ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
22 грудня 2014 року № 826/11769/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.
суддів Добрівської Н.А.
Катющенка В.П.
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомВідкритого акціонерного товариства «Аерофлот - російські авіалінії» в особі представництва Відкритого акціонерного товариства «Аерофлот - російські авіалінії»
до Державної авіаційної служби України
провизнання нечинною та скасування постанови № 000294 від 09 липня 2014 року
встановив:
Відкрите акціонерне товариство «Аерофлот - російські авіалінії» в особі Представництва Відкритого акціонерного товариства «Аерофлот - російські авіалінії» (далі - Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної авіаційної служби України (далі - Відповідач), в якому просило визнати нечинною та скасувати постанову №000294 від 09 липня 2014 року про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідачем порушено вимоги Порядку накладення та стягнення штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 26 грудня 2011 року №637 (далі - Порядок №637) під час оформлення протоколу №000301 від 20 червня 2014 року, що став підставою для розгляду справи про правопорушення у галузі цивільної авіації та винесення оскаржуваної постанови, а саме: протокол складений державним інспектором Державіаслужби України Горькавим С.О., при цьому зміст протоколу не містить інформації про те, на якій посаді працює державний інспектор, який склав відповідний протокол; за яким саме напрямом працює державний інспектор, який склав протокол; чи передбачає Посадова інструкція, на підставі якої діє відповідний державний інспектор, повноваження щодо складання протоколу та розгляду справи щодо суб'єкта авіаційної діяльності у разі здійснення ним правопорушення у галузі цивільної авіації, передбаченого саме положеннями пункту 56, пункту 118 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про використання повітряного простору України» від 29 березня 2002 року №401; на підставі якого спеціального завдання на проведення перевірки відповідним державним інспектором було складено протокол.
Відповідно до пункту 2.7 Порядку №637 особа, яка вчинила правопорушення, має право подати в протокол пояснення і зауваження щодо його змісту, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання та робити заяви і подавати клопотання. Однак, Відповідач не повідомив Позивача про факт вчинення правопорушення у галузі цивільної авіації і не надав йому можливість бути присутнім під час складання протоколу та надати відповідні пояснення або заперечення.
Відповідно до пункту 2.8 Порядку №637 протокол складається у двох примірниках, перший примірник протоколу вручається під розписку керівнику або уповноваженому представнику суб'єкта авіаційної діяльності чи надсилається рекомендаційним листом. Другий примірник надсилається до Державіаслужби України. Позивач звернув увагу, що Відповідач не направив примірник протоколу на адресу Позивача одночасно з відправленням другого примірника протоколу на адресу Державіаслужби України. 14 липня 2014 року саме Представництво Позивача в Україні, а не Позивач отримало копію протоколу №000301 разом з постановою №000294 від 09 липня 2014 року про накладення штрафу за правопорушення в галузі цивільної авіації.
Окрім того, протокол №000301 складено щодо ВАТ «Аерофлот», при цьому, як свідчить інформація, викладена в Свідоцтві Московської реєстраційної палати №320.175 від 21 червня 1994 року, суб'єктом авіаційної діяльності виступає саме ВАТ «Аерофлот - російські авіалінії», а не ВАТ «Аерофлот».
Крім того, на думку Позивача, Відповідачем не дотримано вимоги пункту 4.3 Порядку №637 під час виявлення факту правопорушення у галузі цивільної авіації, оскільки з боку Відповідача не проводилась планова чи позапланова перевірка, що унеможливлює розгляд справи про накладення стягнення Головою Державіаслужби України або його заступниками, як це передбачено пунктом 5 Порядку.
Також, як стверджував Позивач, Відповідачем порушено вимоги чинного законодавства України щодо порядку розгляду справ про правопорушення у галузі цивільної авіації, оскільки постанова про накладення стягнення (накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації) оформляється за рішенням Комісії з розгляду справ про правопорушення у галузі цивільної авіації та порушення вимог законодавства на повітряному транспорті, що діє відповідно до Положення про Комісію з розгляду справ про правопорушення у галузі цивільної авіації та порушення вимог законодавства на повітряному транспорті, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 26 грудня 2011 року №637 та згідно з наказом Державіаслужби України від 16 лютого 2012 року №121 «Про створення Комісії з розгляду справ про правопорушення у галузі цивільної авіації та порушення вимог законодавства на повітряному транспорті», проте, як свідчать матеріали справи, постанова №000294 була оформлена без відповідного рішення Комісії.
Окрім того, постанова №000294 винесена щодо ВАТ «Аерофлот», ідентифікаційний код якого 7712040126, однак суб'єктом авіаційної діяльності є ВАТ «Аерофлот - російські авіалінії», основний державний реєстраційний номер якого 1027700092661, що підтверджується Свідоцтвом про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб про юридичну особу, зареєстровану до 01 липня 2002 року. Тобто, постанова №000294 винесена щодо юридичної особи, яка не є суб'єктом авіаційної діяльності, а отже на неї не може бути накладено штраф за правопорушення у галузі цивільної авіації.
Також, Позивачем звернуто увагу на ту обставину, що в постанові №000294 зазначено, що Позивач порушив правила та порядок використання повітряного простору України, виконуючи рейс AFL 1791 26 березня 2014 року без відповідно дозволу та заявки на використання повітряного простору з закритого аеродрому «Сімферополь», з чим Позивач не погоджується.
