03 грудня 2014 року м. Київ К/9991/94450/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Амєліна С.Є. - головуючого,
Кобилянського М.Г.,
Юрченка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в місті Свердловську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 липня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в місті Свердловську Луганської області про перерахунок пенсії,
У червні 2008 року ОСОБА_4 звернувся в суд з адміністративним позовом, в якому зазначав, що йому на підставі статей 54, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» призначена пенсія по інвалідності та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю. Відповідач в порушення вимог вказаного Закону обчислював їх без урахування мінімальних пенсій за віком та прожиткового мінімуму, встановленого законами України на відповідні роки.
Просив суд визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати здійснити перерахунок пенсії з 06 листопада 2006 року.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 08 липня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2008 року, позов задоволено: визнати дії незаконними; зобов'язано зробити перерахунок та виплату пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 % мінімальної пенсії з моменту звернення до відповідача - з 01 листопада 2006 року.
У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, відповідач ставить питання про скасування судових рішень та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову. У обґрунтування касаційної скарги зазначав, що мінімальний розмір пенсії, визначений статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не може застосовуватися щодо розрахунку пенсій, призначених відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивачем пропущено строк звернення до суду, а також Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та розмір основної і додаткової пенсії залежав від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є інвалідом другої групи, відноситься до першої категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та йому призначено пенсію по інвалідності на підставі статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
06 листопада 2006 року голова Свердловського товариства «Союз Чорнобиля» в інтересах позивача звернувся до Управління Пенсійного фонду України в місті Свердловську Луганської області з заявою про перерахунок пенсії, на що отримав відмову.
Вирішуючи спір суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до статті 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника. Частиною 4 зазначеної статті визначено, що в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по ІІ групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Статтею 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідних розмірах, зокрема, інвалідам ІІ групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового прожиткового мінімуму.
Статтею 65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» затверджено на 2006 рік прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, з розрахунку на місяць в розмірі: з 01 січня - 350 грн., з 01 квітня - 359 грн., з 01 жовтня - 366 грн.
Вирішуючи спір у липні 2008 року окружний суд не звернув увагу на зміни у пенсійному законодавстві постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, внесенні Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та розмір основної і додаткової пенсії залежав від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Закон набрав чинності з 01 січня 2008 року.
Зокрема, встановлено, що розмір пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах, зокрема, інвалідам ІI групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Положення пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Відповідно до вимог частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність й, відповідно, пенсія підлягала виплаті виходячи з мінімального розміру пенсії за віком із зазначеного дня.
Вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вираховується виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, тобто законами України про Державний бюджет на відповідні роки.
Отже у 2008 році в період з 01 січня до 22 травня особи, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, які отримували державні та додаткові пенсії, не мали права на здійснення їх перерахунку відповідно до вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв'язку із дією пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Саме із втратою чинності положень зазначеного пункту розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» на підставі Рішення Конституційного Суду України ці особи набули право, а органи Пенсійного фонду України - обов'язок провести перерахунок призначених пенсій в порядку, визначеному Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язуючи відповідача здійснити перерахунок пенсії з 01 листопада 2006 року суд першої інстанції не звернув увагу на зміни, що відбулися у Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо вихідного критерію обрахунку пенсій та її розміру (з мінімальної пенсії за віком чи з прожиткового мінімуму і в який період) й неправильно зобов'язали перерахувати пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком.
Апеляційний суд не звернув увагу на дані зміни у законодавстві та залишив без змін рішення окружного суду.
Аналогічна правова позиція була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 24 жовтня 2011 року по справі № 21-28а11.
Вихідним критерієм перерахунку пенсії був мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» обчислювався виходячи з визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» стосовно застосування розміру мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 цієї статті, тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актам, вирішуючи спір суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
За таких обставин територіальне управління Пенсійного фонду України повинно було здійснити перерахунок та виплату позивачу державної пенсії та додаткової пенсії, виходячи зі збільшеного розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» з дня встановлення прожиткового мінімуму.
Відмовляючи у перерахунку пенсії позивача суб'єкт владних повноважень порушив його права та законні інтереси.
У обґрунтування касаційної скарги відповідач посилався на те, що позивачем пропущено річний строк звернення до суду, встановлений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, а суди попередніх інстанцій неправомірно задовольнили позовні вимоги з 01 листопада 2006 року.
Відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За правилами частини другої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Позивач звернувся до суду 09 червня 2008 року з позовними вимогами про перерахунок пенсії з 06 листопада 2006 року без клопотання про поновлення строку звернення до суду, а тому пропустив строк звернення до суду щодо позовних вимог за період з 01 листопада 2006 року по 08 червня 2007 року.
Приймаючи рішення про захист порушених прав позивача окружний суд неправомірно виходив з того, що до даних правовідносин підлягає застосуванню стаття 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки в даному випадку спір пов'язаний не з нарахованими і не сплаченими сумами, а з тим, що відповідач не визнає право позивача на перерахунок пенсії.
До спірних правовідносин, пов'язаних з оскарженням рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, підлягають застосуванню положення статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційний суд не звернув увагу на дану правову помилку та залишив без змін рішення окружного суду.
За правилами статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду з підстав, встановлених статтею 155 цього Кодексу (позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними).
Керуючись статтями 221, 223, 224, 225, 228, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Свердловську Луганської області задовольнити частково.
Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2008 року скасувати.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 липня 2008 року змінити. Абзац третій резолютивної частини постанови викласти в такій редакції: «Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Свердловську Луганської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_4 щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та пенсії по інвалідності відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру восьми мінімальних пенсій за віком та 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, з 09 червня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року.
Позовні вимоги за період з 01 листопада 2006 року по 08 червня 2007 року залишити без розгляду».
У решті судове рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Судді:С.Є. Амєлін М.Г. Кобилянський В.В. Юрченко