Справа 11-10 \ 2007 р Головуючий 1 інстанції ': Іванченко Я.М.
Категорія - 121 ч. 2 КК України Доповідач; Оседач М.М.
I М ЕНЕМ УКРАЇНИ
4 січня 2007 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Чернігівської області в складі:
головуючого: Оседача М.М.
суддів: Кузюри М.М., Білоброва В.Д.
при секретарі: Носко Л.А.
за участю прокурора: Надточім О.О.
адвокатів: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
потерпілої:. ОСОБА_4
засуджених: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7
законного представника неповнолітнього засудженого: ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6, потерпілої ОСОБА_4, заступника прокурора Новгород-Сіверського району Чернігівської області та адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Новгород-Сіверського районного суду від 23 жовтня 2006 року.
Цим вироком:
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в силу ст. 89 КК України не судимий,
засуджений за ст.121 ч. 2 КК України до 8 років 6 місяців позбавлення волі.
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимий,
засуджений за ст. 121 ч.2 КК України до 7 років 6 місяців позбавлення волі.
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимий,
засуджений за ст. 396 ч.1 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням на 1 рік 6 місяців та покладено обов'язки передбачені ст. 76 КК України.
Стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 солідарно на користь потерпілої ОСОБА_4 3013 грн. 74 коп. в рахунок відшкодування матеріальних збитків та 45000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Судом засуджені визнані винними в тому, що 11 травня 2006 року, біля 24 год. ОСОБА_5 і неповнолітній ОСОБА_6, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, біля магазину «Ідеал» розташованого по вул. Залінійній 15-а в м. Новгород-Сіверському Чернігівської області, переслідуючи мету спричинення тілесних ушкоджень, умисно, з помсти, на грунті тривалих неприязних відносин, завдали численних ударів руками та ногами в область голови та інших частин тіла ОСОБА_9 внаслідок чого останній, відповідно висновку судово-медичної експертизи отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала смерть потерпілого.
В період з 11 травня 2006 року та 23 травня 2006 року ОСОБА_7, переслідуючи мету приховування тяжкого злочину, достовірно знаючи про те, що 11 травня 2006 року, близько 24 год. 00 хв. ОСОБА_5 і неповнолітній ОСОБА_6, біля магазину «Ідеал» розташованого по вул. Залінійній 15-а в м. Новгород-Сіверському Чернігівської області, умисно завдали ОСОБА_9 тяжких тілесних ушкоджень від яких настала смерть потерпілого ОСОБА_9, не повідомив правоохоронні органи про вчинене і допоміг ОСОБА_6 та ОСОБА_5 приховати сліди зазначеного злочину, передбаченого ст. 121 ч,2 КК України, шляхом таємного закопування трупа потерпілого ОСОБА_9,
В апеляціях:
потерпіла ОСОБА_4 просить вирок скасувати, а справу направити для організації проведення додаткового розслідування для вирішення питання про застосування закону про більш тяжкий злочин. Свої вимоги аргументує тим, що протиправні дії засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 безпідставно були кваліфіковані за ст. 121 ч. 2 КК України, так як на її думку всі обставини справи свідчать, що скоєний злочин проти її чоловіка потерпілого ОСОБА_9 підпадає під ст. 115 КК України, а саме умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю та з хуліганських мотивів.
Засуджений ОСОБА_5 просить вирок змінити, перекваліфікувавши його дії зі ст, 121 ч. 2 КК України на ст. 121 ч.1 КК України, а по можливості - кваліфікувати його дії як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у стані сильного душевного хвилювання. Не оспорюючи факту нанесення ним ударів потерпілому, вказує на те, що це було викликано неправомірною поведінкою зі сторони потерпілого. Пояснює, що злочин був скоєний ним у стані душевного хвилювання, викликаного образою зі сторони потерпілого.
Засуджений ОСОБА_6 ставить питання про зміну вироку, з пом'якшенням йому покарання. Просить взяти до уваги його неповнолітній вік в момент скоєння злочину та те, що раніше він не притягувався до кримінальної відповідальності. До того ж, на його думку, суд прийшов до необгрунтованого висновку, що саме його удари могли бути причиною наслідків, які настали для потерпілого та зазначає про суперечливість показів свідків.
