18 грудня 2014 року м. Київ К/9991/39569/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
суддів: Мороз Л.Л.,
Горбатюка С.А.,
Леонтович К.Г.,
розглянула у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області на постанову Новоайдарського районного суду Луганської області від 28.01.2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.04.2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області про визнання неправомірною бездіяльності,
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області про поновлення строку для звернення до суду, визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити нарахування та виплату недоотриманого підвищення до пенсії, як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за 2010 рік у сумі 1702 грн.
Постановою Новоайдарського районного суду Луганської області від 28.01.2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.04.2011 року, позов задоволено частково шляхом визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, з урахуванням фактично отриманих сум. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення.
Перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач має статус дитини війни.
Відповідно до статті 6 Закону України від 18.11.2004 року № 2195-IV «Про соціальний захист дітей війни» (далі - Закон № 2195-IV) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Отже, відповідно до положень вказаного Закону пенсія позивача повинна виплачуватись зі збільшенням її на 30% мінімальної пенсії за віком.
Статтею 70 Закону України від 27.04.2010 року № 2154-VI «Про Державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету Міністрів України було надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Варто звернути увагу, що названі норми передбачають встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно їхня дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом про соціальний захист дітей війни залежить від розміру мінімальної пенсії за віком, а не від розміру мінімальної заробітної плати.
Отже, нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії повинні були здійснюватися в розмірі, встановленому відповідно до статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни.
При цьому колегія суддів зазначає, що розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до частини 1 статті 28 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області відхилити, постанову Новоайдарського районного суду Луганської області від 28.01.2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.04.2011 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: