18 грудня 2014 року м. Київ К/9991/64264/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач)
СуддівМороз Л.Л.,
Шведа Е.Ю.,
провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокард-Україна" до Управління у справах захисту прав споживачів у місті Києві про скасування постанови за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Брокард-Україна" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року
У вересні 2011 року ТОВ "Брокард-Україна" в Окружному адміністративному суді м. Києва пред'явило позов до Управління у справах захисту прав споживачів у місті Києві (далі - Управління) про скасування постанови відповідача про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України від 09 серпня 2011 року № 002068 "Про захист прав споживачів" № 002068 від 09 серпня 2011 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 16 лютого 2011 року посадовою особою Управління у справах захисту прав споживачів у місті Києві на підставі направлення на право проведення планової перевірки від 14 лютого 2011 року № 001018/0042 та повідомлення від 26 січня 2011 року № 00724 проведено планову перевірку у магазині "Брокард" по бульвару Перова, 36 у місті Києві, який належить ТОВ "Брокард-Україна" на предмет дотримання позивачем законодавства про захист прав споживачів.
За результатами перевірки відповідачем складено акт від 16 лютого 2011 року № 000634, в якому встановлено порушення, що полягає у відсутності необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товар, який пропонувався до реалізації, а саме: відсутність інформації про дату виготовлення, відомості про умови зберігання, склад, найменування та місцезнаходження виробника.
На підставі акту від 16 лютого 2011 року № 000634 відповідачем прийнято постанову про накладення стягнень від 09 серпня 2011 року № 002068, якою у відповідності до статті 23 Закону України "Про захист прав споживачів" до ТОВ "Брокард-Україна" застосовано штраф у розмірі 31684,00 грн. за порушення вимог пункту 16 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19 квітня 2007 року № 104.
Позивач вважає постанову суб'єкта владних повноважень про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів" необґрунтованою, оскільки відсутній факт вчинення ТОВ "Брокард-Україна" правопорушення у сфері господарської діяльності.
Просив скасувати постанову відповідача від 09 серпня 2011 року № 002068 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів".
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року, в задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі ТОВ "Брокард-Україна", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Брокард-Україна" є суб'єктом господарської діяльності, який здійснює оптову та роздрібну торгівлю оригінальної парфумерії та косметики.
16 лютого 2011 року посадовою особою Управління у справах захисту прав споживачів у місті Києві згідно із статтею 26 Закону України "Про захист прав споживачів", статтею 5 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", відповідно до плану роботи Управління на І квартал 2011 року, на підставі направлення на право проведення планової перевірки від 14 лютого 2011 року № 001018/0042 та повідомлення про проведення планової перевірки від 26 січня 2011 року № 00724 проведено планову перевірку у магазині "Брокард" по бульвару Перова, 36 у місті Києві, який належить ТОВ "Брокард-Україна" на предмет дотримання позивачем законодавства про захист прав споживачів.
За результатами перевірки відповідачем складено акт від 16 лютого 2011 року № 000634, в якому зазначено порушення, що полягає у відсутності необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товар, який пропонувався до реалізації, а саме: відсутність інформації про дату виготовлення, відомості про умови зберігання, склад, найменування та місцезнаходження виробника.
На підставі матеріалів перевірки відповідачем складено протокол від 16 лютого 2011 року № 000697 та прийнято постанову про притягнення до адміністративної відповідальності директора магазину ОСОБА_4
Крім того, на підставі акту від 16 лютого 2011 року Управлінням прийнято постанову від 09 серпня 2011 року № 002068 про накладення на позивача штрафних санкцій у розмірі 31684,00 гривень за порушення вимог пункту 16 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19 квітня 2007 року № 104.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність інформації про виробника лише на 10-ти одиницях товару не є підставою для звільнення від застосування штрафних санкцій у відповідності до статті 23 Закону України "Про захист прав споживачів". Окрім цього, суд першої інстанції зазначив, що станом на час застосування до позивача фінансової санкції, порушення на виконання вимог припису від 16 лютого 2011 року були усунені. Факт наступного виправлення порушення не спростовує факту його наявності станом на час проведення перевірки. Відповідно, подальше усунення порушення не є обставиною, що унеможливлює застосування до позивача норм пункту 7 частини першої статті 23 Закону України "Про захист прав споживачів".
