Верховного Суду України у складі:
головуючого
Федченка О.С.,
суддів
Філатова В.М., Нікітіна Ю.І.
розглянула у судовому засіданні в м. Києві 06 лютого 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на судові рішення щодо нього.
За вироком Деснянського районного суду м. Києва від 09 вересня 2004 року ОСОБА_1, 1980 року народження, громадянин України, не судимий в силу ст. 89 КК України,
засуджений: за ст. 186 ч.2 КК України до 5 років позбавлення волі; за ст. 190 ч.1 КК України до 2 років обмеження волі.
На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, ОСОБА_1 суд визначив остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 01 лютого 2005 року зазначений вирок залишено без змін.
ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочинів за наступних обставин.
26 травня 2004 року, приблизно о 15 год. 30 хв., біля трамвайної зупинки “Індустріальний міст» у м. Києві, шляхом обману та зловживання довірою потерпілого ОСОБА_2, засуджений заволодів майном потерпілого вартістю 800 грн.
28 травня 2004 року, приблизно о 21 год. 30 хв., в парку по вул. Цветаєвої у м. Києві, за попередньою змовою з ОСОБА_3, якого за цей злочин засуджено вироком цього ж суду від 06 серпня 2004 року, з погрозою застосування до потерпілого ОСОБА_4 насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров'я, ОСОБА_1 відкрито викрав майно потерпілого на загальну вартість 1865 грн. 76 коп.
У касаційній скарзі, як видно із її змісту, засуджений ОСОБА_1 просить постановлені щодо нього судові рішення скасувати, оскільки вважає себе безпідставно засудженим за злочини, яких він не вчиняв, а лише був присутній при їх вчиненні. Крім того, засуджений посилається на суворість призначеного йому покарання.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі засудженого, колегія суддів вважає, що її слід залишити без задоволення.
Відповідно до ч.1 ст. 398 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень, зазначених у ч.2 ст. 383 КПК України є: істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
Що стосується застосування кримінального закону, то на думку колегії суддів, висновки суду про необхідність кваліфікації дій засудженого за ст.ст. 186 ч.2, 190 ч.1 КК України відповідають дослідженим в судовому засіданні доказам, яким суд дав належну оцінку, і така кваліфікація є правильною.
Із змісту показань свідка ОСОБА_5 видно, що 26 травня 2004 року, поблизу трамвайної зупинки “Індустріальний міст», він був очевидцем того, як на прохання засудженого, щоб нібито терміново зателефонувати,ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 свій мобільний телефон. Після чого, ОСОБА_1 відійшовши від них почав телефонувати, але через декілька хвилин зник, не повернувши телефон потерпілому.
Зазначені показання свідка підтверджують показання потерпілого ОСОБА_2, які він дав під час досудового слідства, досліджені судом відповідно до вимог ст. 306 КПК України, який також відзначив, що передав свій телефон ОСОБА_1, оскільки вважав його знайомим ОСОБА_5 Аналогічні показання потерпілий давав в тому числі в ході проведення очної ставки з ОСОБА_1 При цьому, судом об'єктивно не було встановлено підстав ставити під сумнів достовірність показань потерпілого та свідка.
По епізоду відкритого викрадення майна потерпілого ОСОБА_4 висновки суду про винуватість ОСОБА_1 підтверджуються, зокрема, послідовними показаннями потерпілого ОСОБА_4, які узгоджуються із показаннями засудженого ОСОБА_3
Крім того, із змісту показань засудженого ОСОБА_1 вбачається, що він фактично не заперечував того, що брав телефон потерпілого та передав його ОСОБА_3, при цьому коли потерпілий вимагав повернути йому телефон, він пригрозив, що розіб'є його.
За таких обставин, колегія суддів вважає безпідставними викладі у скарзі засудженого доводи про безпідставність його засудження. Крім того, перевіркою матеріалів справи встановлено, що такі доводи ОСОБА_1 перевірялись та не підтвердились в ході розгляду справи судами як першої, так і апеляційної інстанцій.
Що стосується призначення ОСОБА_1 покарання, то вирішення судом першої інстанції цього питання відповідає вимогам ст. 65 КК України. Підстав для пом'якшення покарання засудженому колегія суддів не вбачає.
Істотних порушень кримінально-процесуального законодавства, які б могли вплинути на правильність висновку суду, колегією суддів по справі не виявлено.
Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів
у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1відмовити.
Філатов В.М. Нікітін Ю.І. Федченко О.С.