Рема» перед ТОВ «Технік».
З огляду на це відповідач дійшов висновку, що ПАТ «Бориславський завод «Рема» на порушення пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, пп. 135.5.4 п.135.5 ст. 135, п. 137.10 ст. 137 Податкового кодексу України не включено до складу інших доходів безповоротну фінансову допомогу у 2 кварталі 2012 року у сумі 907075 грн, яка виникла в результаті наявності кредиторської заборгованості перед ТОВ «Технік» по якій минув термін позовної давності, оскільки 21.06.2012 року проведено державну реєстрацію припинення діяльності ТОВ «Технік» (абзац 6 стор. 10 акта перевірки).
Водночас, позивачем долучено до матеріалів справи копії актів від 17.03.2014 року по пред'явленню ТОВ «Фінанс-Трейд» векселів до погашення в кількості 10-ть штук, а саме векселі: серії АА № 0767176, серії АА № 0767177, серії АА № 0767178, серії АА № 0767179, серії АА № 0767180, серії АА № 0767181, серії АА № 0767182, серії АА № 0767183, серії АА № 0767184 на суму 90 000 грн кожен, та серії АА № 0767185 на суму 91185,73 грн, що становить 901185,73 грн, а оригінали таких пред'явлено суду для огляду в судовому засіданні. З цього приводу позивачем дано пояснення, що зазначені векселі пред'явлено до погашення ТОВ «Фінанс-Трейд» та після проведення планової перевірки, оригінали пред'явлених векселів відповідають тим, що були видані ТОВ «Технік». Крім того, до матеріалів справи позивачем надано копію банківської виписки від 08.04.2014 року, що підтверджує повне погашення векселя серії АА № 0767176 - 90000 гривень та копію банківської виписки, що підтверджує повне погашення векселя серії АА № 0767177 - 90000 гривень.
Позивачем також надано пояснення, що вказаний у Вексельній угоді № 1 від 25.03.2011 року номер видаткової накладної РН-008611 є помилковим, а правильним повинен бути № 11118, оскільки інших правовідносин між Товариством та ТОВ «Технік» не було. На підтвердження таких пояснень долучено до матеріалів справи копію видаткової накладної № 11118 від 11.11.2010 року на суму 1 764 715, 73 грн з ПДВ в якій визначений постачальник товару ТОВ «Технік» та покупець ПАТ «Бориславський завод «Рема»; копію рахунку № 111101 від 11.11.2010 року посилання на який міститься в названій накладній та на суму 1764715,73 грн з ПДВ; копію банківської виписки № 31 від 29.12.2011 року з якої вбачається часткова оплата видаткової накладної № 11118 від 11.11.2010 року в сумі 444110,30 грн.
Таким чином, оскільки з цих обставин відповідач не заперечує та не спростовує доказами, суд визнає факт, допущеної описки у вексельній угоді № 1 від 25.03.2011 року та вважає видачу векселів згідно Вексельної угоди № 1 від 25 березня 2011 року на погашення заборгованості згідно видаткової накладної № 11118 від 11.11.2010 року.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керувався наступним.
Обіг векселів в Україні врегульований Конвенцією, якою запроваджений Уніфікований закон про прості та переказні векселі, від 07.06.30 (дата приєднання України 06.07.99) та Законом України «Про обіг векселів в Україні» від 05.04.01 № 2374-ІІІ (із змінами і доповненнями) (ст. 4), яким встановлено, що у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.
З моменту видачі позивачем векселів ПАТ «Бориславський завод «Рема» як розрахунок за поставку товару згідно видаткової накладної № 11118 від 11.11.2010 року первісні зобов'язання позивача перед кредитором - ТОВ «Технік» припинилися та виникли грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.
Відповідно до наданих позивачем копій векселів, що були ним видані ТОВ «Технік» строк оплати векселів визначений позивачем моментом їх пред'явлення.
Так, згідно зі ст. 77 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо, зокрема, строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); позовної давності (статті 70 і 71).
Відповідно до ст. 34 Конвенції переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами.
Трасант може встановити, що переказний вексель зі строком платежу за пред'явленням не може бути пред'явленим для платежу раніше визначеної дати. У цьому разі строк для пред'явлення починається від зазначеної дати.
