11 грудня 2014 року м. Київ К/9991/67393/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач)
СуддівМороз Л.Л.
Шведа Е.Ю.
провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом Прокурора м. Ялти Автономної Республіки Крим в інтересах Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим (далі - ДАБК в Автономній Республіці Крим), Санаторію “Чорномор'є” Служби безпеки України до Виконавчого комітету Ялтинської міської ради Автономної республіки Крим (далі - Ялтинський міськвиконком), Комунального підприємства Ялтинської міської ради “Бюро технічної інвентаризації” (далі - КП “Ялтинське БТІ”), третя особа - ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування рішень за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13 червня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2012 року
У квітні 2012 року Прокурор м. Ялти Автономної Республіки Крим в інтересах ДАБК в Автономній Республіці Крим, Санаторія “Чорномор'є” Служби безпеки України в Окружному адміністративному суді Автономної Республіки Крим пред'явив позов до Ялтинського міськвиконкому, КП “Ялтинське БТІ”, третя особа - ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування рішень.
В обґрунтування позову вказав на те, що його звернення до суду обумовлено надходженням відповідного листа від ГУ СБУ в Автономній Республіці Крим від 13 березня 2012 року, в якому повідомлялося про самочинне будівництво на території санаторія “Черномор'є” ОСОБА_1 об'єкта нерухомого майна та що Ялтинським міськвиконком були прийняті рішення від 26 вересня 2009 року № 319 та від 23 квітня 2009 року № 706 стосовно самочинно збудованого об'єкту нерухомого майна.
Вважає, що вказані рішення прийняті без урахування положень Земельного кодексу України. У зв'язку з чим виникла необхідність для вжиття заходів реагування та захисту інтересів державної установи у судовому порядку.
Просив скасувати рішення Ялтинського міськвиконкому від 26 вересня 2009 року № 319 та від 23 квітня 2009 року № 706 та зобов'язати КП “Ялтинське БТІ” скасувати державну реєстрацію права власності на житлову будівлю літ. “Т” загальною площею 63,9 м. кв. у АДРЕСА_1 , у реєстровій книзі КП “Ялтинське БТІ” та у Єдиному державному реєстрі прав власності на нерухоме майно.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13 червня 2012 року, залишеною без зміни ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2012 року, адміністративний позов Прокурора м. Ялти Автономної Республіки Крим задоволено.
Визнані протиправними та скасовані рішення Ялтинського міськвиконкому від 26 вересня 2009 року № 319 та від 23 квітня 2009 року № 706.
Зобов'язано КП “Ялтинське БТІ” скасувати державну реєстрацію права власності на житлову будівлю (літ. “Т”) у АДРЕСА_1 , загальною площею 63,9 м. кв., яка належить ОСОБА_1 .
З вказаними судовими рішеннями судів не погодився ОСОБА_1 . Він подав до суду касаційну скаргу.
В обґрунтування касаційної скарги послався на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Просить скасувати ухвалені у справі рішення судів та направити справу на новий судовий розгляд.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційних скарг та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно із статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності із вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України суди зобов'язані перевіряти чи оскаржувані дії вчинені, а рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, тобто з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо, та в залежності від встановленого - вирішити спір.
Відповідно до статті 1 та частини другої статті 8 Закону України ”Про правовий режим майна у Збройних Силах України” майно Санаторію має статус військового нерухомого майна.
Положеннями статті 3 цього Закону військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05 листопада 1991 року № 311 “Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)” встановлено, що державне майно України, крім майна, яке належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю.
До Переліку розташованих на території Автономної Республіки Крим підприємств, установ і організацій, заснованих на загальнодержавній власності, що належать до сфери управління міністерств, інших підвідомчих Кабінету Міністрів України органів державної виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 травня 1995 року № 316 “Про управління майном, що є у загальнодержавній власності і розташоване на території Автономної Республіки Крим”, віднесено й санаторій “Чорномор'є”.
