21 листопада 2014 року о 10 год. 00 хв.Справа № 808/4657/14 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Шари І.В.,
за участю секретаря судового засідання Панасенка О.О.
представників сторін:
позивача - Демиденко Д.А.,
відповідача - Король А.М., Сашкова М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу
за позовом Прокурора Вільнянського району
до Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області
про зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, Прокурор Вільнянського району звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) з позовом до Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (далі - відповідач), в якому просить зобов'язати службових осіб відповідача вчинити дії щодо прийняття на облік бухгалтерського балансу Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області житловий будинок №26 по вул. Слободчикова в с. Михайлівка Вільнянського району Запорізької області.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що відповідачем в порушення вимог Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не прийнято до комунальної власності, за актом прийманя-передачі від 31.08.2000 р., житловий будинок №26 по вул. Слободчикова в с. Михайлівка Вільнянського району Запорізької області, що в свою чергу призвело до порушення прав мешканців вказаного будинку, оскільки цей будинок на протязі 14 років жодними комунальними установами не обслуговується та не утримується. Просить задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача проти позову заперечує. В обґрунтування заперечень зазначає, що Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області правомірно не було прийнято житловий будинок №26 по вул. Слободчикова в с. Михайлівка до комунальної власності, оскільки жодних звернень з цього питання до відповідача не надходило та рішень сесії Михайлівської сільської ради про надання згоди на прийняття вказаного будинку до комунальної власності не приймалось. Крім того, представник відповідача зазначив, що на даний час 100% квартир вказаного житлового будинку приватизовані, а відтак відповідач не має можливості прийняти вказаний об'єкт до комунальної власності. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, зазначає наступне.
З матеріалів справи встановлено, що позивачем проведено перевірку додержання вимог Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», при прийнятті рішень Михайлівською сільською радою Вільнянського району Запорізької області.
За результатами проведеної перевірки прокурором винесено подання від 11.06.2014 р. №74-2213 вих.14 , в якому зобов'язано відповідача вжити заходів щодо усунення порушень Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та інших нормативно - правових актів, причин та умов, що їм сприяли, шляхом прийняття на баланс Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області будинку №26 по вул.. Слободчикова в с. Михайлівка, Вільнянського району Запорізької області.
Листом Виконавчого комітету Михайлівської сільської ради №311/02-01-28 від 01.07.2014 р., з посиланням на рішення сесії сільської ради від 08.11.2013 року №13, подання прокурора було відхилено.
Прокурор, не погодившись з відхиленням подання, звернувся з позовом до суду.
При розгляді справи судом встановлено, що підставою для внесення подання став висновок прокурора про порушення відповідачем вимог Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», що знайшло своє відображення у не прийнятті Михайлівською сільською радою на баланс житлового будинку №26 по вул. Слободчикова, який, на думку позивача, у встановленому законодавством порядку було передано Михайлівській сільській раді від Вільнянського управління зрошувальних систем.
Суд зазначає, що основні засади передачі об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст визначені Законом України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності».
Абзацом 6 ч.1 ст.2 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» передбачено, що до об'єктів передачі віднесено - об'єкти житлового фонду, гуртожитки та інші об'єкти соціальної інфраструктури (навчальні заклади, заклади культури (крім кінотеатрів), фізичної культури та спорту, охорони здоров'я (крім санаторіїв, профілакторіїв, будинків відпочинку та аптек), соціального забезпечення, дитячі оздоровчі табори), які перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій (далі - підприємств) або не увійшли до статутного капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі не завершені будівництвом.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» визначено, що передача об'єктів з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням: - Кабінету Міністрів України - щодо об'єктів, визначених у абзацах другому, третьому, п'ятому частини першої статті 2 цього Закону; - органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій - щодо об'єктів, визначених у абзацах четвертому та шостому частини першої статті 2 цього Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», ініціатива щодо передачі об'єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність може виходити відповідно від органів, визначених статтею З цього Закону підприємств, а також господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації).
Частиною 3 статті 4-1 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» встановлено, що рішення щодо передачі об'єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність приймаються органами, уповноваженими управляти державним майном, самоврядними організаціями за згодою відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за згодою районних або обласних рад.