Перш за все, Позивач звернув увагу на той факт, що на основі результатів референдуму, що пройшов на території Республіки Крим 16 березня 2014 року, і у відповідності з Договором між Російською Федерацією та Республікою Крим щодо прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим та утворення в складі Російської Федерації нових суб'єктів від 18 березня 2014 року, Республіка Крим була прийнята в склад Російської Федерації в якості повноправного суб'єкта. Договір про прийняття Криму в склад Росії укладений після прийняття 11 березня 2014 року Верховною Радою Автономної Республіки Крим декларації незалежності Автономної Республіки Крим та визнання Республіки Крим Російською Федерацією в якості суверенної та незалежної держави на основі Указу Президента Російської Федерації №147 від 17 березня 2014 року. У відповідності з п. «а» статті 2, статті 3 Закону Російської Федерації від 15 липня 1995 року №101-ФЗ «Про міжнародні договори Російської Федерації» даний договір є міжнародним договором, укладеним між Російською Федерацією та суверенною іноземною державою - Республікою Крим. Відповідно до пункту 4 статті 15 Конституції Російської Федерації, пункту 1 статті 5 Закону Російської Федерації, міжнародні договори Російської Федерації нарівні з загальновизнаними принципами та нормами міжнародного права є складовою частиною правової системи Російської Федерації. Позивач є російським авіаперевізником і здійснює свою діяльність у відповідності з правом Російської Федерації. В зв'язку з цим, починаючи з 18 березня 2014 року (дата підписання Договору про прийняття Криму в склад Росії та початку його тимчасового застосування), при виконанні польотів у міжнародний аеропорт м. Сімферополь, Позивач зобов'язаний керуватися положеннями законодавства Російської Федерації. Відповідно до законодавства Російської Федерації Республіка Крим, включаючи повітряний простір над нею, є територією Російської Федерації. Відповідно, юрисдикція України не може поширюватися на регулювання використання повітряного простору над Республікою Крим як суб'єкта Російської Федерації.
Окрім того, Позивач стверджував, що 17 березня 2014 року о 18:36 ним отримана телефонограма про те, що аеродром «Сімферополь» повністю готовий до обслуговування ПС та пасажирів; в районі аеродрому «Сімферополь» повністю забезпечено УПР; загроза безпеці пассажирам та членам екіпажу відсутня, що дозволило виконати рейс під час дії НОТАМ А0482/14, що діяв з 18:00 27 березня 2014 року по 23:59 26 червня 2014 року, оскільки Позивач станом на 01 квітня 2014 року телефонограм про закриття аеродрому «Сімферополь» не отримував.
Окрім вищевикладеного, Позивач звертав увагу на те, що в постанові №000294 вказано на порушення Позивачем пункту 118 Положення №401, при цьому не зазначено, який саме підпункт пункту 118 порушено.
Позивачем зауважено також, що в порушення частини другої пункту 118 Положення №401 відсутні докази проведення розслідування по випадку порушення порядку використання повітряного простору.
З урахуванням всього наведеного, Позивач вважає, що при виконанні рейсу AFL 1791 26 березня 2014 року ним не було допущено порушень використання повітряного простору України.
У судових засіданнях представники Позивача підтримали позов та просили його задовольнити.
Відповідач позов не визнав. Заперечуючи проти позовних вимог, наголошував на тому, що Державною авіаційною службою України на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені статтями 128 та 129 Повітряного кодексу України 09 липня 2014 року розглянуто справу про правопорушення в галузі цивільної авіації авіакомпанією «Аерофлот» та відповідно до абзацу 4 пункту 1 частини першої статті 127 Повітряного кодексу України за порушення правил та порядку використання повітряного простору України застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі восьми тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
При розгляді справи Державіаслужбою були враховані усі обставини, що мали значення для прийняття оскаржуваної постанови. Зокрема, за результатами перевірки інформації, викладеної у протоколі від 20 червня 2014 року №000301 та телеграмі Украероцентру ТЛГ №261720 встановлено, що 26 березня 2014 року повітряне судно (ПС), виконуючи рейс AFL 1791 авіакомпанії «Аерофлот», здійснило політ в контрольному повітряному просторі України без двостороннього радіозв'язку з органом обслуговування повітряного руху, що заборонено відповідно до частини третьої статті 48 Повітряного кодексу України. При встановленні цього порушення враховані наступні обставини. Так, ПС, виконуючи рейс AFL 1791, здійснило політ в диспетчерському районі (СТА Сімферополь Сектор 2) з аеродрому «Сімферополь» до навігаційної точки INBAK, яка має координати 44022200N (широта) 034205000E (довгота), обслуговування повітряного руху в якому здійснюється Дніпропетровським регіональним структурним підрозділом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (далі - Дніпропетровський РДЦ), без двостороннього радіозв'язку з Дніпропетровським РДЦ. Цей факт також підтверджується листом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 01 вересня 2014 року №1.13-137. СТА Сімферополь Сектор 2 у період з 00:00 14 березня 2014 року по 23:59 30 квітня 2014 року був зоною відповідальності органу обслуговування повітряного руху - Дніпропетровського РДЦ, про що відповідно до вимог Додатку 15 до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року (далі - Додаток 15) та Doc. 8126 ІКАО «Руководство по службам аэронавигационной информации» (далі - Doc. 8126), які є обов'язковими як для України, так і для Російської Федерації, згідно із статями 37 та 38 вищезазначеної Конвенції та Правил обслуговування аеронавігаційною інформацією, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 01 липня 2004 року №564 (далі - Правила №564) виданий й опублікований NOTAM А0392/14. Вимоги до змісту, правил видачі та випуску NOTAM уніфіковані для всіх країн, що приєдналися до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року та містяться в Додатку 15 та Doc. 8126.
Авіакомпанія «Аерофлот» та льотний екіпаж ПС, яке виконувало рейс AFL 1791 були обізнані про необхідність здійснення двостороннього радіозв'язку з Дніпропетровським РДЦ в СТА Сімферополь Сектор 2, оскільки відповідно до глави 8 Додатку 15 «…на любом аэродроме/вертодроме, обычно используемом для выполнения международных полетов, персоналу, связанному с производством полетов, включая летные экипажи и службы, ответственные за предполетную информацию, предоставляется аэронавигационная информация, необходимая для обеспечения безопасности, регулярности и эффективности аэронавигации и касающаяся этапов маршрутов, начинающихся от данного аэродрома/вертодрома. Членам летного экипажа предоставляется краткая аннотация действующих NOTAM, имеющих эксплуатационное значение, и другая информация срочного характера в форме составленных открытым текстом бюллетеней предполетной информации (РІВ)». Разом з цим, NOTAM А0392/14 має у своєму тексті у полі визначення цілі літери NBO, що відповідно до Додатку А глави 6 Doc. 8126 ІКАО «Руководство по службам аэронавигационной информации» означає, що NOTAM відібрано для негайного сповіщення експлуатантів повітряних суден, для включення в РІВ та стосується виконання польотів. Також зазначено Відповідачем, що служба аеронавігаційної інформації Російської Федерації (ГУП ЦАИ ГА РФ) отримує аеронавігаційну інформацію від служби аеронавігаційної інформації України (САІ), що підтверджується листом Державного підприємства обслуговування повітряного руху від 21 серпня 2014 року №1.14-112.
