Вищий спеціалізований суд України з розгляду
цивільних і кримінальних справ у складі:
доповідача ОСОБА_1.,
суддів ОСОБА_2., ОСОБА_3.,
розглянувши у судовому засіданні 19 грудня 2014 року у м. Києві касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 на вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 11 липня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 10 вересня 2014 року щодо ОСОБА_5,
Вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 11 липня 2014 року
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, мешканця
АДРЕСА_1,
неодноразово судимого, востаннє вироком від 15.05.2014 року
за ч. 1 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі,
засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі, за ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим на 5 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Московського районного суду м. Харкова від 15.05.2014 року більш суворим покарання, призначеним цим вироком, на 5 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 22.10.2007 року остаточно визначено 6 років позбавлення волі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на відшкодування матеріальної шкоди на користь потерпілих: ОСОБА_6 - 3 657,24 грн.; ОСОБА_7 - 3 704,40 грн.; ОСОБА_8 - 2 439,48 грн.; ОСОБА_9 - 2 654,73 грн.; ОСОБА_10 - 1 539,18 грн.; ОСОБА_11 - 10 362,18 грн. та 5 000 грн. моральної шкоди.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 10 вересня 2014 року вирок змінено, виключено з мотивувальної та резолютивної частини вироку рішення суду про призначення ОСОБА_5 покарання на підставі ст. 71 КК України з урахуванням вироку Ленінського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2007 року. Постановлено вважати ОСОБА_5 засудженим за сукупністю злочинів на підставі ч. 4 ст. 70 КК України до остаточного покарання 5 років 6 місяців позбавлення волі.
ОСОБА_5 визнано винним і засуджено за те, що він в період з 27 травня 2013 року по 28 липня 2013 року у м. Харкові вчинив 9 епізодів грабежу, у тому числі із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілих, зриваючи з шиї золоті ланцюжки, внаслідок чого заподіяв наступну шкоду потерпілим: ОСОБА_12 на суму 2 653,43 грн., ОСОБА_11 - 10 362,18 грн., ОСОБА_6 - 3 657,24 грн.,
ОСОБА_7 - 3 704,40 грн., ОСОБА_8 - 2 439,48 грн., ОСОБА_9 - 2 654,73 грн., ОСОБА_10 - 1 539,18 грн., ОСОБА_13 - 4 719, 78 грн.; та відкрито заводів майном ОСОБА_14 на суму 366 грн.
Крім того, ОСОБА_5 20 червня 2013 року у м. Харкові намагався зірвати з шиї ОСОБА_15 золотий ланцюжок вартістю 906,72 грн. і виконав усі дії, необхідні для доведення злочину до кінця, але злочин не було доведено з причин, що не залежали від його волі.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 посилається на неповноту судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Указує, що ОСОБА_5 визнав себе винуватим лише за епізодом грабежу ОСОБА_14 Зазначає, що суд безпідставно не допитав потерпілих ОСОБА_14, ОСОБА_13 та ОСОБА_15, чим допустив неповноту судового слідства. Стверджує, що до ОСОБА_5 застосовувалися недозволені методи ведення слідства, фізичний і моральний тиск. Просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги та долучені копії судових рішень, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення скарги та вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.
У касаційній скарзі порушується питання про перевірку судових рішень у касаційному порядку у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповнотою судового розгляду. Проте, зазначені обставини відповідно до вимог ст. 438 КПК України не можуть бути підставами для скасування або зміни судових рішень у касаційному порядку. При розгляді доводів касаційної скарги колегія суддів виходить із фактичних обставин кримінального провадження, встановлених судом.
За встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_5 кваліфіковано правильно.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчинені зазначених у вироку злочинів ґрунтується на сукупності зібраних під час досудового розслідування та ретельно досліджених судом доказах, які узгоджуються між собою.
Зокрема, у судовому засіданні потерпілі ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 підтвердили вчинення щодо них грабежів за обставин, наведених у вироку, та впізнали ОСОБА_5 серед осіб, які були пред'явлені для впізнання. Ці їх показання об'єктивно підтверджуються даними протоколів огляду місця події, впізнання, слідчого експерименту за участю ОСОБА_5 по епізоду грабежу ОСОБА_14, висновками судово-товарознавчих експертиз та іншими доказами, яким дана належна оцінка.
Суд дослідів заяви ОСОБА_13 і ОСОБА_15, які просили провести судові засідання без них, а неявка потерпілого ОСОБА_14 не порушила права обвинуваченого, оскільки він не заперечував обставини вчинення злочину щодо цього потерпілого. На підставі ст. 325 КПК України суд вважав можливим за їх відсутності з'ясувати усі обставини кримінального провадження.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б тягнули безумовне скасування судових рішень, а також даних, які б свідчили про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, у скарзі не наведено.
Твердження у касаційній скарзі про те, що до засудженого застосовувалися незаконні методи ведення слідства, внаслідок чого він нібито вимушений був себе обмовити, судом перевірялися і не знайшли підтвердження.
Покарання ОСОБА_5 призначено відповідно до вимог закону, є обґрунтованим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого й попередження нових злочинів.
Наведені засудженим та його захисником в апеляційній скарзі доводи, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційної скарги, належним чином перевірено й спростовано. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Отже, з касаційної скарги, наданих копій судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Враховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 на вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 11 липня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 10 вересня 2014 року щодо ОСОБА_5.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3