ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
16 грудня 2014 року м. Львів № 813/5925/14
17 год. 39 хв.
Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Клименко О.М. за участю секретаря судового засідання Рехліцької Ю.Р. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: ОСОБА_1, представник ОСОБА_2;
відповідача: представник Чубак Н.В.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень - рішень, податкових вимог та рішення про застосування штрафних санкцій, -
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1.) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ Галицькому районі), в якому, із урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 19.09.2014 року (т.1, а.с.70), просить:
скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску від 23.07.2014 року №Ф-0007021702;
скасувати рішення від 23.07.2014 року №0007031702 про застосування штрафних санкцій про донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску;
скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску від 02.06.2014 року №Ф-0004431702/6137 (вимога 3 та 9 вказані повторно);
скасувати податкову вимогу від 16.06.2014 року №1518-25;
скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.06.2014 року №0004421702;
скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.06.2014 року №0004461702;
скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.09.2014 року №Ф-2176-25;
скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.09.2014 року №0010001702;
скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.09.2014 року №0010011702;
скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.08.2014 року №Ф-2176-25.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ці рішення відповідачем прийнято на підставі помилкових і необґрунтованих висновків, викладених в акті перевірки №386/17-02/НОМЕР_1 від 19.05.2014 року та рішеннях відповідача за результатами адміністративного оскарження. Позивач вважає, що відповідачем незаконно взято в основу оподаткування його власні кошти. Зазначив, що у 2011 році витрати позивача на закупівлю медикаментів перевищували 1700000,00 грн., при цьому вказані кошти є його особистими заощадженнями, набутими ще до початку підприємницької діяльності і не в результаті підприємницької діяльності, не враховуючи витрат на забезпечення діяльності аптеки, тому, відповідно до вимог ст.177 ПК України, сума оподатковуваного доходу не перевищувала 300000 грн.
Вважає протиправними висновки відповідача щодо включення в оподаткування усіх сум власних коштів та торгової виручки, які були витрачені позивачем на закупівлю медикаментів та організацію діяльності аптеки.
Щодо нарахування зобов'язань зі сплати ПДВ вважає незаконним, оскільки позивач перебував на спрощеній системі оподаткування та не міг бути платником ПДВ та занизити суми податку на додану вартість.
Щодо нарахування сум єдиного соціального внеску, пояснив, що висновок відповідача про заниження чистого доходу за період з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року в сумі 2108698,15 грн. не відповідає дійсності, оскільки за дані кошти закуповувались ліки та здійснювалась організація діяльності аптеки. Крім цього, зазначив, що являється платником єдиного податку і не є платником інших зборів, зокрема збору на патентування, а отже нарахування відповідачем штрафних санкцій в даному випадку є незаконним.
Особливу увагу звернув на те, що відповідач особисті заощадження, які позивач витратив на придбання медикаментів та організацію діяльності аптеки відніс до доходу і, таким чином, саме з коштів які були витратами, здійснив розрахунок податкової заборгованості, а тому прийняті на цій основі податкові повідомлення-рішення, вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій є протиправними і підлягають скасуванню. Позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали повністю, просили позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві із урахуванням наявних в матеріалах справи доказів.
Відповідач заперечив позов повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях від 19.09.2014 року та запереченнях на заяву про збільшення позовних вимог (т.1 а.с. 87-95). Відповідач зазначив, що перевіркою правильності визначення валового доходу (обсягу виручки), відображеного в декларації про доходи (звіті платника єдиного податку), з даними про суми валового доходу (обсягу виручки), встановленими в ході перевірки, виявлено розбіжності в сумі 3935397,03 грн. Представник відповідача зазначив, що ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р. підприємницьку діяльність здійснював на спрощеній системі оподаткування, в той же час, згідно представлених документів під час перевірки, а саме банківських виписок, встановлено порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування в результаті перевищення допустимого обсягу отриманих доходів.
Внаслідок порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування в І кв. 2011 р., в результаті перевищення допустимого обсягу отриманих доходів (станом на 23.02.2011 року надійшло 520709,00 грн.), відповідно до ст.5 Указу Президента України від 03.07.1998 р. №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва», ФОП ОСОБА_1 оподаткування доходів отриманих від підприємницької діяльності з II кварталу 2011 року повинен здійснювати відповідно до ст.177 розділу IV Податкового кодексу України, тобто на загальній системі оподаткування, обліку та звітності. При цьому, такий перехід платник повинен здійснити самостійно.