Щодо встановлення юридичної особи - суб'єкта авіаційної діяльності, ПС якого здійснило політ без двостороннього радіозв'язку, Відповідач звернув увагу на наступне. Трилітерний індекс AFL авіакомпанії «Аерофлот» присвоєно Міжнародною організацією цивільної авіації (ІКАО), що зафіксовано в Doc. 8585/166 ИКАО «Условные обозначения летно-эксплуатационных агентств, авиационных органов и служб». Під даним індексом рейс може виконувати лише та авіакомпанія, якій він був присвоєний. Під індексом AFL рейси виконуються тільки авіакомпанією «Аерофлот».
Відповідно до статті 11 Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року та частини першої статті 8 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про повітряне сполучення і співробітництво в галузі повітряного транспорту до повітряних суден авіакомпанії «Аерофлот» під час їх перебування на території України застосовуються закони та правила України, які регулюють приліт і виліт з її території повітряних суден, що здійснюють міжнародні польоти, або експлуатацію чи навігацію цих повітряних суден.
Враховуючи вищезазначене, при винесенні постанови №000294 було встановлено, що авіакомпанія «Аерофлот» 26 березня 2014 року, виконуючи рейс AFL 1791, не мала права здійснювати проліт в СТА Сімферополь Сектор 2 у період з 00:00 14 березня 2014 року по 23:59 30 квітня 2014 року без двостороннього радіозв'язку з Дніпропетровським РДЦ. Авіакомпанія «Аерофлот» навмисно порушила NOTAM А0392/14, оскільки зазначений NOTAM був затверджений та опублікований в порядку, встановленому міжнародними нормами та законодавством України, відповідно, доведений до відома авіакомпанії «Аерофлот».
Щодо процедурних питань, на порушення яких зважав Позивач в заяві про зміну підстав позову, Відповідач в судовому засіданні зазначив, що Державіаслужба листом від 10 липня 2014 року №1.10-7645 направила до представництва Аерофлоту в місті Києві примірники протоколу та постанови про правопорушення в сфері цивільної авіації. Всі протоколи було складено державним інспектором Державіаслужби у чіткій послідовності та у відповідності до Порядку №637. Самим Порядком ніде не зазначено, що порушнику має надаватись протокол про правопорушення в галузі цивільної авіації, адже в протоколі зафіксовано факт правопорушення, предметом же оскарження є постанова. Крім того, Відповідач зазначив, що відповідно до пункту 4.3 Порядку №637 факти правопорушень, визначених у статті 127 Повітряного кодексу України, виявляються державними інспекторами та особами, уповноваженими на проведення перевірок посадовими особами Державіаслужби шляхом проведення планових та позапланових перевірок, а також керівниками аеропортів, начальниками служб авіаційної безпеки та їх заступниками під час виконання ними посадових обов'язків. Даний пункт регламентує саме порядок виявлення факту правопорушення, тобто яким чином його було виявлено. Так, відповідно до пункту 121 Положення №401 інформація про факти порушення порядку використання повітряного простору невідкладно доводиться до Державіаслужби. Отже, одним із можливих шляхів виявлення факту правопорушення є його виявлення державними інспекторами під час виконання ними посадових обов'язків. При цьому, перелік можливих документів, які подаються разом з протоколами правопорушення згідно з пунктом 5.3 Порядку №637, не є вичерпним. В даному випадку факт правопорушення підтверджений телеграмою Украероцентру.
З приводу Комісії з розгляду справ про правопорушення у галузі цивільної авіації та порушень вимог законодавства на повітряному транспорті, Відповідач вказував на те, що процедура накладення стягнень врегульована Порядком №637, який не містить обов'язку створення в Державіаслужбі Комісії з розгляду справ про правопорушення. Дійсно, Головою Державіаслужби видано наказ від 16 лютого 2012 року №121, яким затверджено Положення про Комісію з розгляду справ про правопорушення у галузі цивільної авіації та порушень вимог законодавства на повітряному транспорті. Відповідно до пункту 11 Положення про Державну авіаційну службу України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №398, для розгляду наукових рекомендацій та проведення фахових консультацій з основних питань діяльності у Державіаслужбі можуть утворюватися постійні або тимчасові консультативні, дорадчі органи. Пунктом 1 Положення про Комісію визначено, що Комісія є постійно діючим дорадчим органом Державіаслужби. Таким чином, рішення Комісії не є обов'язковим, а носить рекомендаційний характер для посадової особи, яка розглядає справу про правопорушення в галузі цивільної авіації та приймає відповідне рішення.
Щодо необхідності проведення Державіаслужбою розслідування по кожному факту порушення порядку використання повітряного простору України, на що звертав увагу Позивач, Відповідач вказав на норми положень частини першої статті 9 та частини першої статті 119 Повітряного кодексу України. При цьому зауважив, що пунктом 1 Прикінцевих та перехідних положень Повітряного кодексу України встановлено, що до 1 січня 2012 року функції експертної установи з розслідування авіаційних подій здійснює уповноважений орган з питань цивільної авіації (Державіаслужба). Постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2012 року №228 утворено Національне бюро з розслідування авіаційних подій та інцидентів з цивільними повітряними суднами. Пунктом 3 Положення про Національне бюро визначено, що воно є державною спеціалізованою експертною установою з розслідування авіаційних подій та інцидентів з цивільними повітряними суднами. Тобто, розслідування по кожному факту порушення порядку використання повітряного простору України проводить Національне бюро, а не Державіаслужба.
