"03" грудня 2014 р. м. Київ К/9991/27025/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Амєліна С.Є. - головуючого,
Кобилянського М.Г.,
Юрченка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2010 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року в справі за її позовом до територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України при Міністерстві фінансів України про стягнення компенсації за санаторно-курортне лікування та недоплаченої вихідної допомоги,
У лютому 2010 року позивач звернулася в суд з вказаним адміністративним позовом й зазначала, що в порушення вимог статті 43 Закону України «Про статус суд дів» відповідачем утримано податок з вихідної допомоги, яку було їй виплачено при виході у відставку у квітні 2007 року.
Також у вересні 2009 року вона знаходилась на курортному лікуванні у місті П'ятигорську (Російська Федерація), проте відповідач відмовився компенсувати понесені нею витрати відповідно до статті 44 Закону України «Про статус суд дів».
Просила суд стягнути утриманий з вихідної допомоги податок з доходів фізичних осіб в сумі 7 753,20 грн. та грошову компенсацію на санаторно-курортне лікування за 2009 рік в сумі 4 176 грн.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2010 року позов задоволено частково: визнано дії територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області неправомірними, стягнуто з Державного казначейства України при Міністерстві фінансів України грошову компенсацію на санаторно-курортне лікування за 2009 рік в розмірі 1 677 грн.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог та в цій частині ухвалено нове про відмову у задоволенні позовних вимог. У решті судове рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати судові рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. У обґрунтування касаційної скарги зазначала, що суди неправомірно застосували до спірних правовідносин положення Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а також, що має право за рахунок державного бюджету на отримання путівки на санаторно-курортне лікування, чого у 2009 році не було забезпечено та не відшкодовано само-стійно придбане санаторно-курортне лікування.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 по 16 квітня 2007 року працювала на посаді судді Токмацького районного суду Запорізької області та була звільнена у відставку.
Відповідно до довідки територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 10 серпня 2007 року у липні 2007 року з заробітку позивача було утримано 7 753,20 грн. та податок з доходів фізичних осіб на суму 7 753,20 грн..
З 07 по 19 вересня 2009 року позивач перебувала в лікувально-профілактичній установі профспілок «П'ятигорська бальнеогрязева лікарня», вартість якого складала 4176 грн..
У жовтні 2009 року територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Запорізькій області було повернуто позивачу без виконання документи щодо відшкодування вартості санаторно-курортного лікування та зазначено, що відшкодування вартості санаторно-курортного лікування проводиться лише за відпочинок у санаторіях, розташованих на території України. Також повідомлено, що з 2006 року змінено порядок оплати за санаторно-курортне лікування та територіальні управління не здійснюють придбання путівок і попередня оплата за путівки не проводиться, у 2009 році норматив вартості санаторно-курортного путівки становить 4 176 грн. та роз'яснено право самостійно придбати путівку на лікування в одному з санаторіїв міста Бердянська.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до частини третьої статті 43 Закону України «Про статус суддів», чинного на час виникнення спірних правовідносин, судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за ко жен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заро бітку.
Згідно з підпунктом «д» пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» дохід із джерелом його походження з України - це будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі дохід у вигляді заробітної плати, нарахований (виплачений, наданий) унаслідок здійснення платником податку трудової діяльно сті на території України, від працедавця.
Пунктом 1.1 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено, що для цілей цього Закону під терміном «заробітна плата» розуміються також інші заохочува льні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які випла чуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.
Відповідно до підпункту 22.2 статті 22 зазначеного Закону у разі, якщо норми інших законів чи інших законодавчих актів, що містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізич них осіб, суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми цього Закону.
Згідно з підпунктом 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації) сума державної матеріальної та соціальної допомоги у вигляді адресних виплат коштів та надання соціальних послуг відповідно до закону, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій (включаючи допомогу по вагітності та пологах), винагород та страхових виплат, які отримуються платником податку відповідно з бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування згідно із законом.
Оскільки вихідна допомога судді, який пішов у відставку, має разовий характер та відноситься до державної матеріальної допомоги, утримання з позивача прибуткового податку є неправомірним та суперечить положенням закону.
Вихідна допомога судді в разі виходу його у відставку є видом соціальної допомоги в розумінні Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», тому не підлягає оподаткуванню. При цьому, у правовідносинах щодо оподаткування вихідної допомоги судді, який пішов у відставку, з огляду на правову позицію Конституційного Суду України, висловлену у рішенні від 18 червня 2007 року №4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), спеціальною нормою є положення статті 43 Закон України «Про статус суддів», яка виключає можливість оподаткування вихідної допомоги.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій помилково виходили з того, що нормами Закону України «Про статус суддів» та Закону України «Про судоустрій України» не передбачена виплата заробітної плати судді чи вихідної допомоги при звільненні судді без стягнення податку з доходів фізичних осіб чи компенсація втрати заробітку у зв'язку з справлянням податку, оскільки з вихідна допомога судді у зв'язку з його виходом у відставку не підлягає оподаткуванню.
У обґрунтування позовних вимог позивач посилалась на довідку територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 10 серпня 2007 року. Проте дана довідка не є належним доказом, оскільки у ній зазначено, що у липні 2007 року з позивача було утримано 7 753,20 грн. та податок з доходів фізичних осіб на суму 7 753,20 грн., проте не зазначено у зв'язку з чим проведені дані відрахування та чи відносяться вони до вихідної допомоги.
Також суди не звернули увагу на те, що позивач звернувся до суду у лютому 2010 року з позовними вимогами про повернення стягнутого податку з доходів фізичних осіб при виплаті вихідної допомоги при звільненні, яке відбулося у 2007 році, але судами попередніх інстанцій не вирішено питання про дотримання строку звернення до суду, наслідки пропуску процесуального строку.
Допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права в частині відшкодування податку з доходів фізичних осіб при виплаті вихідної допомоги при звільнені у відставку, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд в цій частині.
Відповідно до частини тринадцятої статті 44 Закону України «Про статус суддів», чинної на час виникнення спірних правовідносин, суддя і члени його сім'ї мають право на безплатне медичне обслуговування в державних закладах охорони здоров'я. Члени сім'ї судді обслуговуються в тих медичних закладах, де обслуговується суддя. Суддям за рахунок державного бюджету, а членам їх сімей за власний рахунок щорічно надається путівка на санаторно-курортне лікування. Ці права зберігаються за ними і після виходу судді у відставку або на пенсію.
Тобто законом було передбачено право судді на отримання за рахунок державного бюджету путівки на санаторно-курортне лікування, а не відшкодування її вартості в разі придбання за власний рахунок.
Рішення апеляційного суду в частині відмови у відшкодуванні вартості санаторно-курортної путівки ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, підстав для його скасування та ухвалення нового судового рішення в цій частині не вбачається.
Керуючись статтями 222, 223, 224, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2010 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року в частині відшкодування податку з доходів фізичних осіб при виплаті вихідної допомоги при звільнені у відставку скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
У решті рішення апеляційного суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає.
Судді:С.Є. Амєлін /підпис/ М.Г. Кобилянський /підпис/ В.В. Юрченко /підпис/