Тому, враховуючи вимоги п.177.4 ст.177, п.138.1, пп.138.1.2. п.138.2, п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, перевіркою визначено суму витрат на придбання медикаментів в межах отриманого виторгу та інші витрати пов'язані з діяльністю (витрати на охорону, комісія банку), за 2011 р. - 36834,13 грн., за 2012 р.- 357916,11 грн., за 2013 р.- 26118,64 грн.
Також, контролюючий орган зазначив, що в порушення вимог п. 177.2, п. 177.3, п.177.4 ст.177, ст.164, п. 167.1 ст.167 Податкового кодексу України, ФОП ОСОБА_1 занижено податок на доходи фізичних осіб на 354616,00 грн.
Крім цього, перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не вів книгу обліку доходів і витрат 2011-2013 р.р., чим порушив вимоги п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України.
За період охоплений перевіркою ФОП ОСОБА_1 платником ПДВ не реєструвався, протягом І кварталу 2011 року, працюючи на умовах сплати єдиного податку, отримав виручку від реалізації товарів (медикаментів) в сумі 776924,00 гривень, порушивши умови перебування на спрощеній системі оподаткування в І кв. 2011 р. В результаті перевищення допустимого обсягу отриманих доходів, перевіркою повноти визначення позивачем податкових зобов'язань за період з 20.07.2011 року по 31.12.2013 року встановлено їх заниження на загальну суму 598828,00 грн.
Також, ДПІ у Галицькому районі встановлено, що розрахунки між ФОП ОСОБА_1 і покупцями за період з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року проводились у готівковій формі, шляхом відображення отриманої виручки в книгах обліку доходів за 2011 рік, 2012 рік, 2013 рік, в той же час, позивач не реєстрував реєстратори розрахункових операцій та книги обліку розрахункових операцій (РРО/КОРО), звіти про використання РРО не подавав, суму отриманих готівкових коштів через реєстратори розрахункових операцій не проводив, чим порушив п.1, п.2 ст. 3, п.1. ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР.
Крім цього, в порушення пп.267.1.1 п.267.1 ст.267, пп.267.3.1, абз. «а» пп.267.3.2 -п.267.3 ст.267 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 в період з 01.04.2011 р. по 31.12.2013 р. здійснював діяльність без отримання відповідних торгових патентів.
Оскільки, перевіркою достовірності відображення у звітності сум доходу, отриманого від здійснення діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на який нараховується єдиний внесок встановлено заниження чистого доходу за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2013 р. в сумі 329695,43 грн., відтак, враховуючи вимоги п. 4 ч. 1 ст. 1, п. 2, п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про збір облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» сума єдиного соціального внеску повинна становити 140178,63 грн. Внаслідок заниження позивачем суми єдиного внеску на 126795,15 грн., контролюючим органом відповідно до п.3 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за 2011 рік, 2012 рік, 2013 рік застосовано штрафні (фінансові) санкції за заниження єдиного соціального внеску.
На підставі наведеного відповідач вважає, що висновки про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог Податкового кодексу України є обґрунтованими і прийняті їх основі податкові повідомлення-рішення, вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій є правомірними. Представник відповідача таку позицію підтримав, просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Суд заслухав пояснення позивача, представників позивача та відповідача, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа підприємець 03.04.2009 року Виконавчим комітетом Львівської міської ради, РНОКПП НОМЕР_1. Видами діяльності підприємця є роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах відповідно до ліцензії на право роздрібної торгівлі лікарськими засобами від 13.07.2009 року НОМЕР_2. З 01.01.2011 року по 31.12.2011 року здійснював діяльність на спрощеній системі оподаткування - єдиному податку. З 01.01.2012 року по 31.12.2013 року перебував на спрощеній системі оподаткування - єдиному податку ІІ група (20%).
З 29.04.2014 року по 12.05.2014 року ДПІ у Галицькому районі проведено документальну позапланову перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо дотримання вимог валютного та іншого законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року за результатами якої складено Акт перевірки №386/17-02/НОМЕР_1 від 19.05.2014 року (далі - акт перевірки від 19.05.2014 року).