З приводу не зазначення в оскаржуваній постанові конкретного підпункту пункту 118 Положення №401, - в судовому засіданні Відповідач надав пояснення, що порушення повітряного простору України, вчинене ПС Позивача, загалом охоплюється пунктом 118 Положення №401, що, на думку Відповідача, не потребує додаткової вказівки на підпункт цього пункту.
З урахуванням всього вищевикладеного, Відповідач вважає позов не обґрунтованим, а відтак таким, що не підлягає задоволенню.
Заслухавши доводи представників сторін, суд за їх згодою завершив розгляд справи у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, доводи та заперечення сторін, суд дійшов наступних висновків.
Як було встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, за наслідками перевірки інформації, викладеної у протоколі про правопорушення у галузі цивільної авіації від 20 червня 2014 року №000301 та телеграмі Украероцентру ТЛГ №261720 Державна авіаційна служба України встановила порушення ВАТ «Аерофлот-російські авіалінії» правил та порядку використання повітряного простору України при виконанні рейсу AFL 1791 26 березня 2014 року о 17.14 год., здійснивши політ в контрольованому повітряному просторі України без двостороннього зв'язку з органом обслуговування повітряного руху, що заборонено відповідно до частини третьої статті 48 Повітряного кодексу України, з закритого аеродрому «Сімферополь», без відповідної заявки та дозволу, що є порушенням статті 29 Повітряного кодексу України, пунктів 56 та 118 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про використання повітряного простору України» від 29 березня 2002 року №401.
На підставі абзацу 4 пункту 1 частини першої статті 127, статей 127-130 Повітряного кодексу України Державна авіаційна служба України прийняла постанову про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації від 09 липня 2014 року №000294, якою на ВАТ «Аерофлот-російські авіалінії» накладено штраф у розмірі 136000,00 грн.
Позивач, вважаючи зазначену постанову про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації протиправною, такою, що порушує його права та законні інтереси, звернувся до суду за їх захистом з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з такого.
Правові основи діяльності в галузі авіації встановлює Повітряний кодекс України від 19 травня 2011 року №3393-VI.
Державне регулювання діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України спрямоване на гарантування безпеки авіації, забезпечення інтересів держави, національної безпеки та потреб суспільства і економіки у повітряних перевезеннях та авіаційних роботах.
Відповідно до частини другої статті 4 Повітряного кодексу України державне регулювання діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України полягає у формуванні державної політики та стратегії розвитку, визначенні завдань, функцій, умов діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України, застосуванні заходів безпеки авіації, прийнятті загальнообов'язкових авіаційних правил України, у здійсненні державного контролю за їх виконанням та встановленні відповідальності за їх порушення.
Відповідно до пункту 26 частини першої статті 1 Повітряного кодексу України, використання повітряного простору України - провадження діяльності, пов'язаної з польотами повітряних суден, з переміщенням (перебуванням) матеріальних об'єктів у повітряному просторі України, а також з вибуховими роботами, пусками ракет, усіма видами стрільб, у тому числі з метою здійснення впливу на гідрометеорологічні процеси в атмосфері, що становлять загрозу безпеці польотів повітряних суден та інших літальних апаратів.
Частиною першою статті 23 Повітряного кодексу України визначено, що організація використання повітряного простору України - комплекс заходів, який вживається для забезпечення безпечного, економічного та регулярного повітряного руху, а також будь-якої іншої діяльності, пов'язаної з використанням повітряного простору України.
Згідно зі статтею 26 Повітряного кодексу України повітряний простір України, доступний для виконання польотів загального повітряного руху, поділяється на: 1) контрольований повітряний простір України обслуговування повітряного руху, в межах якого можуть надаватися в установленому порядку всі види обслуговування повітряного руху (диспетчерське, польотно-інформаційне, аварійне; 2) повітряний простір України поза межами контрольованого повітряного простору обслуговування повітряного руху, де в установленому порядку забезпечуються польотно-інформаційне та аварійне обслуговування. Класифікація повітряного простору України обслуговування повітряного руху визначається уповноваженим органом з питань цивільної авіації виходячи з потреб користувачів повітряного простору України, необхідності забезпечення безпеки польотів, їх економічної ефективності та публікується в документах аеронавігаційної інформації.
Обслуговування повітряного руху - забезпечення польотно-інформаційного обслуговування, аварійного чи диспетчерського обслуговування повітряного руху (районного диспетчерського обслуговування, диспетчерського обслуговування підходу або аеродромного диспетчерського обслуговування) (пункт 73 статті 1 Повітряного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 33 Повітряного кодексу України, обслуговування повітряного руху в районах польотної інформації, диспетчерських районах, диспетчерських зонах, на маршрутах обслуговування повітряного руху, у тому числі в повітряному просторі над відкритим морем, де відповідальність за обслуговування повітряного руху міжнародними договорами України покладена на Україну (крім зон та аеродромів, де обслуговування повітряного руху здійснюється відповідними підрозділами державних органів, органів місцевого самоврядування), організується та здійснюється в порядку, встановленому Положенням про використання повітряного простору України.
Із матеріалів справи вбачається, що СТА Сімферополь Сектор 2 у період з 00:00 год. 14 березня 2014 року по 23:59 год. 30 квітня 2014 року був зоною відповідальності органу обслуговування повітряного руху - Дніпропетровського РДЦ, про що відповідно до вимог Додатку 15 до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року (далі - Додаток 15) та Doc. 8126 ІКАО «Руководство по службам аэронавигационной информации» (далі - Doc. 8126), які є обов'язковими як для України, так і для Російської Федерації, згідно зі статями 37 та 38 вищезазначеної Конвенції та Правил обслуговування аеронавігаційною інформацією, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 01 липня 2004 року №564 (далі - Правила №564) виданий й опублікований NOTAM А0392/14.
Вимоги до змісту, правил видачі та випуску NOTAM уніфіковані для всіх країн, що приєдналися до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року та містяться в Додатку 15 та Doc. 8126.
