26 грудня 2014 року Чернігів Справа № 825/3984/14
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лобана Д.В.,
при секретарі Новик Н.С.,
за участю представників сторін
позивача ОСОБА_1,
від відповідача Дубрової О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 22.12.2014 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання неправомірною бездіяльності відповідача по звільненню його майна з податкової застави та його виключення з відповідних державних реєстрів; зобов'язання відповідача звільнити його майно з податкової застави та направити повідомлення про виключення податкової застави з відповідного державного реєстру застави рухомого майна.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковий борг, у зв'язку з яким було накладено податкову заставу на все його майно, було погашено у грудні 2011 року і на даний час немає жодного судових рішень про стягнення з позивача будь-якого податкового боргу. Таким чином, відповідно до положень п. 93.1 ст. 93 Податкового кодексу України, його майно підлягає звільненню від податкової застави. Крім того, він зазначає, що грошове зобов'язання, яке було забезпечене податковою заставою, було виконане 02.12.2011, отже, орган стягнення у порядку встановленому законом не може звертатися із вимогою про стягнення всього майна позивача, так як право податкової застави є таким, що припинилося з виконанням основного зобов'язання, за яким майно було у заставі, а тому все майно не може перебувати у будь-якій заставі.
У судовому засіданні позивач позов підтримав, просив його задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на письмові заперечення (а. с. 13-14), в яких зазначено, що з моменту накладення податкової застави (2003 рік), податковий борг у позивача не переривався і по теперішній час погашення податкового боргу у повному обсязі не відбулось. Відповідач зазначив, що підставою для зняття податкової застави є повне погашення боржником свого податкового боргу, що відповідно до наданих облікових карток не відбувається. Таким чином, ДПІ у м. Чернігові не має законних підстав для зняття з майна позивача податкової застави, оскільки ним не було погашено весь податковий борг.
З урахуванням викладеного, ДПІ у м. Чернігові вважає свої дії щодо не зняття податкової застави законними та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви та заперечень на неї, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що у зв'язку з існуванням у позивача податкового боргу, 15.10.2003 на все його майно було накладено податкову заставу.
01.12.2011 державним виконавцем в примусовому порядку було стягнуто з ОСОБА_1 суму податкового боргу відповідно до судового рішення за період до 2004 року в розмірі 78509,19 грн та виконавчий збір у сумі 7850,92 грн. Таким чином, загальна сума сплаченого податкового боргу склала 78509,19 грн + 7850,92 грн = 86360,08 грн, що підтверджується платіжною вимогою від 01.12.2011 № 66-4 (а. с. 6).
Позивачем до ДПІ у м. Чернігові було подано заяву від 03.11.2014, відповідно до якої у зв'язку з погашенням у грудні 2011 року податкового боргу із-за якого було накладено податкову заставу на все майно боржника та відсутністю судових рішень про стягнення з нього будь-якого податкового боргу, просить звільнити з податкової застави все майно та вилучити запис з відповідного державного реєстру (а. с. 4).
Крім того, позивач зазначив, що з листа Головного управління юстиції у Чернігівській області від 27.12.2012 № П-1095 вбачається, що ним двічі - у грудні 2011 року та повторно у жовтні 2012 року направлялися на адресу відповідача (з повідомленням про вручення) постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 19.12.2011 про стягнення боргу з ОСОБА_1 у зв'язку із повним її фактичним виконанням на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (а. с. 5). Однак, майно з-під податкової застави ДПІ у м. Чернігові так і не було звільнене.
Доводи ДПІ у м. Чернігові про правомірність своїх дій полягають в тому, що на момент погашення податкового боргу, як вбачається з облікової картки платника податку (а. с. 15-18), у позивача на рахунках значився вже новий не погашений податковий борг, а отже відповідно до п. 89.1 ст. 89 ПК України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку. Таким чином, відповідач наголошує, що після погашення суми податкового боргу, наявність якого була підставою для застосування податкової застави, виникнення у позивача нової суми податкового боргу стало підставою для виникнення нового права податкової застави.
Однак дане твердження суперечить змісту п.п. 14.1.155 п. 14.1 ст. 14 ПК України, відповідно до якого податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом.
