11 грудня 2014 року м. Київ К/9991/46227/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач)
СуддівМороз Л.Л.
Шведа Е.Ю.
провівши у письмовому порядку касаційний розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Адміністрації Київського району Харківської міської ради, треті особи: Харківська міська рада, Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", ОСОБА_6 про скасування рішення за касаційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5 на постанову Київського районного суду м. Харкова від 19 квітня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2012 року
У лютому 2012 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у Київському районному суді м. Харкова пред'явили позов до Адміністрації Київського району Харківської міської ради, треті особи: Харківська міська рада, Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", ОСОБА_6 про скасування рішення.
В обґрунтування позову позивачі послалися на те, що рішенням виконавчого комітету Київської міської ради м. Харкова від 07 березня 2006 року
№ 42-1 об'єднано житлові будинки літ. "М-3" по АДРЕСА_1 та літ. "К-1" по АДРЕСА_2 в одне домоволодіння з присвоєнням єдиної поштової адреси: АДРЕСА_2.
Вважають, що, приймаючи вказане рішення, виконавчий комітет Київської міської ради м. Харкова не звернув увагу на те, що у свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 22 квітня 2004 року не були внесені самоправно побудовані споруди, зокрема сіни літ. К, які розташовані на земельній ділянці по АДРЕСА_3, якою користуються позивачі, а тому, рішення не відповідає вимогам пункту "г" статті 96 Земельного кодексу України.
Крім того, зазначили, що у вересні 2004 року Київський районний суд
м. Харкова визнав право власності на самочинно збудовані будинки з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 (за ОСОБА_6.).
На підставі цього судового рішення головою Київської районної ради м. Харкова видано розпорядження від 22 березня 2006 року № 387, згідно із яким вирішено видати (ОСОБА_6.) свідоцтво про право власності на домоволодіння, яке складається з житлових будинків літ. М-3 та літ. К-1 з надвірними будівлями по АДРЕСА_2 у м. Харкові.
Проте, вказане рішення суду першої інстанції було скасовано рішенням Апеляційного суду Харківської області від 09 лютого 2011 року та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_6
На думку позивачів, виконавчий комітет Київської міської ради
м. Харкова та голова Київської районної ради м. Харкова при прийнятті рішення і розпорядження безпідставно взяли до уваги свідоцтво про право на спадщину, в якому не враховані самовільні споруди та рішення Київського районного суду м. Харкова, яке скасовано апеляційним судом, що, на їхню думку, є підставою для їх скасування.
Просили скасувати рішення виконавчого комітету Київської районної у
м. Харкові ради від 07 березня 2006 року № 42-1 та розпорядження голови Київської міської ради м. Харкова від 22 березня 2006 року № 387.
Постановою Київського районного суду м. Харкова від 19 квітня 2012 року, залишеною без зміни ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2012 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивачі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просять скасувати їх рішення та ухвалити нову постанову про задоволення позову.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 27 грудня 1994 року та ухвали апеляційного суду Харківської області від 14 березня 2011 року, якою залишено в силі рішення Київського районного суду м. Харкова від 16 травня 2007 року у справі № 2-2144/07/05, ОСОБА_4 є власником житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_3
Так, за договором купівлі-продажу від 27 грудня 1994 року він придбав будинок по АДРЕСА_3 загальною площею 60,0 кв.м., з яких житлова площа 32,2 кв.м.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 16 травня 2007 року за ОСОБА_4 визнано право власності на самочинно побудовані будівлі: прибудову літ. "а-3" , веранду літ. "а-5", мансарду літ. "А ман.", льох літ. "Г", гараж літ. "В", підвал літ. "В-1" по АДРЕСА_3.
