18 грудня 2014 рокусправа № П/811/892/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Нагорної Л.М.
суддів: Мельника В.В. Юхименка О.В.
за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області
на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 травня 2014 року у справі № П/811/892/14 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
У березні 2014 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до з позовом Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - Відповідач), в якому просив, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001541701 від 21 березня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 27 378,27 грн., за основним платежем та 13 689,14 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
- визнати протиправним та скасувати рішення №0001231701 від 06 березня 2014 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 5 991,57 грн.
Вимоги адміністративного позову обґрунтовано тим, що висновок контролюючого органу про відсутність права включати до витрат вартість запасних частин та комплектуючих до основних засобів є протиправним, оскільки такі витрати є витратами операційної діяльності. Також Позивач зазначає, що станом на дату подання позову позивачем не отримувалась від відповідача вимога про сплату недоїмки по ЄСВ, а тому рішення відповідача щодо визначення позивачеві сум недоїмки по ЄСВ є протиправним. (том 1 а.с.3-6, том 6 а.с.202)
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 травня 2014 року адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі.
Судове рішення обґрунтовано тим, що з огляду на здійснення Позивачем діяльності автомобільного вантажного транспорту на підставі отриманої ліцензії, та відповідно до приписів п.п.138.8.5 та п.п.138.10.2 ПК України, витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів тощо відносяться до витрат операційної діяльності, а витрати на утримання основних засобів загальногосподарського використання - до інших витрат, у зв'язку з чим ФОП ОСОБА_1 правомірно було віднесено до витрат операційної діяльності витрати на придбання запасних частин, мастил, тосолу та дизпалива для автомобілів. Відсутність отримання Позивачем доходу у звітному періоді свідчить про відсутність бази для обрахунку єдиного внеску, у зв'язку з чим Відповідачем було неправомірно нараховано суму основного платежу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Крім того, не направлення Відповідачем та неотримання Позивачем вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску унеможливило початок перебігу десятиденного строку, по закінченню якого було б можливе застосування до платника податків штрафних санкцій. (том 6 а.с.205-207)
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області подала на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 травня 2014 року, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги вказували на те, що витрати на технічне обслуговування автомобіля відносяться в силу приписів ст. 138 ПК України до інших витрат та не вважаються витратами операційної діяльності, у зв'язку з чим Позивачем неправомірно включено до складу задекларованих витрат за перевіряємий період витрати не операційної діяльності, а саме - вартість придбаних запасних частин та шин. З огляду на вказане, податковим органом було донараховано ФОП ОСОБА_1 податок на доходи фізичних осіб та, як наслідок суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. (том 6 а.с.210-211)
Заперечень на апеляційну скаргу до суду не надходило.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до судового засідання не з'явились, клопотань про розгляд справи за їх участі до суду не надходило, а тому, відповідно до ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 08.04.2008 р. Виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради, перебуває на обліку платників податків у Кіровоградській ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області, з 20.06.08 зареєстрований як платник податку на додану вартість. (том 1 а.с.51,52-53,55,56)
Позивач має ліцензію Серії НОМЕР_2 на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт», а саме - внутрішні перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами. (том 1 а.с.68)
Уповноваженими працівниками Кіровоградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1, щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2013 р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складено акт №125/11-23-17-01/НОМЕР_1 від 03.03.2014 року. (том 1 а.с.9-45)
Перевіркою встановлено порушення:
- п.2 ч.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. №2464-VІ (із змінами та доповненнями) - єдиний внесок на загальну суму 68 255,53 грн., в т.ч. за 2011 рік - 4 922,77 грн., за 2012 рік - 41 730,15 грн. та 2013 рік - 21 602,61 грн.;
- п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України - визначено суму податкового зобов'язання податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 27 378,27 грн. в т.ч. за 2012 рік в сумі 18 039,97 грн., за 2013 рік в сумі 9 338,30 грн.
На підставі вказаного акту перевірки податковим органом винесено:
- податкове повідомлення-рішення №0001541701 від 21 березня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 27 378,27 грн., за основним платежем та 13 689,14 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; (том 1 а.с.7)
- визнати протиправним та скасувати рішення №0001231701 від 06 березня 2014 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 5 991,57 грн. (том 1 а.с.8)
Скасування указаного податкового повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій і було предметом судового позову.
