18 грудня 2014 р. Справа № 122113/11/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Клюби В. В., Кухтея Р. В.;
за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О. А.;
представника позивача - Іваницької Р. І.;
представника відповідача - Юрчак Ю. Ю.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2012 року в справі за позовом малого підприємства «Руно» до Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
21 березня 2012 року, Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву малого підприємства «Руно» до Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 листопада 2011 року № 0000422321.
В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що факт придбання позивачем товарів у ТзОВ «Транс Нафта 2009» та реальність цих господарських операцій документально підтверджується належним чином оформленими первинними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2012 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000422321 від 22 листопада 2011 року, винесене Державною податковою інспекцією у Мостиському районі Львівської області.
Зазначену постанову мотивовано тим, що висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю ТзОВ «Транс Нафта 2009» з мотивів неспрямованості правочинів на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - Городоцькою міжрайонною державною податковою інспекцією Львівської області Державної податкової служби, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення.
Представник позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просить таку залишити без задоволення.
Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задоволити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Встановлено, що ДПІ у Мостиському районі Львівської області було проведено позапланову виїзну документальну перевірку МП «Руно» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 31 травня 2011 року, за результатами якої складено Акт від 08 листопада 2011 року № 105/23-19323361, в якому зафіксовано порушення підприємством пунктів 198.2, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за травень 2011 року на суму 363730, 00 грн.
На підставі вказаного акту ДПІ у Мостиському районі Львівської області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 22 листопада 2011 року № 0000422321, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 363731, 00 грн., в тому числі за основним платежем 363730,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 01, 00 грн.
Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач подав первинну скаргу у Державну податкову адміністрацію у Львівській області за вих.№ 116 від 02 грудня 2011 року. Рішенням Державної податкової адміністрації у Львівській області від 24 січня 2012 року № 1954/10/25-005/110 податкове повідомлення-рішення від 22 листопада 2011 року № 0000422321 залишено без змін.
Не погоджуючись із результатами розгляду первинної скарги та прийнятим повідомленням-рішеннями МП «Руно» подало повторну скаргу у Державну податкову службу України за вих. № 22 від 02 лютого 2012 року. Рішенням Державної податкової служби України від 22 лютого 2012 року № 3138/6/10-2115 податкове повідомлення-рішення ДПІ у Мостиському районі Львівської області від 22 листопада 2011 року №0000422321 та рішення Державної податкової адміністрації у Львівській області, прийняте за розглядом первинної скарги залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.
Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2. цієї статті вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України встановлено заборону віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Згідно підпункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну з зазначеними в ній обов'язковими реквізитами згідно переліку, визначеного цим же підпунктом.
Згідно підпункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим.
Згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення платником податків господарської операції і, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Встановлено, що 22 лютого 2010 року МП «Руно» уклало з ТзОВ «Транс нафта 2009» договір № ТЗ-2010 щодо поставки нафтопродуктів.
Протягом травня 2011 року згідно додаткової угоди до основного договору № 29 від 30 квітня 2011 року, додаткової угоди № 31 від 05 травня 2011 року, додаткової угоди № 30 від 06 травня 2011 року, додаткової угоди № 32 від 19 травня 2011 року МП «Руно» придбало у ТзОВ «Транс Нафта 2009» товарно-матеріальні цінності на загальну суму 2182377,89 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 363729,64 грн.