У висновках акту, відповідач вказав про порушення позивачем:
п.177.2, п.177.3, п.177.4 ст.177, ст.164, п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України, ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.92 №13-92, внаслідок чого донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 354616,00 грн., в т.ч. за 2011 р. - 250544,00 грн., 2012 р. - 102509,00 грн., 2013 р.- 1563,00 грн.;
пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49, п.177.5 та п.177.11 ст.177 Податкового кодексу України, в частині неподання декларацій про доходи і майновий стан за 2011-2013 р.р.;
п.181.1, п.183.2, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого донараховано податок на додану вартість в сумі 598828,00 грн., а саме: за період з 20.07.2011 р. по 31.12.2011 р. в сумі 116308,00 грн., за 2012 р. - 195212,00 грн., за 2013 р. - 287308,00 грн.;
п.4 ч.1 ст.4, абз.1 п.2 ч.1 ст. 7, абз.3, абз.5 ч.8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. №2464-VI, внаслідок чого донараховано єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 114404,00 грн.;
пп.267.1.1 п.267.1, пп.267.3.1, абз. «а» пп.267.3.2 п.267.3 ст.267 Податкового кодексу України, в частині здійснення діяльності передбаченої ст.267 цього Кодексу, без отримання відповідних торгових патентів за період 01.04.2011 р. по 31.12.2013 р.
п.1, п.2 ст.3, п.1. ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 р.;
п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України, в частині не ведення книг обліку доходів і витрат на загальній системі оподаткування, затверджені наказами ДПА України від 24.12.2010 р. №1025, від 16.09.2013 р. № 481.
На підставі акта перевірки від 19.05.2014 року ДПІ у Галицькому районі 02.06.2014 року прийнято податкові повідомлення-рішення №0004421702, №0004441702, №0004461702, №0004411702, №0004431702, вимогу №Ф-0004431702/6137, які було оскаржено позивачем в адміністративному порядку.
Рішенням Головного управління Міндоходів у Львівській області від 18.07.2014 року №7412/10/13-01-10-08-05/1075 залишено без змін рішення ДПІ у Галицькому районі від 02.06.2014 року №0004431702 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску; залишено без змін вимогу ДПІ у Галицькому районі від 02.06.2014 №Ф-0004431702/6137 про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску; збільшено на 12391,15 грн. суму донарахованого за результатами перевірки єдиного внеску; збільшено на 9641,35 грн. штрафні санкції за донарахування єдиного внеску.
ДПІ у Галицькому районі на суми збільшення надіслано ФОП ОСОБА_1 рішення від 23.07.2014 року №0007031702 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 9641,35 грн. та вимогу №Ф-0007021702 про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску в сумі 12391,15 грн.
Також, ФОП ОСОБА_1 подано скаргу від 16.06.2014 року до Головного управління Міндоходів у Львівській області. Рішенням Головного управління Міндоходів у Львівській області від 15.08.2014 року №19696/10/13-01-10-08-05/1256 залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі від 02.06.2014 року №0004421702 та №0004461702, скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі від 02.06.2014 року №0004411702 в частині 25043,28 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій по податку на доходи фізичних осіб, а в іншій частині податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі від 02.06.2014 року №0004411702 залишено без змін; скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі від 02.06.2014 року №0004441702 та зобов'язано відповідача застосувати штрафні санкції за порушення законодавства про патентування.
У зв'язку з чим, ДПІ у Галицькому районі направлено ФОП ОСОБА_1 податкові повідомлення-рішення від 10.09.2014 року: №0010001702, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення законодавства про патентування в сумі 51649,00 грн. та №0010011702, яким збільшено грошове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 418906,72 грн. (основний платіж - 354616,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 64290,72 грн.).
