03 грудня 2014 року м. Київ К/9991/35883/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Амєліна С.Є. - головуючого,
Кобилянського М.Г.,
Юрченка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 травня 2010 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Державної судової адміністрації України, територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, Державного казначейства України, Головного управління Державного казначейства України в Миколаївській області про стягнення страхового відшкодування,
У березні 2010 року ОСОБА_4 звернулась в суд з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначала, що у грудні 2006 року у неї виникло право на отримання страхового відшкодування, передбаченого частиною 3 статті 45 Закону України «Про статус суддів», проте у зв'язку з тим, що не було укладено Державною судовою адміністрацією України, як страхувальником, договору обов'язкового державного страхування життя і здоров'я суддів, спірні виплати їй не здійснені.
Просила визнати неправомірною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не укладення договору обов'язкового державного страхування життя і здоров'я судді та стягнути заборгованість по страховому відшкодуванню в сумі 53 673,54 грн.
Також просила поновити строк звернення до суду, у обґрунтування поважності причин пропуску якого зазначала, що за захистом порушених прав зверталась до суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 травня 2010 року позов задоволено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2011 року рішення суду першої інстанції змінено в частині стягнення коштів: стягнути з Державного бюджету України через Державне казначейство України в Миколаївській області на користь ОСОБА_4 53 673,54 грн. В решті судове рішення окружного суду залишено без змін.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просив скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 працювала на посаді судді Центрального районного суду міста Миколаєва.
Висновком службового розслідування, затвердженого головою Центрального районного суду міста Миколаєва 26 січня 1999 року, встановлено, що у ніч 01 грудня 1998 року невідомі особи здійснили розбійний напад на суддю Центрального районного суду міста Миколаєва ОСОБА_4, в результаті якого їй були нанесені тілесні ушкодження. Даний випадок визнаний таким, що стався при виконанні ОСОБА_4 службових обов'язків судді.
Відповідно до довідки МСЕК після огляду 25-26 грудня 2006 року ОСОБА_4 було встановлено ступінь втрати професійної працездатності 20% у зв'язку з травмою при виконанні службових обов'язків. Такий висновок було складено на підставі матеріалів службового розслідування від 26 січня 1999 року.
06 квітня 2007 року позивач звернулась до Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» із заявою про виплату страхової суми, на що отримала відмову у зв'язку з тим, що з квітня 2006 року по квітень 2007 року між Національною акціонерною страховою компанією «Оранта» та Державною судовою адміністрацією України не укладався договір про страхування життя та здоров'я суддів, тому компанія не може здійснити страхового відшкодування по даному страховому випадку.
24 квітня 2007 року позивач звернулась до Державної судової адміністрації України з такою ж заявою, додавши до неї довідку медико-соціальної експертної комісії від 26 грудня 2006 року та довідку про заробіток за період з грудня 2005 року по грудень 2006 року (річний заробіток).
Листом від 24 травня 2007 року №17-3141/07 Державна судова адміністрація України повідомили позивача, що компанія уповноважена на здійснення обов'язкового державного страхування життя і здоров'я суддів не визначена, а виплата страхових сум безпосередньо Державною судовою адміністрацією України законодавством не передбачена.
Вирішуючи спір окружний суд виходив з того, що Державною судовою адміністрацією України не виконано обов'язок по забезпеченню суддів державним страхуванням, що призвело до порушення права позивача на отримання страхового відшкодування, яке підлягає поновленню. Процесуальний строк пропущений з поважних причин.
Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що страхове відшкодування повинно здійснюватись за рахунок коштів державного бюджету, платежі за даним зобов'язанням здійснюються органами казначейства.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Правове регулювання соціального захисту суддів, зокрема страхування їх життя та здоров'я, на момент виникнення спірних правовідносин визначалося Законом України «Про статус суддів» та Порядком та умовами державного обов'язкового страхування життя і здоров'я суддів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 1994 року №89.
Відповідно до частини першої статті 45 Закону України «Про статус суддів» життя і здоров'я суддів підлягають обов'язковому державному страхуванню за рахунок державного бюджету на суму десятирічного грошового утримання за останньою посадою.
Згідно з частиною третьою статті 45 Закону України «Про статус суддів» у разі заподіяння судді у зв'язку з виконанням відповідно до закону службових обов'язків каліцтва чи іншого пошкодження здоров'я, що не призвело до стійкої втрати працездатності, виплачується одноразова страхова сума за рахунок страхових платежів по обов'язковому державному особистому страхуванню суддів в розмірі річного заробітку.
Відповідно до підпункту «в» пункту 7 Порядку та умов державного обов'язкового страхування життя і здоров'я суддів страховик виплачує застрахованому страхові суми у розмірі його річного заробітку у разі заподіяння йому у зв'язку з виконанням відповідно до закону службових обов'язків каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, що не призвело до стійкої втрати працездатності.
Пунктом 8 Порядку та умов державного обов'язкового страхування життя і здоров'я суддів встановлено, що з вимогою про виплату страхової суми застрахований, члени його сім'ї можуть звернутися до страховика протягом трьох років з дня настання страхового випадку.
Страховим випадком, відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про страхування» є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Відповідно до висновку МСЕК від 26 січня 2006 року позивачу встановлено втрату професійної працездатності у зв'язку з травмою отриманою при виконанні службового обов'язку.
Таким чином суди прийшли до обґрунтованого висновку про наявність у позивача права на страхове відшкодування.
Спосіб захисту порушеного права визначено правильно з урахуванням змін, що відбулися у законодавстві на час розгляду справи.
З огляду на викладені вимоги законодавства та обставини справи, доводи касаційної скарги відносно відсутності підстав для виплати страхового відшкодування у встановленому судом порядку неможна визнати обґрунтованими.
Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 травня 2010 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає.
Судді:С.Є. Амєлін /підпис/ М.Г. Кобилянський /підпис/ В.В. Юрченко /підпис/