23 грудня 2014 року м. Київ К/800/39225/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Інспекції з питань прав споживачів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.10.2012р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014р. у справі
за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»
до відповідача Інспекції з питань прав споживачів у Кіровоградській області
про визнання протиправною та скасування постанови, -
21.08.2012р. до суду надійшов позов публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (далі Товариство) про визнання протиправною та скасування постанови Інспекції з питань прав споживачів у Кіровоградській області (далі Інспекція) №83 від 16.07.2012р. Свої вимоги позивач мотивував тим, що вказаною постановою відповідач застосував до Товариства штрафні санкції на суму 166723,28грн. за порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів». Вважаючи висновки Інспекції про порушення Товариством положень вказаного Закону помилковими, а дії з проведення перевірки протиправними, позивач просив скасувати постанову.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.10.2012р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014р., позов задоволено.
Не погодившись з судовими рішеннями, Інспекція звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією у травні 2012р. було проведено перевірку дотримання Товариством законодавства про захист прав споживачів. За наслідками перевірки складено акт від 30.05.2012р. №109, в якому зазначено, що позивачем здійснюється реалізація нафтопродуктів, які не відповідають вимогам нормативних документів, та видано припис із зобов'язанням усунути виявлені порушення. Крім того, приписами від 18.06.2012р. Товариству заборонено відпуск та вилучено з реалізації бензин автомобільний А-80 та А-95
На підставі акту перевірки від 30.05.2012р. Інспекцією прийнято постанову від 9.07.2012р. №79 про накладення стягнення у вигляді штрафу в сумі 164704,35грн. за реалізацію нафтопродуктів, що не відповідають вимогам розділу 4 п.п.4.1.1., 4.2.1, розділу 6 п.п.6.4.1., 6.5.2. «Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України» в частині не проведення приймально-здавальних випробувань під час прийняття та відпуску нафтопродуктів, щодо визначення фактичних показників якості.
Крім того, постановою Інспекції №83 від 16.07.2012р. до товариства застосовано штраф в сумі 166723,28грн. за реалізацію бензину автомобільного А-80 та А-95, який не відповідав вимогам ДСТУ 4063-2001.
Задовольнивши адміністративний позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, зазначив, що постановами Інспекції №79 від 9.07.2012р. та №83 від 16.07.2012р. до Товариства двічі застосовано стягнення за вчинення одного й того ж правопорушення. Крім того, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами обґрунтованість його висновків щодо невідповідності нафтопродуктів вимогам ДСТУ.
Колегія суддів вважає відсутніми підстави для скасування чи зміни судових рішень, виходячи з такого.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Водночас, згідно з частиною 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій правильно застосовано положення статті 18 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та враховано, що висновки щодо якості нафтопродуктів, що містяться у дослідженнях, проведених за зверненнями позивача та відповідача, суперечать одне одному, проте проведення повторної експертизи з метою перевірки обґрунтованості та об'єктивності наданих сторонами експертних досліджень неможливо, в зв'язку з недотриманням Інспекцією вимог Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (затв. наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №271/121 від 4.06.2007р.) при відібранні проб та відсутністю на час розгляду справи в суді контрольних проб нафтопродуктів.
Згідно з частиною 1 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Доводи касаційної скарги правильність вищевказаного висновку судів попередніх інстанцій не спростовують, зводяться до переоцінки достовірності доказів, які було враховано судами, отже не дають підстав для скасування чи зміни судових рішень.
Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, -
Касаційну скаргу Інспекції з питань прав споживачів у Кіровоградській області залишити без задоволення, постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.10.2012р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст. 235-244 КАС України.
Судді А.О. Логвиненко
О.Є. Донець
В.Ф. Мороз