24 грудня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
головуючого Ткачука О.С.,
суддів: Гримич М.К., Умнової О.В.,Колодійчука В.М., Фаловської І.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом заступника прокурора Київської області в інтересах Держави в особі Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, Реєстраційної служби Вишгородського районного управління юстиції Київської області, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 про скасування розпорядження, скасування рішення про державну реєстрацію, визнання недійсним державних актів на права власності на земельні ділянки, договору купівлі-продажу земельної ділянки, повернення земельних ділянок, за касаційною скаргою заступника прокурора Київської області в інтересах Держави в особі Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області на рішення апеляційного суду Київської області від 21 серпня 2014 року,
У січні 2014 року заступник прокурора Київської області в інтересах Держави в особі Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області звернувся до суду із вказаним вище позовом, у якому просив: визнати незаконним та скасувати розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації від 03 грудня 2009 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення відповідачам земельних ділянок загальною площею 8,5913 га. для ведення особистого селянського господарства на території Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області та передачі їх у власність; визнати недійсними державні акти на право власності на земельну ділянку, видані на ім'я відповідачів; повернути спірні ділянки у комунальну власність Новосілківської сільської ради; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_14 на користь Новосілківської сільської ради спірну земельну ділянку площею 2 га. з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства до земель резервного фонду; визнати за Новосілківською сільською радою право комунальної власності на земельну ділянку загальною площею 8,5913 га. вартістю 2 952 866 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
В ході перевірки, проведеної прокуратурою Київської області встановлено, що розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 03 грудня 2009 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок відповідачам для ведення особистого селянського господарства на території Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області, та передано їх у власність.
На підставі вказаного розпорядження, 28 квітня 2010 року відповідачам були видані державні акти на право власності на зазначені земельні ділянки.
Спірні земельні ділянки загальною площею 8,5913 га. передані у власність відповідачам із земель резервного фонду.
В подальшому відповідач ОСОБА_15 продав належну йому земельну ділянку площею 2 га. ОСОБА_14 згідно з договором купівлі-продажу від 28 серпня 2013 року, на підставі якого реєстраційною службою Вишгородського районного управління юстиції Київської області того ж дня прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку за ОСОБА_14
Відповідачі не є членами сільськогосподарського виробничого кооперативу «Деснянський», не зайняті у соціальній сфері с. Новосілки та не проживають на території Новосілківської сільської ради. Разом з тим, на території вказаної сільської ради проживають громадяни, які мають право на отримання земельних ділянок з резервного фонду, та які ще не отримували земельні ділянки у власність.
Позивач вважає незаконним та таким, що суперечить земельному законодавству, зокрема ст. 25 Земельного кодексу України та п. 7 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» № 720/95 від 08 серпня 1995 року, оспорюване розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, оскільки наданням у власність відповідачів земельних ділянок порушено виключний перелік осіб, які мають право на отримання землі із резервного фонду, тому просив задовольнити позов.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 23 червня 2014 року позов задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації від 03 грудня 2009 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 земельних ділянок загальною площею 8,5913 га., для ведення особистого селянського господарства на території Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області та передачі їх у власність.
Визнано недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, видані 28 квітня 2010 року: на ім'я ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 0,4999 га.; на ім'я ОСОБА_7 на земельну ділянку площею 0,5918 га.; на ім'я ОСОБА_8 на земельну ділянку площею 0,4999 га.; на ім'я ОСОБА_9 на земельну ділянку площею 0,9999 га.; на ім'я ОСОБА_10 на земельну ділянку площею 1,9999 га.; на ім'я ОСОБА_11 на земельну ділянку площею 1,0001 га.; на ім'я ОСОБА_12 на земельну ділянку площею 0,9999 га.; на ім'я ОСОБА_13 на земельну ділянку площею 2 га.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 28 серпня 2013 року, укладений між ОСОБА_13 та ОСОБА_14
Скасовано рішення реєстраційної служби Вишгородського районного управління юстиції Київської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ОСОБА_14 за № 5352477 від 28 серпня 2013 року на земельну ділянку площею 2 га.
В іншій частині позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 21 серпня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено у справі нове рішення про відмову в позові.
У касаційній скарзі заступник прокурора Київської області в інтересах Держави в особі Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області просить скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Судами обох інстанцій встановлено наступні обставини.
Розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 03 грудня 2009 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 8,5913 га. для ведення особистого селянського господарства на території Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області відповідачам ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та передано їх у власність.
На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 отримали державні акти про право власності на земельні ділянки.
Відповідно до довідки № 1385 від 09 листопада 2009 року, виданої Управлінням земельних ресурсів у Київської області Головного Управління земельних ресурсів у Київскій області Держземагенства України, згідно форми 6-зем, станом на 02 листопада 2009 року земельна ділянка загальною площею 8,5913 га. на території Новосілківскьої сільської ради, яка надається громадянам для ведення особистого селянського господарства, рахується в землях резервного фонду, з них пасовища (гр. 12) - 85913 га.
З інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна вбачається, що 28 серпня 2013 року ОСОБА_14 придбав земельну ділянку з кадастровим номером 3221886400:35:117:0119 за договором купівлі-продажу, на підставі якого реєстраційною службою Вишгородського РУЮ Київської області того ж дня прийнято рішення № 5352477 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку за ОСОБА_14 (а.с.15).
Згідно з інформацією Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області, відповідачі у справі не задіяні у соціальній сфері села і не є членами сільськогосподарського виробничого кооперативу «Деснянський», разом з тим, станом на 07 жовтня 2013 року на території сільради проживають особи, які мають право на отримання земельних ділянок з резервного фонду і які земельних ділянок не отримували у власність (а. с. 30-34).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що резервний фонд земель підлягає перерозподілу виключно між працівниками державних та комунальних закладів, підприємств та організацій культури, освіти та охорони здоров'я та пенсіонерам з їх числа, які проживають у сільській місцевості. Оскільки відповідачі не належать до зазначеного переліку осіб, землю їм надано у власність незаконно, то позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у обраний судом спосіб.
При задоволенні позову в частині визнання недійсним оскаржуваного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28 серпня 2013 року, суд першої інстанції виходив з вказаних вище обставин та того, що в силу ст. ст. 203, 215 ЦК України такий договір не відповідає вимогам Закону оскільки особа, яка продала земельну ділянку не наділена законними на це повноваженнями.
Скасовуючи рішення районного суду і ухвалюючи у справі нове рішення про відмову в позові, апеляційний суд виходив з того, що відповідачі, які є громадянами України, мають право в силу ст. 116 Земельного кодексу України на одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, на підставі оспорюваного розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації саме для ведення особистого селянського господарства, тобто для використання земель резервного фонду за його цільовим призначенням.
Вимоги ст. 25 Земельного кодексу України та п. 7 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» № 720/95 від 08 серпня 1995 року щодо передачі земель резервного фонду у власність зі збереженням цільового призначення оспорюваним розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації не порушено оскільки наведене земельне законодавство не містить виключного переліку осіб, які може надаватись земля із резервного фонду.
З такими висновками апеляційного суду погодитися неможна.
Згідно ч. ч. 1, 2 статті 78 Земельного кодексу України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Земельного кодексу України, громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Частиною 1 ст. 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
В силу п. 12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Згідно ч. 1 ст. 25 Земельного кодексу України, при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).
Відповідно до ч. 4 ст. 25 Земельного кодексу України, площа земель, що передаються у приватну власність, становить різницю між загальною площею земель, що перебували у постійному користуванні сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, і площею земель, які залишаються у державній чи комунальній власності (лісогосподарське призначення, водний фонд, резервний фонд.
Частинами 9, 10 ст. 25 Земельного кодексу України визначено, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у процесі приватизації створюють резервний фонд земель за погодженням його місця розташування з особами, зазначеними в частині першій цієї статті у розмірі до 15 відсотків площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій. Резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.
Пунктом 7 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» зазначено, що створюваний під час передачі земель у колективну власність резервний фонд використовується для передачі у приватну власність або надання у користування земельних ділянок переважно громадянам, зайнятим у соціальній сфері на селі, а також іншим особам, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств або які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання.
Згідно ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази.
З вищенаведених правових норм слідує, що при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій у приватну власність передаються земельні ділянки (крім земель резервного фонду) працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).
Разом з тим, створений у процесі приватизації резервний фонд земель призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням переважно громадянами, зайнятими у соціальній сфері на селі, а також іншими особами, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств або які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання.
Реалізація вказаними особами права на отримання у власність (користування) земельної ділянки здійснюється ними добровільно, а саме: за їх клопотанням.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що резервний фонд земель підлягає перерозподілу в першу чергу між працівниками державних та комунальних закладів, підприємств та організацій культури, освіти та охорони здоров'я та пенсіонерам з їх числа, які проживають у сільській місцевості та лише які мають право на подачу клопотання про виділ землі з резервного фонду.
На території сільської ради проживають такі громадяни, які ще не отримували земельні ділянки у власність, а тому рішення органу місцевого самоврядування про надання земельних ділянок з резервного фонду особам, які до такого переліку не відносяться, не відповідає вимогам Закону.
Суд апеляційної інстанції, в порушення вимог ст. ст. 212, 213 ЦПК України, не застосував до спірних правовідносин зазначені положення ст. 25 Земельного кодексу України та п. 7 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» № 720/95 від 08 серпня 1995 року та безпідставно керувався ст. ст. 116, 118 Земельного кодексу України, які регулюють загальний порядок надання у власність громадян земельних ділянок і не регулюють спірні правовідносини.
Згідно зі ст. 339 ЦПК України суд касаційної інстанції, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно з законом, скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції
Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам Закону і матеріалам справи, тому підстави для його зміни або скасування відсутні.
Помилково скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд допустив порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, тому рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі.
Керуючись статтями 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
ухвалила:
Касаційну скаргу заступника прокурора Київської області в інтересах Держави в особі Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області задовольнити.
Рішення апеляційного суду Київської області від 21 серпня 2014 року скасувати, рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 червня 2014 року залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.С. Ткачук
Судді:М.К. Гримич В.М. Колодійчук О.В. Умнова І.М. Фаловська