Відповідно до наявних у справі копії видаткової накладної № 11118 поставка товару мала місце 11.11.2010 року та копій векселів: серії АА № 0767176, серії АА № 0767177, серії АА № 0767178, серії АА № 0767179, серії АА № 0767180, серії АА № 0767181, серії АА № 0767182, серії АА № 0767183, серії АА № 0767184, серії АА № 0767185, то такі були видані на погашення частини боргу за поставку 11.11.2010 року - 25.03.2011 року.
Як встановлено судом, на момент проведення податкової перевірки позивача непогашеними та не пред'явленими до оплати були векселі у кількості 10 штук на загальну суму 901185,73 гривні, а векселедержателя ТОВ «Технік» визнано банкрутом 12.06.2012 року, що стало приводом для висновку відповідача про заниження доходу на 907075,43 грн (стор. 10 Акта перевірки) та визнання непогашеної за векселями суми безповоротною фінансовою допомогою.
Під визначенням доходи, наведеним у пп. 14.1.56. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, слід розуміти - загальну суму доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 валовий доход включає доходи у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.
Згідно з пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України безповоротна фінансова допомога це:
сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;
сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;
сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;
основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);
сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.
Відповідно до пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.
У розумінні п. 137.10 ст. 137 Податкового кодексу України, суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.
Підпункт 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, визначає, що безнадійною заборгованістю, зокрема є заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.
Отже, для віднесення сум грошових зобов'язань за переданими позивачем ПАТ «Бориславський завод «Рема» векселями до «безнадійної заборгованості» мають бути наявними станом на ІІ квартал 2012 року обставини, визначені пп. 14.1.257 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України.
Пов'язуючи кваліфікацію зазначеної заборгованості зі строком позовної давності, відповідач мав врахувати, що відповідно до ч. 1 ст. 70 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.
З урахуванням статей 77 та 34 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, строк платежу за виданими позивачем ТОВ «Технік» станом на час проведення відповідачем перевірки не настав, оскільки вони не були пред'явлені ПАТ «Бориславський завод «Рема» до оплати.
Так, оскільки векселі були видані 25.03.2011, то в силу ст. 34 Уніфікованого закону вони мали бути пред'явлені до оплати 25.03.20012, і саме з цієї дати мала б відраховуватися позовна давність по вексельному зобов'язанню.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.07.2012 року, справа № К/9991/24268/12.
Таким чином посилання відповідача стосовно виникнення у позивача доходу у вигляді безповоротної фінансової допомоги на час проведення перевірки є безпідставними.
Позивач оскаржує податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем за наслідками проведення перевірки за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року. З огляду на це, суд перевіряє обґрунтованість належними та допустимими доказами висновків податкового органу саме у зв'язку з прийняттям такого рішення. Тому, відповідно до ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, що виникли пізніше не можуть впливати на правомірність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення та братися судом до уваги.
Даючи правову оцінку встановленим у судовому засіданні обставинам справи та доводам сторін щодо висновків Дрогобицької ОДПІ стосовно нереальності господарських операцій ПАТ «Бориславський завод «Рема» з ТОВ «Анкей», ТОВ «Оріон ЛТД», ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», ТОВ «НВП «Інструментальний центр», ТОВ «Галтехпостач», ПП «Тріада», ТОВ «Фірма Бізон», ТОВ «Техно-Торг», ТОВ «ТПП «Спектр», ПП «СЦ-Сервіс-Центр Стрий», ТОВ «ЮКОМ-Сервіс», ТОВ «Металелектромаш», ТОВ «Шоковіта», ТОВ «Альтаір Альфа Плюс», ТОВ «Соломія-Текс» на загальну суму 106 194 гривень, суд керується наступними положеннями законодавства України.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, зі змінами і доповненнями, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до п. 44.3 ст. 44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
У разі ліквідації платника податків документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів, що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.
Відповідно до п. 135.1 ст. 135 КАС України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Згідно з п. 135.2 ст. 135 КАС України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 цього ж кодексу, дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.
Згідно з п. 146.13 ст. 146 КАС України, сума перевищення доходів від продажу або іншого відчуження над балансовою вартістю окремих об'єктів основних засобів та нематеріальних активів включається до доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над доходами від такого продажу або іншого відчуження включається до витрат платника податку.
Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 ПК України, до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: а) загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати; б) витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу; в) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); г) винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності; ґ) витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати); д) амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; е) витрати на врегулювання спорів у судах; є) плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків; ж) інші витрати загальногосподарського призначення.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.
Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.
У статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Відповідно до вимог п. 3.2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704.
Відповідно до пп. 1.2 п. 1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (пп. 2.1 п. 2 Положення).
Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2ст. 9 цього Закону).
Відповідно до п. 180.1 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є:
- будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;
- будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;
- будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:
- особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;
- особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України є дата здійснення першої з наступних подій:
- дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);
- дата отримання податкової накладної.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п. 201.6 Податкового Кодексу України).
Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).
Податковим Кодексом України передбачено лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної.
За змістом наведених правових норм, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.
Реальність господарських операцій ПАТ «Бориславський завод «Рема» із ТОВ «Анкей», ТОВ «Оріон ЛТД», ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», ТОВ «НВП «Інструментальний центр», ТОВ «Галтехпостач», ПП «Тріада», ТОВ «Фірма Бізон», ТОВ «Техно-Торг», ТОВ «ТПП «Спектр», ПП «СЦ-Сервіс-Центр Стрий», ТОВ «ЮКОМ-Сервіс», ТОВ «Металелектромаш», ТОВ «Шоковіта», ТОВ «Альтаір Альфа Плюс», ТОВ «Соломія-Текс», зокрема підтверджується наступними обставинами справи.
Між ТОВ «Анкей» та ПАТ «Бориславський завод «Рема» було укладено договір поставки № 14111 від 14.11. 2011 року. На виконання умов договору було видано видаткову накладну № 1894 від 24.01.2012 року та складено податкову накладну № 1894 від 24.01.2012 року. Перевезення товару було здійснено ТОВ «Делівері», що підтверджується актом отримання багажу від 26.01.2012 року № А-ДР-2566 (відправник ТОВ «Анкей» м. Дніпропетровськ, отримувач ПАТ «Бориславський завод «Рема»).
Між ТОВ «Оріон ЛТД» та ПАТ «Бориславський завод «Рема» було укладено договір купівлі-продажу № 2 від 12.01.2012 року. На виконання умов договору було видано видаткові накладні: № 9 від 13.01.2012 року, № 10 від 16.01.2012 року, № 22 від 24.01.2012 року, № 24 від 26.01.2012 року, № 28 від 30.01.2012 року та складено податкові накладні № 9 від 13.01.2012 року, № 10 від 16.01.2012 року, № 22 від 24.01.2012 року, № 24 від 26.01.2012 року, № 28 від 30.01.2012 року. Перевезення товару здійснювалося власним автотранспортом ПАТ «Бориславський завод «Рема», що підтверджується подорожніми листами вантажного автомобіля № 000494 від 13.012012 року, № 000499 від 16.01.2012 року, № 000027 від 24.01.2012 року, № 000040 від 26.01.2012 року, № 000080 від 31.01.2012 року.
Між ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» та ПАТ «Бориславський завод «Рема» було укладено договір поставки № 06031. На виконання умов договору було видано видаткові накладні № 1817 від 27.03.2012 року, № 471 від 16.05.2012 року, № 268 від 10.05.2012 року, № 1187 від 26.06.2012 року, № 628 від 14.08.2012 року та складено податкові накладні № 1817 від 27.03.2012 року, № 471 від 16.05.2012 року, № 268 від 10.05.2012 року, № 1187 від 26.06.2012 року, № 628 від 14.08.2012 року. На перевезення товару складено товарно-транспортні накладні № 59000000003806 від 28.03.2013 року, № 59000000005480 від 11.05.2012 року, № 59000000005507 від 18.05.2012 року, № 59000000006944 від 27.06.2012 року, № 59000000008860 від 14.08.2012 року. На користь ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» ПАТ «Бориславський завод «Рема» перераховано 13806,34 грн.
Між ТОВ «НВП «Інструментальний центр» та ПАТ «Бориславський завод «Рема» було укладеного договір № ДУ-49 від 01.03.2011 року . На виконання договору видано видаткову накладну № ІНС-000448 від 23.04.2012 року та складено податкову накладну № 69 від 23.04.2012 року. На користь ТОВ «НВП «Інструментальний центр» ПАТ «Бориславський завод «Рема»перераховано 860,4 грн.