При розгляді справи судом встановлено, що позивач дійшов висновку про передачу будинку №26 по вул. Слободчикова, з власності Вільнянського управління зрошувальних систем до комунальної власності Михайлівської сільської ради на підставі акту приймання - передачі жилого фонду в комунальну власність від 31.08.2000 р.
Суд зазначає, що відповідно до ч.6 ст.7 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» право власності на об'єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі, а у випадках, передбачених законом, - з дня державної реєстрації такого права.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що передачі житлового будинку у комунальну власність передує надання згоди відповідно органу місцевого самоврядування, складання акту приймання - передачі об'єкту, державна реєстрація у передбаченому законодавством порядку права власності на об'єкт.
Відповідно до абзацу 1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до п.1.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ.
З наданої до матеріалів справи відповіді ТОВ «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» №6284 від 25.07.2014 р., судом встановлено, що в матеріалах інвентаризаційної справи на будинок (загальна кількість квартир - 12), що розташований за адресою: Запорізька область, Вільнянський район, с. Михайлівка, вул. Слободчикова, 26, міститься право встановлювальний документ на весь будинок в цілому виданий Вільнянському управлінню зрошувальних систем (а.с. 54).
Враховуючи викладене, суд зазначає, що у передбаченому законодавством порядку права власності на будинок №26 по вул. Слободчикова за Михайлівською сільською радою не реєструвалося, доказів протилежного суду не надано.
Також, суд зазначає, що представником прокуратури до матеріалів справи не надано доказів надання згоди Михайлівською сільською радою на прийняття до комунальної власності будинку №26 по вул. Слободчикова.
Крім того, представником прокуратури не надано доказів звернення до відповідача, у встановленому законодавством порядку, Вільнянського управління зрошувальних систем з клопотанням про прийняття спірного будинку до комунальної власності.
Пунктом 8 Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №891 від 06.11.1995 р., передача відомчого житлового фонду в комунальну власність провадиться разом з відповідною технічною документацією на будинок (інвентарна справа, акт прийняття в експлуатацію, плани зовнішніх мереж та інші), а також документами, що встановлюють право на нього.
Доказів передачі відповідачу вищевказаних документів представником позивача до матеріалів справи не надано.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що один лише акт приймання - передачі не може свідчити про передачу будинку до комунальної власності та прийняття такого будинку відповідною радою.
Судом під час розгляду справи також встановлено, що на момент розгляду справи всі 12 квартир, що знаходяться в житловому будинку №26 по вул. Слободчикова приватизовані та належать на праві приватної власності мешканцям вказаного будинку, що не заперечується сторонами по справі та підтверджується інформаційними довідками з Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 44-45).
Відповідно до ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» не можуть бути об'єктами передачі з державної у комунальну власність об'єкти, щодо яких є відповідне рішення про їх приватизацію.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що оскільки 100% квартир у житловому будинку №26 по вул. Слободчикова приватизовані та належать на праві приватної власності мешканцям вказаного будинку вказаний будинок не може бути переданий до комунальної власності, оскільки це фактично позбавить мешканців права приватної власності на квартири, що порушить їх Конституційні права.
Стосовно посилань представника позивача на те, що оскільки вказаний будинок не було прийнято на баланс відповідачем, то він ні ким не обслуговується та не утримується, що є порушенням прав мешканців, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.382 Цивільного кодексу України власникам квартири у дво - або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.
Суд зазначає, що утримання приватизованих квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється за рахунок коштів їх власників згідно з Правилами користування приміщеннями жилих будинків та прибудинкових територій, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, незалежно від форм власності на них. Власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
Отже, суд зазначає, що чинним законодавством передбачено, що утримання приватизованого майна здійснюється за рахунок коштів власників приватизованого майна.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання службових осіб відповідача вчинити дії щодо прийняття на облік бухгалтерського балансу Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області житловий будинок №26 по вул.Слободчикова в с. Михайлівка Вільнянського району Запорізької області, суд зазначає наступне.
За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо прийняття об'єкту нерухомості до комунальної власності є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу. Як слідує зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Таким чином, задоволення таких позовних вимог є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Прокурора Вільнянського району.
У судовому засіданні, відповідно до ст.160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Керуючись ст.ст. 86, 158, 160-163,167 КАС України, суд
В задоволені позову - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В.Шара