Відповідно до пункту 5.1.1 Додатку 15: «NOTAM составляется и издается незамедлительно в тех случаях, когда подлежащая распространению информация носит временный и непродолжительный характер, или в случае введения в срочном порядке важных с эксплуатационной точки зрения постоянных изменений или временных изменений, носящих долгосрочный характер, исключая обширный текстовой и/или графический материал».
Згідно пункту 5.2.2 Додатку 15: «Текст NOTAM составляется с использованием значений/единообразной сокращенной фразеологии, предписанных для кода NOTAM ИКАО, дополненного за счет сокращений ИКАО, индексов, определителей, указателей, позывных, частот, цифр и открытого текста. Подробный инструктивный материал по подготовке NOTAM, содержится в документе Doc 8126».
Пунктом 5.2.2.1 Додатку 15 визначено, що «NOTAM отбирается для международной рассылки, в части, содержащие открытый текст, включается текст на английском языке».
NOTAM є складовою частиною об'єднаного пакета аеронавігаційної інформації, визначення якого міститься в розділі 1.1 «Определения» Глави 1 Додатку 15.
Відповідно до підпункту 2.1.2 пункту 2.1 глави 2 Правил №564, аеронавігаційна інформація затверджується Державіаслужбою України та публікується САІ.
Крім того, з телеграми Украероцентру ТЛГ №261720 вбачається, що станом на час виконання рейсу AFL 1791 26 березня 2014 року о 17.14 год. аеродром «Сімферополь» був закритий згідно NOTAM А0422/14.
Відповідно до вимог пунктів 2.2.1, 2.2.4 та 2.2.5 розділу 2.2 глави 2 Додатку 15 «...2.2.1 Служба аэронавигационной информации обеспечивает представление аэронавигационных данных и аэронавигационной информации, необходимых для обеспечения безопасности, регулярности и эффективности аэронавигации, в форме, отвечающей эксплуатационным требованиям, предъявляемым сообществом ОрВД, в том числе: а) персоналом, связанным с производством полетов, включая летные экипажи, при планировании полетов и в пилотажных тренажерах; b) органом обслуживания воздушного движения, ответственным за полетно-информационное обслуживание и службами, отвечающими за предполетную информацию». « 2.2.4 Кроме того, служба аэронавигационной информации получает аэронавигационные данные и аэронавигационную информацию, позволяющие ей обеспечивать предполетное информационное обслуживание и удовлетворять потребности в информации во время полета, из следующих источников: а) от служб аэронавигационной информации других государств; b) из других источников. 2.2.5 Аэронавигационные данные и аэронавигационная информация, получаемые из источников, указанных в п. 2.2.4 а), при распространении сопровождается четкой ссылкой на то, что они опубликованы с санкции государства, от которого получены».
Разом з цим, служба аеронавігаційної інформації Російської Федерації (ГУП ЦАИ ГА РФ) отримує аеронавігаційну інформацію від служби аеронавігаційної інформації України (САІ), що підтверджується листом Державного підприємства обслуговування повітряного руху від 21 серпня 2014 року №1.14-112. Також організаціями Російської Федерації, які здійснюють діяльність у сфері аеронавігаційного обслуговування з Украерорухом укладено договори на 2014 рік щодо надання аеронавігаційної інформації (САІ), що підтверджується наявними у матеріалах справи заявками від Transas Aviation, JSC Inrac Aviacominfo, Russiya Airlines OJSC.
Окрім того, відповідно до пункту 2.3.2 розділу 2.3 Глави 2 Додатку 2 «…До начала полета командир воздушного судна знакомится со всей имеющейся информацией, касающейся запланированной операции».
Також пунктом 8.1.1 Додатку 15 визначено, що «на любом аэродроме, обычно используемом для выполнения международных полетов, персоналу, связанному с производством полетов, включая летные экипажи и службы, ответственные за предполетную информацию, предоставляется аэронавигационная информация, необходимая для обеспечения безопасности, регулярности и эффективности аэронавигации и касающаяся этапов маршрутов, начинающихся от данного аэродрома».
Пунктом 8.1.3 Додатку 15 визначено, що «членам летного экипажа предоставляется краткая аннотация действующих NOTAM, имеющих эксплуатационное значение, и другая информация срочного характера в форме составленных открытым текстом бюллетеней предполетной информации (РІВ)».
Таким чином, викладена у NOTAM інформація була належним чином доведена до відома суб'єктів авіаційної діяльності, що, в свою чергу, спростовує твердження Позивача щодо його необізнаності станом на час виконання рейсу AFL 1791 26 березня 2014 року о 17.14 год. з приводу закриття аеродрому «Сімферополь» та щодо діючих NOTAM.
Слід звернути увагу, що NOTAM А0392/14 має у своєму тексті у полі визначення цілі літери NBO, що відповідно до Додатку А глави 6 Doc 8126 ІКАО «Руководство по службам аэронавигационной информации» означає, що NOTAM відібрано для негайного сповіщення експлуатантів повітряних суден, для включення в РІВ та стосується виконання польотів.
Відповідно до статті 11 Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року та частини першої статті 8 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про повітряне сполучення і співробітництво в галузі повітряного транспорту до повітряних суден авіакомпанії "Аерофлот" під час їх перебування на території України застосовуються закони та правила України, які регулюють приліт і виліт з її території повітряних суден, що здійснюють міжнародні польоти, або експлуатацію чи навігацію цих повітряних суден.
Разом з цим, відповідно до пункту 2.1.1 розділу 2.1 Глави 2 Додатка 2 «Правила полетов распространяются на воздушные суда, имеющие национальные и регистрационные знаки Договаривающегося государства, независимо от их местонахождения, при условии, что эти правила не противоречат правилам, опубликованным государством, осуществляющим юрисдикцию над пролетаемой территорией».
Відповідно до статті 12 Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року кожна Договірна держава зобов'язується вживати заходів для забезпечення того, щоб кожне повітряне судно, яке здійснює політ або маневрує в межах її території, а також кожне повітряне судно, яке має її національний знак, де б таке судно не знаходилося, дотримувалося чинних у даному місці правил і регламенту, що стосуються польотів і маневрування повітряних суден.
