22 грудня 2014 року м. Київ К/9991/55806/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий:Нечитайло О.М.
Судді:Вербицька О.В.
Ланченко Л.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25.10.2011 р.
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2012 р.
у справі №2а-2063/10/1570
за позовом Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси
до Малого приватного підприємства «Зенит»
про стягнення штрафних (фінансових) санкцій,
Державна податкова інспекція у Малиновському районі м. Одеси (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Малого приватного підприємства «Зенит» (далі - відповідач) про стягнення штрафних (фінансових) санкцій.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25.10.2011 р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2012 р., у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Позивач на адресу суду касаційної інстанції надіслав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.
Працівниками податкового органу проведено перевірку господарської одиниці «склад», розташованої за адресою: м.Одеса, вул.Чапаєва, 5, що належить відповідачу, за результатами якої складено акт від 08.04.2008 р. №0001208-23-7017/956, яким встановлено порушення відповідачем вимог п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.04.2008 р. №0004032301, яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 229 015,00 грн.
Оскільки у встановлений законом строк визначена вказаним рішення сума штрафних (фінансових) санкцій сплачена не була позивач звернувся до суду з позовом про їх стягнення в судовому порядку.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10.02.2011 р. у справі №2а-7499/10/1570, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2011 р., задоволено позовні вимоги Малого приватного підприємства «Зенит» до податкової інспекції, визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.04.2008 р. №0004032301.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з відсутності підстав для стягнення з відповідача 229 015,00 грн., оскільки рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, на підставі якого суб'єкт владних повноважень звернувся з даним позовом, визнано протиправним та скасовано судовим рішенням, яке на час вирішення даної справи набрало законної сили.
Згідно частини першої ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Враховуючи факти, встановлені під час розгляду справи №2а-7499/10/1570, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку стосовно відсутності підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 229 015,00 грн., оскільки рішення від 23.04.2008 р. №0004032301, на підставі якого податковим органом заявлено вимоги про стягнення, визнано протиправним та скасовано в судовому порядку.
Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості заявлених вимог.
Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25.10.2011 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2012 р. у справі №2а-2063/10/1570 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Нечитайло О.М.
Судді:Вербицька О.В.
Ланченко Л.В.