22 грудня 2014 року Справа № 133363/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Обрізко І.М.,
суддів: Левицької Н.Г., Сапіги В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 серпня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради про стягнення недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення,-
15.07.2009 року позивач звернувся з позовом до відповідача про нарахування та виплату недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення за період 2007-2009 років включно з розрахунку чотирьох мінімальних заробітних плат та одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 30-ти мінімальних заробітних плат.
Позивач посилався на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідом IIІ групи 1 категорії. В порушення вимог статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка передбачає виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 4-х мінімальних заробітних плат, дана допомога в 2007 - 2009 роках йому виплачувалась не у повному розмірі.
Крім цього, позивач зазначив, що є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та є інвалідом IIІ групи, інвалідність пов'язана з наслідками ліквідації аварії на ЧАЕС і, у відповідності до ч.1 ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", має право на одноразову компенсацію за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 30 мінімальних заробітних плат, яка була виплачена позивачу при отриманні посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, проте не у повному розмірі.
Просив зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на його користь недоплачену суму грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 4-х мінімальних заробітних плат за 2007 - 2009 роки включно та одноразову компенсацію за шкоду заподіяну здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 30-ти мінімальних заробітних плат.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 серпня 2010 року позовні вимоги задоволено. Зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради нарахувати та виплатити позивачу недоплачену одноразову компенсацію за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 30-ти мінімальних заробітних плат, у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності у 2007 році та недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 4-х мінімальних заробітних плат за періоди з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року, з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року, а також з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, відповідно до ст.48 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням виплачених сум.
Постанову суду оскаржило управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради. Вважає, що постанова є безпідставною і необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених в апеляційній скарзі.
Апелянт звертає увагу на те, що стягнення коштів з управління є неможливим, оскільки застосування пільг, компенсацій та гарантій для певних категорій громадян, у тому числі виплата допомоги на оздоровлення потребує фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України, його обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим Законом, крім Закону про Державний бюджет України. Спірна щорічна одноразова допомога на оздоровлення була отримана позивачем в 2007-2009 роках в розмірі, встановленому постановою КМУ від 12.07.2005 року №562. Спірна одноразова компенсація за шкоду заподіяну здоров'ю була нарахована позивачу при отриманні посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в розмірі, що відповідає нормам чинного законодавства. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
У разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (п.2 ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.
Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом ІІІ групи, інвалідність якого пов'язана з наслідками ліквідації аварії на ЧАЕС, і має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров'ю особі, яка стала інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що підтверджується наявними у матеріалах справи відповідними посвідченням та довідкою МСЕК.
Відповідно до листа відповідача позивач протягом 2007-2008 років отримував 90,00 грн. щорічної допомоги на оздоровлення як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та інвалід ІІІ групи. Стосовно 2009 року відповідачем зазначено, що щорічна одноразова допомога на оздоровлення буде отримана позивачем по мірі поступлення коштів з державного бюджету. Одноразова компенсація за шкоду заподіяну здоров'ю особі, яка стала інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачена позивачу при отриманні посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в розмірі 189,60 грн., тобто у розмірах, встановлених чинним законодавством в межах бюджетних асигнувань на дані виплати.
Відповідно до ч.1-3 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 230/96-ВР від 06.06.1996 р., одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в таких розмірах: інвалідам II групи - 45 мінімальних заробітних плат; інвалідам IIІ групи - 30 мінімальних заробітних плат. У разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсаціях. Виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності чи втрати годувальника.
Відповідно до ч.4 ст. 48 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції зі змінами відповідно до Рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року N 6-рп/2007) щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС інвалідам IIІ групи 1 категорії, виплачується в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
Згідно п. 28 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року № 107-6 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено у такій редакції: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. зміни, внесені підпунктом 11 пункту 28 розділу 2 Закону України від 28.12.2007р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Оскільки зміни, внесені підпунктом 11 пункту 28 розділу 2 Закону України від 28.12.2007р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), то відповідно до цього діє редакція Закону, яка діяла до внесення змін до нього, а саме редакція від 09.07.2007 року, відповідно до якої щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії ІІІ групи інвалідності виплачується в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, а одноразова компенсація за шкоду заподіяну здоров'ю особі, яка стала інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 30 мінімальних заробітних плат.
Однак, всупереч вимог даної статті відповідач у 2007 - 2008 роках щорічну допомогу на оздоровлення виплачував, а одноразову компенсацію за шкоду заподіяну здоров'ю особі, яка стала інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи виплатив в розмірах, встановлених постановою КМУ від 12.07.2005 року № 562, яка істотно зменшує розмір даних допомог.
На підставі вищенаведеного, судова колегія приходить до переконання про підставність задоволення позовних вимог позивача щодо нарахування та виплати одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров'ю особі, яка стала інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 30-ти мінімальних заробітних плат, а також про підставність задоволення позовних вимог позивача щодо нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, проте лише за 2009 рік, з огляду на наступне.
При зверненні до суду позивачем пропущено річний строк звернення до суду, передбачений ст.99 КАС України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), останнім під час розгляду справи не наведено поважних причин його пропуску.
Відповідно до ст.100 КАС України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносини) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги дату звернення позивача до суду із розглядуваним позовом - 15.07.2009 року, наполягання відповідача на застосуванні наслідків пропущення строку звернення до суду, передбачених ст.100 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про те, що в задоволенні позовних вимог за період з 01.01.2007 року по 31.12.2008 року включно слід відмовити.
Відтак, до задоволення підлягають лише позовні вимоги, заявлені за 2009 рік.
Посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмірів щорічної грошової допомоги на оздоровлення як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
За таких обставин, судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Наведене в силу ст. 202 КАС України є підставою для скасування постанови, що оскаржується, та прийняття нового рішення у справі.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202 п. 3, 4, ст. 205, ст.ст. 207, 254 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради задовольнити частково, а постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 серпня 2010 року у справі № 2а-142/10 скасувати та постановити нову, якою позов задоволити частково.
Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради щодо ненарахування та невиплати на користь ОСОБА_1 як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС інваліда IIІ групи 1 категорії щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат та одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 30-ти мінімальних заробітних плат згідно ст.48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" протиправними.
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради провести нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС інваліда IIІ групи 1 категорії щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат та одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 30-ти мінімальних заробітних плат згідно ст.48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням ст.55 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: І.М. Обрізко
Судді: Н.Г. Левицька
В.П. Сапіга