02 грудня 2014 року м. Київ К/9991/43726/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Карася О.В. (головуючого), Борисенко І.В., Голубєвої Г.К.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20.12.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2011 у справі № 2а-5524/10/2170
за позовом ОСОБА_4
до Державної податкової інспекції у м. Херсоні
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.08.2010 № 7107291701/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем "Податок з доходів фізичних осіб від продажу рухомого майна та надання рухомого майна в оренду" в сумі 3 317,29 грн.
Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено, оскаржуване податкове повідомлення - рішення скасовано.
Судові рішення вмотивовано висновком про те, що об'єктом оподаткування є сума отриманого доходу фізичною особою від продажу транспортного засобу через товарну біржу, а не експертна оцінка вартості автомобіля, визначена внаслідок оцінки останнього.
Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позову.
При цьому державний податковий орган обґрунтовує касаційну скаргу тим, що відповідно до положень Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" при продажу рухомого майна, у вигляді легкового автомобіля, об'єктом оподаткування є дохід продавця, розрахований виходячи від оціночної вартості майна, а не від суми продажу останнього, визначеної у біржовому контракті. Крім того, на думку контролюючого органу підтвердженням отриманого позивачем доходу від продажу автомобіля саме у розмірі 22 125,29 грн. є також факт сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 3 % від зазначеної суми.
У поданих запереченнях на скаргу позивач просить у задоволенні скарги відмовити через її необґрунтованість.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Судами встановлено, що фахівцями Державної податкової інспекції проведено документальну невиїзну перевірку дотримання фізичною особою ОСОБА_4 вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2009, у ході якої встановлено порушення позивачем пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8, п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", яке з позиції контролюючого органу полягає у заниженні об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб при здійсненні операції з продажу легкового автомобіля ЗАЗ Daewoo Т13110,
Вказані висновки відображено в акті перевірки від 24.09.2010, на підставі якого контролюючим органом прийнято оспорювань податкове повідомлення - рішення.
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно звіту про незалежну експертну оцінку ринкова вартість автомобіля ЗАЗ Daewoo Т13110 складає 22 125,29 грн., а згідно біржового контракту від 28.03.2009 позивачем здійснено продаж вказаного автомобіля за ціною 100,00 грн. та відповідно сплачено до бюджету податок у розмірі 15,00 грн. (100,00 грн. Х 15 %).
При визначенні доходу, отриманого позивачем від продажу автомобіля, контролюючий орган виходив з того, що відповідно до ст. 12 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" об'єктом оподаткування є вартість майна, яке відчужується, розрахована виходячи з оціночної вартості транспортного засобу.
Суть спірних правовідносин у цій справі полягає у відмінності ціни продажу рухомого майна від оціночної вартості (звичайної ціни), що стало підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань.
Так, порядок оподаткування операції з продажу або обміну об'єктів рухомого майна регулювала ст. 12 Закону України від 22.05.2003 № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (втратив чинність з 01.01.2011), якою, за винятком п. 12.4, де йде мова про обмін, можливості визначити базу оподаткування за рівнем звичайних цін передбачено не було. Крім того, серед усіх інших передбачених Законом № 889-IV підстав для застосування звичайних цін при обчисленні доходу, згадки про продаж автомобіля немає, а оціночна вартість, визначена у пп. 11.2.3 Закону № 889-IV, застосовується лише при продажу нерухомості.
Загальний порядок оподаткування доходів від продажу рухомого майна визначено пп. "ж" п. 1.3 Закону № 889-IV, відповідно до якого до складу доходів з джерелом його походження з України належать доходи від продажу рухомого майна, якщо факт зміни власника (продажу об'єкта рухомого майна) підлягає державній реєстрації та/або нотаріальному посвідченню згідно із законом України, або якщо місце вручення такого рухомого майна набувачеві знаходиться на території України.
Згідно п. 1.2 Закону дохід -це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених пп. 4.2.16 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Отже, із зазначених вище норм випливає, що доходом фізичної особи від продажу об'єкта рухомого майна є сума коштів, отриманих продавцем у власність або нарахованих на його користь.
Під час розгляду справи судами не встановлено отримання позивачем доходу більшого, ніж визначено в біржовому контракті від 28.03.2009.
Відповідно до п. 12.1 Закону дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна з 2007 року оподатковується за ставкою 15 % від об'єкта оподаткування. Таким чином, позивачем цілком правомірно сплачено до бюджету податок у розмірі 15,00 грн. від здійсненого продажу автомобіля за ціною 100,00 грн. (100,00 грн. Х 15 %).
Крім того, посилання відповідача у касаційній скарзі на факт сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3 % від суми 22 125,29 грн. як на підтвердження отриманого доходу у вказаному розмірі є безпідставним, так як не свідчить, що позивачем за автомобіль було отримано дохід саме у розмірі 22 125,29 грн., а не у розмірі 100,00 грн. як визначено у біржовому контракті.
З огляду на зазначене у суду відсутні правові підстави для висновку про законність оскарженого податкового повідомлення-рішення.
За таких обставин переглянуті судові рішення першої та апеляційної інстанцій у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні відхилити.
Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20.12.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2011 у справі № 2а-5524/10/2170 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.В. Карась
Судді І.В. Борисенко
Г.К. Голубєва