29 грудня 2014 року м. Київ В/800/5929/14
Вищий адміністративний суду України в складі колегії суддів:
судді-доповідача Ланченко Л.В.
суддів Бившевої Л.І.
Маринчак Н.Є.
Пилипчук Н.Г.
Шипуліної Т.М.
розглянувши заяву Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області
про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 08.10.2014
у справі №2а-890/10/2270 (К/9991/90756/11)
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5
до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ДПІ у м.Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельіницькій області подано заяву №б/н від б/д про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 08.10.2014, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права, а саме п.22.3, 22.10 ст.22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст.13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» в ухвалі щодо якої подана заява про перегляд, та ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.07.2013 у справі №К/9991/14783/11 та від 12.06.2013 у справі №К/9991/64270/12.
Колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Питання про допуск справи до провадження у Верховному Суді України вирішується Вищим адміністративним судом України лише в межах аналізу тих судових рішень, на які посилається заявник.
Зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 08.10.2014, щодо якої подана заява про перегляд, вбачається, що підставою для прийняття цього рішення стали висновки суду касаційної інстанції, що відповідачем документально не підтверджено встановленого під час перевірки розміру отриманого позивачем доходу, що позбавляє можливості висновку про порушення порядку перебування ним на спрощеній системі оподаткування у спірному періоді.
У той час як підставою для прийняття рішень, наведених заявником як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, стало підтвердження факту перевищення суб?єктами господарювання граничного розміру виручки встановленого ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб?єктів малого підприємництва».
Аналіз наведених судових рішень суду касаційної інстанції не дає підстав вважати, що ним було неоднаково застосовано норми матеріального права у подібних правовідносинах, оскільки правовідносини між сторонами у справах, за якими ухвалені вказані вище судові рішення, виникли з різних, відмінних між собою обставин, яким надавалася правова оцінка, тобто такі правовідносини не є подібними, в яких ухвалено різні судові рішення з неоднаковим застосуванням норм матеріального права, що виключає підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України.
Керуючись ст.ст. 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити Державній податковій інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області у допуску справи до провадження для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 08.10.2014.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Л.В. Ланченко
Л.І.Бившева
Н.Є.Маринчак
Н.Г.Пилипчук
Т.М.Шипуліна