Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі
головуючого Літвінова Є.В.,
суддів Франтовської Т.І., Тельнікової І.Г.,
за участю прокурора Басюка С.В., захисника ОСОБА_1,
розглянула в судовому засіданні 18 грудня 2014 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Рівненської області на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 31 грудня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 14 травня 2014 року щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 31 грудня 2013 року засуджено
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, таку, що не має судимості,
· за ч. 2 ст. 149 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років;
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянку України, таку, що не має судимості,
· за ч. 2 ст. 149 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років;
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, такого, що не має судимості,
· за ч. 2 ст. 149 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років;
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянку України, таку, що не має судимості,
· за ч. 2 ст. 149 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладено певні обов'язки передбачені ст. 76 КК України.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців та покладено певні обов'язки передбачені ст. 76 КК України.
Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 14 травня 2014 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишено без зміни.
Як встановлено судом, в період часу з 2000 по 2009 рік, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, діючи за попередньою змовою групою осіб, умисно, з корисних спонукань, з метою законного переміщення жінок за їх згодою через державний кордон України для подальшого продажу іншій особі з метою сексуальної експлуатації, підшукали на території Рівненської та Хмельницької областей осіб жіночої статі, яких залучили в боргову кабалу шляхом надання грошових коштів для оформлення документів, законно перемістили їх через державний кордон України до Республіки Чехія, де вчинили продаж власникам нічних клубів. В подальшому ОСОБА_2 розподіляла між співучасниками кошти, отримані від продажу жінок. При цьому кожен із співучасників в кожному окремому випадку виконував функції підшукання, вербування, введення в боргову кабалу, організацію місця тимчасового утримання потерпілих, контроль і забезпечення виготовлення необхідних документів та організацію перевезення за межі України вищевказаних осіб жіночої статі.
Під час перебування в нічних клубах оплатно-передані жінки протягом одного-трьох місяців, в залежності від терміну дії візи, у відповідності до встановленого власниками клубів порядку, в переважній більшості цілодобово, перебували в приміщенні бару таких клубів, де були зобов'язані розважати відвідувачів, пропонувати надання інтимних послуг та за бажанням клієнта клубу надавати такі послуги переважно із розрахунку: 30 хвилин надання сексуальних послуг клієнту - 40 євро, 1 година - 60 євро. Половину отриманих за надання інтимних послуг коштів, жінки, всупереч своєї волі, повинні були віддавати власнику клубу через бармена. Вказані жінки проживали в кімнатах, які знаходились на території нічних клубів, де і надавали сексуальні послуги клієнтам. Окрім суми надуманого боргу та штрафів з жінок-потерпілих щоденно вираховували 50 євро за проживання. Крім того, вони не могли залишити територію клубу без дозволу власника (організатора клубу) чи особи, яка здійснювала за ними нагляд, в переважній більшості такою особою був бармен. Крім того, ОСОБА_2 близько одного разу на тиждень приїжджала до нічного клубу та всупереч волі потерпілих, користуючись їх залежністю, забирала частину отриманих від надання інтимних послуг коштів. Потерпілі не мали можливості самовільно покинути територію Республіки Чехія, так як після їх передачі до нічного клубу у них забирали паспорта громадянина України для виїзду за кордон. Крім того, в разі відмови займатись проституцією до жінок-потерпілих здійснювався психічний, а в окремих випадках і фізичний тиск. Умовою повернення до України жінки-потерпілої була сплата отриманих від надання інтимних послуг коштів, які б перекривали суму боргу, тобто суми, витраченої на придбання у ОСОБА_2 жінки, а також сум, які виникали під час перебування в клубі (прожиття, штрафи, інше), про це неодноразово наголошувалось потерпілим. На випадок перевірки нічного клубу правоохоронними органами Республіки Чехія, власники клубу або бармен інструктували жінок-потерпілих, як необхідно себе поводити та які відповіді давати на поставлені запитання.
