17 грудня 2014 року м.Львів Справа № 876/106/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р.Й.,
суддів Большакової О.О.,
Гуляка В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області на ухвалу Камінь-Ка-ширського районного суду Волинської області від 04 грудня 2013 року про задоволення заяви ОСОБА_2 про зміну способу та порядку виконання постанови суду в адміністративній справі № 157/1694/13-а, провадження № 6-а/157/5/13 за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Камінь-Ка-ширському районі Волинської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок і виплату пенсій відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,
У квітні 2011 року ОСОБА_2 звернулася до Камінь-Каширського районного суду Волинської області із вказаним позовом, у якому просила визнати дії управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області (надалі - УПФУ в Камінь-Каширському районі) неправомірними й зобов'язати його призначити їй пенсію відповідно до вимог статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; здійснити перерахунок та виплату державної пенсії в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 12 жовтня 2010 року по 10 травня 2011 року включно, відповідно до положень статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.
Постановою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 10 травня 2011 року позов задоволено.
Відділом державної виконавчої служби Камінь-Каширського районного управління юстиції у Волинській області було відкрите виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого на підставі постанови Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 10 травня 2011 року.
28 листопада 2013 року ОСОБА_2 звернулася до Камінь-Каширського районного суду Волинської області із заявою про зміну способу та порядку виконання вказаного рішення суду шляхом стягнення з УПФУ в Камінь-Каширському районі на свою користь сум державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 39758,50 грн. В обґрунтування вимог заяви зазначено, що вищезазначене рішення залишається невиконаним у зв'язку з відсутністю коштів у боржника.
Ухвалою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 04 грудня 2013 року заяву ОСОБА_2 про зміну способу та порядку виконання рішення суду задоволено.
Не погоджуючись із даною ухвалою суду першої інстанції, УПФУ в Камінь-Кашир-ському районі оскаржило її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права, а тому просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про зміну способу виконання судового рішення.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції, задовольняючи заяву ОСОБА_2 про зміну способу та порядку виконання рішення суду, своєю ухвалою змінив не спосіб виконання рішення суду, а фактично змінив суть цього рішення.
Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, клопотань про розгляд справи за їх участю не подали, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає можливим здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з наступних підстав.
Задовольняючи заяву про зміну способу виконання судового рішення, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що боржником виконано зобов'язальну частину рішення про нарахування пенсій. Тобто, є передбачені статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення.
Однак, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.
Згідно із пунктом 2 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
За таких обставин, беручи до уваги вищенаведені норми законодавства та аналізуючи резолютивну частину постанови Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 10 травня 2011 року, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що зобов'язання, покладені на відповідача цим судом, є позовними вимогами як обраним судом видом захисту порушених прав позивача, які суд задовольнив.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 просила змінити не спосіб виконання рішення суду, а судове рішення по суті позовних вимог і вирішити додаткову позовну вимогу про стягнення коштів, яка не була предметом розгляду та дослідження адміністративного суду під час прийняття цієї постанови. Хоча в адміністративному судочинстві повноваження щодо зміни постанови суду в частині задоволення позовних вимог мають тільки адміністративні суди апеляційної та касаційної інстанцій, згідно вимог статей 198 та 223 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відтак, суд першої інстанції, задовольняючи заяву про зміну способу виконання рішення, не звернув уваги та не врахував відмінності між позовною вимогою як обраним судом видом захисту порушених прав позивача від способу виконання судового рішення як одного з його заходів, чим змінив постанову суду по суті за відсутності на це процесуальних повноважень.
Крім того, частиною першою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин.
Таким чином, для відстрочення, розстрочення виконання рішення та зміни способу його є такі підстави: для розстрочення та відстрочення - обставини, що ускладнюють виконання, а для зміни способу і порядку виконання - обставини, які роблять виконання неможливим.
З матеріалів справи видно, що виконання постанови суду першої інстанції неможливе через відсутність коштів, виплата яких буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.
Отже, виконання постанови суду фактично можливе, хоча й за певних умов, тому відсутні підстави для зміни способу виконання рішення суду першої інстанції.
Також колегія суддів наголошує, що «захист порушеного права у судовому рішенні» і «спосіб виконання судового рішення» не є тотожними поняттями (процесуальними інститутами).
Аналіз оскаржуваного рішення суду першої інстанції свідчить про те, що суд першої інстанції, змінюючи спосіб виконання постанови суду, фактично змінив її суть, що належить до повноважень суду апеляційної або касаційної інстанції.
Вирішення питання про стягнення коштів як заборгованості невиплачених пенсії, яка нараховані у разі виконання рішення адміністративного суду, відноситься до юрисдикції цивільних судів.
Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
Вказані висновки суду апеляційної інстанції відповідають позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 11 листопада 2014 року у справі № 21-394а14.
За приписами частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинству України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.
Тому, у відповідності до статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви про зміну способу виконання рішення суду.
Керуючись статтями 195, 197, 199, 202, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області задовольнити.
Ухвалу Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 04 грудня 2013 року про задоволення заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду скасувати.
У задоволенні заяви ОСОБА_2 про зміну способу та порядку виконання постанови суду в адміністративній справі № 157/1694/13-а, провадження № 6-а/157/5/13 за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок і виплату пенсій відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відмовити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя Р.Й.Коваль
Судді О.О.Большакова
В.В.Гуляк