22 листопада 2006 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Гнатенка А.В.,
суддів:
Барсукової В.М., Волкова О.Ф.,
Григор'євої Л.І., Гуменюка В.І.,-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на ½ частину квартири, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним, вселення, визначення порядку користування жилим приміщенням, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання недійсним заповіту і правочину, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 21 грудня 2005 року,
У жовтні 2003 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на ½ частину квартири АДРЕСА_1, що складається з двох кімнат жилою площею 33,2 кв.м (11,9 кв.м і 21,3 кв.м) та загальною площею 48,3 кв.м. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померли ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - власники зазначеної квартири в рівних частинах. Як спадкоємець за заповітом ОСОБА_5 від 18 червня 2000 року позивачка фактично вступила в управління та володіння квартирою (розпочала ремонт, сплатила частину заборгованості за комунальні послуги), хоча в шестимісячний термін після відкриття спадщини в Шістнадцятій Київській державній нотаріальній конторі заяву про прийняття спадщини померлого не прийняли у зв'язку з відсутністю необхідних документів. Відповідач у передбачений законом строк спадщину не прийняв.
За участю представника позивачки - ОСОБА_6 - без участі відповідача після допиту свідка ОСОБА_7 рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2003 року позов задоволено. За ОСОБА_1 визнано право власності на ½ частину спірної квартири та скасовано реєстрацію місця проживання відповідача.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 16 грудня 2003 року відповідачу поновлено строк на апеляційне оскарження вказаного рішення суду.
25 грудня 2003 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2003 року у зв'язку з нововиявленими обставинами (позивачка до Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори не зверталася, а він 13 грудня 2003 року отримав у цій конторі свідоцтво про право власності на ½ частину спірної квартири як спадкоємець за законом ) та подав заяву про повернення апеляційної скарги.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 29 грудня 2003 року заяву відповідача задоволено, а рішення суду від 24 жовтня 2003 року скасовано.
У лютому 2004 року як третя особа із самостійними вимогами у своїх інтересах і в інтересах малолітнього сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, в справу вступила ОСОБА_3 і просила вселити її та сина в спірну квартиру; встановити порядок користування квартирою; виділити в користування жилу кімнату площею 21 кв.м; зобов'язати експлуатаційну службу укласти з нею договір утримання половини квартири; вирішити питання місця проживання її та сина; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане на ім'я відповідача.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що ½ частину спірної квартири вона купила для себе та сина в позивачки ОСОБА_1 1 травня 2003 року згідно з простим письмовим договором, а 10 грудня 2003 року - згідно з нотаріально посвідченим договором (т. 1 а.с. 73).
У березні 2004 року ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_7 із зустрічним позовом про визнання недійсним заповіту ОСОБА_5 від 18 червня 2000 року на ½ частину спірної квартири на користь ОСОБА_1, договору купівлі-продажу цієї частин квартири ОСОБА_3 від 10 грудня 2003 року та визнання за ним права власності на цю частину квартири в порядку спадкування за законом. Свої вимоги обґрунтовував тим, що з дитинства проживав у спірній квартирі, його вихованням займалася бабуся, ОСОБА_4, та її чоловік, ОСОБА_5, у їхньому помешканні він зареєстрований. ІНФОРМАЦІЯ_1 року внаслідок пожежі в квартирі бабуся та її чоловік померли. 8 січня 2003 року за його заявою наказом начальника Конча-Заспівського дорожньо-експлуатаційного управління Київського облавтодору особовий рахунок переведено на нього як проживаючого в спірній квартирі разом із заборгованістю в розмірі 2 804 гривні 54 копійки станом на 1 січня 2003 року Після пожежі він установив нові вхідні двері, демонтував пошкоджені частини квартири, розпочав ремонт кухні. До липня 2003 року квартирою, крім нього, ніхто не цікавився. Коли він повернувся в серпні 2003 року з відрядження, то побачив, що в дверях квартири встановлений новий замок і в ній знаходяться відповідачі.
Як пояснили ОСОБА_3 і ОСОБА_7, вони управляють квартирою за дорученням власника. Після того як відповідачі залишили помешкання, він установив свій замок, позбавивши їх доступу до квартири.
ОСОБА_1 у передбачений законом строк в управління спадковим майном не вступила, а лише 2 липня 2003 року отримала дублікат заповіту.
Заповіт від імені ОСОБА_5 вважає підробленим, складеним не ним, таким, що не відповідає волі спадкодавця, і є нікчемним.