Крім того, до окремих жінок-потерпілих ОСОБА_4, у разі відмови надати інтимні послуги, застосовував психологічний тиск, а в окремих випадках і фізичне насильство. Якщо ж термін дії візи закінчувався і жінка-потерпіла мала повертатися на Україну, але не в повному обсязі виплатила суму боргу, то до неї зі сторони ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ставилася вимога повернутися назад до клубу в Республіці Чехія, яка супроводжувалася погрозою застосування насильства та розголошенням відомостей особистого характеру. В зв'язку з цим деякі жінки були змушені повторно їхати в Республіку Чехія для надання інтимних послуг.
І. Так, приблизно в кінці 2000 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, діючи за попередньою змовою групою осіб, з метою подальшого продажу, підшукали в м. Остріг Рівненської області ОСОБА_8 та, використовуючи уразливий стан потерпілої, схилили її до виїзду за кордон для зайняття проституцією. ОСОБА_2, отримавши згоду ОСОБА_8, через свою сестру ОСОБА_3 передала потерпілій кошти для виготовлення необхідних для виїзду за кордон документів, таким чином вводячи потерпілу у боргову залежність. 21.04.2001року ОСОБА_3 забезпечила переправлення ОСОБА_8 через державний кордон України до м. Прага Республіки Чехія, де її зустріла ОСОБА_2 та забезпечила подальше її переправлення до району Домажліце, Республіки Чехія, де передала власнику нічного клубу «ІНФОРМАЦІЯ_5» - невстановленій особі чоловіка на ім'я ОСОБА_19, який сплатив в рахунок продажу потерпілої 500 доларів США. Перебуваючи в клубі, ОСОБА_8, була змушена відшкодувати власнику клубу кошти, затрачені на її придбання, а після відшкодування цих коштів сплачувати половину від суми заробітку, отриману в рахунок сплати за надання сексуальних послуг. Крім того, в разі відмови надавати сексуальні послуги клієнтові, щодо неї застосовувались заходи дисциплінарного впливу, які виражались у зобов'язанні виплати штрафів, а в разі категоричної відмови займатись проституцією, щодо неї ОСОБА_4 застосовувалось фізичне насилля, що виражалось в побоях та мордуванні. ОСОБА_4 діючи відповідно до попередньої злочинної змови, здійснював функцію контролю та забезпечення відповідних дій потерпілої, отримував частину коштів від незаконної сексуальної експлуатації, застосовуючи психічне та фізичне насилля примушував її до надання сексуальних послуг.
Бажаючи уникнути сексуальної експлуатації, ОСОБА_8 намагалась втекти з нічного клубу, однак ОСОБА_4 знайшов її та, застосовуючи фізичне насилля, примусив до подальшого зайняття проституцією. 30.11.2001 року ОСОБА_8 рейсовим автобусом повернулася в Україну. Перед поверненням в Україну ОСОБА_8 зі сторони ОСОБА_2 та ОСОБА_4 була висунута вимога про повернення до Республіки Чехія для подальшого зайняття проституцією. При цьому ОСОБА_2 та ОСОБА_4 погрожували ОСОБА_8 застосуванням насильства, як до неї так і до членів її сім'ї, а також розголошенням відомостей особистого характеру. В зв'язку з цим ОСОБА_8, повернувшись на Україну, змушена була за кошти надані ОСОБА_2 повторно виготовити собі візу та 15.12.2001 року повернутися до Республіки Чехія для надання сексуальних послуг на попередніх умовах. Тільки 15.03.2002 року ОСОБА_8 рейсовим автобусом повернулася в Україну.
ІІ. Крім цього, повторно, приблизно в червні 2002 року ОСОБА_3 діючи відповідно до попередньої злочинної змови з ОСОБА_2 та ОСОБА_4, підшукала в м. Рівне ОСОБА_9 та, використовуючи уразливий стан потерпілої, схилила до виїзду за кордон для зайняття проституцією. Отримавши згоду потерпілої, ОСОБА_3, діючи з відома та відповідно до попередньої змови, спільно із ОСОБА_2, забезпечила виготовлення необхідних для виїзду до Республіки Чехія документів, таким чином вводячи потерпілу у боргову залежність. 29.06.2002 року ОСОБА_2 спільно із ОСОБА_4 та ОСОБА_3, діючи відповідно до попередньої злочинної змови, забезпечили переправлення ОСОБА_9 через державний кордон України до населеного пункту району Фолмава, Республіки Чехія, де передали власнику нічного клубу ІНФОРМАЦІЯ_6» - невстановленій особі чоловіка на ім'я ОСОБА_19, який сплатив ОСОБА_2, в рахунок продажу потерпілої 850 євро. Перебуваючи в клубі, ОСОБА_9 була змушена відшкодувати власнику клубу кошти, затрачені на її придбання, а після відшкодування цих коштів сплачувати половину від суми заробітку, отриману в рахунок сплати за надання сексуальних послуг. Перебуваючи в нічному клубі ОСОБА_2 та ОСОБА_4, діючи відповідно до попередньої злочинної змови, здійснювали функцію контролю за забезпеченням відповідних дій потерпілої, а також отримували частину коштів від незаконної сексуальної експлуатації. ОСОБА_9 перебувала в клубі до 22.12.2002 року, після чого повернулась до України.
