18 грудня 2014 року м. Київ К/9991/49649/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого, суддіГорбатюка С.А.
СуддівМороз Л.Л.,
Шведа Е.Ю.,
провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення (далі - УПСЗН) Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 06 грудня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року
У листопаді 2010 року ОСОБА_4 у Святошинському районному суді м. Києва пред'явила позов до УПСЗН Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про зобов'язання вчинити певні дії.
Вимоги обґрунтовувала тим, що вона є матір'ю дитини, ІНФОРМАЦІЯ_1, на утримання якої одержує державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Відповідно до статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Вважає, що державна допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку їй виплачувалася не у встановленому Законом розмірі.
Просила зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй недоплачену щомісячну державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" у розмірі не менше прожиткового мінімуму встановленого для дітей віком до шести років по грудень 2009 року.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 06 грудня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року, позов ОСОБА_4 частково задоволено.
Зобов'язано УПСЗН Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації здійснити перерахунок ОСОБА_4 допомоги по догляду за дитиною відповідно до статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та втратами, зумовленими народженням і похованням" у розмірі не меншому прожиткового мінімуму встановленого для дітей віком до 6 років з 11 травня 2010 року до досягнення дитиною трирічного віку, з врахуванням збільшення прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зобов'язано УПСЗН Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_4 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відповідно до статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" з 11 травня 2010 року до досягненню дитиною трирічного віку, з врахуванням збільшення прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зобов'язано Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат провести виплату ОСОБА_4 допомоги по догляду за дитиною відповідно до статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та втратами, зумовленими народженням і похованням" у розмірі не меншому прожиткового мінімуму встановленого для дітей віком до 6 років з 11 травня 2010 року до досягнення дитиною трирічного віку.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням суду апеляційної інстанції Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат подав касаційну скаргу. Посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 є матір'ю дитини ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в УПСЗН Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації як застрахована особа та отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Статтею 46 Конституції України громадянам гарантовано право на соціальний захист, що включає, зокрема, право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
До 01 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" - правовідносини щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку регулювалися Законом України від 21 листопада 1992 року № 2811-ХII "Про допомогу сім'ям з дітьми" (далі - Закон № 2811-ХII), дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом України від 18 січня 2001 року № 2240-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (далі - Закон № 2240-III), який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб.
Розмір допомоги також визначався цими законами. Зокрема, частиною першою статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" були внесені відповідні зміни до Закону № 2811-ХII та Закону № 2240-III. Зокрема, змінами до статті 13 Закону № 2811-ХII його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону № 2240-III було виключено статті
40-44.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року
№ 10-рп/2008 визнано неконституційними окремі положення Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", в тому числі й пункту 25 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо виключення статей
40-44 Закону № 2240-III.
Пунктом 2 розділу ІІІ Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.
Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 відновили свою дію вищезазначені положення Закону № 2240-III, а з 01 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону № 2811-ХII.
Оскільки спір особи, яка застрахована в системі загальнообов'язкового соціального страхування про виплату допомоги, охоплює період з 22 травня 2008 року, то на відносини щодо виплати допомоги такій особі у зазначеному періоді поширюються норми спеціального закону, яким є Закон № 2240-III.
Суди першої та апеляційної інстанцій звернули увагу на зазначену суперечність між законами, які по-різному врегульовують конкретну сферу суспільних відносин, надав їм оцінку та зробили правильний висновок, виходячи з вимог частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, рішення судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального права, а тому, вони підлягають залишенню без зміни, як такі, що відповідають вимогам чинному законодавству.
На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат залишити без задоволення, а оскаржувані постанову Святошинського районного суду м. Києва від 06 грудня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про зобов'язання вчинити певні дії залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Судді Горбатюк С.А.
Мороз Л.Л.
Швед Е.Ю.