Заступник прокурора Н-Сїверського району просить вирок суду змінити в частині призначеного покарання засудженому ОСОБА_6. Мотивує це тим, що на момент скоєння злочину вказана особа був у неповнолітньому віці, а тому відповідно до п.З ч.З ст. 102 КК України покарання у виді позбавлення волі призначається неповнолітньому, який вперше вчинив тяжкий злочин - на строк не більше 7 років. Судом же визначено покарання засудженому понад зазначений строк. Автор апеляції також вказує на орфографічну помилку у вироку в імені засудженого ОСОБА_7.
Адвокат ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_6 вказує на необхідність зміни вироку суду, вважаючи його таким, що постановлений з порушенням норм процесуального та матеріального законодавства, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а призначене покарання є несправедливим внаслідок його суворості. При цьому звертає увагу на те, що суд розглянув позов потерпілої з порушенням норм КПК та ЦПК України.
З метою уточнення фактичних обставин заподіяння тілесних ушкоджень, від яких настала смерть потерпілого ОСОБА_9, апеляційним судом по справі було проведено повне судове слідство, в ході якого встановлено наступне.
Засуджений ОСОБА_5, частково визнаючи вину в інкримінованому йому злочині на досудовому слідстві та в суді першої інстанції, в судовому засіданні апеляційного суду вину визнав повністю, пояснюючи, що перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння біля 24 год. 11 травня 2006 року по вул.. Залінійній м. Н.Сіверський, на грунті неприязних стосунків, у відповідь на нецензурну лайку ОСОБА_9 штовхнув останнього, від чого той впав на землю та наніс йому декілька ударів руками по тулубу. В подальшому він же намагався нанести удари ногою по обличчю ОСОБА_9, але той закривався рукою, при цьому один удар прийшовся по носу потерпілого. Він же пояснював, що після того, як його товариш - ОСОБА_6 узнав, що ОСОБА_9 знаходиться за магазином, куди того відтягнув ОСОБА_7, перший став наносити потерпілому удари ногою по тулубу та голові. Після нанесення ударів ОСОБА_6, він же, ОСОБА_5, також приєднався до дій того та наніс потерпілому ще два удари ногою в область носа. Доповнював, що на пропозицію ОСОБА_6 вони поклали потерпілого до вентиляційного люку, маючи на меті, таким чином, щоб останній проспався та самостійно виліз звідти. 13 травня того ж року він узнав від ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_9 мертвий, однак на його пропозицію закопати труп, відмовився. Хоча вину і визнає повністю, про те вважає, що його удари не могли потягти за собою смерть потерпілого.
Визнаючи вину частково по пред'явленому йому обвинуваченні засуджений ОСОБА_6 пояснив в засіданні суду апеляційної інстанції, що 11 травня 2006 року близько опівночі, перебуваючи в компанії з ОСОБА_5, ОСОБА_7 та їх знайомими дівчатами, будучи обізнаним про присутність рядом ОСОБА_9, з яким у нього та його сім"ї були неприязні стосунки, з мотивів помсти наніс декілька ударів по тулубу останньому, який лежав на землі. При цьому вказував, що коли наносив удари, ОСОБА_9 був у свідомості, якого вони разом з ОСОБА_5 поклали до ями, переслідуючи, таким чином, мету - прибрати з дороги потерпілого та з тим, щоб той проспався до ранку. На слідуючий день, з цікавості прийшов до місця, де залишили ОСОБА_9, однак виявив, що той був мертвим, а в подальшому здійснив разом з ОСОБА_7 дії, які були направлені на приховування слідів злочину. Заперечення свого часткового визнання вини мотивує тими ж обставинами, що і ОСОБА_5 - внаслідок нанесених ним ударів не могла настати смерть потерпілого, а в скоєному щиро кається.