ІІІ. Продовжуючи свою злочинну діяльність, повторно, приблизно в серпні 2005 року ОСОБА_2 підшукала в м. Рівне ОСОБА_10 та, використовуючи уразливий стан потерпілої, шляхом обману про можливість працевлаштування за кордоном офіціанткою, схилила її до виїзду за кордон. Отримавши згоду потерпілої, ОСОБА_2 забезпечила виготовлення необхідних для виїзду до Республіки Чехія документів, в такий спосіб вводячи ОСОБА_10 у боргову залежність. 04.12.2005 року ОСОБА_2 забезпечила переправлення ОСОБА_10 через державний кордон України до м. Плзень, Республіки Чехія, де передала власнику нічного клубу «ІНФОРМАЦІЯ_7» - невстановленій особі чоловіка на ім'я ОСОБА_19, який сплатив ОСОБА_2 в рахунок продажу потерпілої 2000 євро. Перебуваючи в клубі, ОСОБА_10 була змушена відшкодувати власнику клубу кошти, затрачені на її придбання, а після відшкодування цих коштів сплачувати половину від суми заробітку, отриману в рахунок сплати за надання сексуальних послуг. 02.03.2006 року ОСОБА_10 повернулася в Україну. Перед поверненням в Україну ОСОБА_10 зі сторони ОСОБА_2 була висунута вимога про повернення до Республіки Чехія для подальшого зайняття проституцією. При цьому, ОСОБА_2 погрожувала ОСОБА_10 застосуванням насильства, а також розголошенням відомостей особистого характеру. В зв'язку з цим, ОСОБА_10, повернувшись на Україну, змушена була повторно виготовити собі візу та 25.03.2006 року повернутися до Республіки Чехія для надання сексуальних послуг на попередніх умовах. Тільки 21.05.2006 року ОСОБА_10 повернулася в Україну.
ІV. Крім цього, повторно, влітку 2005 року ОСОБА_2 підшукала в с. Купино Шепетівського району Хмельницької області ОСОБА_11 та, використовуючи уразливий стан потерпілої, схилила її до виїзду за кордон. Отримавши згоду потерпілої, ОСОБА_2, діючи з відома та відповідно до попередньої змови, спільно із ОСОБА_5 забезпечила виготовлення необхідних для виїзду до Республіки Чехія документів, в такий спосіб вводячи потерпілу у боргову залежність. 17.01.2006 року ОСОБА_2 спільно із ОСОБА_4, діючи відповідно до попередньої злочинної змови, забезпечили переправлення ОСОБА_11 через державний кордон України до населеного пункту ІНФОРМАЦІЯ_7 в районі Домажліце, Республіки Чехія, де передали власнику нічного клубу «ІНФОРМАЦІЯ_8» - невстановленій особі чоловіка на ім'я ОСОБА_19, який сплатив ОСОБА_2 в рахунок продажу потерпілої 2700 євро. Перебуваючи в клубі, ОСОБА_11 була змушена відшкодувати власнику клубу кошти, затрачені на її придбання, а після відшкодування цих коштів сплачувати половину від суми заробітку, отриману в рахунок сплати за надання сексуальних послуг. Крім того, в разі відмови надавати сексуальні послуги клієнтові застосовувались заходи дисциплінарного впливу, які виражались у зобов'язанні виплати штрафів. Таким чином, створювались умови для підтримки боргової залежності потерпілої. Перебуваючи в нічному клубі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, діючи відповідно до попередньої злочинної змови з ОСОБА_2, здійснювали функцію контролю за забезпеченням відповідних дій потерпілої, а також отримували частину коштів від незаконної сексуальної експлуатації. ОСОБА_11 перебувала в клубі до 16.04.2006 року, після чого повернулась в Україну. Перед поверненням в Україну ОСОБА_11 зі сторони ОСОБА_2 була висунута вимога про повернення до Республіки Чехія для подальшого зайняття проституцією. При цьому ОСОБА_2 погрожувала ОСОБА_12 розголошенням відомостей особистого характеру. В зв'язку з цим ОСОБА_12, повернувшись на Україну, змушена була повторно виготовити собі візу та 30.05.2006 року повернутися до Республіки Чехія для надання сексуальних послуг на попередніх умовах. Тільки 12.06.2006 року ОСОБА_12 повернулася в Україну.