Задовольняючи позовні вимоги ФОП ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на здійснення Позивачем діяльності автомобільного вантажного транспорту на підставі отриманої ліцензії, то відповідно до приписів п.п.138.8.5 та п.п.138.10.2 ПК України витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів тощо відносяться до витрат операційної діяльності, а витрати на утримання основних засобів загальногосподарського використання - до інших витрат, у зв'язку з чим ФОП ОСОБА_1 правомірно було віднесено до витрат операційної діяльності витрати на придбання запасних частин, мастил, тосолу та дизпалива для автомобілів. Відсутність отримання Позивачем доходу у звітному періоді свідчить про відсутність бази для обрахунку єдиного внеску, у зв'язку з чим Відповідачем було неправомірно нараховано суму основного платежу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Крім того, не направлення Відповідачем та неотримання Позивачем вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску унеможливило початок перебігу десятиденного строку, по закінченню якого було б можливе застосування до платника податків штрафних санкцій.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.
Пунктом 177.4. статті 177 ПК України визначено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Згідно пп. 138.1.1. п. 138.1, п. 138.2 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно з матеріалами справи, Позивач здійснює господарську діяльність за такими видами: 46.75 - оптова торгівля хімічними продуктами, 68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 49.41 - вантажний автомобільний транспорт. (том 1 а.с.52).
Крім того, ФОП ОСОБА_1 має ліцензію Серії НОМЕР_2 на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт», а саме - внутрішні перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами. (том 1 а.с.68)
У власності Позивача перебувають вантажні автомобілі марки КАМАЗ з причепами та напівпричепами, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів. (том 1 а.с.58-67)
З огляду на вказане, транспортні засоби, які перебувають у власності Позивача, є основними засобами його господарської діяльності.
При цьому, відповідно до пп.138.10.2 п.138.10 ст.138 ПК України, до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством.
Підпункт «г» п.п.138.8.5 п. 138.10 ст. 138 ПК України передбачено, що до складу загальновиробничих витрат включаються: витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.
Судом встановлено, що Позивачем у перевіряємий період придбано запасні частини, мастила, тосол та дизпаливо для автомобілів, які використано в господарській діяльності за актами списання, актами установки запасних частин та накладними на внутрішнє переміщення. (том 5 а.с.79-250, том 6 а.с.1-198)
Таким чином, придбані ФОП ОСОБА_1 матеріали (запчастини) використовувалися саме на утримання та ремонт основних засобів загальновиробничого призначення, у зв'язку з чим включаються саме до витрат операційної діяльності.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що віднесення до витрат за перевіряємий період витрат з придбання запасних частин, мастила, тосолу та дизпалива для автомобілів, пов'язані з господарською діяльністю Позивача, а відтак останній правомірно відніс такі витрати до складу витрат за відповідні податкові періоди.
Відносно нарахування Позивачу єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та застосування відповідних штрафних санкцій, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
У відповідності до п.4 ч.1 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VІ), платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Згідно з п.п.1, 4 ч.2 ст. 6 Закону № 2464-VІ платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.
Пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VІ визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Аналіз вищенаведених норм права свідчить про те, що сума єдиного внеску нараховується саме на суму доходу, отриманого фізичною особою-підприємцем від здійснюваної ним діяльності.
Так, згідно акту перевірки №125/11-23-17-01/НОМЕР_1 від 03.03.2014 року перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу, на яку нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7%, податковим органом встановлено, що у 2011-2013 роках нарахування не здійснювалося згідно з вимогами чинного законодавства. При перевірці правильності нарахування та сплати єдиного внеску податковим органом використовувалась декларації про майновий стан та доходи, що подавались ФОП ОСОБА_1
В той же час, відповідно до ч.2-4 ст. 25 Закону № 2464-VI, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано Відповідачем, вимога про сплату недоїмки по ЄСВ не виносилась та, як наслідок, йому не направлялась.
У відповідності до абзацу 6 ч.4 25 Закону, у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
Згідно ч.11 Закону, територіальний орган Пенсійного фонду (орган доходів і зборів) застосовує до платника єдиного внеску, зокрема, такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум; за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний базовий звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що право на нарахування штрафу виникає у суб'єкта владних повноважень лише після порушення строків сплати ЄСВ, в даному випадку - після закінчення десяти робочих днів, що починаються з дня отримання платником вимоги про сплату недоїмки.
Ненаправлення Відповідачем та неотримання Позивачем вимоги про сплату недоїмки унеможливило початок перебігу десятиденного строку, по закінченню якого у Відповідача виникло би право на застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату єдиного внеску, що свідчить про передчасне винесення оскаржуваного рішення №0001231701 від 06 березня 2014 року.
За таких обставин та у межах доводів апеляційних скарг підстави для скасування або зміни судового рішення відсутні.
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 травня 2014 року у справі № П/811/892/14 - залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, передбачені статтею 212 КАС України.
Головуючий: Л.М. Нагорна
Суддя: В.В. Мельник
Суддя: О.В. Юхименко