Будучи допитаним в суді апеляційної інстанції засуджений ОСОБА_7 показав, що він став свідком того, як 11 травня 2006 року близько опівночі біля магазину « Ідеал" в м. Н.Сіверський між ОСОБА_5 та ОСОБА_9 виникла сварка, результатом якої стало нанесення ОСОБА_5 ударів руками спочатку по тулубу, а потім і по голові потерпілого, коли той лежав вже на землі. В подальшому ОСОБА_9 продовжив бити і ОСОБА_6, який був повідомлений про конфлікт між ОСОБА_5 та ОСОБА_9. Він же підтвердив той факт, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 деякий час спільно наносили удари потерпілому, якого потім поклали до вентиляційної ями та накрили кришкою. Через день він взнав від ОСОБА_6, що ОСОБА_9 мертвий та була досягнута домовленість про перенесення трупа в інше місце, що було і зроблено з його допомогою. Визнання своєї вини частково мотивував тими обставинами, що він тільки допомагав переносити труп ОСОБА_9, про те участі в його закопуванні на приймав.
Перевіривши матеріали кримінальної справи та дослідивши в сукупності зібрані по справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що вина ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в умисному заподіянні потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, від яких настала його смерть, а засудженого ОСОБА_7 -за приховування тяжкого злочину, знайшла підтвердження в судовому засіданні, а до такого висновку колегія суддів прийшла на підставі аналізу слідуючих доказів.
Із оголошених в судовому засіданні показів свідка ОСОБА_10 вбачається, що 11 травня 2006 року в нічний час, перебуваючи в м. Н.Сіверський по вул. Залінійній вона була присутньою під час конфлікту між ОСОБА_5 та якимось чоловіком, в подальшому між якими виникла бійка. При цьому зазначала, що ОСОБА_5 бив лежачого на землі чоловіка ногою по голові, наносячи удари зверху до низу. Внаслідок її дій, направлених на зупинення побиття з боку ОСОБА_5, на деякий час такі дії були призупинені, а потім, повернувшись з дому, ОСОБА_5 знову продовжував бити того чоловіка. З боку ОСОБА_6 який вже був обізнаним про бійку, також послідувало нанесення ударів потерпілому, як по тілу в цілому, так і по голові зокрема, В подальшому до ОСОБА_6 приєднався і ОСОБА_5, продовжуючи, таким чином, спільно наносити удари ногами по тілу та голові чоловіка. З допомогою ОСОБА_7 вони припинили побиття, а потерпілого ОСОБА_6 та ОСОБА_5 поклали до вентиляційної ями, з метою, як вона почула від когось з присутніх - « щоб той проспався "( а.с. 45).
Свідок ОСОБА_11, покази якої також були оголошені в судовому засіданні, під час досудового слідства вказувала, що бачила, як ОСОБА_6 11 травня 2006 року за магазином по вул. Залінійній в м. Н.Сіверський наносив удари ногою по тулубу лежачому на землі чоловікові, з яким, як він пояснював потім, у нього були неприязні стосунки. Також вказувала на ті обставини, що рядом з ОСОБА_6 був і ОСОБА_5, а обидва вони потім вкинули чоловіка до вентеляційної ями, метою чого, як вона почула, була необхідність проспатись потерпідому( а.с. 51).
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 пояснила, що звечора 11 травня 2006 року її чоловік - ОСОБА_9 пішов з дому в нетверезому стані та більше живим вона його не бачила. В послідуючому, від працівників міліції вона взнала, що її чоловіка знайшли мертвим 23 травня 2006 року.
Відповідно до протоколу огляду місця події від 23.05.2006 року при огляді поля на південній околиці м. Н.Сіверський виявлено труп ОСОБА_9 з ознаками насильницької смерті (ах, 16-18).
За висновком комісійної судово - медичної експертизи № 197 від 7.08.2006 року при експертизі трупа ОСОБА_9 виявлені тілесні ушкодження в області голови: по одному синцю в правій та лівій скроневих областях, рани потиличної області, крововиливів в мякі покрови голови скроневих та потиличних областей, крововиливів під мяку мозкову оболонку скроневих часток, котрі виникли від дії тупих предметів, не менше ніж від 3-4 кратної їх дії і відповідно до живої особи мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя у мить спричинення та знаходяться в прямому причинно - наслїдковому звязку з настанням його смерті. Враховуючи дані судово - медичної експертизи трупа ОСОБА_9 та дані судово - гістологічного дослідження шматочків головного мозку, його смерть наступила через деякий проміжок часу після нанесення йому тілесних ушкоджень і цей проміжок часу може вимірюватись кількома годинами.
При своєчасному наданні кваліфікованої медичної допомоги потерпілому, не виключається і сприятливий наслідок, тобто він міг залишитись живим.