Зазначена позиція Окружного адміністративного суду міста Києва була підтримана і Київським апеляційним адміністративним судом, який переглянув постанову суду першої інстанції та залишив її без змін.
Колегія суддів вважає, що така правова позиція судів першої та апеляційної інстанцій є правильною з огляду на таке.
Відповідно до Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 465/2011 (далі - Положення) Держспоживінспекція України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів та у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.
Згідно із пунктом 7 Положення Держспоживінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Пунктом 1.4 Порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, який затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 07 березня 2012 року № 310 (далі - Порядок) встановлено, що перевірки діяльності суб'єктів господарювання проводяться з метою контролю стану дотримання ними вимог законодавства про захист прав споживачів щодо якості та безпеки продукції, правил торгівлі та послуг, надання споживачам необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію. Органи з питань захисту прав споживачів здійснюють державний контроль стану дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства про захист прав споживачів шляхом проведення планових та позапланових перевірок.
Законом України "Про захист прав споживачів" регулюються відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Згідно із пунктом 16 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених Наказом Міністерства економіки України від 19 квітня 2007 року № 104, здійснюючи продаж непродовольчих товарів вітчизняного та іноземного виробництва, працівники суб'єкта господарювання зобов'язані надати споживачам необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари в супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також маркуванням чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів товарів, яка має містити: назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; найменування нормативних документів, вимогам яких повинні відповідати вітчизняні товари; дані про основні властивості товару; відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремих товарів, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; дані про ціну (тариф), умови та правила придбання товару; дату виготовлення; відомості про умови зберігання; гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); правила та умови ефективного і безпечного використання товару; строк придатності (строк служби) товару, відомості про необхідні дії споживача після його закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.
Стосовно товарів, які підлягають обов'язковій сертифікації, споживачу повинна надаватись інформація про їх сертифікацію, а щодо товарів, які за певних умов можуть бути небезпечними для життя, здоров'я споживача та його майна, навколишнього природного середовища, виробник (виконавець, продавець) зобов'язаний довести до відома споживача інформацію про такі товари і можливі наслідки їх споживання (використання). Інформація споживачеві повинна надаватися згідно із законодавством про мови.
У відповідності до пункту 7 частини першої статті 23 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З матеріалів справи вбачається, що під час проведення перевірки посадовою особою Управління встановлено порушення пункту 16 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19 квітня 2007 року № 104, що насамперед полягає у відсутності необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товар, що пропонувався до реалізації, а саме: відсутність інформації про дату виготовлення, відомості про умови зберігання, склад, найменування та місцезнаходження виробника.
Доводи позивача стосовно відсутності вказаного порушення є хибним, оскільки уповноваженим представником ТОВ "Брокард-Україна" поставлено підпис на приписі, який є невід'ємною частиною акту перевірки від 16 лютого 2011 року № 000634.
Окрім цього, в матеріалах справи міститься постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2011 року у справі
№ 2а-3508/11/2670, яку залишено без зміни ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2012 року, зі змісту якої вбачається, що позивач погодився зі встановленим порушенням, яке полягає у відсутності на продукції інформації державною мовою стосовно виробника товару.
Колегія суддів звертає увагу на те, що усунення недоліків під час ведення господарської діяльності ТОВ "Брокард-Україна" шляхом надання Управлінню звіту не звільняє позивача від відповідальності за скоєне правопорушення.
Судові рішення є законними і обґрунтованими, підстав для хїх скасування або зміни немає.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанції щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позову.
Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 2201, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокард-Україна" залишити без задоволення, а оскаржувані постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокард-Україна" до Управління у справах захисту прав споживачів у місті Києві про скасування постанови - без зміни.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Судді Горбатюк С.А.
Мороз Л.Л.
Швед Е.Ю.