Реальність здійснення господарських операцій з ТзОВ «Транс Нафта 2009» підтверджується первинними документами, а саме: договором поставки від 22 лютого 2010 року № ТЗ-2010; додатковою угодою № 29 від 30 квітня 2011 року та доданими на її виконання актами прийому-передачі № 0190 від 01 травня 2011 року; податковою накладною № 1 від 01 травня 2011 року на суму 280490,02 грн., в т.ч. ПДВ на суму 46748,33 грн.; рахунком-фактурою № 208 від 04 травня 2011 року; додатковою угодою № 31 від 05 травня 2011 року та доданими на її виконання актом прийому-передачі № 0193 від 05 травня 2011 року; податковою накладною № 4 від 05 травня 2011 року на суму 600864,40 грн., в т.ч. ПДВ на суму 100144,07 грн.; рахунком-фактурою № 212 від 06 травня 2011 року; додатковою угодою № 30 від 06 травня 2011 року та доданими на її виконання актом прийому-передачі № 0195 від 10 травня 2011 року; податковою накладною № 6 від 10 травня 2011 року на суму 632527,22 грн., в т.ч. ПДВ на суму 105421,20 грн.; рахунком-фактурою № 210 від 06 травня 2011 року; додатковою угодою № 32 від 19 травня 2011 року та доданими на її виконання актом прийому-передачі № 0200 від 27 травня 2011 року; податковою накладною № 12 від 27 травня 2011 року на суму 668496,25 грн., в т.ч. ПДВ на суму 111416,04 грн.; рахунком-фактурою № 215 від 19 травня 2011 року.
Позивач повністю розрахувався з продавцем за придбаний товар, що підтверджується копіями платіжних доручень № 801 від 04 травня 2011 року на суму 277647,68 грн., № 824 від 06 травня 2011 року на суму 162000,00 грн., № 825 від 06 травня 2011 року на суму 194895,70 грн., № 828 від 10 травня 2011 року на суму 265000,00 грн., № 852 від 11 травня 2011 року на суму 106000, 00 грн., № 855 від 11 травня 2011 року на суму 77000,00 грн., № 857 від 12 травня 2011 року на суму 133000,00 грн., № 875 від 13 травня 2011 року на суму 81864,40 грн., № 881 від 13 травня 2011 року на суму 70700,00 грн., № 887 від 16 травня 2011 року на суму 132300,00 грн., № 913 від 19 травня 2011 року на суму 262496,25 грн., № 921 від 20 травня 2011 року на суму 311000,00 грн., № 922 від 20 травня 2011 року на суму 100000,00 грн. з наявними на них відмітками банку.
Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що матеріали справи свідчать, що нафтопродукти, поставлені ТзОВ «Транс Нафта 2009» на користь МП «Руно», фактично придбавались останнім з метою використання у власній господарській діяльності.
Так, отримані за договором товари були відчужені покупцям - ПАТ «Яворів АТП», МПП «Марс», ПП «Алекс», КМП «Граніт», ТзОВ «Компанія «Львівське море», що підтверджується відповідними витягами з книг складського обліку, в яких відображено надходження, відпуск та кількість реалізованого палива, товарними накладними, транспортними накладними, виписаними ним по факту поставок кожної партії, щодо кожного зі своїх покупців, які наявні в матеріалах справи. Також частина продукції була реалізована позивачем роздрібним покупцям на власних АЗС, кількість реалізації нафтопродуктів на яких підтверджується копіями змінних звітів по АЗС № 1-5, що складаються та підписуються матеріально відповідальними особами (операторами).
У пункті 180.1 статті 180 Податкового кодексу України платника податку визначено як будь-яку особу, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.
Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1 статті 200 Податкового кодексу України).
Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Згідно із пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Невиконання контрагентом свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
З огляду на те, що позивач укладав безпосередньо договір поставки нафтопродуктів з ТзОВ «Транс Нафта 2009» та відношення до другого ланцюга взаємовідносин між ТзОВ «Транс Нафта 2009» та TOB «Палтекс» він не має, висновок відповідача про неправомірне формування МП «Руно» податкового кредиту з посиланням на порушення, що допускались у попередньому ланцюгу постачання, суд першої інстанції вірно вважає помилковим.
Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2012 року в справі № 2а-2472/12/1370 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя: С. П. Нос
Судді: В. В. Клюба
Р. В. Кухтей
Ухвалу складено в повному обсязі 23 грудня 2014 року