15 грудня 2014 року м. Київ К/800/10241/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Кошіля В.В.
Суддів Борисенко І.В.
Моторного О.А.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області
на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014
та постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18.12.2013
у справі № 806/7727/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бердичівський хлібозавод»
до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бердичівський хлібозавод» звернулося до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області № 0000942200 від 10.10.2013.
Поставною Житомирського окружного адміністративного суду від 18.12.2013, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «Бердичівський хлібозавод» з питань достовірності визначення податкового кредиту по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Ферко» за період з 01.03 по 30.04.2013, складено акт № 542/2200/33394612 від 18.09.2013, в якому зафіксовані порушення: п. п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 467 338 грн., в тому числі по періодах: за березень 2013 року - 205 800 грн., за квітень 2013 року - 261 538 грн.
На підставі результатів проведеної перевірки, 10.10.2013 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000942200 про донарахування суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 701 007 грн., у т.ч.: 467 338 грн. основного платежу та 233 669 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Матеріалами справи встановлено, що 12.10.2012 між ТОВ «Бердичівський хлібозавод» (покупець) та ТОВ «Ферко» (постачальник) укладений договір поставки № 12101, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах цього договору. Відповідно до додатку № 5 від 25.05.2013 до договору, покупець купує соєві боби (для технічних потреб) українського походження, врожаю 2012 року в термін не пізніше 30.04.2013. Оплата передбачена протягом 180 днів з моменту поставки товару.
Факт виконання договірних зобов'язань в судовому порядку встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: податковими та видатковими накладними, актами приймання-передачі товару, платіжними дорученнями.
29.03.2013 та 29.04.2013 товар-соєві боби були отримані директором ТОВ «Бердичівський хлібозавод» в Одеському морському торгівельному порту та були передані комісіонеру згідно договору комісії № К10121 від 12.10.2012 та додатків до цього договору № 5 від 25.03.2013 та № 6 від 29.04.2013. В подальшому вказаний товар був реалізований комісіонером - ТОВ «Вторметекспорт», що підтверджується митною декларацією № 50006070з/2013/002773 від 04.06.2013, звітом комісіонера про виконану роботу від 04.06.2013 року.
Довідками ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» підтверджено, що на складі цього товариства на території морського торгівельного порту зберігався вантаж - соєві боби, українського походження, врожаю 2012 року станом на 29.03.2013 в кількості 590 т., а станом на 29.04.2013 в кількості 142 т. Згідно договору збереження від 23.01.2012 власником цього вантажу є ТОВ «Ферко».
Придбаний товар використовувався в господарській діяльності позивача, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію ТОВ «Бердичівський хлібозавод» одним із видів діяльності якого є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 зазначеного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).
Згідно з п. п. 201.1, 201.4, 201.10 ст. 201 зазначеного Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, в якій зазначаються обов'язкові реквізити. Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, фактичну сплату грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній у податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит, що в даному випадку судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи.
За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області відхилити.
Ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 та постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18.12.2013 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий В.В. Кошіль
Судді І.В. Борисенко
О.А. Моторний