Між ТОВ «Галтехпостач» та ПАТ «Бориславський завод «Рема» було укладено контракт № 03/13 від 05.03.2012 року. На виконання контракту видано видаткові накладні № РН-0000053 від 17.05.2012 року, № РН-0000063 від 24.05.2012 року, № РН-0000093 від 31.07.2012 року та складено податкові накладні № 7 від 17.05.2012 року, № 17 від 24.05.2012 року, № 16 від 31.07.2012 року. Перевезення товару здійснювалося власним автотранспортом Товариства, що підтверджується подорожніми листами вантажного автомобіля № 000448 від 24.05.2012 року, № 000422 від 17.05.2012 року, № 000186 від 31.07.2012 року. На користь ТОВ «Галтехпостач» ПАТ «Бориславський завод «Рема» перераховано у травні 1844,64 грн та у липні 2012 року 9007,2 грн.
Між ПП «Тріада» та ПАТ «Бориславський завод «Рема» було укладено договір постачання № 40 від 23.01.202 року. На виконання договору видано видаткову накладну № 80 від 20.06.2012 року та складено податкову накладну № 80 від 19.06.2012 року. Перевезення товару було здійснено ТОВ «САТ», що підтверджується ТТН від 20.06.2012 року № ДП0160317 (відправник ПП «Тріада» м. Дніпропетровськ, отримувач Товариство). 000448 від 24.05.2012 року, № 000422 від 17.05.2012 року, № 000186 від 31.07.2012 року. На користь ПП «Тріада» ПАТ «Бориславський завод «Рема» перераховано 530,00 грн.
Між ТОВ «Фірма «Бізон» та ПАТ «Бориславський завод «Рема» було укладено договір поставки № 14/06 від 14.06.2012 року. На виконання договору було видано видаткову накладну № 0000963 від 04.07.2012 року та складено податкові накладні № 44 від 19.06.2012 року, № 181 від 26.06.2012 року, № 11 від 04.07.2012 року. На перевезення товару складено товарно-транспортну накладну від 04.07.2012 року № ДП2023920 (відправник ПП «Фірма «Бізон» м. Дніпропетровськ, отримувач ПАТ «Бориславський завод «Рема»). На користь ТОВ «Фірма «Бізон» ПАТ «Бориславський завод «Рема» перераховано 309620,74 грн.
На підставі видаткової накладної № 15189 від 05.06.2012 року та № 27378 від 27.09.2012 року ТОВ «Техно-Торг» було здійснено поставку товару на користь ПАТ «Бориславський завод «Рема» та складено податкові накладні № 248 від 05.06.2012 року, № 1485 від 27.09.2012 року. На перевезення товару складено товарно-транспортну накладну від 07.06.2012 року № 58718 (перевізник ПП «Нічний експрес», відправник ТОВ «Техно-Торг», отримувач ПАТ «Бориславський завод «Рема). На користь ТОВ «Техно-Торг» ПАТ «Бориславський завод «Рема» перераховано 22237,70 грн.
Між ТОВ «ТПП «Спектр» та ПАТ «Бориславський завод «Рема» було укладено договір купівлі-продажу № 69 від 09.01.2012 року. На виконання договору видано видаткові накладні № РН-0000887 від 19.07.2012 року, № РН-0000953 від 30.07.2012 року та складено податкові накладні № 99 від 19.07.2012 року, № 156 від 27.07.2012 року. На перевезення товару складено товарно-транспортну накладну ТОВ «Нова пошта» № 56166000622635 від 19.07.2012 року, ТОВ ТК САТ від 30.07.2012 року № ДП2027675. На користь ТОВ «ТПП «Спектр» ПАТ «Бориславський завод «Рема» перераховано 9459,00 грн.
Між ПП «СЦ-Сервіс-Центр Стрий» та ПАТ «Бориславський завод «Рема» було укладено договір № 0102/15 від 01.02.2012 року. 21.09.2012 року складено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) СЦ-0000557 про утилізацію зношених гумових шин розміром більше 80 см. у кількості 15 шт. За надання послуг ПП «СЦ-Сервіс-Центр Стрий» ПАТ «Бориславський завод «Рема» перераховано 540, 0 грн.