V. Також, повторно, приблизно в середині 2006 року ОСОБА_3, діючи з відома та відповідно до попередньої змови з ОСОБА_2 та ОСОБА_4, використовуючи уразливий стан потерпілої ОСОБА_13 сприяла виїзду останньої за кордон для зайняття проституцією, а саме ОСОБА_3, забезпечила виготовлення необхідних для виїзду ОСОБА_13 до Республіки Чехія документів, цим самим вводячи потерпілу у боргову залежність. 16.11.2006 року ОСОБА_13 рейсовим автобусом була переправлена до м. Прага Республіки Чехія, звідки ОСОБА_4 в подальшому була переправлена до населеного пункту ІНФОРМАЦІЯ_7 в районі Домажліце, Республіки Чехія, де передана власнику нічного клубу «ІНФОРМАЦІЯ_8» - невстановленій особі чоловіка на ім'я ОСОБА_19, який сплатив ОСОБА_2 в рахунок продажу потерпілої 2000 євро. Перебуваючи в клубі, ОСОБА_13 була змушена відшкодувати власнику клубу кошти, затрачені на її придбання, а після відшкодування цих коштів сплачувати половину від суми заробітку, отриману в рахунок сплати за надання сексуальних послуг. Крім того, в разі відмови надавати сексуальні послуги клієнтові, застосовувались заходи дисциплінарного впливу, які виражались у зобов'язанні виплати штрафів. Таким чином, створювались умови для підтримки боргової залежності потерпілої. ОСОБА_13 перебувала в клубі до 17.02.2007 року, після чого повернулась до України.
VІ. Крім того, повторно, в кінці 2006 року ОСОБА_2 підшукала в м. Рівне ОСОБА_14, яку шляхом обману, що виразився у повідомленні потерпілій про можливість працевлаштування в Республіці Чехія на одному із заводів, використовуючи уразливий стан потерпілої, схилила до виїзду за кордон. В подальшому ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_5, отримавши згоду потерпілої, діючи з відома та відповідно до попередньої змови, забезпечили виготовлення необхідних для виїзду до Республіки Чехія документів, цим самим вводячи потерпілу у боргову залежність. 03.12.2006 року ОСОБА_5, діючи відповідно до попередньої злочинної змови із ОСОБА_2, забезпечила переправлення ОСОБА_14 через державний кордон України до Республіки Чехія. По прибуттю в м. Плзень, Республіки Чехія, потерпілу зустрів ОСОБА_4, який перевіз ОСОБА_14 до нічного клубу ІНФОРМАЦІЯ_7, де передав власнику - невстановленій особі чоловіка на ім'я ОСОБА_19, який сплатив ОСОБА_2 в рахунок продажу ОСОБА_14 1300 євро. Перебуваючи в клубі, ОСОБА_14, всупереч власної волі була змушена відшкодувати власнику клубу кошти, затрачені на її придбання, а після відшкодування цих коштів сплачувати половину від суми заробітку, отриману в рахунок сплати за надання сексуальних послуг. Крім того, в разі відмови надавати сексуальні послуги клієнтові, власниками клубів застосовувались заходи дисциплінарного впливу, які виражались у зобов'язанні виплати штрафів, а в разі категоричної відмови жінкою займатись проституцією щодо неї застосовувалось фізичне насилля, що виражалось в побоях та мордуванні. Працюючи в нічному клубі офіціантом, ОСОБА_3, діючи відповідно до попередньої злочинної змови, здійснювала функцію контролю за забезпеченням відповідних дій потерпілої, а також отримувала частину коштів від незаконної сексуальної експлуатації. ОСОБА_14 була вимушена перебувати в клубі до 02.03.2007 року, після чого повернулась до України. Перед поверненням в Україну ОСОБА_14 зі сторони ОСОБА_2 була висунута вимога про повернення до Республіки Чехія для подальшого зайняття проституцією. При цьому ОСОБА_2 погрожувала ОСОБА_14 розголошенням відомостей особистого характеру. В зв'язку з цим ОСОБА_14, повернувшись на Україну, змушена була повторно виготовити собі візу та 01.07.2007 року повернутися до Республіки Чехія для надання сексуальних послуг на попередніх умовах. Тільки 30.09.2007 року ОСОБА_14 повернулася в Україну.