Відтак, із урахуванням результатів адміністративного оскарження, позивач оскаржив в судовому порядку наступні податкові повідомлення-рішення та податкові вимоги:
№0004421702 від 02.06.2014 року, яким збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 748535,00 грн. (основний платіж - 598828,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 149707,00 грн.);
вимогу №Ф-0004431702/6137 від 02.06.2014 року про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску в сумі 114404,0 грн.;
№0004461702 від 02.06.2014 року, яким визначено штрафні (фінансові) санкції за порушення п.2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в сумі 1,0 грн.;
№0007031702 від 23.07.2014 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів єдиного внеску в сумі 9641,35 грн.;
вимогу №Ф-0007021702 від 23.07.2014 року про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску в сумі 12391,15 грн.;
№0010001702 від 10.09.2014 року, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення законодавства про патентування в сумі 51649,00 грн.;
№0010011702 від 10.09.2014 року, яким збільшено грошове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 418906,72 грн. (основний платіж - 354616,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 64290,72 грн.;
Також позивач просить скасувати податкову вимогу від 16.06.2014 року №1518-25 про сплату податкового боргу в сумі 1192485,00 грн.; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.08.2014 року №Ф-2176-25 зі сплати єдиного внеску в розмірі 478,69 грн.; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.09.2014 року №Ф-2176-25 зі сплати єдиного внеску в розмірі 23645,83 грн.
Оцінюючи доводи сторін суд керувався наступним:
Спеціальним законодавством, зокрема, Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» № 727/98 від 3 липня 1998 року (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, а саме 2011 р.) запроваджено спеціальний режим оподаткування, обліку та звітності.
Відповідно до статті 1 Указу Президента України №727/98 визначено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва: фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Отже, реалізація права суб'єкта малого підприємництва на запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності залежить від виконання останнім установлених Указом Президента України № 727/98 вимог. При цьому єдиний податок сплачується виключно з доходів, одержаних фізичною особою суб'єктом підприємницької діяльності з додержанням вимог Указу, зокрема, якщо виручка платника єдиного податку за рік не перевищує встановленого граничного розміру, а саме 500 тис. грн.
Разом з тим, порушення умов, встановлених статтею 1 Указу, у тому числі перевищення граничного обсягу виручки за рік, є юридичним фактом, який виключає можливість застосування до суб'єкта малого підприємництва правил оподаткування, передбачених для платників єдиного податку.
Згідно статті 1 Указу Президента України виручкою від реалізації продуктів (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Таким чином, вищевказана норма передбачає, що виручка, в розумінні Указу це грошові кошти, які фактично отримує суб'єкт підприємницької діяльності під час перебування на спрощеній системі оподаткування та здійснення підприємницької діяльності як платник цього податку. Крім того, під час перебування платника на спрощеній системі оподаткування, до нього застосовується «касовий метод» підрахунку обсягу виручки, який полягає в тому, що обсяг виручки встановлюється виходячи із суми коштів, які отримані платником податку в певному податковому періоді у касу та (або) на розрахунковий рахунок.
Таким чином, змінюючи систему податкового обліку та звітності, слід ураховувати розмір коштів, які фактично отримані платником податків або надійшли на його рахунок.
Згідно норм Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме, п. 292.1 ст. 292 ПК України, доходом платника єдиного податку для фізичної особи - підприємця вважається дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізособою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізособі та використовується в її господарській діяльності.
Слід зазначити, що для цілей оподаткування дохід характеризується не лише приростом активів платника, але й джерелом його формування, тобто операціями, наслідком виконання яких стало отримання доходу. Адже зміст операції є однією з визначальних факторів для обрання ставки податку, визначення режиму оподаткування.
Як підтверджено позивачем, готівка у 2011 році в сумі 1666512,64 грн., у 2012 році - 669200,00 грн. була внесена позивачем на поточний рахунок для власної підприємницької діяльності за призначенням платежу «внесення власних заощаджень».
Судом встановлено, що загальний обсяг виручки позивача у перевіреному періоді визначався податковим органом на підставі аналізу первинних документів ФОП ОСОБА_1, а саме - декларацій про доходи (звітах платника єдиного податку) позивача, банківських виписок по розрахунковому рахунку №2600901956277, відкритому в ЦФ ПАТ «Кредобанк», що містяться в матеріалах справи. При цьому, ДПІ у Галицькому районі було виявлено розбіжності в сумі 3935397,03 грн., а саме: за 2011 р. на суму 1522795,96 грн., за 2012 р.- 976060,00 грн., за 2013 р. - 1436541,07 грн., що надійшли на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_4 у І кв. 2011 року (станом на 23.02.2011 року надійшло 520709,00 грн.), не відповідають сумі виручки згідно звітів платника єдиного податку.
