24 листопада 2014 року м. Київ К/9991/5187/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий:Нечитайло О.М.
Судді:Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2011 р.
у справі № 2а-5040/11/2670
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване підприємство «Голографія»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване підприємство «Голографія» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.06.2011 р. задоволено позовні вимоги позивача, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.03.2011 р. №0000034040, а також стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2011 р. скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.03.2011 р. №0000034040 у частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 37 539,68 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати у частині задоволення позовних вимог.
Позивач на адресу суду касаційної інстанції надіслав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.
Працівниками податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за імпортною угодою від 13.07.2010 р. №130710 з «Roshe Bobois Dubai» (згідно з цінним листом уповноваженого банку ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» від 03.02.2011 р. №7-090/7-2011 (вх. №1636/10 від 09.02.2011 р.), про що складено акт від 15.03.2011 р. №97/40-40-30675977, яким встановлено порушення позивачем термінів розрахунків згідно ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме - за імпортною угодою від 13.07.2010 р. №130710 з «Roshe Bobois Dubai» товар на суму 44 868,50 дол. США надійшов з прострочкою 51 день (з 12.01.2011 р. по 03.03.2011 р.).
За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.03.2011 р. №0000034040, яким позивачу нарахована пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, невиконання зобов'язань та порушення вимог валютного законодавства у розмірі 54 632,78 грн.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення у частині нарахування пені у розмірі 37 539,68 грн., суд апеляційної інстанції виходив з того, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця по завершенню митного оформлення. Перебування під митним контролем товару не можливе без його фактичного ввезення в Україну, і при цьому, первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, проставлення на якому відтиску штампа «Під митним контролем» (імпорт) з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.
Як вбачається з матеріалів справи, 13.07.2010 р. між позивачем та нерезидентом «Roche Bobois Dubai» було укладено договір поставки меблів №130710, за яким позивач придбав меблі, визначені в інвойсі.
За умовами п.3.1 вказаного договору, покупець в якості передплати передає продавцю 50% загальної вартості товару. На виконання вказаної умови договору позивач 15.07.2010 р. перерахував «Roche Bobois Dubai» 44 868, 50 дол. США.
Граничний термін поставки придбаного товару в Україну - 11.01.2011 р., що не заперечується сторонами у справі.
Придбані позивачем меблі були завантажені в порту Дубаі 28.12.2010 р. та взяті під митний контроль у порту м.Одеса 27.01.2011 р., вантажна митна декларація на товар оформлена 03.03.2011 р.
При цьому, податковий орган, посилаючись на те, що датою імпорту слід вважати дату завершення оформлення ВМД 03.03.2011 р., застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції за перевищення законодавчо встановлених строків розрахунків за імпортною операцією.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» встановлено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.
Моментом здійснення імпорту відповідно до абз. 38 ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.
Відповідно до ст. 44 Митного кодексу України товари, що переміщуються через митний кордон України, разом з їх упаковкою та маркуванням, транспортні засоби, якими вони переміщуються через митний кордон, а також документи на ці товари і транспортні засоби пред'являються для контролю митним органам у незмінному стані в пунктах пропуску через митний кордон України та в інших місцях митної території України, встановлених митними органами для здійснення митного контролю та оформлення, не пізніше ніж через три години після прибуття зазначених товарів і транспортних засобів у пункт пропуску або таке місце.
За змістом ч.3 ст.71 Митного кодексу України митне оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України резидентами (крім громадян), крім випадків переміщення товарів і транспортних засобів через територію України у режимі транзиту, здійснюється митними органами, у зонах діяльності яких розташовані ці резиденти.
Разом з тим, відповідно до ст. 92 вказаного Кодексу якщо митне оформлення товарів і транспортних засобів у повному обсязі відповідно до їх митного режиму здійснюється не в місці перетинання митного кордону, митному органу у пункті пропуску на митному кордоні України подаються транспортні, комерційні та інші супровідні документи, що містять відомості про товари і транспортні засоби, достатні для прийняття рішення про можливість їх пропуску через митний кордон України.
Крім того, ч.1 ст.95 Митного кодексу України передбачено, що переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України здійснюється через пункти пропуску на митному кордоні України, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Відповідно до Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 р. № 574, вантажно-митна декларація є заявою, що містить відомості про товари та мету їх переміщення через митний кордон України або зміну митного режиму щодо цих товарів.
Аналізуючи вказані норми, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що моментом вчинення імпортної операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією (що підтверджується штампом митниці «Під митним контролем» на товаросупровідних документах) є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України.
Оформлена вантажно-митна декларація не є єдиним документом, яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення товарів через митний кордон, а є, по суті, заявою, що містить відомості про товари та мету їх переміщення через митний кордон України і засвідчує право суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності на розміщення товарів у визначений митний режим та підтверджує (а не встановлює) права і обов'язки зазначених у вантажно-митній декларації осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських операцій. Тобто, перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення в Україну, при цьому, первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа (CMR), проставлення на якому відбитка штампа «під митним контролем» з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.
Отже, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вказав на те, що датою імпорту слід вважати не дату оформлення вантажно-митної декларації, а дату фактичного перетину митного кордону.
З матеріалів справи вбачається, що товар було передано під митний контроль 27.01.2011 р.
Таким чином, судом апеляційної інстанції обґрунтовано встановлено, що позивачем було порушено строки поставки товару за імпортною операцією на 16 днів (з 12 по 27 січня 2011 року), а не на 51 день (з 12 січня по 03 березня 2011 року), як помилково вважає відповідач.
Вартість недопоставленого товару складала 44 868,50 дол. США, з яких 0,3% це 134,6 дол. США.
Згідно розрахунку пені по імпортним контрактам позивача, що є додатком № 3 до акту перевірки від 15.03.2011 р. №97/40-40-30675977, курс валюти Національного банку України на день виникнення заборгованості становив 7,937 дол. США.
Відтак, розмір санкції, який повинен бути застосований до позивача складає 17 093,10 грн. (134,6 дол. США * 7, 937 дол. США).
З огляду на викладене колегія суддів, погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення у частині нарахування пені у розмірі 37 539,68 грн. (54 632,78 грн. - 17 093,10 грн.).
Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду апеляційної інстанції.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2011 р. у справі № 2а-5040/11/2670 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Нечитайло О.М.
Судді:Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.