"03" грудня 2014 р. м. Київ К/800/404/14
колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Юрченка В.В.,
суддів: Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г.,
розглянувши у порядку касаційного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на ухвалу Овруцького районного суду Житомирської області від 8 жовтня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2013 року, постановлених за поданням відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області про зміну способу і порядку виконання судового рішення,
23 липня 2013 року відділ примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області звернувся до Овруцького районного суду Житомирської області з поданням про зміну способу і порядку виконання судового рішення у даній справі.
Подання обґрунтовував тим, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області перебуває виконавчий лист №2-а-10188/11, виданий 22 травня 2013 року Овруцьким районним судом Житомирської області, про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, за період з 1 жовтня 2010 року по 31 березня 2011 року в розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, встановленим Законами України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», «Про Державний бюджет України на 2011 рік», щомісячно та провести донарахування і виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за період з 1 жовтня 2010 року по 31 березня 2011 року в розмірі, визначеному статтею 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює 25 % мінімальної пенсії за віком, яка визначається на рівні прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, встановленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», «Про Державний бюджет України на 2011 рік», щомісячно урахуванням фактично здійснених виплат.
Зазначав, що на виконання судового рішення Головним управління Пенсійного фонду України в Житомирській області проведено перерахунок доплати за проживання на території радіоактивного забруднення та додаткової пенсії відповідно до статей 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 1 жовтня 2010 року по 31 березня 2011 року в сумі 11782,50 грн.
З таких підстав відділ примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області просив змінити спосіб виконання судового рішення суду першої інстанції із зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити, нарахувати та виплатити підвищення до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення та додаткової пенсії ОСОБА_1 на стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 доплати за проживання на території радіоактивного забруднення та додаткової пенсії відповідно до статей 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 1 жовтня 2010 року по 31 березня 2011 року в сумі 11782,50 грн.
Ухвалою Овруцького районного суду Житомирської області від 8 жовтня 2013 року подання відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області про зміну способу і порядку виконання судового рішення задоволено. Змінено спосіб виконання постанови Овруцького районного суду Житомирської області від 15 вересня 2011 року у справі № 2-а-10188/11. Визнано належним способом виконання постанови Овруцького районного суду від 15 вересня 2011 року у справі № 2-а-10188/11шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 11782,50 грн підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяної здоров'ю.
Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2013 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишено без задоволення, а ухвалу Овруцького районного суду Житомирської області від 8 жовтня 2013 року - без змін.
Вказуючи на допущені, на думку Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, судами неповне з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного процесуального законодавства, що призвело до постановлення неправильних судових рішень, відповідач просить скасувати постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні подання.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Тобто для відстрочення або розстрочення виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення необхідно встановити конкретні обставини, які ускладнюють виконання судового рішення.
У даному випадку, як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, такими обставинами є відсутність коштів на рахунку боржника через відсутність відповідного бюджетного фінансування.
За наявності такої обставини як відсутність коштів на рахунку боржника за правилами частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд може застосувати наступні заходи: відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Застосування кожного із зазначених заходів повинно бути судом у постановленому судовому рішенні відповідно мотивовано, тобто суд повинен обґрунтувати, чому у зв'язку з відсутністю коштів на рахунку боржника підлягає застосуванню саме цей конкретний захід.
Проте у судових рішеннях судів попередніх інстанцій жодних обґрунтувань чи мотивів необхідності застосування такого заходу як зміна способу виконання судового рішення не приведено.
Суди зазначили, що зміни у правовому регулюванні порядку виконання судових рішень, боржником за якими є державний орган, яким не передбачено виконання рішень зобов'язального характеру, унеможливлюють їх виконання.
При цьому суди послались на положення Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та прийшли до висновку, що виходячи з положень цього Закону України та приписів Порядку, затвердженого на виконання цього Закону Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845, органи Казначейства на теперішній час не мають повноважень для зобов'язання іншого органу вчинити певні дії та можливості прийняти до виконання виконавчий документ без зазначення про стягнення з державного органу конкретної суми коштів.
Проте з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна.
Відповідно до положень частини першої статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 5 червня 2012 року № 4901-VI (набрав чинності з 1 січня 2013 року) держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган, тобто зазначеною нормою Закону передбачено виконання судових рішень і зобов'язального характеру.
У зазначеному Законі немає заборони виконання судових рішень, боржником за якими є державний орган, у резолютивній частині яких замість слів «стягнути» записано «зобов'язати виплатити». При наявності такої заборони законодавець в обов'язковому порядку у прикінцевих та перехідних положеннях Закону мав би передбачити рекомендацію судам привести свої рішення у відповідність з цим Законом шляхом зміни способу виконання судових рішень. Проте цього зроблено не було, а тому висновок судів попередніх інстанцій про те, що зміни у правовому регулюванні порядку виконання судових рішень, боржником за якими є державний орган, якими не передбачено виконання рішень зобов'язального характеру, унеможливлюють їх виконання, не можна визнати обґрунтованим.
Отже, виконання зазначеної постанови суду можливе, хоча й за певних умов, а тому підстави для зміни способу виконання рішення суду першої інстанції відсутні.
Зміна на підставі статті 263 КАС України способу та порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до статті 162 КАС України способу відновлення порушеного права. Отже зміна способу та порядку виконання судового рішення про зобов'язання органу ПФУ здійснити виплату на стягнення такої виплати є незаконною.
Відповідно до вимог частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення
Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задовольнити.
Ухвалу Овруцького районного суду Житомирської області від 8 жовтня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2013 року скасувати.
В задоволенні подання відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області про зміну способу і порядку виконання судового рішення відмовити.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий Юрченко В.В.
Судді Амєлін С.Є.
Кобилянський М.Г.