20 листопада 2014 року 810/5383/14
м. Київ
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя Журавель В.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції, третя особа: Інспекція з питань захисту прав споживачів у м. Києві, про визнання протиправними дій, визнання протиправною і скасування постанови,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції (надалі - відповідач), третя особа: Інспекція з питань захисту прав споживачів у м. Києві, про визнання протиправними дій по винесенню постанови про відкриття виконавчого провадження, визнання протиправною і скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем безпідставно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, оскільки заяву про примусове виконання рішення подано після закінчення строку пред'явлення до виконання відповідної постанови Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві, чим порушено права та інтереси позивача. Отже, оскаржувану постанову прийнято відповідачем з порушенням закону, а тому вона підлягає скасуванню.
Представник позивача до суду подав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримав. Відповідач та третя особа в судове засідання не прибули, про розгляд справи повідомлені належним чином.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та правовідносини, що склалися між сторонами.
На підставі постанови Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві №000120 від 09.10.2012 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафу в розмірі 10897,50 грн головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції 02.09.2014 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
При дослідженні цієї постанови встановлено, що вона набрала законної сили 09.10.2012, копію постанови направлено боржнику для виконання 11.10.2012, як зазначено у постанові її може бути пред'явити до виконання упродовж одного року з дня набрання чинності, а заяву про примусове виконання постанови до органу ДВС подано лише 29.08.2014.
Позивач вважає постанову про відкриття виконавчого провадження протиправною і такою, що порушує його права, у зв'язку з цим подав адміністративний позов до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно з п.2 ч.1 ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" окремі виконавчі документи, до яких відноситься і спірна постанова, можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Статтею 24 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред'явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову. Згідно з цією статтею поновлення такого строку можу бути здійснено лише в судовому порядку.
Відповідно до вимог ст. 25 цього ж Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження лише у випадку, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Як встановлено судом постанова Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві №000120 від 09.10.2012 набрала законної сили 09.10.2012, строк пред'явлення до виконання цієї постанови інспекції складає один рік, тобто цей строк закінчився у жовтні 2013 р. Разом з тим, заяву про примусове виконання постанови разом з цією постановою подано до відповідача лише 29 серпня 2014 року, тобто вже після закінчення строку пред'явлення до виконання цієї постанови. При цьому у матеріалах справи відсутні будь-які відомості про звернення до суду для поновлення пропущеного строку пред'явлення до виконання виконавчого документа.
Суд бере до уваги, що наявність такої постанови про відкриття виконавчого провадження надає можливість органу ДВС вжити заходів щодо її примусового виконання, що порушує права позивача, а право на її оскарження передбачено Законом України "Про виконавче провадження".
Надаючи оцінку позовним вимогам, суд зазначає, що оскаржені дії державного виконавця по винесенню постанови про відкриття виконавчого провадження фактично полягають у виготовленні тексту такої постанови та належного оформлення постанови (підписання, реєстрація тощо). Ці дії вже відбулися в минулому та призвели до виникнення певних правових наслідків (наявність відкритого виконавчого провадження).
Суд бере до уваги, що позивач на власний розсуд визначає як те, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте, ці рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин. Закріплення частиною другою ст.2 КАС України положення про можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, не означає спростування висновку про юридичне значення рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень як предмета судового оскарження, так само як не означає і нівелювання способу захисту порушеного права, свобод чи законних інтересів.
Суд зазначає також, що принцип верховенства права, встановлений у ч.1 ст. 8 Конституції України, слід розуміти у взаємозв'язку з положеннями ст. 3 Конституції України. Саме так цей принцип викладено у ч.1 ст.8 КАС України, згідно з якою суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Отже, оскільки наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного права позивача, то вимога про визнання протиправними дій відповідача щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження не буде мати своїм правовим наслідком захист прав позивача, адже таке право підлягає захисту виключно шляхом пред'явлення позову з іншим предметом оскарження - щодо визнання протиправною та скасування такої постанови.
Тому суд визнає, що позовні вимоги про визнання протиправними дій державного виконавця по винесенню постанови про відкриття виконавчого провадження задоволенню не підлягають як такі, що не можуть призвести до захисту прав позивача, оскільки позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права.
Суд також зазначає, що спірну постанову про відкриття виконавчого провадження від 02.09.2014 винесено відповідачем поза межами строку пред'явлення виконавчого документа для виконання, тому вона суперечить наведеним вище вимогам ст. ст. 24-25 Закону України "Про виконавче провадження", отже є протиправною і підлягає скасуванню.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Позивачем сплачено за подання позовної заяви судовий збір, розмір якого згідно з приписами ст. 94 КАС України підлягає стягненню на користь позивача пропорційно до частини задоволених позовних вимог. Судом задоволено одну з двох заявлених позовних вимог, тому відшкодуванню підлягають витрати в розмірі 50% сплаченого судового збору. Докази понесення позивачем інших судових витрат у справі відсутні.
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 157-164, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 02.09.2014 №44558792 по примусовому виконанню постанови Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві №000120 від 09.10.2012 про стягнення штрафу у розмірі 10897,50 грн з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати у сумі 36 (тридцять шість) грн 54 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Журавель В.О.