Частиною третьою статті 48 Повітряного кодексу України встановлено заборону виконання польоту повітряного судна в контрольованому повітряному просторі без двостороннього радіозв'язку з органом обслуговування повітряного руху.
Однак, не зважаючи на вищевикладені положення авіакомпанія «Аерофлот» 26 березня 2014 року о 17.14 год. здійснила рейс AFL 1791 Сімферополь (UKFF) - Москва (UUEE) в диспетчерському районі (СТА Сімферополь Сектор 2) з закритого аеродрому «Сімферополь» до навігаційної точки INBAK, яка має координати 44022200N (широта) 034205000E (довгота), обслуговування повітряного руху в якому здійснюється Дніпропетровським регіональним структурним підрозділом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, без двостороннього радіозв'язку з Дніпропетровським РДЦ, чим порушила чинні правила та порядок використання повітряного простору України. Цей факт також підтверджується листом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 01 вересня 2014 року №1.13-137,
Щодо тверджень Позивача, що при виконанні польотів у (з) міжнародний аеропорт м. Сімферополь Позивач зобов'язаний керуватися положеннями законодавства Російської Федерації, так як відповідно до законодавства Російської Федерації, Республіка Крим, включаючи повітряний простір над нею, є територією Російської Федерації станом на час виконання польоту, та з приводу телефонограми Голови правління ПАТ МА «Сімферополь» Плаксіна Є.В. про те, що аеродром готовий до обслуговування ПС та пасажирів, а відтак був дозвіл на використання повітряного простору, - суд вважає за необхідне звернути увагу та таке.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України (частини перша та друга статті 9 Конституції України).
Відповідно до статей 1 та 2 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна є унітарною державою. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканою.
Згідно з положеннями статті 134 Конституції України Автономна Республіка Крим є невід'ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.
У відповідності із статтею 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно вреукраїнським референдумом.
Всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених цією Конституцією (частина перша статті 72 Конституції України).
В матеріалах адміністративної справи міститься витяг з Резолюції, прийнятої на шістдесят восьмій сесії Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй 27 березня 2014 року, в якій, зокрема «…ссылаясь на Заключительный акт Конференции по безопасности и сотрудничеству в Европе, подписанный в Хельсинки 1 августа 1975 года, Меморандум о гарантиях безопасности в связи с присоединением Украины к Договору о нераспространении ядерного оружия (Будапешский меморандум) от 5 декабря 1994 года, Договор о дружбе, сотрудничестве и партнерстве между Украиной и Российской Федерацией от 31 мая 1997 года и Алма-Атинскую декларацию от 21 декабря 1991 года…» Генеральна Ассамблея ООН «…отмечая, что референдум, проведенный в Автономной Республике Крым и городе Севастополе 16 марта 2014 года, не был санкционирован Украиной…», «... подчеркивает, что референдум, проведенный в Автономной Республике Крым и городе Севастополе 16 марта 2014 года, не имея законной силы, не может быть основой для любого изменения статуса Автономной Республики Крым или города Севастополя».
Також матеріали справи містять лист Генерального Секретаря ІКАО від 04 липня 2014 року, в якому він підтверджує, що «офіційна позиція ІКАО не змінилась та продовжує відображати позицію Об'єднаних Націй, а саме не визнавати будь-яких змін статусу Автономної Республіки Крим (резолюція Генеральної Асамблеї ООН від 27.03.2014 «Територіальна цілісність України» (А/Res/68/262). Також позиція ІКАО є такою, що питання державного суверенітету не розглядаються щодо частини РПІ «Сімферополь» над відкритим морем. Європейський Аеронавігаційний план встановлює, що аеронавігаційне обслуговування в межах всього Сімферопольського РПІ, включаючи відкрите море над акваторією Чорного моря надається Україною».
Слід відмітити, що Позивач, посилаючись на територіальну приналежність Автономної Республіки Крим до Російської Федерації, відповідно і аередрому «Сімферополь», та вказуючи на телефонограму Голови правління ПАТ МА «Сімферополь» Плаксіна Є.В. як на дозвіл на використання повітряного простору над півостровом Крим, при цьому надавав документи (зокрема, листи Голови правління ПАТ МА «Сімферополь» Плаксіна Є.В. від 14 серпня 2014 року №01.01.1068, від 20 серпня 2014 року №01.01.1102, завірені печаткою, в якій міститься надпис «Автономна Республіка Крим * Україна».
Крім того, відповідно до частини першої статті 29 Повітряного кодексу України використання повітряного простору України здійснюється на підставі дозволів, що надаються органами об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху відповідно до порядку, визначеного Положенням про використання повітряного простору України, а не на підставі дозволів, які видаються Державіаслужбою, як стверджував Позивач, а тим більше керівниками аеродромів.
Відповідно до пункту 75 розділу IV Постанови №401 дозвіл на використання повітряного простору видається на підставі відповідної заявки після отримання дозволу на виконання польотів.
Відповідно до розділу I Постанови №401 дозвіл на використання повітряного простору - офіційне повідомлення про надання користувачеві повітряного простору дозволу для провадження діяльності у порядку, що визначається відповідним підрозділом органу об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України. Орган об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху - відповідний підрозділ, повноваження і діяльність якого пов'язані з організацією повітряного руху у повітряному просторі України та у міжнародному повітряному просторі, який перебуває під відповідальністю України.
У відповідності до пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України «Про створення об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України» від 19 липня 1999 року №1281 головним оперативним підрозділом системи є Український центр планування використання повітряного простору України та регулювання повітряного руху (Украероцентр).
Відповідно до пункту 76 розділу IV Постанови №401 Украероцентр та РДЦ, отримавши заявку на використання повітряного простору, приймають відповідне рішення, про що інформують заявника. У разі затвердження заявки на використання повітряного простору Украероцентр та РДЦ повідомляють про прийняте рішення органи управління Повітряних Сил Збройних Сил.