В той же час, суд вважає за необхідне зазначити, що при розв'язанні даного спору варто враховувати принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 КАС України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
Задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин у справі суди повинні витребувати у податкового органу або платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів.
Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.
На реалізацію принципу офіційного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, суд з власної ініціативи, відповідно до вимог 69 КАС України, неодноразово витребовував у позивача додаткові докази на підтвердження доводів щодо джерела походження таких коштів. Проте, позивачем не надано належних і допустимих доказів та пояснень, які б свідчили про можливість накопичити позивачем в 2011 році кошти у розмірі 1666512,64 грн., отже вказану суму слід вважати доходом від реалізації товару не оприбуткованим належним чином. Інші документи, які підтверджують джерело походження такої суми відсутні.
Наведене, за відсутності належних доказів на підтвердження джерела отримання відповідних коштів позивачем з вмотивованими поясненнями щодо неподання цих доказів на час проведення перевірки, може лише свідчити про намагання позивача уникнути відповідальності за порушення податкового законодавства.
А відтак податковим органом об'єктивно було включено до загального обсягу виручки позивача кошти, внесені ним на власний рахунок. Отже, ця сума враховується при визначенні граничного обсягу виручки, при перевищенні якого суб'єкт малого підприємництва втрачає право перебувати на спрощеній системі оподаткування.
Згідно зі ст. 5 Указу в разі порушення вимог, установлених ст. 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
Отже, оподаткування доходів, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування (у тому числі і сум, що перевищують граничний обсяг виручки у період перебування платника на пільговому режимі оподаткування), повинно здійснюватися із застосуванням правил загальної системи оподаткування.
За таких обставин, оподаткування доходів, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, повинно здійснюватися із застосуванням правил загальної системи оподаткування, врегульованих, зокрема, Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. №13-92 «Про прибутковий податок з громадян» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, а саме 2011 р.) та Податковим кодексом України.
Такий перехід платник повинен здійснити самостійно, починаючи з наступного періоду (кварталу) шляхом подання до податкового органу за його податковою адресою податкової декларації за наслідками звітного кварталу, наступного за тим, в якому виникло перевищення виручки.
Судом встановлено, що оподатковуваний доход позивача у періоді, охопленому перевіркою, було обчислено відповідачем відповідно до статті 13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», який на час виникнення спірних правовідносин регулював порядок оподаткування доходів від зайняття підприємницькою діяльністю.
Згідно з абзацами другим, третім статті 13 названого Декрету оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування передбачено ст. 177 ПК України, так, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (п.177.2 ст.177 ПК України).
До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу (п. 177.4 ст.177 ПК України).
За наслідками дослідження первинних документів позивача контролюючим органом визначено суму витрат на придбання медикаментів в межах отриманого виторгу та інші витрати пов'язані з діяльністю (витрати на охорону, комісія банку), за 2011 р. - 36834,13 грн., за 2012 р. - 357916,11 грн., за 2013 р. - 1426118,64 грн. та встановлено заниження оподатковуваного (чистого) доходу за 2011 рік на 1485961,83 грн., за 2012 рік - 618143,89 грн., за 2013 рік - 10422,43 грн.
Відтак, позивачем занижено податок на доходи фізичних осіб на 354616,00 грн., в т.ч. за І квартал 2011 р. - на 46701,00 грн. (18820,00*15%+258104*17%), за ІІІ-IV квартал 2011 р. - на 203843,00 грн. (84690,00*15%+1124347,83*17%), за 2012 р. - на 102509,00 грн. (128760,00*15%+ 489383,89*17%), за 2013 р. - на 1563,00 грн.(10422,43*15%).
Доказів на спростування правильності обчисленні ДПІ наведених сум доходу та витрат, що підлягають врахуванню при визначенні бази та об'єкта оподаткування податку з доходів фізичних осіб, позивачем не представлено.
Наведене обумовлює правильність висновків ДПІ у Галицькому районі щодо оподаткування доходів позивача у перевіреному періоді із застосуванням правил загальної системи оподаткування та правомірність донарахування позивачеві оспорюваної суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за перевірений період згідно податкового повідомлення - рішення №0010011702 від 10.09.2014 року.