Між ТОВ «ЮКОМ-Сервіс» та ПАТ «Бориславський завод «Рема» було укладено договір № 37 від 10.01.2012 року. На виконання договору видано видаткову накладну № РН-0000788 від 20.09.2012 року та складено податкову накладну № 36 від 19.09.2012 року. На перевезення товару складено товарно-транспортну накладну ТОВ «Нова пошта» № 561660009260013 від 21.09.2012 року (відправник ТОВ «ЮКОМ-Сервіс», одержувач ПАТ «Бориславський завод «Рема»). На користь ТОВ «ЮКОМ-Сервіс» ПАТ «Бориславський завод «Рема» перераховано 4513,8 грн.
ТОВ «Металелектромаш» на підставі видаткових накладних від 17.10.2012 року № РН-0000517 та РН-0000518 здійснено поставку товару та складено податкову накладну № 33 від 04.10.2012 року та № 65 від 10.10.2012 року. На перевезення товару складено товарно-транспортну накладну від 10.10.2012 року № ДП0316112 (відправник ТОВ «Металелектромаш», отримувач ПАТ «Бориславський завод «Рема»). На користь ТОВ «Металелектромаш» ПАТ «Бориславський завод «Рема» перераховано 2808,00 грн.
Між ТОВ «Шоковіта» та ПАТ «Бориславський завод «Рема» було укладено договір поставки № 17091 від 17.09.2012 року. На виконання договору видано видаткові накладні № 700 від 15.11.2012 року, № 501 від 10.12.2012 року, № 1023 від 18.12.2012 року та складено податкові накладні № 700 від 15.11.2012 року, № 501 від 10.12.2012 року, № 1023 від 18.12.2012 року. Перевезення товару здійснювалося власним автотранспортом ПАТ «Бориславський завод «Рема», що підтверджується подорожніми листами вантажного автомобіля № 000257 від 24.12-29.12.2012 року, посвідченням про відрядження № 314. На користь ТОВ «Шоковіта» ПАТ «Бориславський завод «Рема» перераховано 12547,14 грн.
ТОВ «Альтаір Альфа Плюс» на підставі видаткової накладної від 19.12.2012 року № РН-0002935 здійснено на користь ПАТ «Бориславський завод «Рема» поставку товару та складено податкові накладні № 58 від 19.12.2012 року. На користь ТОВ «Альтаір Альфа Плюс» ПАТ «Бориславський завод «Рема» перераховано 5015,0 грн.
Між ТОВ «Соломія-Текс» та ПАТ «Бориславський завод «Рема» було укладено договір поставки № СТ-53/01-12 від 04.01.2012 року. На виконання договору видано видаткові накладні № СТ-0002721 від 11.12.2012, № СТ-0002730 від 11.12.2012 року, № СТ-0002723 від 11.12.2012 року, № СТ-0002824 від 25.12.2012 року та складено податкові накладні № 25 від 05.12.2012 року, № 63 від 11.12.2012 року, № 58 від 11.12.2012 року, № 162 від 25.12.2012 року, № 193 від 26.12.2012 року. За поставку товару ПАТ «Бориславський завод «Рема» заборговано ТОВ «Соломія-Текс» 1404,0 грн.
Отже, матеріалами справи підтверджується укладення господарських договорів між ПАТ «Бориславський завод «Рема» та ТОВ «Анкей», ТОВ «Оріон ЛТД», ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», ТОВ «НВП «Інструментальний центр», ТОВ «Галтехпостач», ПП «Тріада», ТОВ «Фірма Бізон», ТОВ «Техно-Торг», ТОВ «ТПП «Спектр», ПП «СЦ-Сервіс-Центр Стрий», ТОВ «ЮКОМ-Сервіс», ТОВ «Металелектромаш», ТОВ «Шоковіта», ТОВ «Альтаір Альфа Плюс», ТОВ «Соломія-Текс», факт виконання яких підтверджений належним чином оформленими первинними документами, у зв'язку з вищенаведеним, суд дійшов висновку, що фактичні обставини справи доводять факт реальності господарських операцій.