Згідно з частиною першою статті 32 Закону України “Про власність” (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єктом права загальнодержавної (республіканської) власності є держава в особі Верховної Ради України.
Судами першої та апеляційної інстанцій у цій справі встановлено, що постановою Вищого адміністративного суду України від 21 вересня 2011 року у справі № К-28253/10 (2а-6/2010/0124) за результатами перегляду у касаційному порядку судових рішень судів першої та апеляційної інстанції задоволено позов санаторію “Чорномор'є”, визнано протиправними рішення Ялтинського міськвиконкому від 12 січня 2001 року № 5 (4) та розпорядження Ялтинського міського голови (органу приватизації) від 06 листопада 2001 року № 13-п.
Постановою Верховного Суду України від 30 січня 12 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення.
Рішенням Ялтинського міськвиконкому від 26 лютого 2009 року № 319 затверджено рішення міжвідомчої комісії з реєстрації будівель та внутрішніх перепланувань. ОСОБА_1 надано дозвіл на реєстрацію в БТІ м. Ялти будівель та внутрішніх переобладнань приміщень - господарський блок, літ. “Т”, загальною площею 38.5 кв. м.
Іншим рішенням Ялтинського міськвиконкому від 23 квітня 200 року № 706 затверджено рішення міжвідомчої комісії щодо віднесення будівель за вказаною адресою до категорії придатних до проживання. На підставі вказаного рішення ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на вказаний житловий будинок.
Однак, рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 02 грудня 2011 року у справі № 2-3456/2011, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 06 лютого 2012 року, визнано недійсним свідоцтво про право власності на квартиру по АДРЕСА_1 , яке видане сім'ї ОСОБА_1 , а також визнано право власності держави в особі Верховної Ради України на вказану квартиру.
Частиною першою статті 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до акту Сектору державної інспекції управління Держкомзему у м. Ялті Автономної Республіки Крим від 03 грудня 2011 року правовстановлюючі документи у ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку відсутні.
Згідно із частинами першою, другою, четвертою статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. Самовільним будівництвом визнаються як вже збудовані об'єкти, так і об'єкти, які знаходяться в процесі будівництва. У особи, яка здійснює самочинне будівництво, не виникає право власності на нерухоме майно.
Положеннями статті 29 Закону України “Про планування і забудову територій”, який був чинним на час будівництва вищезазначених будівель, передбачено, що здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.
За приписами частини другої статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Відповідно до частини другої статті 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Отже, суди першої та апеляційної інстанцій правильно вказали на те, що Ялтинський міськвиконком, прийнявши рішення від 26 лютого 2009 року № 319 та від 23 квітня 2009 року № 706 щодо прийняття в експлуатацію самовільно збудований ОСОБА_1 об'єкт нерухомого майна, перевищив надані йому повноваження.
Крім того, виконком Ялтинської міської ради в порушення статті 376 Цивільного кодексу України прийняв й рішення про зобов'язання БТІ м. Ялти оформити свідоцтво про право власності на об'єкт нерухомого майна.
Відповідно до статей 19, 23 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є, в тому числі, “інші акти органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом”.
Отже, Ялтинський міськвиконком своїм рішенням порушив встановлений порядок реєстрації речових прав на нерухоме майно.
У зв'язку із цим суди першої та апеляційної інстанцій правильно скасували вказану реєстрацію права власності на житлову будівлю ОСОБА_1 .
Колегія суддів вважає, що судові рішення у цій справі є законними і обґрунтованими, підстав для їх скасування чи зміни немає.
Доводи касаційної скарги правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчинення процесуальних дій.
На підставі наведеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13 червня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2012 року у справі за позовом Прокурора м. Ялти Автономної Республіки Крим в інтересах Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, Санаторія “Чорномор'є” Служби безпеки України до Виконавчого комітету Ялтинської міської ради, Комунального підприємства Ялтинської міської ради “Бюро технічної інвентаризації”, третя особа - ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування рішень - без зміни.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Судді Горбатюк С.А.
Мороз Л.Л.
Швед Е.Ю.