При судово - медичній експертизі трупа ОСОБА_9 будь- яких тілесних ушкоджень, котрі спричинені посмертно не виявлено.
Враховуючи характер та локалізацію виявлених при експертизі трупа ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, вони в своїй сукупності не могли утворитись при одноразовому падінні після наданого тілу прискорення, чи без такого з висоти до 160 см на тверду поверхню( асфальт, бетон). \а.с, 85 - 90 V
За наведених вище доказів, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в умисному заподіянні потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, від яких настала його смерть , а ОСОБА_7 - в приховуванні тяжкого злочину і вірно кваліфікував їх дії за ст. 121 ч.2 та 396 ч.1 КК України, відповідно.
Доводи засуджених ОСОБА_5 і ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_1 в апеляціях про те, що ті тілесні ушкодження, які були заподіяні засудженими потерпілому не могли привести до таких наслідків, не знайшли свого підтвердження і спростовуються вищенаведеними доказами. При цьому суд першої інстанції враховував як покази самих засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які не заперечували, що після вживання спиртних напоїв, в умовах нічного часу вони по черзі нанесли ОСОБА_9 тілесні ушкодження за раніше отримані від того образи, так і покази інших осіб, які перебували в той час на місці злочину. Зокрема, показами засудженого ОСОБА_7 та свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, в яких ті беззаперечно стверджували і вказали на ОСОБА_5 та ОСОБА_6 як на осіб, які спочатку по черзі, а потім спільно наносили удари руками та ногами, як по тулубу, так і по голові потерпілого. Ці покази в повній мірі співідносяться з висновками комісійної судово - медичної експертизи та іншими доказами, що містятся в матеріалах кримінальної справи, а тому обгрунтовано покладені в основу вироку і спростовують доводи апелянтів про непричетність до наслідків які настали, а саме - спричинення смерті потерпілому.
В суді апеляційної інстанції засуджені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не могли пояснити звідки на тілі потерпілого виявлені такі тілесні ушкодження, від яких у послідуючому настала смерть ОСОБА_9 і вони ж не змогли вказати, за яких об'єктивних причин могли їх обмовити, як свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11, так і засуджений ОСОБА_7.
7
Колегія суддів не може погодитись і з твердженням адвоката ОСОБА_1 про дії його підзахисного ОСОБА_6 під час заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому в стані сильного душевного хвилювання, викликаного тривалими неправомірними діями з боку ОСОБА_9.
Не заперечуючи факт існування таких стосунків між сім'ями ОСОБА_9 та ОСОБА_6, про що свідчать матеріали кримінальної справи, слід відмітити, що дії ОСОБА_6 саме в момент нанесення ним ударів були направлені на заподіяння шкоди потерпілому виключно з помсти. На цю обставину вказував, як і сам засуджений ОСОБА_6, так і засуджений ОСОБА_5.
За таких обставин, коли протиправні дії засудженого носили характер помсти за раніше отримані образи з боку потерпілого, законодавець виключає кримінальну відповідальність за заподіяння тяжких тілесних ушкоджень в стані сильного душевного хвилювання.
З аналогічних підстав не можуть бути взятими до уваги і твердження в апеляції засудженого ОСОБА_5 про його дії в стані сильного душевного хвилювання під час нанесення тілесних ушкоджень потерпілому.
Предметом ретельної перевірки стали і доводи потерпілої про необхідність кваліфікації дій засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за статтею закону, якою передбачено відповідальність за скоєння більш тяжкого злочину, а саме -умисне вбивство з особливою жорстокістю та з хуліганських мотивів.
Матеріалами справи доведено, про що вказав у своїх висновках і суд першої інстанції, умисел ОСОБА_5 та ОСОБА_6 був направлений саме на заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, проте їх субпєктивне ставлення до наставших наслідків - смерті потерпілого - є необережна форма вини, яке є визначальним при відмежуванні умисного вбивства і умисного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, від яких настала смерть потерпілого.
Про це свідчать як покази самих вказаних засуджених, так і покази засудженого ОСОБА_7 та свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, зазначивших, що будучи живим, потерпілого ОСОБА_9 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 залишили в вентеляційній ямі для того « щоб той проспався та виліз потім з ями ".