Дослідивши акт перевірки від 25.03.2014 року № 247/22-01-09/14310460, суд приходить до висновку, що викладені в ньому обставини порушень позивачем податкового законодавства сформовані не на підставі аналізу первинної документації, зауважень до змісту та оформлення документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, а на підставі аналізу актів інших податкових органів про перевірки або не можливості звірки контрагентів позивача. Однак, такі акти не є підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Суд наголошує на недопустимості такого підходу податкового органу до оцінки правомірності формування позивачем податкового кредиту, тому що підприємство не може автоматично бути правопорушником на тій лише підставі, що його контрагентів не вдалось перевірити, або ними були допущені порушення.
При цьому, суд звертає увагу, що отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, у яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення у звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись тощо, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку із самостійного встановлення та доведення факту вчинення платником податків порушення закону. Акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.
Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, що стосуються господарських операцій між ПАТ «Бориславський завод «Рема» та ТОВ «Анкей», ТОВ «Оріон ЛТД», ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», ТОВ «НВП «Інструментальний центр», ТОВ «Галтехпостач», ПП «Тріада», ТОВ «Фірма Бізон», ТОВ «Техно-Торг», ТОВ «ТПП «Спектр», ПП «СЦ-Сервіс-Центр Стрий», ТОВ «ЮКОМ-Сервіс», ТОВ «Металелектромаш», ТОВ «Шоковіта», ТОВ «Альтаір Альфа Плюс», ТОВ «Соломія-Текс» суд надає перевагу належним письмовим доказам, а саме документам первинного бухгалтерського обліку.
Судом в ході судового розгляду встановлено, що господарські операції позивача з контрагентами підтверджені належними документами бухгалтерського та податкового обліку, належним чином оформлені та повністю відповідають вимогам Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», відтак повністю підтверджують реальність здійснення господарських операцій. Долучені до матеріалів справи документи, повністю спростовують висновки відповідача про фіктивність господарських операцій.
Судом також встановлено, що податкові накладні отримані позивачем від ТОВ «Анкей», ТОВ «Оріон ЛТД», ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», ТОВ «НВП «Інструментальний центр», ТОВ «Галтехпостач», ПП «Тріада», ТОВ «Фірма Бізон», ТОВ «Техно-Торг», ТОВ «ТПП «Спектр», ПП «СЦ-Сервіс-Центр Стрий», ТОВ «ЮКОМ-Сервіс», ТОВ «Металелектромаш», ТОВ «Шоковіта», ТОВ «Альтаір Альфа Плюс», ТОВ «Соломія-Текс» оформлені відповідно до вимог п. 201.1 Податкового кодексу України і містять необхідні реквізити, передбачені Податковим кодексом України.
Крім цього, відповідно до п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Згідно з п. 6 даного Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Всупереч зазначеній вище нормі, податковий орган досліджував дійсність правочинів, тобто фактично контролював дотримання платником податків цивільного законодавства, проте у матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних. Водночас зібраними у справі доказами підтверджується реальність господарський операцій позивача, а відтак спростовуються висновки акта перевірки від 25.03.2014 року № 247/22-01-09/14310460 про порушення позивачем вимог податкового законодавства.
Слід також зазначити, що відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсними договорів укладених позивачем з ТОВ «Анкей», ТОВ «Оріон ЛТД», ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», ТОВ «НВП «Інструментальний центр», ТОВ «Галтехпостач», ПП «Тріада», ТОВ «Фірма Бізон», ТОВ «Техно-Торг», ТОВ «ТПП «Спектр», ПП «СЦ-Сервіс-Центр Стрий», ТОВ «ЮКОМ-Сервіс», ТОВ «Металелектромаш», ТОВ «Шоковіта», ТОВ «Альтаір Альфа Плюс», ТОВ «Соломія-Текс», та в Акті перевірки від 25 березня 2014 року № 247/22-01-09/14310460 не зазначено, чи винесено обвинувальний вирок щодо будь-кого з посадових осіб та чи притягнуто будь-кого посадових осіб саме ТОВ «Анкей», ТОВ «Оріон ЛТД», ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», ТОВ «НВП «Інструментальний центр», ТОВ «Галтехпостач», ПП «Тріада», ТОВ «Фірма Бізон», ТОВ «Техно-Торг», ТОВ «ТПП «Спектр», ПП «СЦ-Сервіс-Центр Стрий», ТОВ «ЮКОМ-Сервіс», ТОВ «Металелектромаш», ТОВ «Шоковіта», ТОВ «Альтаір Альфа Плюс», ТОВ «Соломія-Текс» до кримінальної відповідальності за злочини передбачені ст. 205 та ст. 212 Кримінального кодексу України.
