25 грудня 2014 р. Справа № 55724/11/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Клюби В. В., Кухтея Р. В.;
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу житлово-експлуатаційної організації № 2 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 червня 2011 року в справі за позовом житлово-експлуатаційної організації № 2 до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання нечинними та скасування рішення та вимог,-
06 травня 2011 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву житлово-експлуатаційної організації № 2 до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання нечинним та скасування рішення № 194 від 06 квітня 2011 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску; визнання нечинними та скасування вимог про сплату боргу № Ю-1411/9 та № Ю-45/1 від 05 квітня 2011 року.
В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що відповідачем здійснювалося зарахування сплачених позивачем коштів в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій, що виникли в минулих періодах.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 червня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.
Зазначену постанову мотивовано тим, що у разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій
Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивачем - житлово-експлуатаційною організацією № 2, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позов.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську не має права змінювати цільове призначення коштів, у тому числі по сплаті страхових внесків.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності, в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Встановлено, що житлово-експлуатаційна організація № 2 зареєстрована як юридична особа та відповідно до ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» являється страхувальником, який згідно ч.1 ст.15 вказаного Закону є платником страхових внесків.
Частина 2 статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлює обов'язки страхувальників, пункт шостий якої передбачає, що страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення базового звітного періоду, що дорівнює календарному місяцю для даного страхувальника.
Згідно з положеннями ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» якщо страхувальник несвоєчасно або не в повному обсязі сплатив страхові внески, до нього застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 106 даного Закону суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. На недоїмку нараховується пеня з розрахунку 0,1 % суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Згідно п. 2 ч. 9 ст. 106 вищевказаного Закону за несплату (неперерахування) або несвоєчасне перерахування страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно. За наявності вищезазначених обставин, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду у визначеному законом порядку виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику для сплати.
Позивачем в порушення ч. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» допущена заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 485202,70 грн.
Стаття 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлює відповідальність страхувальників, частиною першою якої передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 13 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених ч. 9 і 10 цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом 3 робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.
Підпунктом 9.3.2 п. 9.3 ст. 9 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, передбачено, що у разі, коли страхувальник не сплачує (не перераховує) або несвоєчасно сплачує (несвоєчасно перераховує) страхові внески, у тому числі донараховані ним самостійно або органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10% своєчасно несплачених сум.
Відповідно до ч. 2 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та / або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків (недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
На підставі ч. 3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Відповідно до розділу 8 пункту 2 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України 19 грудня 2003 року, органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки у випадках якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків; якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.
Якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у відповідача наявне право застосовувати фінансові санкцій та нарахувати пеню за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, яке застосоване ним правомірно та відповідно до чинного Законодавства України без жодних порушень, а підстав для звільнення від відповідальності житлово-експлуатаційної організації № 2 за несвоєчасну сплату страхових внесків до Пенсійного фонду судом не встановлено.
Також суд апеляційної інстанції зазначає, що не беруться до уваги посилання позивача на те, що заборгованість виникла в результаті зарахування коштів сплачених позивачем в рахунок минулої заборгованості по страхових внесках, штрафних санкціях та пені, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.
Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для відмови в задоволенні позову.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу житлово-експлуатаційної організації № 2 залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 червня 2011 року в справі № 2а-1517/11/0970 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя: С. П. Нос
Судді: В. В. Клюба
Р. В. Кухтей