Оскільки змінюючи систему податкового обліку та звітності, слід ураховувати розмір коштів, які фактично отримані платником податків або надійшли на його рахунок та, як вбачається з матеріалів справи і підтверджується наданими доказами (згідно банківських документів по р/р 2600901956277 за період з 01.04.2011 року по 31.12.2011 року дохід склав в сумі 966947,90 грн., за 2012 рік - 976060,00 грн., за 2013 рік - 1436541,07 грн.), зазначені суми є неоприбуткованим належним чином доходом, який не було включено позивачем до податкових зобов'язань, чим порушено вимоги п.187.1 ст.187 ПК України, яким встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
З огляду на наявність у позивача ознак особи, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник ПДВ з ІІ-го кварталу 2011 року відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України, суд також погоджується із законністю донарахування ФОП ОСОБА_1 податкового зобов'язання з ПДВ із застосуванням штрафних санкцій податковим повідомленням-рішенням №0004421702 від 02.06.2014 року.
Вказана правова позиція узгоджується із позицією, викладеною у постанові Вищого адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року у справі №К-21963/10 та постанові від 30 липня 2014 року у справі № К/9991/14814/12.
Фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи (п.177.5 ст. 177 ПК України). Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб та збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності на підставі документального підтвердження факту їх сплати. Надмірно сплачені суми податку підлягають зарахуванню в рахунок майбутніх платежів з цього податку або поверненню платнику податку в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до п. 177.10 ст.177 ПК України, фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
В той же час, перевіркою дотримання встановленого порядку подання до контролюючих органів податкових декларацій встановлено неподання позивачем податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2011-2013 р.р. до ДПІ у Галицькому районі та відсутність книг обліку доходів і витрат за 1011-2013 р.р., тому суд погоджується із доводами відповідача щодо порушення ФОП ОСОБА_1 пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49, п.177.5 та п.177.10, п.177.11 ст.177 ПК України.
Враховуючи встановлені вище обставини щодо відсутності у позивача права на перебування на спрощеній системі оподаткування у перевіреному періоді, в свою чергу, призвело до обов'язку позивача придбати торговельний патент при здійсненні торговельної діяльності за готівкові кошти, як того вимагає п.п.267.1.1 п.267.1 ст.267 ПК України, платниками збору є суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому цією статтею порядку торгові патенти та провадять такі види підприємницької діяльності: а) торговельна діяльність у пунктах продажу товарів; б) діяльність з надання платних побутових послуг за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України; в) торгівля валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти; г) діяльність у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей).
Позивачем підтверджено, що для здійснення підприємницької діяльності він орендував нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1, площею 77,1 м.кв., та АДРЕСА_2, площею 53,5 м.кв.
Отже, невиконання позивачем цього обов'язку обумовлює законність застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій в сумі 51649,00 грн. податковим повідомленням-рішенням №0010001702 від 10.09.2014 року.
Щодо порушення позивачем правил оприбуткування готівкових коштів, суд враховує наступне.
Пунктом 177.10 ст.177 ПК України передбачено, що фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Відповідно до п.1, п.2, п.3 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;
3) застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування.
Судом встановлено, що розрахунки між ФОП ОСОБА_1 та покупцями за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2013 р. проводились у готівковій формі, шляхом відображення отриманої виручки в книгах обліку доходів за 2011 рік, 2012 рік, 2013 рік та внесенням виручки на р/р 2600901956277, долученими до матеріалів справи.
Докази щодо реєстрації реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (РРО/КОРО) в матеріалах справи відсутні, ФОП ОСОБА_1 доводів відповідача щодо неподання звітів про використання РРО та проведення сум отриманих готівкових коштів через реєстратори розрахункових операцій не спростував, відтак підстави для скасування податкового повідомлення - рішення №0004461702 від 02.06.2014 року, яким визначено штрафні (фінансові) санкції за порушення п.2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в сумі 1,0 грн. у суду відсутні.
Щодо правомірності прийняття відповідачем рішення №0007031702 від 23.07.2014 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів єдиного внеску в сумі 9641,35 грн. та вимог про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску, суд зазначає.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі Закон №2464) платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Пунктом 2 ч. 1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Відповідно до ч.11 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 37 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Частиною 1 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що єдиний внесок обчислюється виключно в національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.
