Справа № 822/4481/14
Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук О.К.
Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.
18 грудня 2014 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мельник-Томенко Ж. М.
суддів: Ватаманюка Р.В. Сторчака В. Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області до Приватного підприємства "Каріне-Благстрой" про припинення юридичної особи ,
В жовтні 2014 року Державна податкова інспекція у м. Хмельницькому звернулась до суду з позовом до приватного підприємства "Каріне-Благстрой" про припинення юридичної особи у зв'язку з наявністю в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність зазначеного підприємства за місцезнаходженням.
Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 04.11.2014 року у задоволенні вказаного позову відмовив.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги скаржник вказує на неврахуванні судом першої інстанції положень ч.2 ст.38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», а саме, що підставою для постановлення судового рішення про припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством, є наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за зареєстрованим місцезнаходженням. Разом з тим, як стверджує позивач, 18.09.2014 року до Єдиного державного реєстру державним реєстратором внесений запис про відсутність відповідача за місцезнаходженням, що свідчить про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову.
Сторони в судове засідання не з'явились про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином.
Враховуючи те, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ст. 197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідач - приватне підприємство "Каріне-Благстрой" зареєстроване в Єдиному державному реєстрі 03.06.2013 року за адресою м.Хмельницький. вул. Заводська,155. Перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекцій у м. Хмельницькому з 22.01.2010 року. 18.09.2014 року до Єдиного державного реєстру державним реєстратором внесений запис про відсутність відповідача за місцезнаходженням.
У жовтні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом про припинення приватного підприємства "Каріне-Благстрой" на підставі ч.2 ст. 38 Закону України №755-ІV у зв'язку з внесенням до Єдиного державного реєстру запису про відсутність зазначеного підприємства за місцезнаходженням.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови та виходив з необґрунтованості і недоведеності позовних вимог податкового органу, а відтак відсутності правових підстав для задоволення адміністративного позову.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.
Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців, регулює Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».
За змістом ч.2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: - визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; - здійснення діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; - невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; - наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням; - неподання протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно з законодавством.
Як з'ясовано зі змісту апеляційної скарги, підставою для звернення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому до суду з позовом про припинення приватного підприємства "Каріне-Благстрой" слугує наявність у Єдиному державному реєстрі запису про відсутність зазначеної юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.
Проте надаючи правову оцінку доводам податкового органу суд апеляційної інстанції відзначає, що з урахуванням положень Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, позивач, як суб'єкт владних повноважень, наділений правом щодо звернення до суду з адміністративним позовом в порядку адміністративного судочинства лише на виконання повноважень, наданих йому Податковим кодексом України та іншими законами України, і лише у тих правовідносинах, у яких зазначений орган виконує контролюючі функції.
В силу п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України державна податкова справа - сфера діяльності контролюючих органів, передбачена цим Кодексом та іншими актами законодавства України, спрямована на формування і реалізацію державної податкової політики в частині адміністрування податків, зборів, платежів.
За визначенням пп.14.1.1-1 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи - це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об'єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом.
Функції контролюючих органів у сфері адміністрування податків, зборів, платежів визначені п.19-1.1 ст.19 Податкового кодексу України, а права, якими наділені контролюючі органи для здійснення функцій, визначених законом, встановлені ст.20 цього Кодексу.
Пунктом 11.30 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року N 1588, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 травня 2014 р. за N 503/25280, передбачено, що якщо платник податків не має заборгованості перед бюджетом та у разі: неподання протягом одного року до контролюючих органів податкових декларацій, документів податкової звітності; якщо установчі документи суперечать чинному законодавству; провадження діяльності, яка суперечить установчим документам та законодавству; наявності в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням; наявності у контролюючого органу передбачених законами України інших підстав для постановлення судового рішення щодо припинення (ліквідації) чи скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання, то керівник контролюючого органу приймає рішення у вигляді розпорядження відносно платника податків про звернення до суду з позовною заявою про винесення судового рішення щодо припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, відміни державної реєстрації припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.
При цьому, пунктом 1.2 зазначеного Порядку визначено, що ведення обліку платників податків є одним із способів податкового контролю. Облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
У розрізі наведених правових положень, податковим законодавством передбачено, що органи доходів і зборів наділені правом звернення до суду з вимогами про припинення суб'єктів господарювання не в усіх випадках, визначених статтею 38 Закону України №755-ІV, а лише в тих, коли податкові органи діють на виконання покладених на них функцій щодо адміністрування податків, зборів, платежів.
Аналогічна позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 12.05.2011 року по справі № К-15272/09 та в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12.11.2014 року у справі №2270/3718/11.
Суд апеляційної інстанції не бере до уваги посилання позивача наведені в апеляційній скарзі, оскільки органи державної податкової служби вправі звертатися з вимогою про припинення суб'єктів господарювання з підстав, що не пов'язані з неподанням таким суб'єктом протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності, лише у випадку здійснення юридичною особою діяльності, що заборонена законом і спрямована на порушення правил оподаткування, зокрема, на навмисну несплату податків.
При цьому, з урахуванням положень ст.ст.69-70 КАС України позивач, який звернувся до суду з позовом про припинення такої юридичної особи, повинен довести, що її діяльність спрямована саме на порушення правил оподаткування, зокрема, на навмисну несплату податків. В ухвалі від 02 липня 2014 року по справі К/9991/33756/11 Вищий адміністративний суд України також вказав на обов'язок податкового органу обґрунтувати наявність факту порушення юридичною особою правил оподаткування.
Натомість, апелянт не довів суду, що наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність відповідача за його місцезнаходженням свідчить про здійснення ним діяльності, безпосередньо спрямованої на порушення податкового законодавства, в тому числі на ухилення від оподаткування.
Податковий орган також не надав до суду доказів щодо призначення та проведення перевірки відповідача, здійснення заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи, встановлення фактичного місцезнаходження - проживання посадових осіб та засновників, притягнення їх адміністративної відповідальності.
Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.
Судді Ватаманюк Р.В.
Сторчак В. Ю.