VІІ. Продовжуючи свою злочинну діяльність, приблизно в жовтні 2008 року ОСОБА_3, діючи відповідно до попередньої злочинної змови із ОСОБА_2 та ОСОБА_5, з метою вербовки до виїзду за кордон для подальшого продажу з метою сексуальної експлуатації, підшукала в м. Рівне ОСОБА_15, та, використовуючи уразливий стан потерпілої, схилила її до виїзду в Республіку Чехія. Протягом листопада 2008 - січня 2009 років, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3, отримавши згоду потерпілої, діючи з відома та відповідно до попередньої змови забезпечили виготовлення необхідних для виїзду до Республіки Чехія документів, які виготовляли за свій рахунок, цим самим вводячи потерпілу у боргову залежність. 16.02.2009 року ОСОБА_5 забезпечила законне переправлення ОСОБА_15 через кордон України мікроавтобусом Мерседес, номерні знаки НОМЕР_1, який належить фірмі «Релайбле», засновниками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_4, до м. Плзень. Далі ОСОБА_3 утримувала потерпілу в приміщенні нічного клубу «ІНФОРМАЦІЯ_7», розташованого в населеному пункті АДРЕСА_1. ОСОБА_2 отримала від власника нічного клубу - невстановленої особи на ім'я ОСОБА_19 1500 євро за продаж потерпілої. Побачивши умови, в яких необхідно буде працювати та зрозумівши те, що вона передана для сексуальної експлуатації та вимушена займатись проституцією, ОСОБА_15, скориставшись тим, що до приміщення клубу, де вона перебувала, зайшли представники правоохоронних органів Республіки Чехія, звернулась до них із повідомленням про вчинення щодо неї злочину. Після цього потерпіла була повернута до України.
В касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації дій засуджених, вважає судові рішення по справі незаконними у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного засудженим покарання тяжкості злочину та особам засуджених внаслідок м'якості. Зазначає, що посилання суду у вироку на те, що при призначенні покарання враховано характер і ступінь тяжкості вчинених засудженими злочинів, є формальним. Вважає, що судом при звільненні засуджених від призначеного покарання неправильно застосовано кримінальний закон, а саме, положення ст. 75 КК України, що потягло за собою призначення їм занадто м'якого покарання. Крім того, прокурор зазначає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України в редакції 1960 року. Просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
В запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_16 в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вважає судові рішення по справі законними та обґрунтованими, і тому просить їх залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора Басюка С.В., який підтримав касаційну скаргу прокурора частково, та просив скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, думку захисника ОСОБА_1, який заперечував проти задоволення касаційної скарги прокурора, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду про вчинення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 злочину за зазначених у вироку обставин, та кваліфікація їх дій за ч. 2 ст. 149 КК України в касаційному порядку не оскаржується.
Доводи касаційної скарги прокурора про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого ОСОБА_5 злочину та даним про її особу, на думку колегії суддів, не заслуговують на увагу, оскільки при призначенні їй покарання судом було враховано її вік та роль при вчиненні злочинів, кількість епізодів злочинної діяльності за її участю, і обґрунтовано прийшов до висновку про можливість виправлення засудженої без ізоляції від суспільства. З цим висновком погоджується і колегія суддів касаційного суду.