Згідно з листом Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" від 12 серпня 2011 року право власності на житлові будинки з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності від 23 березня 2006 року виданого Київською районною радою м. Харкова.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Київської районної ради м. Харкова від 07 березня 2006 року № 42-1 "Про об'єднання житлових будинків літ. М-3 по АДРЕСА_1 та літ. К-1 по АДРЕСА_2 в одне домоволодіння з присвоєнням єдиної поштової адреси: АДРЕСА_2" виконавчий комітет взяв до уваги висновок Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" від 22 квітня 2005 року №1800341 про те, що виникла можливість об'єднати земельні ділянки по АДРЕСА_1 в одну земельну ділянку з присвоєнням єдиної поштової адреси. При цьому він вирішив об'єднати житловий будинок літ. М-3 по АДРЕСА_1 та житловий будинок літ. К-1 по АДРЕСА_2 в одне домоволодіння та присвоїти йому адресу: м. Харків, АДРЕСА_2.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині скасування рішення виконавчого комітету Київської районної у м. Харкові Ради від 07 березня 2006 року № 42-1, суди обґрунтовано виходили із того, що вказаним рішенням фактично скасовано межі між земельними ділянками АДРЕСА_1 і що цим рішенням не змінені розміри вказаних земельних ділянок, що могло потягнути за собою порушення прав позивачів.
Такий правовий висновок судів першої та апеляційної інстанцій є правильним.
Так, за змістом оскаржуваного рішення виконкому ним не вирішувалися питання щодо зміни площі та конфігурації будь-яких з двох земельних ділянок, а також й тієї, яка утворилася внаслідок їх об'єднання. Не містить у собі це рішення й пунктів щодо вилучення або зменшення площі та зміни конфігурацій земельної ділянки, яка використовується власниками для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_3.
Також у справі відсутні докази того, що органами місцевого самоврядування або у судовому порядку між позивачами та третьою особою вирішувався земельний спір і встановлено факт безпідставного користування ОСОБА_6 частиною земельної ділянки, яка належить позивачам на праві приватної власності або перебуває в їхньому користуванні.
За обставин, коли будь-які права ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не були порушені у судів першої та апеляційної інстанцій не було підстав для визнання оскаржуваного рішення ради протиправним та скасовувати його.
Крім того, згідно із розпорядженням голови Київської районної ради
м. Харкова від 22 березня 2006 року № 387 "Про видачу свідоцтва про право власності на домоволодіння, яке складається з житлових будинків літ. М-3 та літ. К-1 з надвірними будівлями по АДРЕСА_2 в м. Харкові на ім'я ОСОБА_6." останньому видано свідоцтво про право власності на домоволодіння, яке складається з житлового будинку літ. М-3 загальною площею 334,0 кв.м., житловою площею 114,7 кв.м. та житлового будинку літ. К-1, загальною площею 35,7 кв.м., житловою площею 11,6 кв.м. з надвірними будівлями по АДРЕСА_2.
Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що зазначене розпорядження також жодним чином не призводить до порушень прав позивачів.
Так, відповідно до вказаного розпорядження вирішено питання щодо видачі свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна, які перебувають на земельній ділянці по АДРЕСА_2 в м. Харкові. Право власності на будь-які об'єкти нерухомого майна, які зазначені у цьому розпорядженні позивачами не оспорюється.
Водночас, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вважають, що до складу нерухомого майна згідно із цим розпорядженням неправомірно включена будівля веранди, літ К-1, оскільки вона збудована самовільно та на частині земельної ділянки, яка значиться за житловим будинком АДРЕСА_3 у м. Харкові, який належить ОСОБА_4
Проте, у матеріалах справи немає доказів на підтвердження цих обставин, а тому, відсутні й підстави для висновку про те, що вказаним розпорядженням порушені будь-які права ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Таким чином, судові рішення у цій справі є законними і обґрунтованими, підстав для їх скасування чи зміни немає.
Відповідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 залишити без задоволення, а оскаржувані постанову Київського районного суду м. Харкова від 19 квітня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2012 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Адміністрації Київського району Харківської міської ради, треті особи: Харківська міська рада, Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", ОСОБА_6 про скасування рішення - без зміни.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Судді Горбатюк С.А.
Мороз Л.Л.
Швед Е.Ю.