Як особа, яка проживала однією сім'єю зі спадкодавцем до часу відкриття спадщини більше п'яти років, він є спадкоємцем за правилами ч. 2 ст. 1264 ЦК України, оскільки спадщина після смерті ОСОБА_5 до набрання чинності вказаним Кодексом не була прийнята.
Позивачка ОСОБА_1 права власності на день продажу половини спірної квартири не набула, а тому з підстав ст.ст. 203, 215, 568 ЦК України цей договір купівлі-продажу є недійсним. ОСОБА_3 не є добросовісним набувачем, оскільки до укладення договору він повідомив ОСОБА_7 особисто про оскарження ним судового рішення, яким за позивачкою визнано право власності.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 13 червня 2005 року позов ОСОБА_2 задоволено, а в задоволенні позовів ОСОБА_1 і ОСОБА_3 відмовлено. Постановлено визнати за ОСОБА_2 право власності на ½ частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом частини ОСОБА_5 Визнано недійсними виправлення, внесені в заповіт ОСОБА_5 від 18 червня 2006 року на користь ОСОБА_1 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9, стосовно адреси квартири, що заповідається. Визнано недійсним заповіт, складений 18 червня 2000 року від імені ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1, реєстраційний номер НОМЕР_1. Визнано недійсним договір купівлі-продажу ½ частини вказаної квартири, укладений 10 грудня 2003 року між ОСОБА_1 в особі ОСОБА_7 і ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10, реєстраційний номер НОМЕР_2. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 42 880 гривень.
Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 21 грудня 2005 року вказане рішення скасовано та постановлено нове, яким позов ОСОБА_1 задоволено, позов ОСОБА_3 задоволено частково, а в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Постановлено визнати за ОСОБА_1 право власності на ½ частину спірної квартири в порядку спадкування за заповітом ОСОБА_5 Вселено ОСОБА_3 разом із малолітнім сином у спірну квартиру. Встановлено порядок користування квартирою: у користування ОСОБА_3 та її сина виділено кімнату площею 21,3 кв.м, а в користування ОСОБА_2 - кімнату площею 11,9 кв.м. Загальні приміщення залишено в спільному користуванні власників. Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити співвласниці перешкоди в користуванні квартирою.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції й залишення без зміни рішення місцевого суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник указує на порушення ст. 215 ЦПК України у зв'язку з відсутністю правового обґрунтування рішення в частині висновку про відсутність порушення його права на спадщину, ненадання оцінки доводам щодо незаконності заповіту на ім'я позивачки та договору продажу нею частини квартири.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст.ст. 214 і 316 ЦПК України в мотивувальній частині рішення апеляційного суду повинно бути зазначено як обставини, встановлені судом першої інстанції та неоспорені, так і обставини, встановлені апеляційним судом, із зазначенням мотивів, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення.
Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні зустрічного позову, апеляційна інстанція виходила з того, що із загальних принципів судочинства він не має права вимоги щодо визнання недійсними правочинів, що стосуються спадкування частки ОСОБА_5 і договорів відчуження цієї частки.
Проте такі висновки не обґрунтовані законом та спростовуються фактами про те, що ОСОБА_2 проживав у спірній квартирі як член сім'ї власників і після відкриття ІНФОРМАЦІЯ_1 року спадщини вже 8 січня 2003 року особовий рахунок на квартиру з боргами був переведений на нього, а пізніше ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право власності на частину цієї квартири за законом
Оспорюючи факт складення заповіту ОСОБА_5 від 18 червня 2000 року, дані про занесення якого до алфавітної книги обліку заповітів відсутні, та прийняття спадщини ОСОБА_1, яка 2 липня 2003 року отримала дублікат спірного заповіту, апеляційна інстанція в порушення зазначених норм процесуального права не вказала мотиви, з яких вона вважає встановленими їх відсутність.
Крім того, оскільки виник спір про дійсність заповіту та пропуск установленого законом строку на прийняття частини спадщини, то місцевому суду слід було залучити до участі в справі в силу вимог ст. 555 ЦК УРСР державу.
Як місцевим, так апеляційним судами допущені порушення норм процесуального законодавства, які призвели до неправильного вирішення справи, тому в силу вимог ч. 2 ст. 338 ЦПК України постановлені судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд у суд першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 червня 2005 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 21 грудня 2005 року, а справу направити на новий розгляд у суд першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
А.В. Гнатенко
Судді:
В.М. Барсукова
О.І. Волков
Л.І. Григор'єва
В.І. Гуменюк