Про відсутність направленості умислу засуджених на вчинення умисного вбивства потерпілого свідчать і висновки комісійної судово - медичної експертизи, в яких зазначено про можливі сприятливі наслідки для потерпілого у випадку своєчасного надання кваліфікованої медичної допомоги та тривалість проміжку часу( кілька годин ) між часом отримання тілесних ушкоджень та часом смерті потерпілого. Сам факт перебування потерпілого у вентиляційній ямі з отриманими тілесними ушкодженням не може свідчити про направленість умислу на його вбивство, яке мало місце в даному випадку, на думку апелянта. Крім того, висновки експертизи спростовують доводи потерпілої про особливі фізичні старждання її чоловіка під час заподіяння йому ударів засудженими.
Таким чином, суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи і кваліфікував дії засуджених; ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за ст. 121 ч.2, а ОСОБА_7 - за ст. 396 ч.1 КК України.
Призначаючи покарання суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував як характер і ступінь суспільної небезпеки скоєних злочинів, так і дані, які характеризують особи засуджених, та обставини, які пом'якшують та обтяжують їх вину.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду про необхідність призначення покарання засудженим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вигляді реального їх позбавлення волі, а ОСОБА_7 - з встановленням іспитового терміну.
Підстав для пом'якшення покарання засудженому ОСОБА_5, про що він ставить питання в апеляції, колегія суддів не знаходить.
Разом з тим, при визначенні міри покарання засудженому ОСОБА_6 суд першої інстанції припустився помилки при застосуванні матеріального закону.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6, вчинив злочин в неповнолітньому віці, який віднесений до категорії тяжких, а тому відповідно до вимог ст.102 ч.З п.З КПК України йому має бути призначене покарання не більше семи років позбавлення волі, в той час як судом призначено йому покарання у вигляді семи років і шести місяців позбавлення волі.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити як апеляцію заступника прокурора Н.Сівереького району, так і засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_1 в його інтересах, змінити вирок та призначити засудженому ОСОБА_6 покарання у вигляді семи років позбавлення волі.
Крім того, підлягають задоволенню і вимоги апеляції прокурора в частині необхідності зазначення у вироку правильності імені засудженого ОСОБА_7, як ІНФОРМАЦІЯ_4.
Вирішуючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 суд першої інстанції також не в повній мірі дотримався вимог діючого кримінально - та цивільно -процесуального законодавства.
В матеріалах кримінальної справи( ах. 335 - 338) міститься позов цивільного позивача - ОСОБА_4 до всіх засуджених, в якому вона ставить питання про відшкодування як матеріапльної шкоди, так і заподіяної моральної, в залежності від ступеня вини засуджених. Підтримуючи свої позовні вимоги в повному обсязі, в т.ч. і стягнення шкоди з засудженого ОСОБА_7, потерпіла наполягала на вирішенні цивільного позову в межах заявлених вимог. Суд, належним чином обґрунтовуючи стягнення шкоди на користь потерпілої з засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6, жодним чином не мотивував своє рішення з приводу необхідності стягнення шкоди чи відмови в цьому з засудженого ОСОБА_7, якого визнав також винним в скоєнні злочину, пов'язаного з приховуванням трупа потерпілого.
Наведене свідчить про допущення грубих порушень діючого законодавства при вирішенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_4, в зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне вирок суду в цій частині скасувати, в справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі.
Керуючись ст. ст. 365,366 КПК України, колегія суддів, -
Апеляцію заступника прокурора Н.Сіверського району задовольнити, апеляцію засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а апеляції засудженого ОСОБА_6 та адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_6 -задовольнити частково.
Вирок Н.Сіверського районного суду Чернігівської області від 23 жовтня 2006 року щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 змінити.
Вважати ОСОБА_6 засудженим за ст. 121 ч.2 КК України до семи років позбавлення волі.
Зазначити у вироку суду призвіте, ім*'я та по - батькові засудженого -ІНФОРМАЦІЯ_4.
Вирок Н.Сіверського районного суду від 23 жовтня 2006 року відносно ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_4 - скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі.
В іншій частиш цей вирок залишити без змін.
Оседач М.М.. Кузюра М.М. Білобров В.Д.