Відповідно до пункту 8.1 глави 8 Правил польотів цивільних повітряних суден у повітряному просторі України, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28 жовтня 2011 року №478 (зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 21 жовтня 2011 року за №1327/20065), дозвіл повинен бути отриманий до початку виконання контрольованого польоту або частини польоту, яка виконується як контрольований політ. Такий дозвіл запитується шляхом подання плану польоту до органу диспетчерського обслуговування повітряного руху.
Пунктами 3.3.1.1, 3.3.1.2, 3.3.2 Додатку 2 до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року «Правила польотів» визначено, що «Информация в отношении запланированного полета или части полета, подлежащая направлению в органы обслуживания воздушного движения, предоставляется в форме плана полета. План полета предоставляется до начала любого полета с пересечением международных границ. План полета включает информацию, относящуюся к следующим пунктам, определенным соответствующим полномочным органом ОВД: - опознавательный индекс воздушного судна; - правила выполнения полета и тип полета; - количество и тип (ы) воздушных судов и категория турбулентности в следе; - оборудование; - аэродром вылета; - расчетное время уборки колодок; - крейсерские скорости; - крейсерские эшелоны; - маршрут полета; - аэродром назначения и общее расчетное истекшее время; - запасные аэродромы; - запас топлива; - общее число людей на борту; - аварийно-спасательное оборудование; - прочая информация».
На підставі поданого плану польоту орган ОПР видає дозвіл, що також передбачено пунктом 3.6.1.1 Додатку 2, а саме: «Диспетчерское разрешение получают до начала выполнения контролируемого полета или части полета, которая выполняется как контролируемый полет. Такое разрешение запрашивается путем представления плана полета органу управления воздушным движением».
З огляду на телеграму Украероцентру ТЛГ №261720, яка була подана до Державної авіаційної служби України слідує, що 26 березня 2014 року о 17.14 год. рейс AFL 1791 Сімферополь (UKFF) - Москва (UUEE) був здійснений з закритого аеродрому «Сімферополь», без заявки (N1L) на використання повітряного простору (ВПП).
Не залишився поза увагою суду лист Європейської організації за безпеку аеронавігації (Євроконтролю) від 02 грудня 2014 року, адресований Державній авіаційній службі Україні (наявний у матеріалах справи), в якому останній пропонувалось взяти до уваги, що після опублікування українського NOTAM щодо закриття UKFF, усі подані флайт-плани до зазначеного пункту призначення були відхилені Менеджером мережі (NM).
Разом з тим, факт виконання рейсу AFL 1791 Сімферополь (UKFF) - Москва (UUEE) 26 березня 2014 року о 17.14 год. Позивачем не заперечується.
Згідно пунктів 3, 4 статті 23 Повітряного кодексу України порушенням порядку використання повітряного простору України вважаються дії або бездіяльність юридичних чи фізичних осіб, що призвели до порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів, які регулюють порядок використання повітряного простору України. Перелік порушень порядку використання повітряного простору України визначається Положенням про використання повітряного простору України.
Пунктом 118 Положення №401 визначено, що до порушень порядку використання повітряного простору, що підлягають розслідуванню, належать: 1) використання повітряного простору без дозволу та/або порушення умов його використання, крім випадків, що передбачені цим Положенням; 2) недотримання умов використання повітряного простору або плану польоту (відхилення від маршруту ОПР, заданого ешелону (висоти) польоту, посадка повітряного судна на незапланований аеродром) без дозволу або погодження органу ОПР (органу управління повітряним рухом), крім аварійних випадків; 3) політ групи повітряних суден, кількість яких більша ніж зазначена у заявці; 4) порушення вимог щодо порядку перетинання державного кордону та виконання польоту в зоні з особливим режимом використання повітряного простору; 5) виконання повітряним судном польоту через заборонену зону обмеження польотів, небезпечну зону та зону, що належить до тимчасово зарезервованого повітряного простору, без відповідного дозволу під час її використання; 6) політ повітряного судна, яке не відповідає на запит засобів радіолокаційної системи державного розпізнавання, крім суден, на яких апаратура радіолокаційної системи державного розпізнавання не передбачена або які повертаються з несправною апаратурою радіолокаційної системи державного розпізнавання з аеродромів (посадкових майданчиків) іноземних держав, де ремонт такої апаратури неможливий; 7) невиконання вимог пункту 83 цього Положення (крім випадків, що передбачені цим Положенням).
Згідно пункту 106 розділу VII Положення №401 контроль за дотриманням рішень про встановлення заборон та обмежень використання повітряного простору покладається на відповідні органи, які їх встановили.
Відповідно до пункту 126 Положення №401 у разі допущення порушення порядку використання повітряного простору іноземним повітряним судном дані засобів об'єктивного контролю органів ОПР передаються Украероцентром Державіаслужбі. Державіаслужба передає протягом 3 діб інформацію про зазначене порушення органам авіаційної влади держави реєстрації (власника, експлуатанта) повітряного судна.
Матеріали адміністративної справи містять заяву ОСОБА_6, заступника начальника інспекції внутрішнього контролю та аудиту Украероруху, зазначеного в протоколі про правопорушення у галузі цивільної авіації від 20 червня 2014 року №000301 як свідка правопорушення, якою він, зокрема підтвердив «факт передачі до Державіаслужби первинного донесення про правопорушення використання повітряного простору України щодо ВАТ «Аерофлот-російські авіалінії»».
Таким чином, Відповідачем доведено, а Позивачем не спростовано, що при виконанні рейсу AFL 1791 Сімферополь (UKFF) - Москва (UUEE) 26 березня 2014 року о 17.14 год. з закритого аеродрому «Сімферополь» авіакомпанією «Аерофлот» вчинено порушення правил та порядку використання повітряного простору України, що відповідає, зокрема, підпунктам 1, 5, 6 пункту 118 Положення №401.