Щодо посилань відповідача на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних як на обставину, що свідчить про нереальність господарських операцій, суд зазначає таке.
ВАС України у низці своїх рішень (ухвала від 05.07.2012 року у справі № К/9991/37912/11, ухвала від 26.07.2012 року у справі № К/9991/67511/11 та ін.) зазначив, що вимогами податкового обліку, непередбачено обов'язковості складання ТТН у підтвердження здійснення господарських операцій. На думку суду, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.
Відсутність у позивача ТТН не спростовує реальності здійснених ним господарських операцій, оскільки факт реальності підтверджується належними та допустимими доказами долученими позивачем до матеріалів справи, а саме видатковими, податковими накладними, підписаними актами приймання виконання робіт, розрахунковими документами, договорами. Усі долучені позивачем докази мають необхідні реквізити та відомості, у повній мірі відображають зміст господарських операцій, в суду немає підстав ставити під сумнів їх достовірність. Податкова накладна, яка засвідчує факт постачання ТМЦ, також належно оформлена. Отже, реальність господарської операції ПАТ «Бориславський завод «Рема» по придбанню ТМЦ та отриманню послуг підтверджується долученими до справи письмовими доказами та не викликають сумніву.
Стосовно посилання відповідача на відсутність сертифікатів якості, технічних умов, стандартів та інших документів, які підтверджують належну якість товару слід зазначити, що зазначені документи не фіксують факту здійснення господарських операцій, а лише підтверджують, що товар відповідає встановленим вимогам. Тому відсутність таких документів не може слугувати підставою для висновків про відсутність таких господарських операцій.
Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
З досліджених судом під час розгляду справи доказів було встановлено, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення суперечать положенням ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідачем не були спростовані належними та допустимими доказами доводи позивача про протиправність та необґрунтованість оскаржуваних рішень.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Це означає, що у будь-яких спорах з суб'єктом владних повноважень ( у тому числі і у спорах, що виникають з податкових правовідносин) зазначене завдання судочинства не повинно нівелюватися, а суд повинен ретельно перевіряти доводи податкового органу.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування.
Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників по справі, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.
Однак, слід зазначити, що підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 20.05.2014 року № 0002192201 були і інші порушення, встановлені в ході проведення перевірки, що визнаються позивачем.
Суд вказує, що наслідком невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (відокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.
У даному випадку суд, констатуючи неправомірне визначення Дрогобицької ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області податкового зобов'язання з податку на прибуток, не може визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 20.05.2014 року № 0002192201 в якійсь певній сумі, оскільки суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Разом з тим, приймаючи до уваги те, що рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому, суд визнає протиправним та вважає за необхідне скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.05.2014 року № 0002192201 повністю.
Дана обставина надасть податковому органу можливість в установленому Податковим кодексом України порядку визначити суму заниження (внаслідок інших допущених порушень) ПАТ «Бориславський завод «Рема» податку на прибуток за період, що перевірявся, за наслідками перевірки, оформленої актом від 25 березня 2014 року № 247/22-01-09/14310460, та прийняти на ту суму нове рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВАСУ від 17.02.2011 року в справі № 17781/07 та постанові ВСУ від 05.12.2006 року в справі за позовом ЗАТ «Київський склотарний завод».
Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду. При цьому реальність господарських операцій доведена позивачем належними та допустимими доказами, а правомірність виставлених податкових повідомлень-рішень відповідач не довів.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.
Суд присуджує з Державного бюджету України, відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.
Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дрогобицької Об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області від 20.05.2014 року № 0002192201.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дрогобицької Об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області від 20.05.2014 року № 0002202201.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Бориславський завод «Рема» (82300, Львівська обл., м. Борислав, вул. Сосюри, 45, ЄДРПОУ 14310460) 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок судового збору.
Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.
Суддя Кедик М.В.
Постанова у повному обсязі складена 29.12.2014 року.