22 грудня 2014 року м. Київ К/9991/53004/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий:Нечитайло О.М.
Судді:Вербицька О.В.
Ланченко Л.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби
на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14.05.2012 р.
та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.08.2012 р.
у справі №2а/0270/1320/12
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вінницький агрегатний завод»
до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області
про скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вінницький агрегатний завод» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 14.05.2012 р., залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.08.2012 р., позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.01.2012 р. №0000012310, а також стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 2 146,00 грн. судового збору.
Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач на адресу суду касаційної інстанції надіслав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.
Працівниками податкового органу проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з фірмою «COMTEX TRADE LTD» за період з 01.04.2010 р. по 30.06.2010 р., по податку на додану вартість за період з 01.047.2010 р. по 30.06.2010 р., про що складено акт від 19.12.2011 р. №4930/2301/35370339, яким, зокрема, встановлено порушення позивачем вимог п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за період з 01.04.2010 р. по 30.06.2010 р. на 175 600,00 грн. за ІІ квартал 2010 року.
За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.01.2012 р. №0000012310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 219 500,00 грн., з яких 175 600,00 грн. за основним платежем та 43 900,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Фактичною підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток слугував висновок податкового органу про неправомірне включення позивачем до складу валових витрат витрат, пов'язаних із придбанням послуг у фірми «Comtex Trade Ltd», за нікчемним правочином.
Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з відсутності порушень у діях позивача вимог податкового законодавства при формуванні складу валових витрат по господарським операціям з придбання послуг у фірми «Comtex Trade Ltd».
Як вбачається з матеріалів справи, 11.01.2010 р. між позивачем (Замовник) та фірмою «Comtex Trade Ltd» (Виконавець) укладено договір про надання інформаційно-маркетингових послуг №15. Предметом вказаного договору визначено надання Виконавцем маркетингових досліджень, які полягають у наступному: пошуку виробників-постачальників насосів шестеренних, гідроциліндрів та рукавів високого тиску на території країн: Узбекистан, Туркменістан, Польща, Угорщина, Іран, а також пошуку потенційних споживачів-нерезидентів вказаної продукції, що виготовлена позивачем.
Фактичне виконання умов вказаного договору підтверджується наявними у матеріалах справи актом прийому-передачі інформаційно-маркетингових послуг від 10.05.2010 р. №1, звітом виконавця від 05.05.2010 р., актом звірки взаємних розрахунків та платіжними дорученнями.
Результати проведених маркетингових досліджень у подальшому були використані позивачем у власній господарській діяльності, а саме - з урахуванням маркетингових досліджень, проведених фірми «Comtex Trade Ltd», позивачем укладено ряд контрактів із іноземними суб'єктами господарювання. Факти поставок по укладеним контрактам підтверджуються укладеними договорами, вантажними митними деклараціями, наявними у матеріалах справи.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1 ст. 5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно із нормою абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Отже, виходячи з положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.
Встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі не дозволяється (п.5.10 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що витрати позивача понесені в рамках здійснення господарської діяльності з фірмою «Comtex Trade Ltd» є документально підтвердженими, використання придбаних послуг підприємством у власній господарській діяльності доведено.
Отже, відповідачем не наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення позивачем до складу валових витрат спірної суми витрат по господарським операціям з фірмою «Comtex Trade Ltd».
Крім того, недекларування контрагентом своїх зобов'язань не є беззаперечною підставою для висновку податкового органу про відсутність у позивача права на формування валових витрат.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність прийнятого податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення від 06.01.2012 р. №0000012310 та наявність підстав для його скасування.
Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби залишити без задоволення.
2. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14.05.2012 р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.08.2012 р. у справі №2а/0270/1320/12 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Нечитайло О.М.
Судді:Вербицька О.В.
Ланченко Л.В.