З приводу встановлення юридичної особи - суб'єкта авіаційної діяльності, ПС якого здійснило політ через заборонену зону, суд погоджується з доводами Відповідача. Трилітерний індекс AFL авіакомпанії «Аерофлот» присвоєно Міжнародною організацією цивільної авіації (ІКАО), що зафіксовано в Doc. 8585/166 ИКАО «Условные обозначения летно-эксплуатационных агентств, авиационных органов и служб». Під даним індексом рейс може виконувати лише та авіакомпанія, якій він був присвоєний. Під індексом AFL рейси виконуються тільки авіакомпанією «Аерофлот». Дана обставина також не спростована Позивачем.
Щодо процедурних порушень, які, на думку Позивача були допущені Відповідачем і зазначені вище, суд вважає за доцільне вказати на таке.
Наслідки процедурних порушень (у разі їх наявності взагалі) є різними. Процедурні порушення, допущені контролюючим органом при розгляді справи про правопорушення не можуть бути обставиною, яка звільняє від відповідальності, у разі підтвердження факту правопорушення. Процедурні порушення не повинні сприйматися як безумовне свідчення протиправності прийнятого за наслідками розгляду справи про правопорушення рішення. Натомість, вчинені контролюючим органом процедурні порушення підлягають оцінці з огляду на те, наскільки відповідні порушення вплинули на можливість порушника захистити свої права та чи призвели процедурні порушення і чи вплинули на встановлення обставин порушення та на наслідки.
Позивач, зокрема, звертав увагу на порушення, на його думку, допущені Відповідачем при складанні протоколу №000301 від 20 червня 2014 року про правопорушення у галузі цивільної авіації та його надісланні. Однак, суд зауважує, що форма протоколу про правопорушення у галузі цивільної авіації затверджена наказом Міністерства інфраструктури України «Про затвердження Порядку накладення і стягнення штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті» від 26 грудня 2011 року №637 (додаток 1), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 січня 2012 року за №73/20386, та не потребує додаткового тлумачення, відповідно, зазначення додаткової інформації (за напрямком якої діяльності посада державного інспектора, що склав протокол; чи зазначені повноваження на складання протоколу у його посадовій інструкції; на підставі якого акту він діє і т.д.).
Предметом даного адміністративного позову є постанова про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації №000294 від 09 липня 2014 року, винесена уповноваженою на те посадового особою Державної авіаційної служби України. При прийнятті вказаної постанови уповноважена посадова особа діяла у відповідності з наданими повноваженнями та компетенцією, відтак вправі була всебічно перевірити всі обставини при розгляді справи про правопорушення у галузі цивільної авіації.
Станом як на час звернення з даним адміністративним позовом до суду, так і на час розгляду справи у суді і вирішення справи по суті, Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування обставин щодо дій та повноважень осіб при розгляді справи про правопорушення у галузі цивільної авіації, як і доказів з приводу оскарження таких дій.
Крім того, Позивач не навів перед судом, наслідків впливу допущених, на його думку, процедурних порушень Відповідача на можливість захистити свої права та інтереси. Відповідно до частини першої статі 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У відповідності із статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів частина перша статті 69 КАС України.
Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи (частина друга статті 69 КАС України).
При цьому, відповідно до частини четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, факт вчинення правопорушення Позивачем доведений належними та допустимими доказами, відповідно, правомірність прийняття оскаржуваної постанови доведена та підтверджена.
Статтею 126 Повітряного кодексу України передбачено, що за протиправні дії юридичні і фізичні особи, діяльність яких пов'язана з використанням повітряного простору України, розробленням, виготовленням, ремонтом та експлуатацією авіаційної техніки, здійсненням господарської діяльності в галузі цивільної авіації, обслуговуванням повітряного руху, забезпеченням безпеки авіації, несуть відповідальність згідно із законом.
Відповідно до абзацу 4 пункту 1 частини першої статті 127 Повітряного кодексу України за правопорушення в галузі цивільної авіації, у разі порушення правил та порядку використання повітряного простору України, до юридичних осіб - суб'єктів авіаційної діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу від п'яти до восьми тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За поясненнями Відповідача, до Позивача застосована фінансова санкція у розмірі саме 136 000,00 грн. (вісім тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) в зв'язку з численними порушеннями даним суб'єктом авіаційної діяльності правил та порядку використання повітряного простору України.
Враховуючи все вищевикладене, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Судові експертизи по справі не проводились, а доказів щодо понесених судових витрат, пов'язаних із залученням свідків, Відповідач не надав.
Разом з тим, прийняте суб'єктом владних повноважень - Державною авіаційною службою України рішення (постанова №000294 від 09 липня 2014 року про накладення штрафу у розмірі 136 000,00 грн.), правомірність якого перевірена судом, може породжувати підстави для змін майнового стану юридичної особи - ВАТ «Аерофлот-російські авіалінії» в особі представництва Відкритого акціонерного товариства «Аерофлот - російські авіалінії, а отже адміністративний позов, з яким звернувся Позивач, має характер майнового.
Розмір та порядок сплати судового збору врегульовані Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру встановлений судовий збір в розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. При цьому, відповідно до частини третьої цієї статті, під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.
На підставі зазначених норм на час подання адміністративного позову Позивачем сплачено було 272,00 грн. судового збору.
Враховуючи положення частини другої та третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» підлягає стягненню з Позивача решта суми у розмірі 2448,00 грн.
Керуючись ст. ст. 24, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», Окружний адміністративний суд міста Києва, -
постановив:
Позов Відкритого акціонерного товариства «Аерофлот - російські авіалінії» в особі представництва Відкритого акціонерного товариства «Аерофлот - російські авіалінії» про визнання нечинною та скасування постанови №000294 від 09 липня 2014 року про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації - залишити без задоволення.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Аерофлот - російські авіалінії» в особі представництва Відкритого акціонерного товариства «Аерофлот - російські авіалінії» решту судового збору у розмірі 2448,00 грн. (дві тисячі чотириста сорок вісім гривень 00 коп.) на р/р 31218206784007 банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019 (Окружний адміністративний суд м. Києва, код ЄДРПОУ 34414689, код бюджетної класифікації 22030001).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 185 - 187 цього Кодексу шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя Шейко Т.І.
Судді Добрівська Н.А.
Катющенко В.П.