18 грудня 2014 року Справа № 105118/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Клюби В. В., Кухтея Р. В.;
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,-
16 листопада 2010 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про зобов'язання відповідача провести перерахунок розміру пенсії позивача, включивши в суму заробітної плати для обчислення пенсії матеріальну допомогу на оздоровлення та на соціально-побутові потреби, які позивач отримувала до виходу на пенсію і з яких сплачено внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; перерахунок провести з дня призначення позивачу пенсії державного службовця на підставі довідки Державної податкової адміністрації в Івано-Франківській області; про підтвердження нарахування та виплату матеріальної допомоги; вказати відповідачеві в подальшому здійснювати нарахування пенсії з врахуванням виплат матеріальної допомоги на оздоровлення та на соціально-побутові потреби.
В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що на всі види виплат, в тому числі і матеріальну допомогу, які позивач отримувала під час перебування на державній службі, нараховувався та сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 жовтня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивачем - ОСОБА_1, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.
Встановлено, що з 04 лютого 2009 року ОСОБА_1 отримує пенсію державного службовця.
08 вересня 2010 року позивач звернулася із заявою до відповідача з вимогою провести перерахунок призначеної їй пенсії державного службовця, включити матеріальну допомогу до заробітної плати, з якої їй нараховано пенсію, але отримала відмову від 14 вересня 2010 року.
За змістом ст. 37 Закону України «Про державну службу» пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Частиною 2 ст. 33 Закону України «Про державну службу» передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань входили до системи оплати праці державного службовця.
Крім того, ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.
Відповідно до частини першої статті 66 цього Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу)).
Згідно зі ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема матеріальна допомога, включаються до складу заробітної плати державного службовця та враховуються при обчисленні розміру його пенсії.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на фактичні обставини справи, колегія суддів констатує, що відмова управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську провести перерахунок розміру пенсії позивача, включивши в суму заробітної плати для обчислення пенсії матеріальну допомогу на оздоровлення та на соціально-побутові потреби, які позивач отримувала до виходу на пенсію і з яких сплачено внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування - не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне наголосити, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом (абзац дев'ятий статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач із адміністративним позовом до суду звернувся 16 листопада 2010 року.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з 16 травня 2011 року.
Також суд апеляційної інстанції зазначає, що зобов'язання відповідача в подальшому здійснювати нарахування пенсії з врахуванням виплат матеріальної допомоги на оздоровлення та на соціально-побутові потреби, на чому наполягає позивач, то дана вимога є неправомірною, оскільки предметом судового захисту можуть бути тільки порушені, невизнані чи оспорювані права, відтак визнання наявності чи відсутності будь-якого роду прав в майбутньому є неможливим.
Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на неповно, необ'єктивно і всебічно не з'ясованих обставинах, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 18, 158-163, 195, 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 жовтня 2011 року в справі № 2а-3271/11 - скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську провести перерахунок розміру пенсії позивача з 16 травня 2011 року, включивши в суму заробітної плати для обчислення пенсії матеріальну допомогу на оздоровлення та на соціально-побутові потреби, які позивач отримувала до виходу на пенсію і з яких сплачено внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя: С. П. Нос
Судді: В. В. Клюба
Р. В. Кухтей