Згідно даних ФОП ОСОБА_1, сума єдиного внеску, сплаченого позивачем становить: за 2011 рік 4010,30 грн., за 2012 рік 4572,42 грн., за 2013 рік - 4800,76 грн. В той же час, за даними перевірки ДПІ у Галицькому районі сума єдиного внеску становить: за 2011 рік - 46440,00 грн., за 2012 рік - 77731,00 грн., за 2013 рік - 3617,00 грн., відхилення: за 2011 рік - 42429,70 грн., за 2012 рік - 73158,80 грн., за 2013 рік «-» 1183,76 грн.
Оскільки відповідачем встановлено порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності фізичних осіб - підприємців позивача, в частині перевищення допустимого обсягу отриманих доходів, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на який нараховується єдиний внесок, сума єдиного соціального внеску, що підлягає сплаті становить 140178,63 грн. Платником же визначено суму єдиного внеску 13383,48 грн.
Наведене обумовлює правильність висновків ДПІ у Галицькому районі щодо заниження єдиного соціального внеску на 126795,15 грн. та правомірність донарахування відповідно до п.3 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивачеві штрафних (фінансових) санкцій 9641,35 грн., визначених спірним рішенням №0007031702 від 23.07.2014 року.
Із урахуванням наведеного вище, відсутністю належних доказів у матеріалах справи щодо сплати єдиного внеску позивачем, відповідачем правомірно сформовано спірні податкові вимоги про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску №Ф-0004431702/6137 від 02.06.2014 року на суму 114404,00 грн., №Ф-0007021702 від 23.07.2014 року на суму 12391,15 грн., №Ф-2176-25 від 07.08.2014 року на суму 478,69 грн., №Ф-2176-25 від 05.09.2014 року на суму 23645,83 грн., а також податкову вимогу від 16.06.2014 року №1518-25 про сплату податкового боргу в сумі 1192485,00 грн., і підстави для їх скасування у суду відсутні.
Отже, враховуючи вищезазначені положення закону, а також те, що позивачем не надано належних і допустимих доказів та пояснень, які б спростовували факт віднесення відповідачем всієї суми коштів отриманих на його розрахунковий рахунок до виручки, отриманої у відповідному періоді, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані, відтак задоволенню не підлягають.
Також суд враховує правову позицію Верховного суду України, викладену у Постанові від 06 березня 2012 року, зміст якої вказує, що, обґрунтовуючи свої рішення, суди залишили поза увагою той факт, що наявність хоча б однієї з таких підстав, як: загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що перевищує допустимий розмір для платників єдиного податку; здійснення операцій або укладання угод на суму, що перевищує допустимий розмір для підприємців-платників єдиного податку; перевищення обсягу виручки, максимально встановленого для платників єдиного податку; недотримання форми розрахунків, - передбачає перереєстрацію платника єдиного податку платником податків на загальних підставах. Недотримання строків такої перереєстрації тягне за собою встановлену законом відповідальність.
Тому суд погоджується з доводами відповідача про те, що позивачем порушено вимоги п.177.2, п.177.3, п.177.4 ст.177, ст.164, п.167.1 ст.167 ПК України, ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів «Про прибутковий податок з громадян»; пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49, п.177.5 та п.177.11 ст.177 ПК України; п.181.1, п.183.2, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.200.1 ст.200 ПК України; п.4 ч.1 ст.4, абз.1 п.2 ч.1 ст. 7, абз.3, абз.5 ч.8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»; пп.267.1.1 п.267.1, пп.267.3.1, абз. «а» пп.267.3.2 п.267.3 ст.267 ПК України; п.1, п.2 ст.3, п.1. ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та п.177.10 ст.177 ПК України, а відтак наявність законних підстав для прийняття оскаржуваних рішень.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем не переконують в обґрунтованості позовних вимог.
Оцінюючи рішення відповідача на відповідність ч. 3 ст. 2 КАС України, суд вважає, що вони були прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України; з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено. За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому у їх задоволенні слід відмовити повністю.
Відповідно до ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові, не передбачено.
Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складено та підписано 22.12.2014 року.
Суддя Клименко О.М.