Разом з тим, доводи прокурора про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 злочину та даним про їх особи, на думку колегії суддів, заслуговують на увагу.
Згідно зі ст. 65 КК України покарання призначається, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Призначене особі покарання має бути необхідним й достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.
При призначенні покарання ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суд зазначив, що воно призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України і є правильним. Крім того, судом враховано ступінь тяжкості злочину і роль кожного із засуджених при його вчиненні, а також обставини, які пом'якшують покарання та дані про особу кожного.
Так, при призначенні покарання засудженій ОСОБА_2 суд зазначив, що в повній мірі врахував тяжкість вчиненого злочину, дані про особу засудженої, те, що в 2003 році виїхала на постійне місце проживання до Республіки Чехія, де займається суспільно-корисною працею, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, проживає в сім'ї, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, відсутність компрометуючих її особу відомостей до скоєння злочину, не перебуває на обліку в лікарів психіатра чи нарколога, відсутність позовів про стягнення матеріальної чи моральної шкоди потерпілими, позитивну поведінку протягом 5 років після скоєння злочину. Обставинами, які пом'якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України, суд визнав наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей та те, що до кримінальної відповідальності притягується вперше. Обставин, які обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
При призначенні покарання ОСОБА_3 судом було враховано, що вона займається суспільно-корисною працею, позитивно характеризується по місцю проживання і роботи, проживає в сім'ї, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, відсутність компрометуючих її особу відомостей до скоєння злочину, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, відсутність позовів про стягнення матеріальної чи моральної шкоди потерпілими, позитивну поведінку за 5 років після скоєння злочину. Обставинами, які пом'якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України, суд визнав наявність на утриманні 2 неповнолітніх дітей і те, що до кримінальної відповідальності притягується вперше. Обставин, які обтяжують покарання відповідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.
При призначенні покарання ОСОБА_4 судом враховано, що він позитивно характеризується по місцю проживання, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, не перебуває на обліку у лікарів психіатра чи нарколога, відсутність позовів про стягнення матеріальної чи моральної шкоди потерпілими, позитивну поведінку за 5 років після скоєння злочину. Обставинами, які пом'якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України, суд визнав наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей. Обставин, які обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
В той же час, суд при призначенні покарання ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із застосуванням ст. 75 КК України, належним чином не врахував тяжкість вчиненого ними злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких, ступінь суспільної небезпеки вчиненого, їх наслідки, корисливий мотив вчиненого, кількість епізодів злочинної діяльності.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що призначення ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 покарання із застосуванням ст. 75 КК України є передчасним, і не може вважатись законним та обґрунтованим.
Відповідно до ст. 377 КПК України в редакції 1960 року, в ухвалі апеляційного суду має бути зазначено суть апеляції та докладні мотиви прийнятого рішення. У разі залишення апеляції без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою.
Проте апеляційний суд ці вимоги процесуального закону належно не виконав, переконливих мотивів прийнятого рішення не навів і не зазначив підстави, з яких визнав доводи скарги прокурора, про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого засудженими злочину внаслідок м'якості, необґрунтованими.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги прокурора, через неправильне застосування судом апеляційної інстанцій кримінального закону та невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особам засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 За таких обставин судове рішення апеляційної інстанції підлягає скасуванню на підставі ст. 398 КПК України в редакції 1960 року, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд.
При новому апеляційному розгляді справи суду необхідно усунути зазначені недоліки і за умови підтвердження обсягу обвинувачення ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та за відсутності інших обставин, які відповідно до вимог закону можуть істотно вплинути на висновки суду щодо виду та розміру покарання, призначене засудженим покарання із застосуванням ст. 75 КК України слід вважати м'яким.
Керуючись статтями 394 - 396 КПК України в редакції 1960 року та розділом ХІ «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів
Касаційну скаргу заступника прокурора Рівненської області задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 14 травня 2014 року щодо ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 скасувати, а справу в цій частині направити на новий апеляційний розгляд.
Судді:
_________________ ________________ _________________
Є.В. Літвінов Т.І. Франтовська І.Г. Тельнікова