"18" грудня 2014 р. м. Київ К/9991/62853/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого, суддіГорбатюка С.А.
СуддівМороз Л.Л.
Шведа Е.Ю.
провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Управління Пенсійного фонду (далі - УПФ) України в Білгород-Дністровському районі Одеської області про перерахунок пенсії за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2012 року
У серпні 2011 року ОСОБА_1 у Білгород-Дністровському міськрайонному суді пред'явила позов до Головного УПФ України в Одеській області, УПФ України в Білгород-Дністровському районі Одеської області про перерахунок пенсії.
Просила:
- визнати протиправними та скасувати рішення Головного УПФ України в Одеській області від 30 червня 2011 року, протокол № 6, яким їй відмовлено у підтвердженні періоду роботи з 05 травня 1999 року по 15 серпня 2005 року на посаді молодшої медичної сестри по догляду за хворими відповідно до Списку
№ 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36;
- визнати протиправними та скасувати рішення УПФ України у Білгород-Дністровському районі від 28 липня 2011 року № 215 про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах згідно пункту “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”;
- визнати за нею право на отримання пенсії на пільгових умовах згідно з пунктом “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”;
- зобов'язати УПФ України у Білгород-Дністровському районі Одеської області призначити їй з 18 березня 2011 року пенсію за віком на пільгових умовах згідно з пунктом “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.
Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 31 жовтня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2012 року постанову суду першої інстанції скасовано.
Прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з судовим рішенням суду апеляційної інстанції,
ОСОБА_1 подала касаційну скаргу. Посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до наказу від 05 травня 1999 року № 83 командира частини НОМЕР_1 , яка дислокована у м. Білгород-Дністровську Одеської області, ОСОБА_1 прийнято на посаду молодшої медичної сестри по догляду за хворими інфекційного відділення військового госпіталю м. Білгород-Дністровського.
Копією довідки від 15 серпня 2005 року, виданої командиром військової частини НОМЕР_1 , підтверджується, що ОСОБА_1 пропрацювала молодшою медичною сестрою 6 років 3 місяці та 5 днів (з 05 травня 1999 року по 15 серпня 2005 року), що відповідно до статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення” дорівнює стажу роботи 12 років 6 місяців та 10 днів.
Згідно із копією трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 загальний трудовий стаж ОСОБА_1 становить з 01 вересня 1978 року по 15 серпня 2005 року майже 27 років, з яких 12 років 6 місяців та 10 днів на роботі із шкідливими та важкими умовами праці - за Списком № 2.
В лютому 2011 року позивач звернулася до відповідачів з заявою про нарахування пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки 18 березня 2011 року їй виповнилося 50 років, що підтверджується копію паспорту серії НОМЕР_3 , виданого 11 грудня 1999 року Білгород-Дністровським райвідділом міліції.
Рішенням від 30 червня 2011 року (протокол № 6) Головне УПФ України в Одеській області відмовило ОСОБА_1 у підтвердженні періоду роботи на посаді молодшої медичної сестри по догляду за хворими з 05 травня 1999 року по 15 серпня 2005 року відповідно до Списку № 2, оскільки відсутні відомості про проведення атестації робочого місця.
Рішенням УПФ України у Білгород-Дністровському районі від 28 липня 2011 року № 215 відмовлено позивачу в призначенні пенсії з тих самих підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивач має право на отримання пільгової пенсії за Списком № 2 з огляду на що, відповідач безпідставно відмовив у зарахуванні зазначеного періоду роботи до спеціального (пільгового) трудового стажу, що дає право ОСОБА_1 на отримання пільгової пенсії за Списком № 2.
Така правова позиція суду є правильною, оскільки вона ґрунтується на повно та всебічно встановлених обставинах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.
Водночас, колегія суддів не погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову у зв'язку із не підтвердженням спеціального стажу ОСОБА_1 з причин не проведення атестації робочого місця позивача з огляду на таке.
Посада молодшої медичної сестри по догляду за хворими інфекційного відділення віднесена до робіт із шкідливими і важкими умовами праці, що передбачено Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року
№ 36.
Відповідно до статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення” робота в інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Статтею 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Крім того, відповідно до пункту 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442, атестація робочих місць проводиться не рідше одного разу на 5 років.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, Наказом командира частини від 26 травня 2003 року № 80 була призначена атестаційна комісія для проведення атестації робочих місць в шпиталі, де працювала ОСОБА_1
28 травня 2003 року був затверджений перелік робочих місць, які підлягають пільговому пенсійному забезпеченню. До списку була внесена професія “молодша медична сестра інфекційного відділення”, яку займала позивач. В переліку зазначено завантаження робітника на посаді та номер наказу Міністра оборони України, яким ця посада регламентована.
В подальшому атестація робочих місць керівництвом госпіталю не проводилась у зв'язку з відсутністю коштів.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442, атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Абзацом другим пункту 4 зазначеного Порядку встановлено, що відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Таким чином, законодавцем покладено обов'язок проведення атестації робочих місць на керівників підприємств, а тому, її не проведення або не завершення не може позбавити позивача конституційного права на соціальний захист та вирішення питання надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.
Стаж роботи ОСОБА_1 за професією, визначеною Списком № 2, у спірному періоді підтверджується відомостями трудової книжки, довідкою від 15 серпня 2005 року № 87, архівною довідкою від 02 грудня 2010 року № 2189/п, довідкою про штат інфекційного відділення госпіталю, особовою карткою працівника та поясненнями свідків.
Відтак, виходячи з таких вимог чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача, а апеляційний суд помилково скасував його законне рішення.
Таким чином, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції - залишенню без зміни, як така, що відповідає вимогам чинного законодавства.
На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2012 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Управління Пенсійного фонду України в Білгород-Дністровському районі Одеської області про перерахунок пенсії скасувати, а постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 31 жовтня 2011 року у цій справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Судді Горбатюк С.А.
Мороз Л.Л.
Швед Е.Ю.