"03" грудня 2014 р. м. Київ К/9991/81165/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Амєліна С.Є. - головуючого,
Кобилянського М.Г.,
Юрченка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Державної судової адміністрації України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Державної судової адміністрації України, територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області, Державного казначейства України про стягнення вихідної допомоги,
У січні 2011 року ОСОБА_4 звернувся в суд з вказаним адмініс тративним позовом, в якому зазначав, що у вересні 1996 року при виході у відставку з посади судді йому було виплачено вихідну допомогу. Проте у грудні 2010 року при повторному звільненні у відставку рішення про виплату вихідної допомоги за відпрацьовані 8 років відповідачами не прийнято, у зв'язку з цим просив визнати протиправною бездіяльність відповідачів та стягнути вихідну допомогу.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким зобов'язано Державну судову адміністрацію України виплатити вихідну допомогу за 8 років у зв'язку з виходом у відставку з посади судді.
У касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, Державна судова адміністрація України ставить питання про скасування рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 11 квітня 1976 року по 26 квітня 1996 року позивач працював на посадах народного судді Бобровицького районного народного суду Чернігівської області, народного судді Куликівського районного народного суду Чернігівської області, голови Куликівського районного суду Чернігівської області.
З лютого 2002 року по грудень 2010 року перебував на посаді судді Куликівського районного суду Чернігівської області та постановою Верховної Ради України від 02 грудня 2010 року звільнено з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Листом від 22 грудня 2010 року Державна судова адміністрація України, розглянувши лист територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області щодо виплати позивачу вихідної допомоги, повідомила, що він має право на таку допомогу за 8 років стажу роботи у розмірі 65 615,36 грн.
Проте за місцем роботи позивачу відмовили у видачі розрахунку стажу роботи для отримання вихідної допомоги у зв'язку з тим, що відповідно до статті 136 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» у разі якщо суддя, відставка якого була припинена у зв'язку з повторним обранням на посаду, знову подасть заяву про відставку, виплата вихідної допомоги не здійснюється.
Вирішуючи спір окружний суд виходив з того, що оскільки позивач пішов у від-ставку повторно, після набрання чинності Законом України «Про судоустрій та статус суддів», то на нього поширюються норми саме цього закону і на підставі статті 136 він не має права на виплату вихідної допомоги.
Задовольняючи позовні вимоги апеляційний суд виходив з того, що положення частини другої статті 136 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» можуть бути застосовані у випадку, коли суддя був звільнений у відставку вперше після 30 липня 2010 року, а застосування цієї норми права до осіб, які були звільнені у відставку і отримали вихідну допомогу до 30 липня 2010 року суперечить положенням статті 58 Конституції України.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права колегія суддів приходить до висновку про те, що ка саційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини третьої статті 43 Закону України «Про статус суддів», чинного на час звільнення позивача, судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.
Звільняючись з посади судді у вересні 1996 року позивачу було виплачено вихідну допомогу згідно з вимогами Закону України «Про статус суддів».
З 30 липня 2010 року набрав чинності Закон України «Про судоустрій та статус суддів», стаття 136 якого передбачала, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. У разі якщо суддя, відставка якого була припинена у зв'язку з повторним обранням на посаду, знову подасть заяву про відставку, виплата вихідної допомоги не здійснюється.
Оскільки позивач повторно пішов у відставку після набрання чинності Законом України «Про судоустрій та статус суддів», норми якого передбачали обмеження щодо виплати вихідної допомоги у разі повторного обрання на посаду судді та повторної подачі заяви про відставку, то права на виплату вихідної допомоги він не мав, а відповідач правомірно відмовив у її виплаті.
Висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог є законним та обґрунтованим.
Рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону скасоване помилково, що відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
На підставі наведеного та керуючись статтями 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Державної судової адміністрації України задовольнити.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2012 року скасувати, залишивши в силі постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2011 року.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Судді:С.Є. Амєлін /підпис/ М.Г. Кобилянський /підпис/ В.В. Юрченко /підпис/