15 грудня 2014 року м. Київ К/800/16200/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Кошіля В.В.
Суддів Борисенко І.В.
Моторного О.А.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області
на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2014
та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2013
у справі № 820/10574/13-а
за позовом Ізюмського комунального підприємства теплових мереж
до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області
про зобов'язання вчинити певні дії
Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж звернулось до суду з позовом про зобов'язання Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області зменшити в обліковій картці платника податкове зобов'язання (недоїмку) по податку на прибуток на суму 900 000 грн. за податковою декларацією № 9047544203 від 09.08.2012 на підставі уточнюючої податкової декларації № 9078700186 від 14.12.2012 та зменшити в обліковій картці платника пеню на суму 462 743,61 грн., нараховану 14.12.2012.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2013, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2014, позов задоволено, з підстав обґрунтованості позовних вимог.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 09.08.2012 позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за півріччя 2012 року № 9047544203, згідно із якою підприємство визначило податок на прибуток, нарахований за результатами останнього календарного кварталу (звітного) податкового періоду в сумі 900 000 грн. (рядок 16).
Внаслідок самостійно виявлених помилок, 14.12.2012 позивачем подано до Ізюмської ОДПІ уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за півріччя 2012 року № 9078700186, згідно рядку 26 якою відобразив зменшення податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду, на 900 000 грн., а в рядку 16 (податок на прибуток, нарахований за результатами останнього календарного кварталу (звітного) податкового періоду) зазначив «-».
22.05.2013 позивач звернувся до податкового органу з заявою про коригування суми недоїмки та пені з податку на прибуток по картці особових рахунків, зменшення недоїмки з податку на прибуток на суму 900 000 грн. по декларації № 9047544203 від 09.06.2012 на підставі уточнюючого розрахунку № 9078700186, зменшення нарахування пені на суму 462 743,61 грн.
Листом від 26.06.2013 № 1939/10/20-022 відповідач повідомив, що всі операції в картках особових рахунків проведено в межах діючого законодавства та програмного забезпечення без ручного втручання, та зазначив що 14.12.2012 проведена уточнена декларація № 9078700186 від 14.12.2012 на суму - 900 000 грн., згідно якої погашено залишок несплаченої пені за 2006 рік, погашена заборгованість по декларації № 24095 від 11.02.2008 на суму 381 708,38 грн., при погашенні заборгованості була відповідно нарахована пеня в сумі 462 743,61 грн., яка буде чекати своєї черги.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно з п. 66.1 ст. 66 Податкового кодексу України підставами для внесення змін до облікових даних платників податків є: інформація органів державної реєстрації; інформація банків та інших фінансових установ про відкриття (закриття) рахунків платників податків; документально підтверджена інформація, що надається платниками податків; інформація суб'єктів інформаційного обміну, уповноважених вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно платника податків; рішення суду, що набрало законної сили; дані перевірок платників податків.
Пунктом 1.6 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 № 276, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 за № 843/11123, проведення операцій в особових рахунках платників здійснюється в хронологічному порядку.
Згідно з п. 4.1 Інструкції, нарахуванню в особових рахунках платників підлягають: податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, самостійно визначені платником; податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, нараховані органом державної податкової служби та узгоджені платником відповідно до чинного законодавства; пеня за порушення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання.
Відповідно до пп. пп. 4.2.3-4.2.4 п. 4.2 Інструкції, нарахування пені в картках особових рахунків платників податків здійснюється засобами програмного забезпечення у день фактичного погашення податкового боргу (його частини) у порядку, установленому наказом ДПА України від 11.06.2003 № 290 «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.06.2003 за № 522/7843. Облікові операції скасування зазначених податкових зобов'язань, штрафних санкцій та пені здійснюються на підставі рішення керівника (заступника керівника) податкового органу датою прийняття такого рішення.
Погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом (п. 14.1.152 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня (пп. 129.1.1 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. п. 87.1, 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. У разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Таким чином, податковий орган вправі зарахувати кошти в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення, лише в разі фактичної сплати коштів платником податків.
Однак, в даній справі, податковим органом було збільшено недоїмку за декларацією в розмірі 900 000 грн., та, замість зменшення недоїмки за уточненою декларацією, зараховано вказану суму в рахунок погашення податкового боргу попередніх періодів (в т.ч. штрафу та пені), та нараховано пеню в сумі 462 743,61 грн. на суму погашеного податкового боргу, що суперечить наведених нормам матеріального права.
За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області відхилити.
Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2014 та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2013 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий В.В. Кошіль
Судді І.В. Борисенко
О.А. Моторний