В даному випадку грошове зобов'язання забезпечене податковою заставою, виконано. У разі виникнення нового грошового зобов'язання у податкового органу виникає право на вчинення ряду процесуальних дій прийняттю та узгодженню нового рішення про застосування податкової застави, а не право продовження податкової застави, застосованої у зв'язку з існуванням у минулому узгодженого грошового зобов'язання.
У судовому засіданні самим представником ДПІ у м. Чернігові, було зазначено, що сума нового податкового боргу на даний час є неузгодженою, а борг відповідно до якого було застосовано податкову заставу - погашений. Враховуючи дані обставини справи, суд приходить до висновку, що в даному випадку грошове зобов'язання забезпечене податковою заставою виконано.
Згідно п.п. 93.1.1 - 93.1.4 п. 93.1 ст. 93 ПК України майно платника податків звільняється з податкової застави, зокрема, з дня отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку, про що такому платнику надсилається повідомлення.
Пунктом 93.2 ст. 93 ПК України передбачено, що підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1 - 93.1.5 пункту 93.1 цієї статті.
Відповідно до абз. 3 ст. 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18.11.2003 № 1255-IV після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру.
Згідно п. 6 Положення ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 05.04.2004 № 830 відомості про обтяження рухомого майна вносяться до Реєстру на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи. Заяву про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження (далі - заява) підписує обтяжувач.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та наведені норми права, суд приходить до висновку, що відповідач повинен був вжити заходів для зняття з майна позивача податкової застави з моменту повідомлення ДПІ у м. Чернігові про закінчення виконавчою службою виконавчого провадження, у зв'язку з фактичним погашенням податкового боргу, який і став підставою для її накладення. Проте, відповідач вимог законодавства не дотримався, не звернувся з відповідною, у результаті чого, на момент звернення до суду на все майно ОСОБА_1 неправомірно накладено податкову заставу, не зважаючи на погашення ним податкового боргу. Відповідно, через бездіяльність відповідача, позивач позбавлений права володіти своїм майном, що є прямим обмеженням його цивільних прав.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2014 у справі № 826/8256/14.
Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1, щодо визнання неправомірною бездіяльності позивача по не звільненню майна з податкової застави від 15.10.2003 та по неподанню до державного реєстратора заяви про припинення такого обтяження, а також зобов'язання ДПІ у м. Чернігові звільнити описане у податкову заставу майно та подати відповідну заяву - підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог, про виключення ДПІ у м. Чернігові з відповідного державного реєстру майна, описаного у податкову заставу, суд вважає, що вони не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до п. 2 Положення ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 05.04.2004 № 830 реєстратори - суб'єкти, уповноважені держателем Реєстру надавати послуги з державної реєстрації відомостей про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також звернення стягнення на предмет обтяження, приймати заяви, видавати завірені витяги з Реєстру та виконувати інші функції, передбачені цим Порядком.
Згідно із п. 24 Положення ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 05.04.2004 № 830 відомості про припинення обтяження реєструються на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи.
Відповідно до п. 25 Положення ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 05.04.2004 № 830 реєстратор вносить до Реєстру відомості про припинення обтяження в день надходження заяви чи рішення уповноваженого органу.
Таким чином, виключення запису з державного реєстру обтяжень рухомого майна стосовно припинення податкової застави, проводиться відповідним державним реєстратором за заявою обтяжувача, а не податковим органом.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність свого рішення.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1, - задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області по звільненню майна ОСОБА_1 з податкової застави від 15.10.2003 та по неподанню до державного реєстратора заяви про припинення такого обтяження.
Зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області звільнити описане у податкову заставу від 15.10.2003 майно ОСОБА_1 та подати до державного реєстратора заяву про виключення цієї податкової застави з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 73 (сімдесят три) грн 08 коп.
Відповідно до ст. ст. 186, 254 КАС України апеляційна скарга подається через Чернігівський окружний адміністративний суд, а її копія надсилається апелянтом до суду апеляційної інстанції, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, або її подано з пропуском строку, у поновленні якого було відмовлено, а у разі вчасного подання апеляційної скарги, з набранням законної сили рішенням апеляційної інстанції, якщо оскаржувану постанову не скасовано.
Суддя Д.В. Лобан